Довідник з історії України. 5-11 класи. Харківська
Тема 12. Українські землі у складі Російської імперії наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.
Поняття і терміни
Масонство — альтернативний до державних структур і державної ідеології громадський рух. В Україні першу масонську ложу (гурток) засновано у Вишневці в 1742 р. Ложі мали антимонархічне спрямування. Серед українських масонів можна назвати представників роду Розумовських, С. Гамалію, В. Лукашевича, І. Котляревського. Указом Миколи І у 1822 р. масонство в Російській імперії було заборонено.
Національна ідея — ідея, що відбиває головні національні інтереси, задає оптимальний напрям розвитку нації як у сьогоденні, так і на майбутнє.
Національне відродження — це процес набуття етносом таких рис, які дозволяють йому усвідомити себе нацією. Характерне для тих спільнот, які в минулому втратили власну державність і самостійне національне життя.
Нація (від лат. «плем'я, народ») — історична спільнота людей, що живуть на одній території або в різних місцях і мають спільну культуру, мову, традиції, звичаї, побут тощо. Має тепер (або у минулому) свою державність. За час свого розвитку етнічна спільнота проходить кілька етапів: плем'я — народність — народ — нація. Українці сформувалися на основі народностей, що заселяли територію від Карпат до Дону і від Полісся до Чорного моря. Протягом І тис. н. е. вони утворили Київську державу. У другій половині XIX ст. український народ починає консолідуватися в націю.
Промисловий переворот — перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва.
1. Входження українських земель до складу Російської імперії у XVIII—XIX ст.
|
Лівобережна Гетьманщина |
Слобожанщина |
Правобережна Україна |
Південна (Степова) Україна |
|
1764 р. — скасування гетьманського правління. 1796 р. — на землях Гетьманщини була утворена Малоросійська губернія 1802 р. — поділ Малоросійської губернії на Чернігівську й Полтавську губернії. 1835-1856 рр. — існування Малоросійського генерал-губернаторства у складі Полтавської, Чернігівської та Харківської губернії |
1765 р. — ліквідовано полковий устрій на Слобожанщині, утворено Слобідсько-Українську губернію. 1835 р. — Слов'янсько-Слобідську губернію було ліквідовано і натомість утворено Харківську губернію |
1796 р. — на правобережних землях, що опинились у складі Російської імперії внаслідок другого та третього поділів Польщі, утворено Волинську, Київську та Подільську губернії 1832 рр. — утворення Київського генерал-губернаторства (Південно-Західний край) у складі Київської, Волинської та Подільської губерній. Проіснувало до 1914 р. |
1774 р. — внаслідок підписання Кючук-Кайнарджійського миру з Туреччиною до Російської імперії відійшли землі між Дніпром і Південним Бугом до Чорного моря, Керч, та Азов. 1783 р. — приєднання Кримського півострова до Російської імперії. 1775 р. — зруйновано Запорозьку Січ, на землях якої було утворено Азовську та Новоросійську губернії 1791 р. — після підписання Ясського договору з Туреччиною Російській імперії відійшли землі між Південним Бугом і Дністром. 1796 р. — утворення Новоросійської губернії. 1802 р. — поділ Новоросійської губернії на Миколаївську (із 1803 р. Херсонську), Катеринославську і Таврійську губернії та Бессарабську обл. 1812 р. — за Бухарестським миром з Туреччиною Російській імперії відійшли землі між Дністром і Прутом (Бессарабія). 1829 р. — за Адріанопольським миром з Туреччиною Російській імперії відійшли землі в гирлі Дунаю |
2. Українські землі у складі Російської імперії (кінець XVIII — перша половина XIX ст.)
3. Декабристи та Україна
Декабристський рух
|
Дата |
Події |
|
1816-1817 рр. |
Петербург. Діяльність «Союзу порятунку» — однієї з перших таємних організацій у Росії |
|
1818-1821 рр. |
Петербург. Створення організації «Союз благоденства». Серед організаторів О. Муравйов, С. Трубецькой |
|
1819-1820 рр. |
Тульчин, Полтава, Київ. Створення управ «Союзу благоденства» в Україні |
|
1821 р. |
Тульчин. Створення «Південного товариства» (1821-1825) на чолі з Директорією у складі: П. Пестеля, О. Юшневського, М. Муравйова. Петербург. М. Муравйов, Є. Оболенський, М. Лунін створили «Північне товариство» (1821-1825) |
|
1823 р. |
Новоград-Волинський. Офіцери брати О. Борисов та П. Борисов заснували «Товариство об'єднаних слов'ян» (1823-1825). У Василькові створено управу «Південного товариства» |
|
1824 р. |
Укладено угоду між «Південним товариством декабристів» та «Польським патріотичним товариством» про спільну боротьбу проти самодержавства |
|
Вересень 1825 р. |
«Товариство об'єднаних слов'ян» увійшло до складу «Південного товариства» |
|
13 грудня 1825 р. |
Арешт П. Пестеля і членів Тульчинської управи |
|
14 грудня 1825 р. |
Петербург. Придушення повстання декабристів на Сенатській площі |
|
29 грудня 1825 р. |
Повстання Чернігівського полку під проводом С. Муравйова-Апостола |
|
1-3 січня 1826 р. |
Похід Чернігівського полку на Білу Церкву та Триліси. Придушення повстання |
|
13 липня 1826 р. |
Петербург. Страчено К. Рилєєва, П. Пестеля, М. Бестужева-Рюміна, П. Каховського, С. Муравйова-Апостола |
Програмові документи декабристів
|
Організація, програма, автори |
Зміст програми |
||
|
Політичний устрій |
Аграрне питання |
Національне питання |
|
|
«Північне товариство» Конституція М. Муравйов |
Ліквідація самодержавства, встановлення конституційної монархії |
Звільнення селян без землі, збереження поміщицького землеволодіння |
В Україні передбачалося створення двох «держав»: Української (зі столицею в Харкові) та Чорноморської (зі столицею в Києві) |
|
«Південне товариство» «Руська правда» П. Пестель |
Встановлення республіки. Фізичне знищення членів царської родини. Збереження єдиної централізованої держави, запровадження цензури, створення таємної поліції |
Скасування кріпацтва, наділення селян землею |
Заперечувалося право на самовизначення народів Росії, крім польського. Кавказькі народи підлягали примусовому розселенню, цигани та євреї — виселенню |
|
«Товариство об'єднаних слов'ян» «Правила» Брати Борисови |
Скасування самодержавства. Створення всеслов'янської федеративної держави, демократичне представницьке правління |
Скасування кріпацтва |
Єдність та рівноправ'я всіх слов'янських народів |
4. Кирило-Мефодіївське братство (1846-1847 рр.)
|
Склад |
Програма |
Діяльність |
Значення |
|
М. Костомаров, П. Куліш, М. Гулак |
М. Костомаров «Книга буття українського народу»: • створення слов'янської спілки християнських республік; месіанська роль України; • розбудова суспільного життя на християнських засадах; • ліквідація кріпацтва та станової нерівності; досягнення демократичних свобод |
• Створення мережі українських шкіл; • видання українських книжок; • П. Куліш створив першу українську абетку — «кулішівку» |
• Перша українська організація, що розробила політичну програму; • поєднання християнських ідеалів з українською національною ідеєю; • ідея слов'янської єдності |
5. Початок українського національного відродження
|
Галузь |
Події |
|
Освіта |
1805 р. — відкриття університету в Харкові. 1811 р. — за ініціативою В. Каразіна було створено Філотехнічне товариство. 1817 р. — заснування Одеського (Рішельєвського) ліцею. 1820 р. — відкриття в Ніжині Гімназії вищих наук. 1830 р. — відкриття в Одесі першої в Україні публічної бібліотеки. 1834 р. — заснування університету в Києві, першим ректором якого став М. Максимович. 1850 р. — відкриття в Києві першої жіночої гімназії |
|
Наукові знання |
1810 р. — В. Каразін заснував першу в Україні метеорологічну станцію. 1818 р. — О. Павловський видав «Грамматику малороссийского наречия». 1831 р. — М. Максимович видав «Основи ботаніки». 1834 р. — робота І. Срезневського «Взгляд на памятники украинской народной словесности». 1843 р. — дисертація М. Костомарова «Об историческом значении русской народной поэзии». 1844 р. — доктор медицини Київського університету В. Караваев відкрив першу в Російській імперії клініку очних хвороб. 1853 р. — за ініціативою доктора медицини О. Вальтера в Києві відкрито перший анатомічний театр |
|
Література, періодика |
1812 р. — вихід першого періодичного видання в Україні «Харьковский еженедельник». 1816 р. — В. Маслович видає перший гумористичний журнал в Україні «Харковский Демокрит». 1818 р. — П. Гулак-Артемовський написав байку-казку «Пан та собака». 1818 р. — у Харкові виходить журнал «Украинский вестник». 1819 р. — М. Цертелєв видає «Опит собрания старинных малороссийских песен». 1827 р. — М. Максимович видав «Малороссийские песни». 1834 р. — у Харкові друкують «Малоросійські оповідання» Г. Квітки-Основ'яненка. 1838 р. — М. Костомаров написав історичну драму «Сава Чалий». 1840 р. — у Петербурзі видано «Кобзарь» Т. Шевченка |
|
Історія |
1820 р. — М. Берлінський видав «Краткое описание Киева». 1822 р. — у Москві видано «Историю Малой России» Д. Бантиш-Каменського. 1833-1838 рр. — І. Срезневський видає в Харкові історичний альманах «Запорожская старина». 1835 р. — при Харківському університеті засновано музей мистецтв та старожитностей. 1839 р. — Одеса. Діяльність «Общества истории й древностей российских». 1842 р. — вихід роботи М. Маркевича «История Малороссии». 1842 р. — Київ. Діяльність комісії з розгляду давніх актів. 1846 р. — О. Бодянський видав «Историю Русов» |
|
Архітектура, живопис |
1788 р. — парк «Александрія» Біла Церква (арх. Мюффо). 1796-1802 рр. — парк «Софіївка» в Умані (арх. Л. Метцель). 1799 р . — палац К. Розумовського в Батурині (арх. Ч. Камерон). 1810-1820 р. — В. Тропінін пише картину «Дівчина з Поділля». 1828 р. — відкрито пам'ятник генерал-губернатору Одеси А. де Рішельє (І. Мартос). 1837 р. — палац і парк Г. Тарновського в Качанівці на Чернігівщині (арх. М. Мосцепанов). 1837-1843 рр. — споруджено Київський університет (арх. В. Беретті). 1844 р. — вийшов альбом Т. Шевченка «Мальовнича Україна». 1850-1853 рр. — пам'ятник князю Володимиру Великому (скульпт. П. Клодт, А. Тон, В. Демут-Малиновський) |
Персоналії
Кармелюк (Кармалюк) Устим Якимович (1787-1835) — український національний герой, видатний керівник повстанського руху на Поділлі в першій половині XIX ст. Народився на Поділлі у селянській сім'ї. У 1812 р. за непослух був покараний — поміщик віддав його у солдати. Через рік втік зі служби і повернувся в рідні місця. У 1814 р. очолив повстання, яке тривало 23 роки й охопило Поділля, суміжні з ним райони Бессарабії та Київщини. У складі повстанських загонів було близько 20 тис. осіб. Вони здійснили понад 1 тис. нападів на поміщицькі маєтки. Кармалюка чотири рази заарештовували, засуджували до каторжних робіт і засилали до Сибіру. Але щоразу він тікав, повертався на Поділля та продовжував боротьбу. У 1835 р. був убитий шляхтичем у с. Шляхові Коричинці на Хмельниччині.
Кармелюк Устим
Костомаров Микола Іванович (1817-1885) — громадсько-політичний діяч, історик, письменник і публіцист, археограф, фольклорист і етнограф. Народився в Ольховатському районі Воронезької області в сім'ї поміщика та українки-кріпачки. Закінчив гімназію, Харківський університет. У 1844 р. здобув ступінь магістра історичних наук, вчителював. З 1846 р. — ад'юнкт-професор Київського університету. Один із засновників та ідеологів Кирило-Мефодіївського братства, автор програми «Книги буття українського народу». У 1847 р. був заарештований і ув'язнений у Петропавлівській фортеці, сім років перебував у засланні в Саратові. Після повернення із заслання з 1859 р. працював професором Петербурзького університету. Наукова спадщина Костомарова становить 21 том історичних досліджень, поміж яких — «Бунт Стеньки Разина», «Богдан Хмельницкий», «Последние годы Речи Посполитой».
Костомаров Микола
Котляревський Іван Петрович (1769-1838) — письменник, перший класик нової української літератури. Народився в Полтаві в сім'ї дрібного дворянина. Навчався в Полтавській духовній семінарії, по закінченні якої перебував на державній службі в Полтаві, вчителював. У 1796 р. пішов на військову службу, брав участь у поході на Туреччину. Після виходу у відставку працював наглядачем Полтавського будинку виховання бідних дворянських дітей. Був членом масонської ложі «Любов до істини». Залишивши службу, взявся за літературну діяльність. Написана ним поема «Енеїда», яка вийшла у 1798 р., започаткувала нову добу в українській літературі — вона була написана не старою книжною, а живою народною мовою. У 1819 р. написав п'єси «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», які стали основою для розвитку українського національного театру.
Котляревський Іван
Куліш Пантелеймон Олександрович (1819-1897) — відомий український письменник, історик, етнограф, літературний критик і перекладач. Народився на Чернігівщині. Після закінчення гімназії вступив до щойно відкритого Київського університету. У 1845 р. став одним із співзасновників Кирило-Мефодіївського братства. Після розгрому товариства був ув'язнений у Петропавлівській фортеці, згодом засланий до Тули. Звільнений Олександром II, повернувся до Петербурга, де розгорнув активну літературну та видавничу діяльність. У 1857 р. опублікував перший український історичний роман «Чорна рада», «Граматику». Після виходу Валуєвського указу переїхав до Варшави. У Галичині співпрацював з народовцями, разом з українським фізиком І. Пулюєм перекладав українською мовою Біблію. Повернувшись у 1871 р. з-за кордону, працював у журналі міністерства шляхів.
Куліш Пантелеймон
Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) — класик української літератури, художник, діяч визвольного руху. Народився в сім'ї кріпака в с. Моринці на Черкащині. Рано осиротів. Грамоти учився у дяка. «Козачком» потрапив до Петербурга, де вчився малярства у художника В. Ширяева. У 1838 р. зусиллями К. Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова та ін. Шевченка було викуплено з кріпацтва. Того ж року він став слухачем Російської Академії мистецтв. У 1840 р. у Петербурзі вийшла його перша поетична збірка «Кобзар», яка зробила ім'я Шевченка відомим по всій Україні. У лютому 1847 р. став учителем малювання в Київському університеті, а вже через місяць був заарештований за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства і засланий солдатом до Орської фортеці в Оренбург із забороною писати та малювати. Лише через 10 років завдяки клопотанням друзів Шевченка було звільнено із заслання, але він був змушений жити в Петербурзі, де невдовзі помер. У травні 1861 р., згідно із заповітом Т. Г. Шевченка, його було перевезено з Петербурга до Канева і поховано на Чернечій горі. Серед творів поета було чимало таких, що відтворювали героїчні сторінки історії українського народу — «Гайдамаки», «Чигирине, Чигирине», «Розрита могила» та ін. Шевченко був видатним художником, написав понад тисячу живописних полотен, здобув звання академіка гравірування. В Україні з 1961 р. запроваджено Державну премію ім. Т. Г. Шевченка за кращі твори в літературі та мистецтві.
Шевченко Тарас
