§ 5. Прийоми роботи гачком: стовпчики без накиду та стовпчики з накидом. В’язання прямого полотна

1. В’язання стовпчика без накиду.
2. В’язання стовпчика з накидом.
3. Особливості в’язання прямого полотна.
4. Умовні позначення на схемах для в’язання.
5. Схематичне зображення в’язок на основі прямого полотна.

В’язання стовпчика без накиду

Стовпчик без накиду — один із головних елементів в’язання гачком, необхідний для подальшої роботи. Він використовується для в’язання щільних чи ажурних полотен. Щоб в’язання було акуратним, стовпчики потрібно виконувати, захоплюючи обидві стінки повітряної петлі попереднього ряду, крім першого, в якому можна захоплювати тільки одну стінку петлі.

В’язати стовпчик без накиду потрібно так:

1. Увести гачок у передостанню петлю зв’язаного ланцюжка (мал. 82 а).

2. Захопити гачком робочу нитку та протягнути її крізь першу петлю, розміщену на гачку (мал. 82 б). Таким чином, на гачку буде дві петлі.

3. Знову накинути робочу нитку на гачок та пров’язати 2 петлі, які на гачку, разом (мал. 82 в, г).

Мал. 82. Послідовність в’язання стовпчика без накиду

4. Так само в’язати всі наступні стовпчики, вводячи по черзі гачок у кожну наступну петлю ланцюжка. Таким чином, стовпчики будуть утворюватись над кожною повітряною петлею ланцюжка.

Полотно, вив’язане стовпчиками без накиду, зображене на малюнку 83.

Мал. 83. Полотно, вив’язане стовпчиками без накиду

В’язання стовпчика з накидом

Стовпчик з накидом використовують для в’язання щільного чи ажурного полотна та для створення оздоблень, мережива. Відмінність стовпчика з накидом від стовпчика без накиду полягає в тому, що для його утворення петлі пров’язують тричі.

Накид — нитка, накинута на гачок перед пров’язуванням стовпчика.

Послідовність в’язання стовпчика з накидом:

1. Вив’язати ланцюжок (мал. 84 а).

2. Рухом від себе зробити накид робочої нитки на гачок та ввести його в четверту петлю з кінця (мал. 84 а, б).

3. На гачку утворилося три петлі. Захопити нитку та протягнути її тільки крізь третю та другу петлі разом (мал. 84 в).

4. Знову захопити та протягнути нитку крізь дві петлі, що залишилися на гачку (мал. 84 г, ґ).

5. Продовжити в’язати стовпчики над усіма наступними петлями ланцюжка. При правильному в’язанні кожен стовпчик з накидом буде знаходитись над кожною петлею ланцюжка.

Мал. 84. Послідовність в’язання стовпчика з накидом

Полотно, вив’язане стовпчиками з накидом, зображене на малюнку 85:

Мал. 85. Полотно, вив’язане стовпчиками з накидом

Часто при виготовленні в’язаних виробів поєднують стовпчики без накиду зі стовпчиками з накидом (мал. 86).

Мал. 86. Полотно, вив’язане з використанням стовпчиків без накиду і стовпчиків із накидом

Стовпчики з двома та трьома накидами в’яжуть так само, але на гачок робиться відповідно два та три накиди.

Особливості в’язання прямого полотна

В’язання прямого полотна починають з певної кількості повітряних петель — ланцюжка, а потім в’яжуть рядок за рядком. Щоб полотно зберігало прямокутну форму і не зменшувалося під час в’язання, використовують петлі підйому, що утворюються за допомогою повітряних петель, які не входять в рахунок стовпчиків. Кількість петель підйому залежить від висоти тих стовпчиків, якими виконується певний ряд, і які замінюють перший стовпчик ряду. Одна петля підйому виконується при в’язанні прямого полотна стовпчиками без накиду (мал. 87 а), три — стовпчиком з одним накидом (мал. 87 б) і т.д. У таблиці 2 показано, скільки петель підйому (повітряних петель) слід виконати при в’язанні залежно від висоти стовпчика.

Мал. 87. В’язання петель підйому

Таблиця 2

Кількість петель підйому при в’язанні прямого полотна залежно від висоти стовпчика

Вид стовпчика	Кількість петель підйому
Півстовпчик	1
Стовпчик без накиду	1
Стовпчик з 1 накидом	3
Стовпчик з 2 накидами	4
Стовпчик з 3 накидами	5

Умовні позначення на схемах для в’язання

Оволодівши навичками в’язання основних елементів (повітряної петлі, півстовпчика, стовпчика без накиду, стовпчика з накидом), можна зв’язати різноманітні узори, поєднуючи різні елементи в’язання. Використовуючи власну фантазію та знання, можна створити власні узори або скористатися інформаційними джерелами. Послідовність в’язання узору подають у вигляді схеми або записують текстом (описово). Схеми, зазвичай, складаються зі сукупності знаків та загальноприйнятих чи авторських умовних позначень. Використання схем скорочує час, який витрачається на складання детального опису. Тому перед початком роботи з використанням схеми слід звернути увагу на тлумачення умовних позначень (табл. 3).

Схема (гр. Σχήμα — образ, вид) — графічний конструкторський документ, на якому у вигляді умовних позначень зображені складові частини виробу, їх взаємне розташування і зв’язки між частинами.

Умовні позначення — значки, які замінюють опис.

Таблиця 3

Умовні позначення на схемах для в’язання

Схематичне зображення в’язок на основі прямого полотна

До основних правил читання схем прямого полотна належать такі:

1. Схеми потрібно читати знизу вгору.

2. Усі непарні ряди — лицьові (1-й, 3-й, 5-й і т.д. ) — треба читати справа наліво, парні ряди — виворітні (2-й, 4-й, 6-й і т.д.) — зліва направо.

3. Починати читати схему в’язки з того краю, де розміщені петлі підйому, з яких починається кожен наступний ряд (мал. 88 а, б).

Наприклад, схему, зображену на малюнку 88 а, слід читати так: спочатку вив’язати ланцюжок із повітряних петель, потім зробити петлю підйому і над кожною петлею ланцюжка пров’язати півстовпчик. Так в’язати кожен ряд.