Історія України. Рівень стандарту. 11 клас. Хлібовська

Розділ I. Україна в першому повоєнному десятилітті

§ 2. Україна на міжнародній арені

  • Назвіть країни, що належали до антигітлерівської коаліції.
  • Які територіальні зміни відбулися в УРСР у 1939-1940 роках?
  • Визначте фактичний статус УРСР у складі СРСР.

1. УРСР — співзасновниця ООН.

Друга світова війна актуалізувала перед міжнародною спільнотою проблему збереження миру. Перші контури нового світопорядку були окреслені 14 серпня 1941 року, коли президент США Франклін Рузвельт і прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль підписали Атлантичну хартію, в якій проголосили принципи співіснування держав у післявоєнний час — суверенітет, територіальна недоторканність, економічне співробітництво, створення системи загальної безпеки і роззброєння агресивних країн. 1 січня 1942 р. на конференції у Вашингтоні 26 країн прийняли Декларацію Об’єднаних Націй. Вони зобов'язалися довести війну до перемоги і не укладати сепаратних договорів із будь-якою країною німецького блоку. На конференціях представників США, СРСР, Великої Британії, які відбулися в серпні-жовтні 1944 року в Думбартон-Оксі (США) та в лютому 1945 року в Ялті (СРСР), були узгоджені питання щодо створення всесвітньої організації безпеки.

Наприкінці Другої світової війни УРСР стала суб’єктом міжнародного права. 27 січня 1944 р. пленум ЦК ВКП(б) прийняв рішення про розширення повноваження союзних республік у сфері міжнародних відносин. Того ж року було утворено Народний комісаріат закордонних справ УРСР, який спочатку очолив Олександр Корнійчук, а згодом — Дмитро Мануїльський. Такими діями сталінське керівництво прагнуло досягти кількох цілей: представити приєднання західних областей України і Білорусі як акт возз'єднання територій, населених жителями одного етносу; збільшити кількість своїх представників у міжнародній організації, переговори про створення якої активно тривали наприкінці війни; заспокоїти національно-визвольні сили, позаяк розширення прав УРСР у зовнішньополітичній сфері мало створити ілюзію її державності.

25 квітня 1945 р. у місті Сан-Франциско (США) розпочала роботу установча конференція зі створення Організації Об'єднаних Націй (ООН). На її відкриття приїхали делегації з Європи, Азії, Африки. Обґрунтовуючи своє право стати однією із засновниць ООН, уряд УРСР у зверненні до її учасників зазначив, що український народ зазнав великих втрат у війні. При цьому вказано, що Україна з «її людськими силами і матеріальними ресурсами буде спроможна внести великий вклад у справу зміцнення миру і підтримання загальної безпеки». За прийняття УРСР до ООН проголосувало 47 учасників конференції. 26 червня 1945 року були ухвалені Декларація про заснування Організації Об’єднаних Націй та її Статут. Від УРСР ці документи підписав очільник делегації Дмитро Мануїльський, який головував у першому комітеті, що розробив преамбулу і главу 1 «Цілі та принципи діяльності організації». Представники УРСР були обрані до дев’яти комітетів і комісій. 24 жовтня 1945 року Статут ООН набрав чинності. Цей день вважають днем створення Організації Об’єднаних Націй. Статут ООН проголосив рівноправність усіх людей, повагу до прав людини й основних свобод. Згодом цей розділ був доповнений Загальною декларацією прав людини, котру 10 грудня 1948 року ухвалила Генеральна Асамблея ООН. Із 1950 року 10 грудня відзначають як День прав людини. Однак, попри це, зовнішня політика УРСР у повоєнний період була підпорядкована інтересам Кремля.

  • 1. З якою метою підписали Атлантичну хартію і прийняли Декларацію Об’єднаних Націй?
  • 2. Чому сталінське керівництво розширило права УРСР у зовнішньополітичній сфері?
  • 3. Коли створили ООН? Як до цього процесу була причетна УРСР?

Зі Статуту Організації Об’єднаних Націй

«Ми, народи Об’єднаних Націй, сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління від бідувань війни, що двічі принесла людству невимовне горе, і знову утвердити віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи, в рівність чоловіків і жінок і в рівність прав великих і малих націй, сприяти соціальному прогресу та поліпшенню умов життя при більшій свободі, і з цією метою проявляти терпимість і жити разом, у мирі один з одним, як добрі сусіди, і об’єднати наші сили для підтримання міжнародного миру та безпеки».

Делегація УРСР на Установчій конференції ООН у Сан-Франциско.

Сидять: О. Палладін, Д. Мануїльський, І. Сенін. Світлина. 1945 рік

  • 1. Визначте головні завдання ООН.

Дмитро Мануїльський (1883-1959)

Радянський державний і партійний діяч. З одного боку, він шанований доктор історичних наук, професор, дійсний член Академії наук УРСР. Із липня 1944 до червня 1952 року — нарком (з 1946 року міністр) закордонних справ УРСР. Очолював делегацію УРСР, яка стала однією із співзасновниць ООН у 1945 році. А з іншого боку, та ж делегація, котру очолював Дмитро Мануїльський, під надуманим приводом не проголосувала за прийняття Загальної декларації прав людини. І не дивно, адже у міжвоєнний період Дмитро Мануїльський був одним із провідників сталінського терору в Комуністичному Інтернаціоналі та у закордонних комуністичних партіях. На перших сесіях Генеральної Асамблеї ООН Дмитро Мануїльський виступав із промовами, спрямованими проти діяльності української еміграції. А в 1945-1946 роках він розгорнув широкомасштабну акцію з переслідування й цькування української інтелігенції, зокрема найвідоміших тогочасних істориків Миколи Петровського та Івана Крип'якевича, письменників Олександра Довженка, Володимира Сосюри, Юрія Яновського, Максима Рильського та інших.

  • 1. Висловіть обґрунтоване судження щодо діяльності Дмитра Мануїльського.

2. Встановлення кордонів УРСР згідно з міжнародними договорами.

Перемога над Німеччиною створила умови для розв'язання «українського питання» — об'єднання етнічних українських земель у межах СРСР. Напад Німеччини на СРСР де-факто денонсував договори 1939 року: «Пакт Молотова-Ріббентропа» і радянсько-німецький договір про дружбу і кордон. Проте Йосиф Сталін не бажав відмовлятися від Західної України й Західної Білорусі. Йому вдалося переконати США і Велику Британію визнати радянські територіальні надбання 1939-1940 років (за винятком балтійських держав). Попередніх домовленостей досягли ще на першій спільній конференції у місті Тегерані в листопаді 1943 року. На Ялтинській конференції Велика трійка врегулювала одну з найскладніших проблем — проблему польських кордонів. Східний кордон Польщі, за пропозицією прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля, встановили по «лінії Керзона». Як компенсацію Польща отримувала землі на заході: деякі спірні території, що належали до Німеччини охопно з Верхньою Сілезією, Померанією та Східним Бранденбургом. 16 серпня 1945 року був підписаний радянсько-польський договір, за яким до СРСР передано територію сучасних Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Волинської та Рівненської областей, а до Польщі — так зване Закерзоння, тобто українські етнічні території Лемківщини, Надсяння, Холмщини й Підляшшя. Остаточно польсько-радянський кордон був усталений у 1951 році. Польська Республіка отримала Нижньо-Устрицький район і частину Хирівського та Стрілківського районів тодішньої Дрогобицької області. Тут були зосереджені нафтові промисли, дві електростанції. В обмін на це УРСР передано частину Люблінського воєводства між річками Гучва, Солокія і Західний Буг. Увагу радянського керівництва привабили розвинена залізнична інфраструктура та розвідані поклади кам'яного вугілля біля міста Кристинопіль (нині Червоноград Львівської області). За площею обидві території були приблизно однакові. Місцеві жителі мали переселитися в межах своєї держави. Українців із переданих Польщі районів розселили у Донецькій, Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.

Закарпатська Україна у міжвоєнний період належала до Чехословаччини. Однак СРСР претендував і на цю територію. Під контролем радянських офіцерів 26 листопада 1944 року в місті Мукачеве відбувся Перший з'їзд народних комітетів, який схвалив Маніфест про возз’єднання Закарпатської України з УРСР і вихід її зі складу Чехословаччини. У результаті переговорів, що відбувалися в Москві, 29 червня 1945 року був укладений радянсько-чехословацький договір. У статті 1 договору зазначено, що Закарпатська Україна «возз'єднується в згоді з бажанням, виявленим населенням Закарпатської України, зі своєю споконвічною батьківщиною — Україною і включається до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки». До цього договору було додано протокол про демаркаційну і ліквідаційну комісії, оптацію (обмін населенням). Правом вибору між громадянством СРСР та ЧССР скористалися близько 10 тисяч осіб з обох сторін. На цій території утворили Закарпатську область із центром у місті Ужгород. Незважаючи на те, що нова угода, як і у випадку з Польщею, безпосередньо стосувалася УРСР, підпису когось із посадових українських осіб на документі не було. Не запросили на переговори і представників Закарпаття. Отже, територіальні питання й надалі залишалися суто імперською справою.

Герб УРСР

Прапор УРСР

Паризька мирна конференція (1946 рік), учасником якої була делегація УРСР, розробила мирні договори країн антигітлерівської коаліції зі союзниками Німеччини — Болгарією, Італією, Румунією, Угорщиною та Фінляндією. У лютому 1947 року СРСР підписав мирний договір із Румунією. За ним, Румунія відмовилася від претензій на Північну Буковину, Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії. Завершився процес формування територіальних меж УРСР в новітню добу — передачею Кримської області РРФСР до УРСР згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 року. Результатом урегулювання територіальних питань стало остаточне встановлення та юридичне закріплення кордонів республіки, збільшення території УРСР та її демографічного потенціалу, об'єднання більшості етнічних українських земель. Сформовані міждержавні кордони успадкувала незалежна Україна. Вихід УРСР на міжнародну арену сприяв утвердженню державної символіки республіки. У 1949 році Президія Верховної Ради УРСР прийняла Указ про Державний Герб, Державний Прапор і Державний Гімн УРСР.

  • 1. Розкрийте зміст радянсько-польських угод щодо встановлення міждержавного кордону.
  • 2. Коли був укладений радянсько-чехословацький договір? Що він передбачав?
  • 3. Яка подія відбулася в лютому 1947 року?

Територіальні зміни в УРСР наприкінці 1930-х - початку 1950-х років

3. Участь УРСР у міжнародних організаціях.

У перші повоєнні роки активізувалася зовнішньополітична діяльність УРСР. Після завершення Другої світової війни ООН утворила спеціалізовану установу — Всесвітню організацію охорони здоров'я (ВООЗ), членом якої стала УРСР. ВООЗ уперше в міжнародній практиці проголосила здоров’я одним із базових та невід'ємних прав людини, незалежно від раси, релігії, політичних поглядів, соціального й економічного статусу. 1946 року Україну обрали до Економічної і Соціальної Рад ООН. УРСР стала членом постійної Комісії ООН з прав людини, Міжнародної організації праці (МОП), Комісії ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), а в 1948-1949 роках була непостійним членом Ради Безпеки ООН. Розширюючи свою міжнародну присутність, УРСР 1948 року вступила до Всесвітнього поштового союзу (ВПС), приєдналася до Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО). Українські дипломати брали участь у роботі Дунайської конференції (1948 рік), на якій обговорювали питання режиму торгового судноплавства по річці Дунай. Було підписано міжнародну Конвенцію про правила судноплавства недунайських держав — США, Великої Британії і Франції. Незважаючи на те, що УРСР мала прямий вихід до Дунаю, вона не була обрана до складу Дунайської комісії. Москва вважала це недоцільним, а українська делегація не наважилася на протест. Цю історичну несправедливість було ліквідовано лише в 1990 році. Україна обмінювалася делегаціями з багатьма країнами світу. Хоча українська зовнішньополітична діяльність підпорядковувалася московському центру і здійснювалася під наглядом загальносоюзних структур, об'єктивно дипломатична служба зміцнювала міжнародний авторитет України в очах світової спільноти.

Важливим напрямком зовнішньополітичної діяльності була економічна співпраця. З 1947 року УРСР стала членом Європейської економічної комісії (ЄЕК). Ця організація мала координувати спільні дії європейських держав, спрямовані на економічну відбудову Європи, на підтримку та зміцнення економічних відносин європейських країн з іншими країнами світу. Водночас, намагаючись започаткувати клуб держав, солідарних із СРСР, радянське керівництво зініціювало створення у 1949 році Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) як форми «соціалістичної моделі інтеграції», альтернативної до західноєвропейської. її членом стала й Україна. Функціонування цієї економічної організації передбачало бартерний обмін радянської сировини на промислову продукцію інших країн-учасниць РЕВ. УРСР постачала членам РЕВ вугілля, чавун, цінну сировину, а отримувала від них промислове обладнання, предмети широкого вжитку. Загалом, у перші повоєнні роки Україна була представлена в 20 міжнародних організаціях і уклала 65 міждержавних угод.

Пабло Пікассо.

Емблема першого Всесвітнього конгресу прихильників миру

У другій половині 1940-х років розгорнувся рух прихильників миру. В 1949 році відбувся перший Всесвітній конгрес прихильників миру. Емблему конгресу створив Пабло Пікассо: білий голуб із оливковою гілкою у дзьобі. Українці підтримали маніфест конгресу, який закликав боротися за мир. Близько 20 млн жителів України підписали відозву до народів світу про заборону атомної зброї, прийняту сесією Всесвітнього конгресу прихильників миру в 1950 році в місті Стокгольмі. Проте міжнародна дипломатія ускладнювалася в цей період початком «холодної війни» — глобальним протистоянням між недавніми союзниками з антигітлерівської коаліції, двома наддержавами — СРСР і США — та їхніми блоками у військово-політичній, економічній, ідеологічній сферах.

  • 1. Членом яких спеціалізованих установ ООН стала УРСР?
  • 2. В які міжнародні економічні інституції ввійшла УРСР у 1940-х роках?
  • 3. Назвіть форми участі українців у русі прихильників миру.

Зі Статуту ЮНЕСКО

«Організація визначила своїм завданням сприяти зміцненню миру і безпеки на основі розширення співробітництва народів у сфері освіти, науки і культури з метою забезпечення всезагальної поваги справедливості, законності і прав людини, а також основних свобод, проголошених в Статуті Організації Об'єднаних Націй для всіх народів без відмінності раси, статі, мови чи релігії».

Емблема ЮНЕСКО

  • 1. Сформулюйте основні завдання, проголошені у Статуті ЮНЕСКО.

Коли в Україні остаточно було узгоджено кордони з Польщею (1951 р.), у США, в місті Нью-Йорк відбулось офіційне відкриття штаб-квартири ООН (09.01.1951 р.).

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 25 квітня 1945 р. — початок роботи установчої конференції зі створення ООН у місті Сан-Франциско;

- 26 червня 1945 р. — ухвалено Декларацію про заснування ООН;

- 29 червня 1945 р. — укладено радянсько-чехословацький договір;

- 16 серпня 1945 р. — підписано радянсько-польський договір;

- 24 жовтня 1945 р. — офіційна дата створення ООН;

- лютий 1947 р. — підписано мирний договір між СРСР та Румунією;

- 10 грудня 1948 р. — ухвалено Загальну декларацію прав людини;

- 1949 р. — прийнято Укази Президії Верховної Ради УРСР про Державний Герб, Державний Прапор і Державний Гімн УРСР;

- 1951 р. — остаточно узгоджено польсько-радянський кордон;

- 1954 р. — Кримську область РРФСР передано до УРСР.

2. Розшифруйте абревіатури: ООН, ВООЗ, ВАЗО, ВПС, ЄЕК, РЕВ.

3. Визначте місце УРСР на міжнародній арені в другій половині 1940-х - на початку 1950-х років.

4. Заповніть таблицю «Адміністративно-територіальні зміни в УРСР після Другої світової війни».

Країни, між якими був підписаний договір

Рік підписання

Території, які відійшли до УРСР

Території, які УРСР втратила

Області, створені на даних територіях