Довідник з історії України. 5-11 класи. Харківська

Тема 18. Україна в Першій світовій війні (1914–1918 рр.)

Поняття і терміни

Брусиловський прорив — наступальна операція Південно-Західного фронту російської армії проти австро-угорських і німецьких військ під час Першої світової війни. Проведена чотирма російськими арміями під командуванням генерала О. Брусилова від 22 травня до 7 вересня 1916 року на фронті від Луцька до Чернівців.

Галицько-Буковинське генерал-губернаторство — тимчасова адміністративно-територіальна одиниця, створена урядом Російської імперії наприкінці 1914 року на завойованих російськими військами землях Галичини, Буковини й Посяння з центром у місті Чернівці.

Головна Українська Рада (ГУР) — міжпартійна організація, утворена 1 серпня 1914 року у Львові. Її засновниками були Українські національно-демократична, радикальна, соціал-демократична партії. 5 травня 1915 р. після входження представників Буковини та СВУ — Загальна українська рада (ЗУР). Проіснувала до листопада 1916 р. Голова К. Левицький.

Евакуація — виведення населення та життєво важливих ресурсів з території під загрозою катастрофи чи воєнного конфлікту.

Мобілізація — заходи, спрямовані на переведення державної інфраструктури та військових сил країни у військовий стан у зв'язку з надзвичайними умовами всередині країни або ж за її межами.

Світова війна — воєнне протиборство коаліцій держав, що охоплює велику частину країн світу.

Союз визволення України (СВУ) — політична організація, утворена 4 серпня 1914 р. у Львові українцями-емігрантами з Росії. У керівництві СВУ були члени РУП, УСДРП, СД «Спілка». СВУ намагалася використати війну для завоювання самостійності України, яка мала стати конституційною монархією.

1. Плани протиборчих сторін щодо України

Німеччина

Австро-Угорщина

Туреччина

Російська імперія

Румунія

Придніпров'я Донбас Крим

Поділля Волинь

Крим

Південь України

Буковина Закарпаття Галичина

Північна Буковина Бессарабія

2. Перебіг подій Першої світової війни на українських землях

Дати	Події	Наслідки
I період
25 вересня 1914 — березень 1915 р.	1 серпня — початок Першої світової війни. 4 серпня — створення Спілки визволення України (СВУ). 23 серпня — 21 вересня — Галицька битва, наступ російської армії. Лютий — звільнення австрійськими військами м. Чернівці	Російські війська оволоділи територією Східної Галичини та Північної Буковини. На території Галицького генерал-губернаторства розпочато політику примусового зросійщення, заарештовують українських культурних і церковних діячів
II період
Лютий 1915 — жовтень 1915 рр.	Квітень — початок контрнаступу австро-угорських та німецьких військ. 25 квітня — 2 травня — бої за гору Маківку. 1 травня — ГУР реорганізовано в Загальну українську раду. Травень — Горлицький прорив німецько-австрійських-угорських військ. 22 червня — звільнено м. Львів. 21 серпня — легіон УСС перетворений на полк	Австро-Угорщина повернула Східну Галичину та Північну Буковину. Відновлено репресії проти українців на звільнених землях. Утрати росіян становили 150 тис. убитих, 700 тис. поранених і 900 тис. полонених
III період
Травень 1916 — вересень 1916 рр.	22 травня — 31 липня — контрнаступ Південно-Західного фронту російських військ — «Брусиловський прорив». Серпень-вересень — бої за гору Лисоня між полком УСС та російською армією	Частково захоплені Східна Галичина, Західна Волинь, Північна Буковина. Утрати австро-угорської армії становили 1,5 млн убитими; наступ припинено
IV період
Жовтень 1916 — жовтень 1917 рр.	6 жовтня — проголошення указу австрійського імператора Франца-Йосифа про автономію Галичини. Червень-жовтень — провал червневого контрнаступу російської армії; контрнаступ австро-угорських військ	Посилюється масовий антивоєнний рух; у своїй Декларації ТУП висловило негативне ставлення до війни; стабілізація фронту, «окопна війна», масові братання

3. Український національний рух у роки Першої світової війни

Австрійська імперія
1.08.1914 р. — Львів, утворення Головної української ради (ГУР), міжпартійна організація у складі УНДП, УРП, УСДП. К. Левицький	4.08.1914 р. — Львів, Союз визволення України (СВУ). А. Жук, Д. Донцов, В. Дорошенко, М. Меленевський та ін.
4.08.1914 р. — формування легіону УСС
5.05.1915 р. — Відень, утворення Загальної української ради (ЗУР) після входження до складу ГУР представників Буковини та СВУ
5.11.1916 р. — Німеччина та Австро-Угорщина проголосили маніфест про відновлення Польської держави, у межах якої Галичина здобула автономію. На знак протесту ЗУР оголосила про саморозпуск

Російська імперія

Проросійська течія

Центристська течія

Частина УСДРП.

С. Петлюра, М. Славінський

Нейтралітет у війні ТУП

Група на чолі з Л. Юркевичем: опора на власні сили

Частина УСДРП на чолі з В. Винниченком: відмова підтримувати Росію у війні

Персоналії

Вишиваний Василь (Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотрінген) (1895-1948) — суспільний та військовий діяч. Походив із австрійського імператорського роду Габсбургів. Навчався у Віденському реальному училищі, а потім — у Терезіанській військовій академії, де, окрім військової справи, Вільгельм вивчав літературу та мови. Саме в академії він почав серйозно цікавитись українською культурою — читав та захоплювався творами І. Франка, Ю. Федьковича, В. Стефаника, Т. Шевченка. Першою українською книгою, з якою ознайомився Вільгельм, була «Мала історія України» М. Грушевського. У 1915 р. Вільгельм був відправлений до 13-го полку уланів, який формувався переважно з українців. Саме тут він не тільки досконало опанував українську мову, але й почав вважати себе українцем. За патріотизм та любов до України Вільгельма Габсбурга у полку прозвали Василем Вишиваним. 1 квітня 1918 р. він очолив легіон Українських Січових Стрільців, який стояв біля Херсона. Після повалення гетьманату Вільгельм співпрацював із Директорією, здобув звання полковника армії УНР. На знак протесту проти Варшавської угоди 1920 р. пішов у відставку та прибув до Відня, де виступив проти союзу Польщі та УНР. В еміграції брав активну участь у житті української діаспори в Австрії. Серед українських монархістів Василь Вишиваний вважався потенційним кандидатом на український престол. Утім, він відмовився від претензій на верховну владу в Україні. Згодом почав вести власний бізнес. У 1947 р. його заарештувала радянська секретна служба СМЕРШ. Йому інкримінували шпигунську діяльність, звинувачували у зв'язках з ОУН. У Лук'янівській тюрмі Вільгельм Габсбург захворів на туберкульоз та помер.

Вишиваний Василь

Галущинський Михайло Миколайович (1878-1931) — педагог, військовий діяч. Народився в селі Звиняч (зараз Тернопільська обл.) в родині греко-католицького священика. Працював викладачем, згодом став директором Рогатинської гімназії Св. Володимира. Коли почалася Перша світова війна, очолив легіон Українських Січових Стільців, організував складання січовиками присяги. Під час національно-визвольних змагань брав активну участь у Листопадовому чині, битві у Львові за незалежність ЗУНР. У 1925 р. став одним зі співзасновників УНДО. З 1930 р. — депутат польського Сейму.

Галущинський Михайло

Донцов Дмитро Іванович (1883-1973) — визначний український публіцист, політичний діяч, літературний критик. Ідеолог українського націоналізму. Народився в м. Мелітополі, навчався в Петербурзькому та Віденському університетах. Належав до Революційної української партії й Української соціал-демократичної робітничої партії, за що двічі був заарештований царським урядом, змушений емігрувати. Упродовж 1914-1918 рр. — голова Союзу визволення України. Був у складі гетьманського уряду. 1922 р. переїздить до Львова, де береться за видавничу роботу. 1939 р. жив в еміграції у Німеччині, Чехословаччині, Франції. З 1947 р. оселився в Канаді, де викладав українську літературу в Монреальському університеті. Донцов — автор багатьох праць, у яких обґрунтовано необхідність політичної незалежності України, розробив ідейні засади українського націоналізму. Серед найважливіших праць — «Історія розвитку української державницької ідеї», «Націоналізм». Його ідеї мали значний вплив і стали ідеологічним обґрунтуванням діяльності ОУН.

Донцов Дмитро

Жук Андрій Ілліч (1880-1968) — громадсько-політичний діяч, дипломат. Походив із козацької родини. З 1905 р. став одним із лідерів УСДРП. Ініціював загальнопартійну дискусію про висунення національного питання на чільне місце у програмі, через що був виключений з партії. У 1912 р. був одним із засновників у Львові Українського інформаційного комітету, який після початку Першої світової війни став основою для формування Союзу визволення України. Потім перебував на дипломатичній службі Української Держави, згодом — УНР у Відні. Був радником МЗС УНР, співробітників С. Петлюри. З 1930 р. відійшов від активної політики та взявся досліджувати історію українського революційного руху початку XX ст, зокрема РУП.

Жук Андрій

Левицький Кость Антонович (1859-1941) — політичний діяч. Освіту здобув у Львівському університеті. Був співзасновником Української національно-демократичної партії, згодом її голова. Був обраний послом до австрійського парламенту і польського сейму. Відіграв важливу роль у боротьбі за національне визволення західноукраїнських земель. Був президентом створеної у Львові 1914 року Української Головної ради та віденської Заграничної української ради, у листопаді 1918 р. очолив перший уряд ЗУНР. За часів польської окупації Галичини був членом центрального уряду у Відні. Після повернення до Львова вів громадську діяльність. 1939 р., коли радянські війська увійшли в Галичину, був заарештований, звільнений напередодні радянсько-німецької війни. У липні 1941 р. став засновником і головою Української Національної Ради у Львові. Його перу належать історико-політичні та правознавчі праці, поміж яких «Історія політичної думки галицьких українців, 1848-1914», «Історія визвольних змагань галицьких українців в часі світової війни, 1914-1918», «Великий зрив» та ін.

Левицький Кость

Зміст