Трудове навчання (обслуговуючі види праці). 9 клас. Ходзицька

§ 7. В’язання за схемою

• 1. Які умовні позначення використовують у в'язанні спицями?
• 2. Чи можна в'язати спицями за схемою?
• 3. Яка особливість рапорту у виробах, в'язаних спицями?
• 4. Як створюється орнамент у в'язаних виробах?

В'язання за схемою

Ви вже знаєте, що перед початком в'язання спицями потрібно дібрати матеріали (спиці за розміром, нитки бажаного кольору та якості, візерунок, яким буде виконуватися виріб) і розрахувати кількість петель, що необхідно набрати на спиці. Пригадайте, що ви дізналися в 7 класі про в'язання візерунків гачком. Так само, як і в разі в'язання гачком, візерунки для в'язання спицями можуть бути подані двома способами: текстовим (у вигляді словесного опису) та графічним (за допомогою схем з умовними позначеннями). Графічні позначення більш зручні, оскільки займають менше місця. Але для того щоб ними легко було користуватися, необхідно знати умовні позначення.

Якщо умовні позначення, що використовуються у в'язанні гачком, завжди однакові, то у в'язанні спицями різні інформаційні джерела наводять різні умовні позначення. Тому перш ніж приступити до в'язання, слід ознайомитися з умовними позначеннями та поясненнями до них. У нашому підручнику ми будемо використовувати такі умовні позначення:

Розгляньмо, як читати схему на прикладі візерунка, зображеного на малюнку 7.1.

Схема має вигляд прямокутника, розділеного на клітинки (мал. 7.2). Клітинки по горизонталі означають петлі, які необхідно набрати, а клітинки по вертикалі — кількість рядів, з яких складається візерунок. Усередині прямокутника, у клітинках, розміщують умовні позначення, що означають способи пров'язування петель. На малюнку 7.2 хрестик (+) означає лицьову петлю, а порожній кружечок (⚪) — виворітну петлю. Нумерація внизу схеми означає ряд петель на спиці, які рахують справа наліво. Таким чином, чергування клітинок у схемі відповідає чергуванню петель під час в'язання, а цифри з боків схеми вказують номери рядів знизу вгору, тобто послідовність, у якій потрібно в'язати. Із правого боку стоять цифри для лицьових рядів, а з лівого — для виворітних. У таких випадках у виворітних рядах (парних) петлі в'яжуть за малюнком: лицьові — лицьовими, виворітні — виворітними.

Мал. 7.1. Візерунок, утворений чергуванням лицьових і виворітних петель

Мал. 7.2. Схема в'язання візерунка, утвореного чергуванням лицьових і виворітних петель

Мал. 7.3. Схема в'язання спицями візерунка, утвореного чергуванням лицьових і виворітних петель, із зображенням тільки лицьових рядів

Мал. 7.4. Схематичне зображення рапорту прямокутником

Мал. 7.5. Схематичне зображення рапорту скобою

На деяких схемах зображують тільки лицьовий бік візерунка із зазначенням того, що у виворітних рядах в'яжуть так, як «лежать» петлі: лицьові — лицьовими, а виворітні — виворітними (мал. 7.3).

Зверніть увагу на те, що на малюнках 7.2 і 7.3 подано схему одного й того самого візерунка, але схема із зображенням тільки лицьових рядів має більш компактний і наочний вигляд.

У кожному візерунку є частина, що регулярно повторюється,— рапорт. За шириною візерунка він визначається кількістю петель, а за висотою — кількістю рядів. Чим простішим є візерунок, тим з меншої кількості петель і рядів складається його рапорт.

Мал. 7.6. В'язаний візерунок та схема до нього

На схемах візерунків рапорт позначають прямокутником (мал. 7.4) або скобою (мал. 7.5), що наочно виділяє частину візерунка, яка повторюється.

Під час в'язання крайові петлі не рахують для утворення візерунка. Іноді на схемах їх позначають знаком «+», а іноді не позначають.

Існують візерунки, в яких рапорт складається з великої кількості петель і рядів. Це складні фантазійні й ажурні візерунки, що утворені комбінацією джгутів, знятих петель, пров'язування двох або трьох петель разом, накидів (мал. 7.6). В описах і схемах таких складних візерунків указують кількість петель і рядів рапорту, а іноді по ширині додають декілька петель для симетрії та для гарнішого вигляду.

В'язання з використанням викрійки

Для в'язання складних виробів потрібно не тільки вміти розраховувати кількість набраних петель, щільність в'язання та читати візерунки за схемами, а й використовувати в роботі викрійки необхідних виробів і розмірів. Добре засвоївши техніку зменшення й збільшення кількості петель та маючи потрібну викрійку, можна приступати до в'язання виробу. У ході роботи слід прикладати виріб до викрійки для контролю форми полотна (мал. 7.7).

Мал. 7.7. Використання викрійки для в'язання виробу

В'язання орнаментів

Для прикрашання багатьох в'язаних речей — шапок, рукавиць, шкарпеток, светрів — використовують орнамент.

Орнамент — це вид кольорового в'язання з ритмічним повторенням елементів малюнка (мал. 7.8).

Орнамент частіше виконують у «панчішному» в'язанні. Для цього можна використовувати схеми, зображені на папері в клітинку. Кожна клітинка відповідає одній петлі полотна. Можна використовувати вже готові схеми орнаментів для в'язання й вишивання хрестиком або створювати їх самостійно (мал. 7.9). Для в'язання орнаменту використовують кольорові нитки такої самої товщини та якості, як і основна пряжа.

Під час в'язання орнаменту на виворітному боці виробу утворюються протяжки, тому потрібно стежити, щоб вони не стягували полотно, але не слід залишати їх занадто вільними (мал. 7.10).

Мал. 7.8. Вироби з орнаментом

Мал. 7.9. Зразки схем для орнаментів

Мал. 7.10. Лицьовий та виворітний боки виробу з орнаментом

Дізнайтеся більше

Орнамент можна не тільки в'язати, а й вишивати на готовому полотні. Це зручно тоді, коли малюнок дрібний, багатобарвний або складається з вигнутих ліній. Вишивання орнаменту виконують нитками такого самого типу, як і основний виріб.

Кожний стібок вишивки має повторювати форму петлі в'язаного полотна. Це зручно у виконанні й не стягує полотно. Існує кілька способів вишивання: стібками, що повторюють форму кожної петлі, стібками по двох петлях і тамбурним швом.

Зразок вишитого орнаменту

Вишивання тамбурним швом