Трудове навчання (для дівчат). 7 клас. Ходзицька

§ 14. Маркування споживчих товарів

• 1. Призначення етикетки на товарах.
• 2. Екологічні символи.
• 3. Стандарти якості і безпеки.
• 4. Склад продуктів. Індекс «Е» та його значення.
• 5. Попереджувальні символи.
• 6. Спеціальні символи та їх значення.
• 7. Штрих-код і його зміст.

Призначення етикетки на товарах

Озирнись навколо себе і ти побачиш, яка велика кількість предметів тебе оточує (стіл, підручники, приладдя, шафа, одяг, взуття тощо). Усі ці предмети створено для задоволення потреб людини і призначено для обміну (купівлі чи продажу). Такі предмети називають «товарами».

Товар — це предмет або річ, створена людиною для задоволення своїх потреб, яку можна продати чи купити.

Оскільки товари повинні задовольняти певні потреби людей (споживачів), то їх призначення є головною ознакою. Відповідно до призначення виділяють такі товарні групи: продовольчі товари (продукти харчування) та непродовольчі товари (меблі, побутова техніка, засоби гігієни, одяг, взуття та ін.) (мал. 183).

Мал. 183. Товари: а — продовольчі; б — непродовольчі

Споживач — той, хто купує товар або отримує послугу.

Споживання — процес купівлі або отримання послуг.

Кожен товар, що продається, обов’язково має етикетку, на якій міститься інформація про цей товар. З 5-го класу тобі відомо, як необхідно читати етикетки на продовольчих товарах. Тепер ти маєш можливість отримати більше інформації про етикетку в цілому. Ми сподіваємося, що уміння та навички читання інформації з етикеток допоможуть тобі, як споживачу, у вирішенні різних життєвих ситуацій.

Етикетка — графічний або текстовий знак, нанесений у вигляді наклейки або талона на товар чи інший продукт виробництва, із зазначенням торгової марки виробника, дати виготовлення та терміну придатності. Етикетка є експлуатаційним документом, який містить основні показники якості й технічні характеристики виробу, гарантовані виробником.

Усі етикетки можна класифікувати відповідно до сфер застосування (харчова, косметична і парфумерна, фармацевтична, побутова хімія та ін.), матеріалу основи (паперові, синтетичні, з тканини), способу нанесення (клеючі, самоклеючі, термоклеючі), форми (горизонтальні, вертикальні, фігурні) (мал. 184).

Мал. 184. Види етикеток

Загальні вимоги до етикетки і вимоги до етикетки на товарі визначені в законі «Про захист прав споживачів». Етикетка повинна відповідати вимогам щодо оформлення та інформації на ній і включати такі відомості:

• про основні споживчі властивості продукції;
• гарантійний термін або строк допустимого використання товару, якщо вони встановлені;
• про ціну товару;
• дату випуску виробу;
• правила та умови безпечного й ефективного застосування товару;
• фірмове найменування виробника та його місцезнаходження.

Особливо жорсткі вимоги діють до розміщення інформації на етикетках харчових продуктів. Так, відповідно до закону «Про безпечність та якість харчових продуктів», будь-який товар вітчизняного або імпортного виробництва, який реалізується в роздрібній торгівлі, повинен містити на етикетці (упаковці) таку інформацію:

• загальну назву харчового продукту, номінальну кількість продукту у встановлених одиницях вимірювання (маса, об’єм та ін.) (мал. 185 а);
• склад харчового продукту (включаючи перелік використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок, барвників та хімічних речовин і з’єднань) (мал. 185 б);
• енергетичну цінність (калорійність), дату виготовлення, термін придатності до споживання або дату закінчення терміну придатності до споживання (мал. 185 в);
• умови зберігання (мал. 185 г);
• найменування й адресу виробника та місце виготовлення, умови використання (якщо такі передбачені) (мал. 185 ґ);
• застереження щодо споживання харчового продукту дітьми (якщо продукт не призначений для дитячого харчування, а підстави для такого застереження є);
• про країну-виробника продукту або країну походження продукту (мал. 185 д);
• інша інформація, передбачена законодавчими актами, дія яких розповсюджується на певний харчовий продукт (мал. 185 е).

Мал. 185. Етикетка

Вимоги до етикетки на товарі харчового призначення передбачають обов’язковість зазначення інформації про використання під час приготування продуктів або про вміст у продуктах таких речовин:

• біологічно активних добавок до їжі;
• ароматизаторів;
• харчових барвників;
• покращувачів смаку;
• харчових продуктів нетрадиційного складу;
• продуктів з включенням невластивих їм компонентів білкової природи;
• про наявність генетично модифікованих речовин.

Водночас інформація на всіх етикетках (упаковках, ярликах) повинна легко читатися і подаватися на державній мові тієї країни, в якій продається товар. Таким чином, ознайомившись з інформацією, розміщеною на етикетці, споживач приймає рішення, чи потрібен йому цей товар.

Екологічні символи

Збереження свого здоров’я та здоров’я нащадків — одне з пріоритетних завдань, що стоять перед кожною людиною. Заклопотаність цією найважливішою проблемою досягла такого рівня, що для її вирішення необхідно вийти за рамки охорони здоров’я й об’єднувати зусилля багатьох інститутів громадянського суспільства. Здоров’я нації — це, перш за все, здоровий спосіб життя, безпека життєдіяльності, фізичне і духовне вдосконалення. У розвинених європейських країнах люди вже усвідомили, що запорукою здоров’я та сприятливого середовища життєдіяльності є чисте навколишнє середовище й екологічна безпека продукції. Споживач намагається сприяти покращенню середовища проживання через вибір продукції, виробництво якої завдає мінімальної шкоди довкіллю, а виробник продукції прагне до підвищення рівня екологічної безпеки свого виробництва. Саме для того, щоб проінформувати споживача щодо безпеки виробництва продукції, розроблено її екологічне маркування, яке надає інформацію про екологічну чистоту товару або його безпеку для навколишнього середовища. Хоча напрям добровільної сертифікації запозичений з Європи, в Україні таке маркування набуло здебільшого нормативного характеру. Держстандартом України прийняті і введені в дію нормативні документи, які повністю відповідають вимогам міжнародних стандартів системи екологічного менеджменту.

Український знак екологічного маркування «Екологічно чисто та безпечно» (мал. 186 а) включено до міжнародного реєстру Глобальної Мережі Екологічного маркування — Global Ecolabelling Network — і визнано 35 країнами світу, в тому числі, Європейським співтовариством. Таке визнання є найважливішим фактором підвищення конкурентоспроможності продукції українських виробників на світовому ринку та основним критерієм вибору з боку споживача. Окрім належних якісних характеристик маркованої продукції, цей знак свідчить про відповідність критеріям екологічності впродовж усього життєвого циклу продукції: від заготівлі сировини до утилізації, а також дійсно гарантує споживачеві екологічну якість.

Розглянемо приклади відомих еко-символів маркування:

1. «Екологічний продукт» (мал. 186 б) — знак єдиного екологічного маркування відповідно до вимог ЄЄ. Цей знак свідчить про екологічність продукту і ставиться на упаковці в двох кольорах. Він не поширюється на харчові продукти і ліки. Ним маркуються товари, віднесені до небезпечних, які використовуються при дотриманні обмежувальних умов або у допустимих межах.

2. Знак «Білий лебідь» — екологічний сертифікаційний символ, введений чотирма скандинавськими країнами (Швецією, Норвегією, Фінляндією та Ісландією) у 1990 р. (мал. 186 в). Означає, що товар відповідає скандинавським екологічним вимогам.

3. «Блакитний ангел» (Німеччина) надається тільки тим продуктам, які відповідають жорстким критеріям захисту навколишнього середовища (мал. 186 г).

4. «Екологічний вибір» (Канада) (мал. 186 ґ). Цим знаком маркується продукція і послуги, які дають можливість економити енергію і матеріали, а також мінімізувати кількість шкідливих викидів.

5. «Листок життя» — російська програма екологічного маркування (мал. 186 д).

6. Шведський екологічний символ, що зустрічається на харчових продуктах (мал. 186 е), видається Шведським Товариством Контролю Сільгосппродукції. Позначає товари, вирощені без застосування хімічних добрив і пестицидів.

7. Логотип «Чесна торгівля» застосовується в основному для «колоніальних» товарів, тобто масових сільськогосподарських продуктів, вироблених в країнах, що розвиваються, для споживання в багатих економіках Заходу (мал. 186 є).

8. «Екологічний вибір» (Швеція) (мал. 186 ж) — еко-лейбл, ліцензія на використання якого видається Шведським Товариством Захисту Природи тим товарам і виробникам, які задовольняють вимоги екологічних стандартів. Це може означати дотримання екологічних норм в товарах у процесі виробництва або утилізації, відсутність шкідливих речовин у товарах.

Мал. 186. Приклади знаків екологічного маркування в різних країнах світу: а — «Зелений журавлик»; б — «Екологічний продукт»; в — «Білий лебідь»; г — «Блакитний ангел»; ґ — «Екологічний вибір» (Канада); д — «Листок життя»; е — шведський екологічний символ; є — «Чесна торгівля», ж — «Екологічний вибір» (Швеція)

Слід зазначити, що на практиці існують інші види екомаркування, наприклад заклики дбайливо ставитися до навколишнього природного середовища в цілому та його окремих об’єктів і т. п. Носіями виробничого маркування можуть бути етикетки, вкладиші, ярлики, бирки, контрольні стрічки, клейма, штампи.

Уперше використання екологічного маркування було рекомендовано на Світовому саміті в Ріо-де-Жанейро в 1992 р., а його впровадження підтримано всіма впливовими міжнародними організаціями, такими як ООН, Світова організація торгівлі, а також Європейським Союзом.

Поняття безпеки життєдіяльності як складової здоров’я людини трактується досить широко і включає в себе, в тому числі, безпеку тієї продукції, яку ми вживаємо в повсякденному житті.

На жаль, дуже часто нешкідливі, на перший погляд, товари в яскравій упаковці містять у собі загрозу нашому здоров’ю. Тому варто скористатися вже набутими знаннями та звертати увагу на застережливі знаки, які містяться на етикетках товарів.

Стандарт якості та безпеки

Дослідження сучасних товарів показують, що велика кількість неякісних товарів потрапляє на ринок збуту та несе загрозу як здоров’ю, так і життю споживачів. Щоб запобігти потраплянню неякісних товарів до споживачів, ще в 1996 р. указом Президента України від 24 травня за № 375/96 було затверджено Положення про Державний комітет України по стандартизації, метрології* та сертифікації. Відповідно до цього положення Держстандарт України є єдиним національним органом із стандартизації, метрології та сертифікації, що здійснює державну політику в сфері стандартизації, метрології, акредитації органів та випробувальних лабораторій із сертифікації. До стандартів належать: державний стандарт, галузевий стандарт, технічні умови й інші нормативні документи, затверджені відповідним органом, у яких вказуються загальні принципи або характеристики щодо визначених об’єктів стандартизації або технічні вимоги, яким повинна відповідати конкретна продукція.

Державні стандарти України (ДСТУ) — це стандарти, розроблені відповідно до чинного законодавства України, що встановлюють для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, розроблені та затверджені уповноваженим органом.

Держстандарт України відповідно до покладених на нього зобов’язань виконує такі функції:

• організовує проведення експертизи та погоджує проекти державних органів з питань стандартизації, метрології, акредитації та сертифікації;
• організовує розробку та функціонування державних систем;
• забезпечує проведення державних випробувань, державної перевірки та метрологічної атестації засобів вимірювань;
• проводить державний метрологічний нагляд за кількістю фасованого товару в упаковках;
• забезпечує ведення державних реєстрів засобів вимірювань, допущених до застосування, стандартних зразків речовин і матеріалів, таблиць стандартних довідкових даних про фізичні константи та властивості речовин і матеріалів системи державних одиниць фізичних величин;
• виконує роботи з удосконалення систем забезпечення єдності та достовірності вимірювань, створення, збереження і підтримання на сучасному рівні еталонної бази держави.

Держстандарт України має право застосовувати згідно з чинним законодавством штрафи до підприємств, установ, організацій і громадян-суб’єктів підприємницької діяльності (за винятком галузі будівництва, сфери торгівлі, громадського харчування і послуг) у разі порушення ними стандартів, норм і правил під час розробки, випуску та реалізації продукції.

Державні стандарти України містять обов’язкові та рекомендовані вимоги. До обов’язкових вимог належать такі:

• вимоги, що забезпечують безпеку продукції для життя, здоров’я і майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища і вимоги до методів випробувань цих показників;
• вимоги техніки безпеки і гігієни праці з посиланням на відповідні санітарні норми і правила;
• метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань;
• положення, що забезпечують технічну єдність під час розробки, виготовлення, експлуатації (застосування) продукції;
• поняття і терміни, які використовуються в сфері поводження з відходами, вимоги до класифікації відходів та їх паспортизації;
• способи визначення складу відходів та їх небезпечності, методи контролю за станом об’єктів поводження з відходами, вимоги щодо безпечного для довкілля та здоров’я людини поводження з відходами, а також вимоги щодо відходів як вторинної сировини.

Обов’язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їх об’єднаннями, установами, організаціями та громадянами-підприємцями, на діяльність яких поширюється дія стандартів.

Державні стандарти України затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання. Відповідно до встановлених стандартів кожен товар, який потрапляє на ринок збуту, повинен мати сертифікат якості.

Сертифікат якості — це документ, який видається органом сертифікації (ДСТУ) і засвідчує, що товар чи послуга відповідають якості.

Якість товару — це сукупність властивостей, які характеризують його здатність задовольняти обумовлені або передбачувані потреби покупця. Якість містить у собі не всі властивості товару, а тільки ті, що пов’язані із задоволенням конкретних потреб відповідно до призначення товару. Тільки якісний товар чи послуга можуть бути використані для конкретних споживчих цілей, задовольнити конкретну споживчу потребу.

Неякісний товар можна визначити за такими зовнішніми ознаками:

• наявність сторонніх запахів (для харчових, косметичних товарів, дитячих іграшок);
• наявність сторонніх домішок (у цукрі, борошні, печиві та ін.);
• пошкодження гризунами, комахами;
• наявність намокання (книги, папір, зошити, тканина, печиво, цукерки, одяг, меблі тощо);
• зміна кольору (вигорання на сонці, помутніння і т.і.);
• порушення цілісності упаковки;
• порушення термінів зберігання.

Внутрішні ознаки недоброякісних товарів можна виявити під час їх використання. Про низьку якість товарів свідчитиме зіпсований смак (прокислий сік, прокисле молоко, згіркла сметана, згіркле печиво та ін.), сторонні предмети (нитки в хлібі, сторонні домішки в морозиві, цукерках, печиві і т.і.).

Згідно ДСТУ 2296-93 встановлено зображення знаків відповідності якості для продукції, яка відповідає обов’язковим вимогам нормативних документів та вимогам, передбаченим чинними законодавчими актами України, за якими встановлено обов’язкову сертифікацію (мал. 187).

Мал. 187. Знаки відповідності якості товарів

Торгові марки, що випускають для своїх покупців високоякісні товари в Україні, отримують ще одну відзнаку, яка свідчить про гарантію якості їхньої продукції (мал. 188).

Мал. 188. Знак якості товарів

Склад продуктів. Індекс «Е» та його значення

Харчування є основною умовою існування людини. Харчові продукти мають бути повноцінними і містити у своєму складі білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини та воду в достатній кількості за калорійністю для відновлення в організмі людини витраченої енергії.

Основні компоненти харчових продуктів — це білки, жири та вуглеводи. За науковими рекомендаціями вони повинні співвідноситися як 1 : 1 : 4, а середня потреба в них становить 100, 100 та 400 г на добу. Всі речовини, що входять до складу харчових продуктів, поділяють на органічні (білки, жири, вуглеводи, харчові кислоти, вітаміни, ферменти) та мінеральні (вода, макро- та мікроелементи). Чим більше в продукті незамінних амінокислот, тим більша біологічна цінність харчових продуктів. У таблиці 11 наведено приклади коефіцієнтів засвоюваності поживних речовин окремих продуктів у відсотках.

Це цікаво

Українське телебачення є джерелом інформації про якість продуктів і речей, які ми купуємо. На багатьох телеканалах функціонують проекти, в яких журналісти досліджують, наскільки небезпечні або корисні товари, що користуються широким попитом, наприклад побутова техніка, засоби побутової хімії та гігієни, дитячі іграшки, харчові продукти тощо. Такі програми підвищують обізнаність людей, дають їм змогу побачити, що насправді ховається за яскравими обгортками та обіцянками виробників, змушують вітчизняних виробників виготовляти якіснішу продукцію та піднімають загальну культуру споживання.

Глядачі програм отримують можливість визначити, яка продукція заслуговує показника якості, а якій місце на смітнику. При цьому правильний вибір допомагають зробити експертні висновки спеціалістів Держспоживстандарту України (Державний комітет у справах технічного регулювання та споживчої політики виступає генеральним партнером програми і тестує товари на базі власних лабораторій), а не рекламні обіцянки не завжди добросовісних виробників.

Таблиця 11

Коефіцієнти засвоюваності деяких продуктів

Вид продуктів та їжа	Коефіцієнт засвоюваності, %
	білка	жиру	вуглеводів
Овочі різні	80	—	85
Картопля	70	—	95
Фрукти, ягоди, горіхи	85	95	90
Борошно, хліб, макарони, рис, манна крупа	85	93	96
Бобові, крупи	70	92	94
Цукор	—	—	99
Кондитерські вироби, мед, варення	85	93	95
Олія, маргарин	—	95	—
Молоко, молочні продукти, яйця	96	95	98
М’ясо і м’ясопродукти, риба і рибопродукти	95	90	—
Змішана їжа	84,5	94	95,6
Тваринна їжа (у середньому)	97	95	98
Рослинна їжа (у середньому)	80-83	90	96,5

Деякі харчові продукти містять сполуки, що знижують засвоюваність окремих харчових речовин. Вони стримують процеси травлення та утилізації білків, зменшують їх розчинність, перешкоджають засвоюванню деяких мінеральних елементів, збільшують потреби організму в деяких вітамінах. Значна кількість таких сполук у сировині потребує спеціальних способів переробки.

Сучасною наукою доведено, що підвищення рівня захворювань на цукровий діабет, ішемічну хворобу серця, жовчнокам’яну хворобу є наслідком нераціонального харчування. Таке харчування не забезпечує фізіологічні потреби організму за хімічним складом, тобто не вистачає тваринних білків, ненасичених жирних кислот, вітамінів, мінеральних речовин.

Організм людини, незалежно від того, працює вона, відпочиває чи спить, потребує поповнення витраченої енергії. Несвоєчасне й нерівномірне приймання їжі нераціонального складу спричиняє порушення обміну речовин в організмі, результатом чого є виснаження, ожиріння і навіть тяжкі захворювання, що скорочують життя.

Усі харчові продукти за калорійністю можна поділити на продукти з низькою, середньою та високою калорійністю. У таблиці 12 наведено кількість продуктів у грамах, що відповідає 100 калоріям.

Таблиця 12

Калорійність деяких продуктів

Харчові продукти низької калорійності
Картопля	158	Огірки	1000
Капуста свіжа	500	Гриби білі свіжі	335
Морква	333	Яблука	245
Помідори	655

Продовження таблиці 12

Харчові продукти середньої калорійності
Яловичина середньої вгодованості	93	Бобові	38
Хліб житній	46	Сметана	40
Хліб пшеничний	333	Яйця	72
Крупи різні	30-25	Молоко	155
Харчові продукти високої калорійності
Масло коров’яче	12,7	Маргарин	13,1
Масло топлене	10,0	Олія	11,5
Сало шпик	16,2	Цукор	25,9

Якщо харчування є основою життя людини, то організація харчування — однією з проблем людської культури. Більшість їжі, яку споживає людина в наш час, є продуктом харчової промисловості, яка отримує сировину від сільського господарства та рибальства. До споживачів у натуральному вигляді вона потрапляє досить рідко. Усе частіше на полицях ми бачимо продукти харчування, які містять харчові добавки різного роду. Про деякі харчові добавки та їх властивості тобі відомо з 5 класу. Далі ти ознайомишся з новою інформацією про ці речовини.

Цілковита відмова від використання харчових добавок призвела б до зникнення з полиць магазинів такого популярного продукту, як ікра рибна, оскільки її виробництво неможливе без використання суміші консервантів, а також більшості соків, оскільки під час виробництва соку традиційно використовують харчові добавки, які запобігають псуванню продукту. Серед численної групи харчових добавок є й абсолютно безпечні, використання яких не повинно викликати перестороги у споживачів. До них належать, наприклад, такі харчові барвники:

• куркумін (Е 100), який виготовляється з тропічної рослини Curcuma longa L. і не лише не шкідливий для здоров’я, а й має лікувальний ефект, очищаючи кровоносні судини та покращуючи травлення;
• хлорофіл (Е 140), який пригнічує злоякісні клітини, виводить з організму токсини та канцерогени. Використовують цей барвник зазвичай при виробництві соусів, морозива, йогуртів та молочних десертів;
• кармін (Е 120) — це речовина червоного кольору, яку зазвичай використовують під час виробництва морозива та йогуртів;
• каротин (Е 160) — жовтий пігмент, що використовується при виробництві безалкогольних напоїв, морозива, майонезів тощо.

Втім, часто виробники, навіть додаючи до продуктів натуральні та корисні харчові добавки, наприклад, рибофлавін (Е 101), не маркують упаковку належним чином. Так, у складі каші для дітей зазначають лише «вітамін В₂». При цьому навмисно уникають словосполучення барвник харчовий Е 101, що одне й те саме. Бояться, що згадка на етикетці харчової добавки з кодом «Е» не сподобається покупцям.

У продуктах харчування, на жаль, досить часто зустрічаються і небезпечні для здоров’я людини харчові добавки з яскравим забарвленням (мал. 189). До їх переліку, передусім, варто віднести барвники: тартразін (Е 102), хіноліновий жовтий (Е 104), захід сонця жовтий (Е 110), азорубін (кармуазін) (Е 122), понсо 4Р (Е 124), червоний чарівний АС (Е 129).

Мал. 189. Харчові барвники

Підстава для негативного ставлення до зазначених добавок — їх шкідливий вплив на дитячий організм, що доведено ґрунтовними медичними дослідженнями, проведеними на території Великої Британії.

Підтверджує небезпеку названих барвників також попередження про їх негативний вплив на дитяче здоров’я, що міститься у постанові Європейського парламенту № 1333/2008 від 16.12.2008 р. У документі йдеться про те, що вживання в їжу зазначених харчових барвників може призвести до гіперактивності.

Однак небезпечні барвники, як було зазначено вище, найчастіше потрапляють у продукти харчування для дітей, бо ці продукти і створюються барвистими для того, аби привертати дитячу увагу. Найпоширенішими продуктами, що містять небезпечні барвники, є:

• солодкі напої, що мають яскраве забарвлення (зелений, жовтий, червоний кольори);
• різноманітні цукерки з дешевих кондитерських виробів, що мають різнокольорове забарвлення;
• вафлі та печиво з кольоровою начинкою;
• сухі суміші для приготування желе та киселів;
• жувальні гумки та желейні цукерки;
• різнокольорові креми, що використовуються для приготування тортів та інших кондитерських виробів;
• так звані цукати — схожі на сухофрукти продукти незрозумілого походження, що зазвичай фарбуються різноманітними барвниками;
• кустарні кондитерські вироби та саморобні цукерки (півники на паличці), де у вигляді барвника можуть використовуватися не лише небезпечні добавки із наведеного списку, а й заборонені в Україні барвники, що мають токсичні та канцерогенні властивості.

У таблиці 13 наведено класифікацію за призначенням відповідно до цифрової кодифікації харчових добавок (за основними групами).

Таблиця 13

Класифікація харчових добавок за групами

№ з/п	Цифровий код	Назва добавки
1	Е100-Е182	Барвники (підсилювачі чи відновники кольору)
2	Е200-Е299	Консерванти (підвищують термін зберігання, стерилізують і захищають від бактерій)
3	Е300-Е399	Антиокислювачі (стримують процеси окислення)
4	Е400-Е499	Стабілізатори (зберігають консистенцію продукту)
5	Е500-Е599	Емульгатори (загущувані)
6	Е600-Е699	Підсилювачі смаку і пахощів
7	Е900-Е999	Антифламінги (протидіють підняттю піни речовини)
8	Е1000 і від	Глазуруючі речовини, підсолоджувачі соків і кондитерських виробів

Існують харчові добавки, вживання яких окремо одна від одної не несуть загрози для здоров’я, а поєднання їх в одному продукті є дуже небезпечним. Наприклад, поєднання бензонату натрію (Е 211) та антиоксиданту аскорбінової кислоти (Е 300), відомого ще як «вітамін С», призводить до хімічної реакції, внаслідок якої в продукті синтезується бензол — небезпечний токсичний канцероген. На жаль, деякі виробники солодких напоїв виставляють наявність вітаміну «С» у напоях, що містять бензонат натрію, як ознаку піклування про здоров’я споживачів, приховуючи інформацію про шкідливість поєднання цих харчових добавок.

Кожна країна намагається на свій лад визначити, які харчові добавки і в якому обсязі дозволити для використання в продуктах харчування, а які заборонити як небезпечні. Приводом для заборони тих чи інших харчових добавок є результати клінічних досліджень, що зазвичай проводять на піддослідних тваринах.

Перелік харчових добавок, дозволених для використання на території України, наведено у постанові Кабінету Міністрів України №12 від 4 січня 1999 р. «Про затвердження переліку харчових добавок, дозволених для використання у харчових продуктах». Контролем за додержанням стандартів та використанням харчових добавок у продуктах харчування займаються також неурядові громадські організації, наприклад Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «ТЕСТ».

А в таблиці 14 ти зможеш ознайомитися з переліком небезпечних харчових добавок та їх позначеннями.

Таблиця 14

Небезпечні харчові добавки

Заборонені добавки	Е103, Е105, Е111, Е121, Е123, Е125, Е126, Е130, Е152, Е216, Е217, Е952
Небезпечні добавки	Е102, Е110, Е120, Е124, Е127, Е129, Е155, Е180, Е201, Е220, Е222, Е223, Е224, Е233, Е242, Е270, Е400, Е401, Е402, Е403, Е404, Е405, Е501, Е501, Е502, Е503, Е620, Е636, Е637
Дуже небезпечні добавки	Е123, Е510, Е513, Е527

На сьогодні на території Євросоюзу діє норма, згідно з якою продукти харчування, що містять барвники, небезпечні для дітей, повинні містити спеціальний попереджувальний напис.

Це цікаво

Усе частіше на полицях магазинів можна зустріти так звані «підробні» продукти. Що вони в собі містять? На це запитання кожен з нас хотів би почути чесну відповідь. На жаль, ті, хто займається підробкою продуктів харчування, не насмілюються про це говорити, але ми маємо змогу перевірити натуральність продуктів, які, за оцінкою експертів, найчастіше підробляють.

Сметана давно перестала бути справжньою сметаною. Ми купуємо речовину, схожу на неї і зовні, і за смаком. Що ж ми їмо насправді? Тваринний жир замінюють на рослинний, молочний білок на соєвий, а соя є генномодифікованою. Сметана — дуже корисний продукт, який швидко засвоюється організмом, але стосується це сметани, приготованої класичним способом, тобто виключно з вершків і закваски. Якісну сметану сьогодні на прилавках знайти досить складно.

Як же перевірити натуральність продукту? Дуже просто. Необхідно розчинити чайну ложку сметани у склянці окропу. Підробка сметани випаде в осад, а справжня повністю розчиниться.

Ікра — корисний делікатес, багатий йодом, доступний далеко не всім через високу ціну. Тому чорну та червону ікру навчилися підробляти. Роблять її з морських водоростей. Смак такої ікри віддає желатином. Але, навіть, якщо ікра має запах риби, а ікринки правильної форми й мають відповідний колір, усе це не доводить їх натуральність.

Як перевірити ікру? Якщо в ємкість з окропом кинути справжню ікринку, білок почне згортатися, залишаючи у воді білий шлейф, а сама ікринка залишиться неушкодженою. Штучна ікра в окропі через якийсь час утратить форму і почне розчинятися.

Крабові палички. Експерти дослідили, що до їх складу не входять ні краби, ні риба. Судячи з написів на упаковці, до складу крабових паличок входить крохмаль, барвники, консерванти і сурімі (рибний фарш). Як виявляється, рибний фарш містить натуральної риби не більше 10 %. Після проведення аналізів експертам так і не вдалося точно з’ясувати, що за речовини складають інші 90 %. Виробники не говорять усієї правди про склад «некрабових паличок». Крабові палички є продуктом з невідомими компонентами.

Купуючи креветки, насправді ми купуємо воду. Їх заморожують відразу після вилову: креветки глазурують льодом, щоб вони не ламалися. Кількість льоду в креветках виробники не вказують, адже таких норм не існує. Виробники цим користуються і збільшують вагу на 10-40 %. Таким чином, купуючи креветки, ми платимо за воду від 10 до 40 % .

Підробка м’яса. За допомогою спеціального клею з м’ясних обрізків можна зробити один великий і апетитний стейк. Субстанція, яка склеює шматочки м’яса, називається «трансглутаміназа» або просто «м’ясний клей». Цей фермент дає змогу модним кухарям надати вже приготованій м’ясній страві або крабовій котлеті вигадливої форми. У великому м’ясному виробництві завжди залишається безліч шматочків і обрізків, які повинні були б використовуватись тільки як корм для тварин. Завдяки м’ясному клею, ощадливі підприємці можуть з’єднати відходи м’яса в одне ціле й уникнути фінансових втрат. Причому простому споживачеві відрізнити таку мозаїку від звичайного шматка м’яса дуже складно.

Попереджувальні символи

Попереджувальні знаки — це знаки, призначені для забезпечення безпеки споживача і навколишнього середовища під час експлуатації потенційно небезпечних товарів.

Попереджувальні знаки поділяють на два види:

1) ті, що попереджають про небезпеку;

2) ті, що попереджають про дію щодо безпечного використання.

Відповідно до міжнародних вимог з класифікації і маркування небезпечних речовин і матеріалів, розроблених органами ООН і Міжнародною організацією праці (МОП), кожному виду попереджувальних знаків відповідає визначений символ, який складається з літери «R» — для знаків, що попереджають про небезпеку, або «S» — для знаків, що повідомляють про дії для запобігання небезпеки, і двозначного номера-коду, що вказує на конкретну небезпеку. Наприклад: R 12 — надзвичайно небезпечно, R 34 — викликає опіки. Зазначені інформаційні знаки є частиною попереджувального маркування, що слугує для зосередження уваги користувачів небезпечних товарів до їх властивостей. Метою попереджувального маркування є інформування про наслідки їхнього шкідливого впливу, наявність даних про способи і засоби захисту, що дають змогу безпечно поводитися з небезпечним товаром. Попереджувальне маркування може містити також інформацію про надання першої допомоги при небажаному контакті з небезпечним товаром, що може завдати шкоди здоров’ю споживача.

Випуск і реалізація небезпечних товарів без відповідного маркування забороняються. До небезпечних товарів відносять: вибухові, отруйні, вогненебезпечні, їдкі (що роз’їдають), інфекційні, радіоактивні речовини, окислювачі, а також шкідливі речовини, що мають шкідливий вплив на репродуктивну функцію* людини.

Серед споживчих товарів найбільшу кількість небезпечних речовин містить група товарів побутової хімії. Для них попереджувальне маркування є обов’язковим. Інші групи продовольчих і непродовольчих товарів також можуть містити окремі небезпечні речовини (наприклад, нікотин у тютюнових виробах, сивушні масла в алкогольних напоях і т.п.). Але кількість їх не повинна перевищувати гранично допустимих концентрацій, інакше реалізацію цих товарів буде заборонено. У зв’язку з цим попереджувальне маркування для таких товарів, що є по суті безпечними, не застосовується. Для тютюнових виробів попереджувальне маркування зводиться до напису: «МОЗ попереджує, що паління небезпечне для здоров’я».

Попереджувальне маркування повинно включати:

• найменування небезпечної речовини, торгову марку і загальновизнані синоніми;
• серійний номер ООН і класифікаційний шифр речовин;
• символи небезпеки;
• сигнальне слово, що виділяється жирним шрифтом і використовується залежно від ступеня небезпеки:

«НЕБЕЗПЕЧНО!», щоб привернути увагу до високого ступеня ризику з вірогідною можливістю смерті або важких ушкоджень;

«ОБЕРЕЖНО!», щоб привернути увагу до середнього ступеня небезпеки і потенційної загрози ризику нанесення шкоди для здоров’я людей і навколишнього середовища.

Попереджувальні знаки доповнюються символічним зображенням небезпеки. Їх виконують чорним кольором на жовтогарячому або жовтому фоні. На хімічних продуктах можна зустріти застережливий знак, зображений на малюнку 190 а. Наступний знак найчастіше використовується на упаковках з розчинниками, лаками і фарбами (мал. 190 б). Інформацію про застереження при використанні цієї речовини під час очищення каналізаційних труб несе знак, який подано на малюнку 190 в. Знак, зображений на малюнку 190 г, вказує, що продукт небезпечний для навколишнього середовища.

Мал. 190. Попереджувальні знаки

Використання попереджувального маркування є одним із важливих повноважень власника товарного знака, передбачених π. 10 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р. № 3689-XIІ

Спеціальні символи та їх значення

На етикетках деяких груп товарів досить часто можна побачити спеціальні символи. Ці символи, як заведено, несуть додаткову інформацію щодо використання певного товару. Найчастіше спеціальні символи наносять на етикетки одягу. Умовні позначення на ярликах допоможуть збільшити термін експлуатації одягу або інших текстильних виробів. Символи і значки ярликів є стандартними для усіх виробників. Умовні позначення значків і символів, які найчастіше зустрічаються, наведено в таблиці 15.

Таблиця 15

Спеціальні символи

Продовження таблиці 15

Це цікаво

Виробники джинсів Levi’s прагнуть звернути увагу власників джинсів на проблеми екології Землі. На джинсових етикетках по догляду вони розмістили такі вказівки:

Штрих-код і його закодований зміст

Низка чинних нормативних документів України передбачає обов’язкове маркування товарів штриховими кодами. Перелік таких товарів наведено у «Положенні про штрихове кодування товарів».

Маркування товарів штрих-кодами в Україні здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Штриховий код (штрих-код) має вигляд чорних смужок (мал. 191), що чергуються в певному порядку на білому фоні (його ще називають «зебра»). Поява на нашому ринку імпортного товару без штрих-коду є свідченням нелегального ввезення його з країн, які не дотримуються міжнародних правил. З 1993 р. всі товари, що ввозяться з Європи, такий код повинні мати обов’язково. За недотримання цього правила порушник платить штраф до 15 % від вартості товару. Якщо ж без «зебри» виявили книгу, штраф зростає до 50 %.

Мал. 191. Шрих-код

Зазвичай споживач за допомогою коду не отримає всієї інформації про товар. Вона зчитується спеціальними приладами-сканерами, оскільки призначена не для споживачів, а для виробників, постачальників і торгових організацій. За першими двома-трьома цифрами, нанесеними під штриховим позначенням, споживач може встановити лише країну-виробника.

Штриховий код, перш за все, — це практичний інструмент, завдяки якому здійснюються облікові операції під час поставок і продажу товарів. Слід враховувати, що з кожним роком усе більше виробників самі дбають про нанесення штрих-коду на упаковку і про кількість товарів, маркованих штрих-кодом. Купуючи товари в магазині, особливо у великих супермаркетах, можна побачити, що майже з усіх товарів продавець сканером (спеціальний пристрій) зчитує інформацію про вартість товару, не витрачаючи на це багато часу. Сканер розпізнає і зчитує штрих-код, переводить дані штрих-коду в електронний вигляд і передає для подальшої обробки в касовий апарат.

Значення цифр на штрих-коді товару є обов’язковою умовою реалізації товару в розвинених західних країнах. Право поставити штрих-код на свій товар має не кожен виробник, а лише ті підприємства, які офіційно зареєстровані в національній асоціації. Самовільне використання штрих-коду є порушенням міжнародного права, за це законодавством України передбачені відповідні санкції.