Історія України. Рівень стандарту. 11 клас. Хлібовська

§ 25. Економічна і соціальна політика у період перебудови

  • Хто проголосив курс на перебудову?
  • Яка економічна система існувала в УРСР?
  • Що передбачали реформи, проведені в період «застою»?

1. Спроби реформування економіки.

Визначальною рисою перебудови у сфері економіки було прискорення. Для реалізації цього завдання в 1985 році в Москві скликали Всесоюзну нараду з питань науково-технічного прогресу. її організатори були переконані, що запровадження у виробництво сучасних технічних і технологічних досягнень, децентралізація управління промисловістю, підвищення матеріальної зацікавленості працівників дадуть змогу подолати кризові явища і забезпечать економічне зростання. Проте чітка програма реалізації запропонованих новацій не була сформована. До того ж у партійно-радянському керівництві тривала боротьба між консерваторами і реформаторами, котрі по-різному трактували прискорення. Щоб підтримувати інтерес суспільства до перебудови, в державі періодично організовували масові кампанії. У 1985 році почалася кампанія із подолання пияцтва й алкоголізму. Пияцтво й алкоголізм справді були серйозними соціально-психологічними проблемами, які призводили до фізичної та моральної деградації осіб, залежних від спиртного, негативно позначалися на виробничому процесі.

Поштова марка СРСР «Тверезість — норма життя». 5 копійок. 1985 рік

Проте боротьбу з цими проблемами вели непродумано, і вона не дала відчутних результатів. Більше того, у Закарпатті й Криму були вирубані виноградники, зокрема унікальних сортів, що негативно позначилося на становищі української виноробної галузі. Від зменшення продажу горілчаних виробів значні кошти втратив державний бюджет. Зазвичай в історії неодноразово показовими були випадки, коли заборони приносили більше шкоди, ніж користі. У цьому ж випадку поширилося самогоноваріння; цукор і дешеві цукерки стали дефіцитом. Хоча міліція і вилучала самогонні пристрої, вживання алкоголю не зменшилося. Зросли наркоманія і токсикоманія.

— Дивіться, Петров лежить! А я замалим йому прогул не записав. Малюнок І. Семенова

Ставало очевидним, що курс на прискорення не виправдав задекларованих завдань. Посилилися кризові явища. Зросла тіньова економіка. Відповіддю влади стала боротьба з нетрудовими доходами, розпочата у 1986 році. Нетрудовим доходом могли вважати будь-яку приватну ініціативу. Переслідували людей, котрі надавали різноманітні послуги з ремонту квартир, пошиття взуття, одягу тощо. Держава вважала цю сферу своєю прерогативою, однак високоякісно забезпечити її не могла. Зважаючи на зростання обсягів підприємницької діяльності, у 1986 році був прийнятий закон «Про індивідуальну трудову діяльність». Як результат, почався бурхливий розвиток кооперативів у сфері послуг, громадського харчування, торгівлі. Однак найголовнішої сфери — виробничої — індивідуальна трудова діяльність і кооперативи торкнулися мало.

Не вдалося домогтися належного впровадження у виробництво найновіших досягнень вітчизняних і зарубіжних учених, підвищити якість, технічний рівень промислової продукції. У цих умовах, починаючи з 1987 року, було запроваджено державне приймання готової продукції. Держприймання виявило серйозні вади в якості виробів, що їх випускала промисловість, однак радикально впливати на її поліпшення не змогло, бо стосувалося лише останнього етапу виробничого процесу. Внаслідок дискримінаційної інвестиційної політики центру зношеність основних фондів підприємств досягла у другій половині 1980-х років близько 60 %. Становище ускладнювалося ще й тим, що близько 80 % загального обсягу промислового виробництва не мало на території республіки завершеного технологічного циклу. Як і раніше, в Україні виробляли головно напівфабрикати, а готову продукцію — за її межами. Це був наслідок цілеспрямованої політики центру на формування «єдиного народногосподарського комплексу», за яким приховували прагнення унеможливити вихід республіки зі складу СРСР. Отже, на початковому етапі перебудови ніяких дієвих заходів щодо реформування економіки і забезпечення її істотного прискорення вжито не було. Криза охоплювала господарське життя, і необхідність поглиблених економічних перетворень ставала ще очевиднішою.

  • 1. До яких наслідків призвела кампанія боротьби з пияцтвом і алкоголізмом в УРСР?
  • 2. Які кризові явища охопили економіку СРСР? Що передбачав закон, прийнятий у 1986 році?
  • 3. Чому реформи в економіці були малоефективними?

Уривок зі спогадів Якова Погребняка, екс-секретаря ЦК Компартії УРСР

«Біда в тому, що за час боротьби за тверезість Україна втратила приблизно п'яту частину свого бюджету, в республіці викорчували виноградники на 60 тисячах гектарів, знаменитий винзавод «Масандра» від розгрому врятувало лише втручання Володимира Щербицького і першого секретаря Кримського обкому партії Макаренка. Активними провідниками антиалкогольної кампанії були секретарі ЦК КПРС Єгор Лігачов та Михайло Соломенцев, які й наполягали на знищенні виноградників. Під час відпустки в Криму Єгора Кузьмича повезли в «Масандру». Там за всі 150 років існування знаменитого заводу зберігаються зразки випущених вин — винотека. Подібні сховища мають усі відомі винзаводи світу. Але Лігачов сказав: «Цю винотеку треба знищити, а «Масандру» закрити»! Володимир Щербицький не витримав і зателефонував прямо Горбачову, мовляв, це вже перегин, а не боротьба з пияцтвом. Михайло Сергійович сказав: «Ну добре, збережіть».

  • 1. Про які наслідки антиалкогольної кампанії йдеться в документі?

2. Крах командної економіки.

Після початку перебудови структура економіки УРСР суттєво не змінилась. Як і раніше, значну частку в ній займав військово-промисловий комплекс. В Україні діяла третина оборонних підприємств СРСР, на яких були зайняті 30 % інженерно-технічних працівників республіки. Провідна роль належала важкій промисловості: чорній металургії, машинобудуванню, металообробці. Керівництво УРСР не надавало належного значення розвитку електроніки, що мала провідне значення для науково-технічного прогресу та впровадження високих технологій. У цій галузі Україна відставала від розвинутих країн світу. Невдалі реформи поглибили економічну кризу. Недостатність коштів почали відчувати навіть підприємства військово-промислового комплексу. До того ж частина з них працювала не на повну потужність у зв'язку зі зменшенням державного замовлення.

У 1989 році розпочали новий етап реформування економіки, в основу якого було покладено принцип роздержавлення економіки і поступового переходу до ринку під контролем держави. Група економістів під керівництвом Станіслава Шаталіна запропонувала програму переходу до ринкових реформ упродовж 500 днів, однак Михайло Горбачов не відважився на «шокову терапію» в економіці. Як наслідок — поглиблення кризи, зростання інфляції, збільшення дефіциту державного бюджету. Карбованець знецінився і перестав виконувати свої функції. Якщо у 1990 році інфляція в УРСР становила 10 % на рік, то у середині 1991 року — 25 % на тиждень. У 1989-1990 роках надзвичайного поширення набули натуральні, або як їх почали називати, бартерні обміни, оскільки підприємства бажали отримати за свою продукцію реальні цінності, а не радянські карбованці, які інакше, ніж дерев'яними, вже не називали. Додатковим чинником напруженості у суспільстві було загострення продовольчого питання, що змушувало керівництво шукати вихід із кризи. Тому в 1989 році було прийнято закон про розвиток на селі альтернативних форм господарювання — фермерських господарств, поширення різних форм оренди, кооперативних колективів. Проте це дало незначні результати, позаяк колгоспно-радгоспне керівництво опиралося таким змінам.

Нормою стало порушення контрактів, що укладали самі ж підприємства, невиконання планів. Місцеві власті намагалися насамперед задовольнити потреби регіону, де розташовувалися підприємства, а потім виконувати свої зобов'язання за планами і контрактами. Внаслідок цього одне за одним почали зупинятися підприємства союзного підпорядкування. В економічному фундаменті СРСР виникли серйозні тріщини. Центр намагався загальмувати цей процес, видавши постанови, в яких підприємства зобов'язували виконувати укладені контракти. До тих, хто ослухався, застосовували штрафи, у їх діяльність втручалися органи прокуратури. Однак назагал цей указ не виконували. Усе це в комплексі призвело до логічних наслідків. У 1990 році вперше за повоєнні роки національний дохід УРСР зменшився на 1,5 %. Економічні можливості командної економіки були повністю вичерпані.

  • 1. Чому з початком перебудови не змінилася структура економіки УРСР?
  • 2. Чим було зумовлене виникнення бартеру в СРСР наприкінці 1980-х років?
  • 3. До яких наслідків призвели реформи командної системи управління періоду перебудови?

Витяг із доповіді Держкомстату СРСР від 7 березня 1991 року

«Торгівля практично втратила свої функції й майже витіснена різними формами розподілу товарів народного споживання: за списками рай- і міськвиконкомів, сільрад, різних комісій і комітетів, підприємств та організацій або реалізації за купонами, запрошеннями. Майже скрізь уведені купони на макаронні вироби й крупу... Кондитерські вироби продаються за купонами... Черги займаються задовго до відкриття магазинів, складаються списки, влаштовуються перегуки. Простежується тенденція скорочення норм відпуску товарів за купонами основних продуктів харчування. Значна частина побутової техніки, меблів, одягу й взуття, постільної білизни розподіляється по підприємствах залежно від кількості працівників. Запис на телевізори, холодильники, пральні машини, меблеві гарнітури — до 2000 року. Населення прагне по можливості придбати будь-які наявні в продажу товари для подальшого їхнього обміну або перепродажу».

  • 1. Які результати економічної політики періоду перебудови описані в документі?

3. Спад життєвого рівня населення.

Командна економіка не могла забезпечити високого життєвого рівня населення. Якщо у країнах Заходу на потреби населення спрямовували дві третини національного прибутку, то в СРСР — лише третину. Таке співвідношення стійко трималося упродовж десятиріч.

Черга в радянській овочевій крамниці. Світлина. Кінець 1980-х років

Унаслідок перших господарських перетворень підприємства і колгоспи отримали певну свободу щодо формування фонду заробітної плати, яка швидко зростала. Однак зворотним результатом цього процесу стало знецінення грошей, не забезпечених товарами. Навіть те, чого завжди було вдосталь, стало дефіцитом. У містах виникли черги за крупами, макаронними виробами, цукром, миючими засобами тощо. Наприкінці 1988 року розрив між грошовою і товарною масою збільшився до 10 млрд карбованців і мав тенденцію до зростання. Це розбалансувало споживчий ринок. Поряд із цим, за межі республіки вивозили значну кількість речей. Процвітав «чорний ринок» товарів, послуг, грошового обміну. Знецінення карбованця призвело до зменшення зарплат, пенсій, стипендій. Водночас центр прийняв рішення про підвищення державним, партійним, комсомольським працівникам на 50-100 % заробітної плати, що за умов гласності стало відомо широкому загалові та, природно, обурило суспільство і спричинило подальший спад авторитету влади.

Страйк шахтарів на Донбасі. Світлина. 15 липня 1989 року

Невдале реформування економіки призвело до наростання соціальної напруженості. Новим явищем суспільного життя стали страйки шахтарів улітку 1989 року. Поштовхом до їхнього початку слугувало погіршення забезпечення шахтарських регіонів продовольчими й промисловими товарами в умовах тотального товарного дефіциту, що наростав у країні. Незадоволення шахтарів накопичувалося також через недостатню технічну оснащеність шахт, загибель товаришів, низьку оплату праці. 15 липня 1989 року застрайкували робітники шахти «Ясинуватська-Глибока». Надалі страйк підтримали 193 шахти. У деяких місцях, поряд із соціально-економічними вимогами, висловлювали і політичні. З часом страйкова боротьба посилилася, охопивши й інші галузі економіки. Вперше за роки радянської влади робітники, котрих влада вважала провідною силою суспільства, відверто продемонстрували, що їхні інтереси розходяться з інтересами Комуністичної партії. Отже, економічна політика періоду перебудови спричинила руйнування командної системи господарювання, загострила соціальні проблеми.

  • 1. Чому командна економіка не могла забезпечити високого життєвого рівня населення?
  • 2. Які фактори призвели до розбалансування споживчого ринку в СРСР наприкінці 1980-х років?
  • 3. Назвіть причини шахтарських страйків в УРСР? Коли вони відбулися?

Уривок із Постанови Ради Міністрів СРСР від 3. 08. 1989 р. № 608 «Про заходи по забезпеченню виконання рішень, прийнятих урядовими комісіями за участю ВЦРПС і страйковими комітетами трудящих вугільних регіонів»

«Ввести нові оптові ціни на вугілля; забезпечити шахти устаткуванням і запасними частинами; визначити єдиний вихідний день; посилити боротьбу із зловживаннями; забезпечити товарами та продуктами харчування; розслідувати правопорушення у вугільній промисловості; обговорити в короткі строки у Верховній Раді СРСР законопроекти про пенсії та відгули».

  • 1. Якого характеру були вимоги шахтарів: економічного чи політичного?

Коли в Україні почався страйк шахтарів шахти «Ясинуватська-Глибока». (15.07.1989 р.) у Грузії, в місті Тбілісі радянська армія придушила мирну багатоденну демонстрацію під антикремлівськими гаслами (09.04.1989 р.).

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 1985 р. — початок кампанії з подолання пияцтва й алкоголізму;

- 1986 р. — прийнято закон «Про індивідуальну трудову діяльність»;

- 1987 р. — запроваджено державне приймання готової продукції;

- 15 липня 1989 р. — початок страйку робітників шахти «Ясинуватська-Глибока»;

- 1989 р. — прийнято закон «Про розвиток на селі альтернативних форм господарювання».

2. Поясніть значення понять: прискорення, бартер, державне приймання готової продукції, тіньова економіка, нетрудовий дохід, роздержавлення.

3. Підготуйте повідомлення на тему: «Економічні реформи: здобутки й прорахунки».

4. Запишіть спогади сучасників на тему: «Життєвий рівень населення у період перебудови».