Довідник з історії України. 5-11 класи. Харківська

Тема 22. Західноукраїнські землі в 1921–1938 рр.

Поняття і терміни

Інтегральний націоналізм — дієвий націоналізм, який проголошував націю абсолютною цінністю, а здобуття незалежності України — найважливішою метою, досягнення якої виправдовує будь-які засоби. Основні засади інтегрального націоналізму розробив Д. Донцов у 1920-х роках.

Осадництво — колонізаційна політика Польщі в міжвоєнний період в Західній Україні.

Пацифікація (від. лат. — миротворчий) — офіційна назва репресій проти українського населення, здійснюваних польським урядом на західноукраїнських землях у 30-х рр. XX ст.

Русинство — суспільний рух, представники якого відстоюють ідею, що слов'янське населення Закарпаття перетворилося на окрему націю, відмінну від українців, — русинів.

1. Розподіл західноукраїнських земель після Першої світової війни

2. Становище західноукраїнських земель у складі інших держав у 1918-1938 рр.

	Польща	Румунія	Чехословаччина
Українські землі	Східна Галичина, Західна Волинь, Холмщина, Підляшшя, Осяння, Лемківщина	Північна Буковина, Хотинщина, Південна Бессарабія, Марморощина	Закарпатська Україна
Кількість українського населення	8,9 млн	1240 тис.	735 тис.
Політичний статус	• До 1923 р. Східна Галичина мала автономію, решта українських земель перебувала у складі польських воєводств	• 1918 р. — окупована Румунією, а з 1920 р. за Севрським мирним договором був затверджений факт уведення цих земель; • в умовах воєнного стану (1918-1928) і диктатури (1938-1940) було заборонено будь-яку політичну діяльність українців	• 1919 р. — Паризька мирна конференція ухвалила передання Закарпаття до складу Чехословаччини, у 1920 р. Підкарпатська Русь здобула автономію
Економічний розвиток	• Штучне стримування розвитку економіки, її аграрний характер	• Найбільш відсталий регіон у Європі	• Аграрний характер економіки, відсутність інвестицій
Стан промисловості	• Переважання іноземного капіталу; • регіон — джерело дешевої робочої сили і ринок збуту, сировинний додаток польської економіки	• Гальмування економічного розвитку; • велика промисловість практично відсутня; • у роки кризи число підприємств скоротилось майже вдвічі	• Гальмування економічного розвитку; • велика промисловість практично відсутня; • у роки кризи число підприємств скоротилось майже вдвічі
Стан сільського господарства	• Передання українських земель осадникам (польським колоністам); • малоземелля, безробіття, зубожіння, еміграція; • розвинений кооперативний рух	• Деградація господарства; • скорочення селянських володінь на третину; • зростання орендної плати на землю, розорення селян, еміграція	• Аграрний характер економіки; • масове розорення та зубожіння селян у роки кризи, еміграція
Українські політичні партії та організації	• 1925 р. — УНДО; • 1919 р. — КПЗУ; • 1926 р — УСРП; • 1929 р. — ОУН	• 1927-1938 рр. — УНП; • 1918-1926 рр. — КПБ; • 1929-1934 рр. — партія «Визволення»	• Русофільство, русинство (Руський блок); • українофільство (Український блок)
Національний розвиток	• Інкорпорація, асиміляція, полонізація українців; • з 1924 р. — заборона української мови, запроваджено двомовні школи; • встановлено квоти на вступ українців до вишів; • 1930 р. — початок «пацифікації» (умиротворення); • утиски УПЦ і ГКЦ; • репресії щодо представників українських партій	• Форсована, жорстка асиміляція; • блокування політичної активності українців; • колоніальна експлуатація; • 1934 р. — остаточна ліквідація української освіти, заборона культурних установ; • заборона української мови; підпорядкування православних єпархій Румунському патріархату; • 1919 р. — Хотинське повстання; • 1924 р. — Татарбунарське повстання	• Дозвіл на вживання української мови; русинське населення набуло всіх громадянських прав; • держава не втручалася в релігійні справи; • динамічно розвивалася освіта, діяли українські культурні організації

Персоналії

Волошин Августин Іванович (1874-1945) — визначний український громадсько-політичний і державний діяч. Народився на Закарпатті у родині священика. Закінчив богословську семінарію, теологічний факультет Будапештського університету, там же — Вищу педагогічну школу. Здобув звання професора математики й фізики. Вчителював, згодом став директором учительської семінарії в Ужгороді. Одночасно вів активну громадсько-політичну роботу: став співзасновником Руської Народної Ради Закарпаття, Християнсько-народної партії, був обраний депутатом чехословацького парламенту. Після надання 26 жовтня 1938 р. чехословацькою владою автономії Карпатській Україні стає її прем'єр-міністром. Перший з'їзд щойно обраного сейму проголосив незалежність Карпатської України, прийняв її Конституцію. Президентом цієї держави було обрано А. Волошина. Після окупації Угорщиною Карпатської України А. Волошин разом із членами свого уряду емігрував. У Празі він працював викладачем, а згодом — ректором Українського Вільного університету. Автор численних педагогічних праць і драматичних творів. 1945 року був заарештований радянською контррозвідкою й помер у в'язниці. 2002 року за визначну особисту роль за утвердження української державності посмертно удостоєний звання Герой України.

Волошин Августин

Залозецький-Сас Володимир Сергій (1884-1965) — політик, громадський діяч, дипломат, мистецтвознавець, меценат. Народився в Чернівцях у родині місцевого лікаря-хірурга, представника руської шляхти. Закінчив Чернівецький університет, здобув ступінь доктора філософії Віденського університету. Після початку Першої світової війни був мобілізований до австрійського війська. Потрапив до російського полону, з якого втік та переховувався у Києві. У 1918 р. повернувся до служби в австрійській армії, служив під командуванням Василя Вишиваного. У жовтні 1918 р. був обраний заступником голови Українського Крайового Комітету Буковини, у листопаді 1919 р. очолив дирекцію скарбів (фінансів) в українському уряді Буковини. У 1919 р. був радником посольства ЗУНР у Відні, потім радником посольства УНР у Берні. У 1927 р. став одним із засновників Української Національної Партії Буковини, очолив її. Його обирали сенатором у румунський парламент. У 1944 р. оселився у Відні, де став одним із засновників та першим головою товариств «Спілка Українців в Австрії» та «Буковина».

Залозецький-Сас Володимир

Коновалець Євген Михайлович (1891-1938) — визначний український політичний і військовий діяч. Народився у Львівській обл. Навчався у Львівському університеті, був учасником студентського руху, секретарем львівської філії «Просвіти». Вступив до УНДП. Брав участь у Першій світовій війні, потрапив до російського полону. 1918 року очолив курінь Січових стрільців — національної гвардії Центральної Ради. Підтримав антигетьманське повстання і разом із загоном січовиків перейшов на бік Директорії. Після саморозпуску Січових стрільців у грудні 1919 р. перебував у польському таборі. Виїхавши в еміграцію, 1921 р. ініціював створення Української військової організації, а 1929 р. — Організації українських націоналістів, яку очолював до 1938 р. Був убитий у Роттердамі агентом НКВС.

Коновалець Євген

Мудрий Василь Миколайович (1893-1966) — громадський і політичний діяч. Народився у с. Вікно (зараз Тернопільська обл.). Навчався у Львівському університеті. Брав участь в організації Львівського таємного українського університету у 1921 р., з 1922 р. — його секретар. Був співзасновником і заступником голови УНДО. 1935 р. був обраний послом (депутатом) до сейму Польщі, став віце-маршалком сейму. У 1930-х рр. виступав за політику «нормалізації» українсько-польських відносин. У 1944 р. став членом Великого Збору УГВР, де В. Мудрого обрали першим віце-президентом. 1949 р. переїхав до США, де у 1953 р. став виконавчим директором Українського конгресового комітету Америки.

Мудрий Василь