Трудове навчання (для дівчат). 7 клас. Ходзицька

Розділ 4. Технологія побутової діяльності

§ 13. Основи технології малярних робіт

• 1. Основні відомості про малярні роботи.
• 2. Матеріали та інструменти для малярних робіт.
• 3. Технологія виконання малярних робіт.
• 4. Види фарб.

Основні відомості про малярні роботи

Будинок, в якому ми живемо, — це наша фортеця, що забезпечує нам спокій. Тут є можливість відпочивати, вчити уроки, спілкуватися зі своїми найріднішими людьми. Але, щоб повного мірою насолоджуватися домашньою атмосферою, варто пам’ятати про затишок і вміти його створити та підтримувати. Для цього необхідно любити свою оселю, облагородити власний інтер’єр, вчасно проводити прибирання та косметичний ремонт.

Ремонт квартири своїми руками — дуже цікаве заняття, адже завдяки йому помешкання можна облаштувати на свій смак. Для того щоб виконати ремонт, необхідно провести підготовчі роботи. Ретельна підготовка оселі до ремонту — запорука успіху. Розглянемо один із етапів косметичного ремонту — малярні роботи.

Ремонт — це процес зміни, відновлення, покращення будь-чого, доведення об’єкта до початкових характеристик (не слід плутати з реставрацією).

Малярні роботи — це комплекс заходів, спрямованих на отримання рівної й естетично привабливої поверхні. До складу малярних робіт входять такі операції: ґрунтування, шпаклювання, фарбування різних поверхонь. Малярні роботи можуть бути виконані як при косметичному ремонті приміщень (мал. 169), так і у складі робіт капітального ремонту квартир, офісів і будинків.

Мал. 169. Виконання малярних робіт

Матеріали та інструменти для малярних робіт

Для виконання малярних робіт необхідною є ретельна підготовка, дотримання ряду загальноприйнятих норм і правил, використання різних матеріалів, інструментів і пристосувань.

Незамінними помічниками під час виконання малярних робіт є такі інструменти та пристосування:

• шпателі (мал. 170 а) необхідні для підготовки поверхонь до фарбування. Застосовуються металеві та гумові шпателі: металевими видаляють старі шари фарби, замазки, шпалери тощо; гумовими наносять та розрівнюють шпаклівку на поверхні;

• піддони та валики (мал. 170 б, в). Валики відрізняються від пензлів більшою продуктивністю та економією матеріалів. Використовують їх для фарбування великих поверхонь та нанесення ґрунтовки на поверхню. Під час фарбування часто застосовують валики зі штучного хутра і валики з поролону. Підставки і піддони для малярних валиків використовують для невеликої кількості фарби, для зручності набирання фарби при фарбуванні валиком;

Мал. 170. Малярні шпателі, піддони та валики

• малярні пензлі (мал. 171). Вони бувають різного об’єму, товщини та довжини ворсу залежно від їх призначення;

Мал. 171. Малярні пензлі

• малярні розпилювачі (мал. 172) широко застосовуються як ручні, так і пневматичні для фарбування поверхонь з великою площею. Використання розпилювачів значно прискорює процес виконання малярних робіт;

Мал. 172. Ручний та електричний розпилювачі фарби

• респіратор (мал. 173) — пристрій, яким користуються для захисту від потрапляння фарби в дихальні шляхи працюючого;

Мал. 173. Респіратори

• малярна стрічка, чохли, тканина призначені для захисту тих ділянок поверхні, на які не потрібно наносити фарбу;

• наждачний папір і брусок для наждачного паперу застосовують для підготовки поверхонь до фарбування;

• лінійка, рівень — інструменти, які необхідні для контролю виконуваних робіт (мал. 174);

Мал. 174. Лінійка, рівень

• поліетиленовий пакет (мал. 175) для зберігання валика чи пензлів під час перерви в роботі.

Мал. 175. Зберігання валика від висихання під час перерви в роботі

Технологія виконання малярних робіт

Малярні роботи є завершальним етапом ремонту. Від того, чи якісно вони виконані, залежить загальне враження від роботи. При виконанні малярних робіт головним є їх якість, що безпосередньо залежить від досвіду того, хто виконує цю роботу, від знання властивостей використовуваних матеріалів, дотримання технології виконання малярних робіт.

Перед початком малярних робіт виконують ряд підготовчих операцій з обробки поверхонь: очищення, вирівнювання, шпаклювання і зачистку, ґрунтування. Від якості їх проведення багато в чому залежить якість малярних робіт. Тому дуже важливо дотримуватись технологій виконання кожної операції відповідно до описаної нижче послідовності.

1. Очищення поверхні.

Перш ніж приступати до фарбування, потрібно підготувати основу. Поверхню, що фарбується, очищають від бруду, іржі, полущеної фарби, старих шпалер, кіптяви, грибкових уражень, слідів протікань і жиру. Всі плями і забруднення усувають механічно, з використанням спеціальних лужних засобів чи обробляють спеціальними сумішами. Поверхні, що фарбуються, особливо дерев’яні, потрібно ретельно просушити. Вода в порах деревини перешкоджає проникненню фарби, яка з часом може відшаровуватись.

2. Шпаклювання поверхні.

Шпаклювання — це замазування спеціальною речовиною (шпаклівкою) щілин та нерівностей якої-небудь поверхні. Неглибокі тріщини зашпакльовують алебастром, а глибокі — цементним розчином з додаванням ПВА-клею чи алебастру.

Сьогодні будівельні магазини пропонують спеціальні суміші типу сатенгіпс для шпаклювання поверхонь. Їх випускають два види — стартові та фінішні (мал. 176).

Мал. 176. Стартові та фінішні суміші

3. Ґрунтування поверхні.

Перш ніж почати ґрунтування поверхні, необхідно використати малярну стрічку, яка легко знімається, закрити ті ділянки поверхонь, які не будуть фарбуватися, а також накрити підлогу захисними чохлами. Щоб чохли не зміщувались, їх варто прикріпити малярною стрічкою спочатку вертикально, а потім горизонтально (мал. 177). Треба заклеїти малярною стрічкою віконні рами, наличники на дверях і плінтусах, а також вимикачі та розетки. Зняти стрічку тоді, коли фарба стане сухою на дотик.

Мал. 177. Закривання поверхонь та підлоги за допомогою малярної стрічки

Перед фарбуванням стіни та стелі після очищення та шпаклювання поверхні ґрунтують ґрунтовкою. Ґрунтовка — це рідка чи напіврідка зв’язуювальна суміш, часто з невеликою кількістю пігменту (мал. 178). Будь-яка поверхня, навіть рівномірно оштукатурена, неоднаково вбирає в себе вологу в різних місцях через різницю в товщині штукатурного шару. Ґрунтовка ж вирівнює і зменшує здатність поверхні вбирати вологу, роблячи основу однорідною. Вона утворює на поверхні плівку, яка оберігає наступні шпаклювальний або фарбувальний шари від пересихання. Ґрунтовка, проникаючи в пори основи, покращує зчеплення шпаклівки і фарби з поверхнею.

Мал. 178. Ґрунтовка

Це цікаво

Для кухні та інших приміщень з підвищеною вологістю варто використовувати водостійку шпаклівку. Наносять її не менше двох шарів 1-1,5 мм завтовшки. Час висихання кожного шару — доба.

4. Фарбування поверхні.

Після остаточного висихання ґрунтовки на поверхню наноситься один або кілька шарів фарби. Останній шар фарби наносять за напрямком світлових променів (мал. 179).

Мал. 179. Фарбування стін

Якщо використовуються шпалери, які необхідно фарбувати, то після висихання ґрунтовки на поверхню наклеюють шпалери, дають час їм висохнути і тільки після повного висихання наносять фарбу.

Підготовлені внутрішні поверхні фарбують, дотримуючись таких вимог:

1. Температура повітря в приміщенні має бути не нижче 10 °С.

2. Відносна вологість повітря має становити не більше 60 %.

3. Вологість підготовлених поштукатурених і бетонних поверхонь не повинна перевищувати 8 %, а при фарбуванні цементними і полімерними фарбами — 12%.

4. Фарбувати в добре вентильованих приміщеннях.

5. Фасади не можна фарбувати в спеку під дією сухого вітру і прямих променів сонця, під час дощу.

6. Фарбувати необхідно в респіраторі, спецодязі та рукавичках.

7. По завершенню малярних робіт слід добре вимити інструменти та пристосування, прибрати приміщення.

Види фарб

Ремонт рідко обходиться без використання фарб. У багатьох будинках сучасні вікна, двері, стіни, стелі, батареї, труби не потребують фарбування, а от сільські приватні та дачні будинки ще не настільки широко охоплені євроремонтами. Крім того, в наш час нерідко використовуються шпалери, які необхідно фарбувати. Якість фарбованих поверхонь залежить від знання властивостей матеріалів, правильного приготування різних сумішей для шпаклювання та ґрунтування. Тільки при правильному веденні ремонтних малярних робіт можна отримати стійке забарвлення, яке слугуватиме довгий час. Щоб дібрати відповідні малярні матеріали, потрібно вивчити їх призначення.

З давніх-давен людина почала застосовувати фарби для захисту різних будівельних конструкцій, а також з декоративно-художньою метою. Фарба складається з кольорового порошку — пігменту і плівкоутворювальної речовини — в’яжучого матеріалу. Всі фарби залежно від виду в’яжучого матеріалу поділяють на водні і неводні.

Водні фарби застосовують з декоративною метою для опорядження інтер’єру і зовнішніх поверхонь будинків (здебільшого фасадів). Вони бувають вапняні, клейові, цементні, силікатні й казеїнові, залежно від в’яжучої речовини, яку використовують для приготування водних фарб.

Неводною називають таку суміш, у якій в’яжучим матеріалом є висихаючі олії (оліфи) або смоли, розведені в розчинниках. До робочої в’язкості суміші доводять оліфою або розчинником. До неводних фарб належать олійні й емалеві фарби, а також лакові покриття. Неводні фарбування застосовують для захисту металевих конструкцій від корозії, дерев’яні — від гниття, а оштукатурені — від впливу вологи. А ще вони застосовуються з декоративною і санітарно-гігієнічною метою. Їх легко мити й очищати від бруду. У приміщеннях, де більшість поверхонь пофарбовано олійними або емалевими фарбами, легше підтримувати чистоту (лікарні, школи, магазини, дошкільні дитячі заклади).

Міцність зчеплення плівки залежить також від якості підготовки поверхні, в першу чергу, очищення її від іржі, плям кіптяви і мінеральних масел, пилу.

Фарби для зовнішніх і внутрішніх робіт розрізняють за стійкістю до впливу дощу, сонця і коливань температури. Фарби, призначені для зовнішніх робіт, в разі потреби, можна використовувати і для внутрішньої обробки приміщення. Вибір тієї чи іншої фарби залежить від того, яку обробку приміщення потрібно виконати: просту, поліпшену чи високоякісну.

Фарби на основі мінеральних в’яжучих речовин призначені для простої обробки кам’яних, бетонних стін, для фарбування басейнів, колодязів і парканів.

Клейовими фарбами покривають бетонні та дерев’яні поверхні. Казеїнові фарби придатні як для зовнішніх, так і для внутрішніх робіт.

Фарбами на основі крохмалю і кісткового клею можна фарбувати тільки стіни і стелі в закритих приміщеннях. Важливим показником клейових фарб є їх пористість: покриття з них не перешкоджають повітрообміну, крізь них легко випаровується волога, яка може утворюватися на стіні або на стелі.

Фарби та емалі на основі синтетичних в’яжучих речовин або оліфи використовуються для високоякісної обробки. Вони є придатними як для зовнішніх, так і для внутрішніх робіт. Проте, серед них є такі, що призначаються тільки для внутрішніх робіт. Такими фарбами не можна фарбувати бетонні стіни.

Олійні фарби за властивостями є подібними до фарб на основі синтетичних в’яжучих. Вони утворюють щільні покриття, нестійкі до лугів і вологи.

Акрилова водоемульсійна фарба є водостійкою (мал. 180). Її активно використовують для фарбування бетонних, цегляних і гіпсокартонних поверхонь та поверхонь, покритих штукатуркою. Це можуть бути стіни, підлога або стеля, інші поверхні. Акрилова фарба є екологічно чистою, не токсичною, не містить специфічних запахів. Тому цю фарбу досить широко використовують для фарбування поверхонь у житлових приміщеннях. Нанесена фарба швидко висихає, а це означає, що ремонт можна поєднувати з роботою або проживанням.

Мал. 180. Акрилова водоемульсійна фарба

Акрилові фарби мають достатньо яскраву соковиту гаму, вони — якісні й недорогі. Стіни та стелі, пофарбовані акриловими фарбами, виглядають красиво.

Акрилова латексна фарба (мал. 181) є дуже схожою за своїми властивостями та складом на акрилову. Відмінність у тому, що в барвники додають латекс*, який робить її більш еластичною, міцною та стійкою до вологих та фізичних дій. Поверхні, пофарбовані такою фарбою, можна мити, використовуючи мийні засоби.

Мал. 181. Акрилова латексна фарба

Для зовнішньої обробки стін використовують силікатні фарби (мал. 182), які виготовляють на основі рідкого скла. До їх складу також входять пігменти різних кольорів і наповнювачі. Експерти вважають силікатні фарби достатньо міцними, стійкими до перепаду температур і високої вологості. А головне, фарби добре лягають на бетон, цеглу, штукатурку, натуральний камінь, деревину. Силікатні фарби використовуються також для виконання внутрішніх робіт. Багато різних матеріалів, що застосовуються для облицювання стін, мають гарну сумісність із силікатними фарбами. Силікатні фарби несумісні з акриловими. Якщо поверхня спочатку була пофарбована акриловою фарбою, перед нанесенням силікатної її необхідно зняти. А поверх вапняної або цементної фарби, а також на старий шар силікатної фарби, нову силікатну фарбу можна сміливо наносити.

Мал. 182. Силікатна фарба

Сучасний ринок збуту все більше завойовують фарби на водній основі. Покупців, передусім, привертає швидкість висихання фарби і простий спосіб її розведення: достатньо додати води — і фарба розведена. Майстри оперативно доводять фарбу до потрібної консистенції, наносять перший шар, чекають 2 години поки просохне, після чого наносять другий шар фарби. Ця оперативність і приваблює споживачів. Для прикладу, олійна фарба сохне не менше доби, а значить, на цей час гальмується робота. Тому і навчилися робити модифіковану фарбу на водній основі: і сохне швидко, і водою можна розвести.

Це цікаво

Цементну фарбу виробляють шляхом розбавлення білого цементу кольоровими пігментами, стійкими до лугів. Така фарба добре лягає на штукатурку, оскільки з багатьма її видами однорідна по складу. Вапняні фасадні фарби мають «історичні корені». У багатьох літературних творах згадані сільські хати, вибілені вапном (вони і зараз широко поширені в Україні). Багато сучасних аналогів виготовляють на основі вапна. Вапняну фарбу можна виготовляти в пастельних тонах, вона стійка до грибка. Використовується для виконання зовнішніх та внутрішніх робіт.

За оцінками експертів одними з кращих сучасних фарбувальних матеріалів є силіконові фарби. Їх виробляють на основі силіконових смол. Фарба має відмінні водовідштовхувальні властивості в поєднанні з гарною паропроникністю. Ці якості є дуже важливими для матеріалу, призначеного для фарбування зовнішніх стін, які неодмінно піддаються впливу атмосферних опадів. Крім того, будівлі, як відомо, повинні добре «дихати».

Важливою перевагою силіконових фарб є їх сумісність не тільки з вапняними і цементними фарбами, а й з латексними водоемульсійними та акриловими фарбами. Характерною властивістю силіконових фарб є їх еластичність. Експерти вважають, що завдяки цій якості фарбою можна «затягнути» невеликі щілини (наприклад, на штукатурці), тобто силіконова плівка здатна задекорувати нерівності рельєфу.

Сучасний ринок пропонує багато різноманітних фарб. Експерти рекомендують вибирати фарбу залежно від призначення приміщення. Так, стелю ванної кімнати і неопалювальні дачні приміщення краще покривати латексною водоемульсійною фарбою, стійкою до вологи. А, наприклад, стелі житлових кімнат варто фарбувати водоемульсійною фарбою, що має низький коефіцієнт стирання. Стелі житлових кімнат мити недоцільно, а для стін підійде водоемульсійна фарба з більш високим коефіцієнтом стирання. У спеціальних приміщеннях, наприклад, у лікарнях, передбачені особливі вимоги до фарб, оскільки стіни треба мити часто та ще й дезинфікуючими розчинами. Експерти підкреслюють, що для внутрішніх робіт (стін, стель) доцільно використовувати фарби на водній основі.