Історія України. Рівень стандарту. 11 клас. Хлібовська

Розділ V. Становлення України як незалежної держави

§ 29. Державотворчі процеси в Україні у 1991-2004 роках

  • Коли було оприлюднено Декларацію про державний суверенітет України?
  • Що ви знаєте про Акт проголошення незалежності України?
  • Хто став першим президентом незалежної України?

1. Початок державотворення в Україні.

Здобуття Україною незалежності створило нову соціально-політичну ситуацію. Відходила в минуле радянська епоха з її тоталітарним політичним режимом, одержавленою економікою, деформованими міжнаціональними відносинами. Нові реалії поставили перед суспільством завдання творення нової України. На цьому шляху можна виокремити такі періоди: 1991-2004 роки — час становлення незалежної держави, перебування під посткомуністичним впливом інерційного мислення еліти та народу; 2004-2013 роки — перехідна доба трансформації на європейський вектор розвитку (Україна між Помаранчевою революцією та Революцією Гідності); 2014-2019 роки — перемога прихильників європейського вектора.

Серед першочергових завдань, які необхідно було вирішувати владі та суспільству, визначилося кілька: встановлення недоторканності кордонів, регламентування порядку їхнього функціонування; прийняття державної символіки, визначення громадянства, правове забезпечення міжнаціональних відносин, прийняття конституції, яка б відповідала новій історичній реальності України; створення органів безпеки та українського війська, бо стара радянська армія мало надавалася до реорганізації. На жаль, процес військового реформування затягнувся до часів російсько-української війни 2014-2019 років. В економічній сфері нагальними завданнями стали: перехід до ринкової економіки, зорієнтованої на соціальні потреби людей; формування фінансової системи, запровадження власної грошової одиниці. Вимагав також чіткого визначення зовнішньополітичний курс. Представники «партії влади» намагалися до 2004 року та й у 2010-2013 роках всидіти на двох стільцях: з одного боку — маніфестували свою орієнтацію на Європу; з іншого — прагнули зберегти свій євразійський статус часів СРСР.

Упродовж 1991-1992 років Верховна Рада затвердила низку законів, які закріплювали новий статус держави. У жовтні 1991 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про громадянство України», який визначав громадянство людини її невід'ємним правом. Громадянство було надано всім жителям України, хто не заперечував проти цього і не був громадянином іншої держави. Законодавчо було врегульоване національне питання. У статті 1 Декларації прав національностей України, затвердженої у листопаді 1991 року Верховною Радою України, вказувалось: «Українська держава гарантує всім народам, національним групам, громадянам, що проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні, культурні права». Водночас Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про державний кордон України», а у грудні 1991 року — Закон України «Про Збройні сили України», згідно з яким військові на території України мали або добровільно скласти присягу на вірність українському народові, або перейти на службу до будь-якої іншої армії. Постановою Верховної Ради створена Служба національної безпеки України (СНБУ, з 1992 року — Служба безпеки України — СБУ). У січні-лютому 1992 року затверджені державні символи України: музична редакція гімну «Ще не вмерла України і слава, і воля...», Державний Прапор України (синьо-жовтий), малий Державний Герб — Тризуб, знак княжої держави Володимира Великого. Прийняті законодавчі акти були актуальними і сприяли формуванню елементів нової української держави.

  • 1. Назвіть періоди державотворення незалежної України.
  • 2. Які першочергові завдання постали перед суспільством на шляху до утвердження нової України?
  • 3. Охарактеризуйте законодавчу діяльність Верховної Ради у 1991-1992 роках.

Малий герб України

Державний Прапор України

Іван Франко, поет, письменник, громадський діяч

«Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів».

Леонід Кравчук, перший Президент України

«Я хотів би, щоб Україна зайняла надійне місце в будівництві європейського дому. Щоб вона вийшла у світ як цивілізована правова держава».

  • 1. Якими бачать українців і Україну автори цих висловлювань? Чи поділяєте ви їхні погляди? Відповідь аргументуйте.

2. Особливості української багатопартійної системи.

Прикметною ознакою суспільно-політичного життя держави в період її становлення було формування багатопартійної системи України. її особливість — наявність трьох партійних проектів, контури яких окреслилися в період перебудови: націонал-демократичного спрямування; некомуністичного з орієнтацією на російські цінності і культуру; монолітного блоку партноменклатури комуністичного типу, який орієнтувався на підтримку чинного президента і ще називався «партією влади». В головному ж вибудовувалося два вектори української політики. Націонал-демократи утворювали силу, яка відстоювала європейський вектор, закликала до приєднання України до держав Європи і Північної Америки, що сповідують демократичні цінності. Для них найвища цінність — збереження і зміцнення Української держави. Національно-демократичний блок становили кілька помітних політичних сил: Українська республіканська партія, Українська християнсько-демократична партія, «Державна самостійність України»; це було праве крило цього блоку. Із лівоцентристських партій виділялися Демократична партія України, Соціал-демократична партія України (об'єднана).

Другий вектор становили сили, які мали цивілізаційне спрямування на Росію, з її протиставленням євразійської цивілізаційної моделі світу Заходу. Ліве крило уособлювали Соціалістична партія України та Комуністична партія України. До другого вектора належала «партія влади» як політиків-«реалістів», котрі прагнули йти протореним за роки комуністичної влади шляхом. «Партія влади» керувала незалежною Україною до 2004 року, залишаючи сталою свою сутність — відданість чинному Президентові та прихильність до цінностей Радянського Союзу. її діячі змінювали декорації, проголошували курс реформ, але насправді залишалися на фундаменті комуністичної епохи.

Однією з особливостей творення партій була майже цілковита відсутність у програмних документах ідеологічного аспекту. Позитивним винятком став Народний Рух України — масова організація національно-демократичного спрямування, що за типом наслідувала Народні Фронти європейських країн або польське об'єднання незалежних профспілок «Солідарність». Націонал-демократичні партії не стали бізнесовим проектом, до них належали переважно представники української інтелігенції, яких тривожив катастрофічний стан національного розвитку. Підприємці ж воліли мати справу з «партією влади», від якої можна було сподіватися на дивіденди для свого бізнесу. Проте більшість політичних партій були неспроможними здійснювати вагомий вплив на життя суспільства. Такі тенденції продовжують домінувати у політичному житті дотепер. У партійному спектрі України, як і раніше, представлені: ліберали, радикали, консерватори, помірковані.

  • 1. Якими були два головних вектори української політики у 1990-х роках?
  • 2. Які політичні сили представляли ліве, праве крило та центр українського політикуму?
  • 3. Чиї інтереси представляли українські партії різних спрямувань?

3. Суспільно-політичне життя. Конституція України.

Стратегічним напрямком державотворчого процесу стало забезпечення правових основ функціонування країни. Утвердився принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Законодавчим органом була Верховна Рада України у складі 450 депутатів, котрі здійснювали свої повноваження на постійній основі. Виконавчу владу представляли Президент і Кабінет Міністрів (уряд). Формувалася нова судова система, що складалась із Верховного суду, загальних, арбітражних, військових судів тощо. Був створений Конституційний суд України, який мав слідкувати за дотриманням конституційних прав і свобод особи. Однак і до сьогодні у діяльності судової системи є багато вад, і вчергово постало завдання приведення вітчизняного судоустрою до світових стандартів. Законодавчо не був також врегульований розподіл повноважень між Верховною Радою, Президентом та органами виконавчої влади. Це ускладнювало процеси державотворення, а суперечки у взаємодії цих владних структур створювали додаткові труднощі. Негативна тенденція особливо посилилася на фоні розбалансованої економіки і падіння життєвого рівня населення. Як наслідок — дострокові вибори у березні 1994 року одночасно Президента і Верховної Ради. Президентом України обрали Леоніда Кучму. Він перебував на цій посаді дві каденції упродовж 1994—2004 років, перемігши на чергових президентських виборах у 1999 році в другому турі лідера КПУ Петра Симоненка.

Новий державний статус потребував суттєвих і принципових змін у конституції, навколо проекту якої тривало гостре протистояння між різними політичними силами. 8 червня 1995 року був укладений Конституційний договір між Верховною Радою та Президентом України. У ньому визначено засади діяльності законодавчої і виконавчої гілок влади до прийняття нової Конституції України. На час дії договору розширювали нормотворчі й адміністративні повноваження Президента й органів виконавчої влади, дещо обмежували права Верховної Ради та місцевих рад. Визнавали чинними лише ті положення Конституції 1978 року, які узгоджувалися з Конституційним договором. 28 червня 1996 року Верховна Рада ухвалила нову Конституцію України. Цей документ складається з преамбули та 14 розділів. Згідно із Конституцією (стаття 5), Україна є республікою за формою правління. Основний Закон України визначив її державний і суспільний лад, права й обов'язки громадян; окреслив повноваження законодавчої, виконавчої і судової влади. У Конституції України передбачена досить жорстка процедура внесення до неї змін та доповнень. Для схвалення відповідних змін необхідно від 2/3 до 3/4 голосів від конституційного складу Верховної Ради України. Якщо ж зміни скасовують чи обмежують права й свободи людини і громадянина або спрямовані на ліквідацію незалежності чи загрожують територіальній цілісності держави, то Конституція України взагалі не може бути змінена (стаття 157). З прийняттям Конституції України 1996 року втратила чинність Конституція 1978 року. День прийняття Конституції — 28 червня — став державним святом в Україні.

Суспільно-політичне життя в означений період було суперечливим. Зазвичай під час чергових виборів Президента України і Верховної Ради політична ситуація в країні загострювалася. Формування механізму влади й надалі супроводжувалося протистоянням між законодавчою і виконавчою владою та всередині самих владних структур. Елементами суспільно-політичного буття стали також протестні акції. У 2000 році виник «касетний скандал» — політична криза, зумовлена оприлюдненням касетних записів із кабінету Президента України Леоніда Кучми. Вони свідчили про можливу причетність Президента та інших високопосадовців до зникнення 16 вересня 2000 року опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе, засновника і першого головного редактора інтернет-газети «Українська правда». Протести, які розпочалися, згодом переросли в акцію «Україна без Кучми». Не зняли гостроти протистояння в державі парламентські вибори 2002 року. Отже, процес державотворення в Україні упродовж 1991-2004 років мав назагал суперечливий характер. Складність становлення незалежної держави обумовлювала низка чинників: відсутність чіткого механізму взаємодії між законодавчою та виконавчою владою, між центром і регіонами, переважання у керівних структурах старої управлінської верхівки, політична нестабільність, зумовлена передусім протистоянням між Верховною Радою та Президентом, часта зміна урядів (із серпня 1991 року до грудня 2004 року — 13) і головне — повільне реформування економіки і вирішення нагальних соціально-економічних питань. Водночас динаміку суспільно-політичного життя визначали: розширення компетенції структур місцевого самоврядування, зростання політичної активності населення, діяльність різноманітних осередків політичних партій, рухів, громадських організацій.

  • 1. Назвіть причини, що спонукали керівництво держави провести дострокові вибори Верховної Ради і Президента України у 1994 році.
  • 2. Визначте особливості Конституції України 1996 року.
  • 3. Чому початковий період державотворення в Україні мав суперечливий характер?

Із Конституції України

«Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава... Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною... Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю... Держава відповідає перед людиною за свою діяльність... Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами».

  • 1. Хто є єдиним джерелом влади в Україні? Яким правом він наділений?

Президенти України

Леонід Кучма (народився 1938 року)

Український політик, Президент України у 1994-2004 роках. Народився 9 серпня 1938 року в селі Чайкіне на Чернігівщині. Закінчив фізико-технічний факультет Дніпропетровського університету. За спеціальністю — інженер-механік у галузі ракетної техніки. Кандидат технічних наук, розробник кількох винаходів у ракетобудуванні. Працював у Дніпропетровському конструкторському бюро «Південне», згодом став його керівником. Очолював випробування ракетоносія «Циклон 2». У 1990 році розпочав політичну діяльність: був народним депутатом УРСР, прем'єр-міністром України, а в 1994 році став Президентом України. Під час перебування на президентській посаді зумів зупинити спад виробництва, гіперінфляцію, було прийнято Конституцію України, проведено реформи в аграрній сфері, запроваджено національну валюту — гривню, підписано Договір про дружбу і співробітництво з Росією, за яким Росія визнала Україну незалежною державою. Проте Леонід Кучма допустив появу олігархічних кланів, обмежив свободу слова. Нині Леонід Кучма займається благодійністю й очолює фонд «Україна».

Коли в Україні прийняли Конституцію (28.06.1996 р.), в Ісландії п’ятим президентом країни обрали Оуланара Рагнара Грімсона (29.06.1996 р.).

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- жовтень 1991 р. — прийнято Закон України «Про громадянство України»;

- грудень 1991 р. — прийнято Закон України «Про Збройні сили України»;

- січень-лютий 1992 р. — затверджено державну символіку України: Прапор, Герб, Гімн;

- березень 1994 р. — дострокові вибори Верховної Ради і Президента України;

- 1994-2004 рр. — час президентства Леоніда Кучми;

- 8 червня 1995 р. — підписано Конституційний договір між Верховною Радою і Президентом України;

- 28 червня 1996 р. — прийнято Конституцію України.

2. Поясніть значення понять: державотворення, державна символіка, конституційний процес, «партія впади».

3. Охарактеризуйте процес розбудови владних структур в Україні за умов незалежності. Поміркуйте, чому для забезпечення демократичного розвитку необхідний поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову.

4. Підготуйте повідомлення щодо закріплених Конституцією прав і свобод громадян України.