Захист Вітчизни. Основи медичних знань. 11 клас. Гудима

§ 12. Отруйні комахи та наслідки їхніх укусів. Клінічна картина дії отрути комах

Які отруйні комахи вам відомі?

Сусідство з комарами, гедзями, мошками та іншими дрібними комахами рідко буває приємним. Але річ не тільки в цьому: їх укуси здатні викликати достатньо важкі алергічні реакції.

Щорічно у світі понад 10 мільйонів осіб зазнають нападів отруйних тварин, понад 50 тисяч постраждалих гинуть. Причому летальних результатів від укусів бджіл або ос утричі більше, ніж від укусів гримучої змії.

Іл. 12.1. Комар

Комарі. Через специфічні властивості слини комара (іл. 12.1) у місці його укусу виникає невелике почервоніння, свербіж, відчуття жару. Свербіж можна усунути, якщо змочити шкіру нашатирним спиртом або розчином питної соди: 1/2 чайної ложки на склянку води. Щоб уникнути укусу, обробіть всі відкриті місця тіла репелентом (речовиною, що відлякує комарів)— цей засіб повинен бути обов'язково в аптечці мандрівника чи мандрівної групи.

Іл. 12.2. Мошка

Мошка. Мошки (іл. 12.2) активні в жаркі сонячні дні. Їх приваблює світлий одяг та запах поту. Момент укусу мошки не відчувається, але через кілька хвилин з'являється відчуття жару, сильний свербіж, великий червоний набряк. Набряк спадає через кілька днів, а ось нестерпний свербіж може турбувати кілька тижнів. Зазвичай місця укусу розчісують до крові та появи виразок. Численні укуси мошки можуть викликати підвищення температури й появу ознак загального отруєння. Після укусу необхідно якнайшвидше протерти шкіру нашатирним спиртом, а потім прикласти лід. Усередину можна прийняти антигістамінний засіб з аптечки (діазолін, цетиризин). Щоб уникнути укусів, необхідно обробити шкіру репелентом.

Іл. 12.3. Ґедзь

Ґедзь. Ґедзі (іл. 12.3) можуть переносити інфекції. У місці укусу може з'явитися відчуття жару, набряк, почервоніння шкіри, можливе також збільшення лімфатичних вузлів. Укус ґедзя може швидко перетворитися на значну припухлість з білим пухирем посередині. Ранка може загноїтися та боліти до двох тижнів, тому її негайно треба промити з милом, прикласти компрес з 40 % спиртом і розчином питної соди.

Іл. 12.4. Бджола

Іл. 12.5. Оса

Іл. 12.6. Шершень

Іл. 12.7. Джміль

Бджоли, оси, джмелі і шершні. Бджоли, оси, джмелі і шершні (перетинчастокрилі) (іл. 12.4 — іл. 12.7) — комахи, що жалять, можуть бути небезпечними для людей, які мають підвищену чутливість до їх отрути.

Цих комах приваблює аромат квітів, солодких парфумів, фрукти, солодощі, напої та яскравий одяг, тому, щоби уникнути укусів цих комах, необхідно:

  • збираючись на прогулянку, одягати світлий, нейтральний одяг;
  • проявляти обережність на ринках і в овочевих магазинах, поблизу їхніх кубел. Якщо їсти фрукти, простежити, щоб на них не було бджіл або ос;
  • бути обережними в місцях скупчення комах, що жалять. Якщо бджола або оса виявляє нав'язливу цікавість, треба або завмерти і чекати, поки вона не відлетить, або різко переміститися в інше місце, але не махати руками;
  • не наближатися до бджолиних вуликів і осиних кубел, а також не здійснювати різкі рухи, оскільки це провокує напад комах;
  • якщо оса сіла на рукав одягу, треба просто струсити її, а не прихлопувати, інакше укус гарантований;
  • ніколи не пити з носика чайника, банок і пляшок, що стояли відкриті, треба наливати напій спочатку в стакан. Уважно роздивитися, чи немає там небезпечних комах. Обтирати губи після поїдання солодощів.

Допомога в разі укусу. Якщо вжалила бджола (оса, шершень, джміль), може виникнути місцева або загальна реакція. Місцева реакція добре відома кожному, кого хоч раз укусила бджола або оса: сильний біль, сверблячка і жар, почервоніння, набряк. Особливо набрякають повіки, губи, статеві органи. Тривалість місцевої реакції 1-8 діб. Загальні реакції бувають токсичними й алергічними.

Токсична реакція виникає, коли одночасно ужалять кілька десятків або сотень комах. Помічено, що жінки і діти більш чутливі до отрути комах, ніж чоловіки.

Важкість загальної токсичної реакції залежить від кількості отрути, яка потрапила до організму. Доза отрути від укусів 500 і більше комах смертельна для людини. За загальної токсичної реакції, крім місцевого набряку, може з'явитися кропивниця — пухир на свербляча висипка на всьому тілі. Вона супроводжується високою температурою, різким головним болем, блювотою, маренням, судомами.

Алергічна реакція на отруту комах виникає приблизно в 1-2 % людей, і для її розвитку кількість отрути значення не має. Достатньо, щоб людину ужалила всього одна комаха. Алергічна реакція не виникає, якщо людину вперше ужалила перетинчастокрила комаха. Однак алергічна реакція після кожного укусу буде все важчою.

Ступінь важкості такої реакції може бути різним. Її наслідком бувають кропивниця, набряк обличчя, вушних раковин. Дуже небезпечний набряк язика і гортані, що може викликати задишку.

Крім кропивниці і набряків, іноді спостерігається задишка, утруднений, хриплий видих, прискорене серцебиття, головокружіння, біль у животі, нудота, блювота, можлива короткочасна втрата свідомості.

Найтяжча алергічна реакція — анафілактичний шок, який загрожує життю. Він розвивається відразу за укусом. Людина непритомніє (іноді на кілька годин), у неї порушується діяльність багатьох органів і систем, найперше — серцево-судинної та нервової.

Перша допомога постраждалому від отрути перетинчастокрилих. Перш за все слід вжити заходів, перешкоджаючи надходженню отрути в тканини і її розповсюдженню.

Алгоритм надання першої допомоги в разі жалення осами, бджолами:

  • 1. Бажано в перші 2-3 хв після жалення вилучити жало. Місце укусу змочити розчином етанолу.
  • 2. На місце ушкодження прикласти холод, протиалергічні препарати (преднізолонова мазь, флуцинар).
  • 3. Заспокоїти потерпілого.
  • 4. Дати прийняти антигістамінний засіб (супрастин, тавегіл, димедрол).
  • 5. У разі множинних укусів або інтенсивних алергічних реакцій — 0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну підшкірно, 60-120 мг преднізолону або 250-500 мг гідрокортизону в/в, введення плазмозамінників, залежно від показників гемодинаміки. У разі асфіксії, спричиненої набряком гортані, — інкубація трахеї (за неможливості проведення — екстрена трахеотомія або конікотомія). Негайно транспортувати потерпілого до стаціонару.

У разі загальної токсичної реакції, щоб загальмувати всмоктування, на місце набряку слід покласти рушник чи грілку з холодною водою. Постраждалому рекомендують більше пити. Якщо розвинулася кропивниця, то спостерігають зниження артеріального тиску, тому постраждалому слід дати 20-25 крапель кордіаміну.

Алкоголь категорично заборонено, оскільки він сприяє зростанню проникливості судин, що призводить до посилення набряку.

Не можна використовувати для місцевого охолодження сиру землю, глину, як робить дехто, це може призвести до зараження правцем або зараження крові.

Загальну алергічну реакцію ліквідують прийомом будь-якого антигістамінного препарату (димедрол, супрастин). У решті випадків перша допомога в разі гострої алергічної реакції така ж, як і у випадку загальної токсичної реакції: холодна грілка до місця ужалення, 20-25 крапель кордіаміну.

Той, у кого хоч один раз виникла алергічна реакція на отруту бджоли, оси, шершня або джмеля, повинен обов'язково звернутися до алерголога. Такій людині в літній період потрібно завжди мати при собі виданий алергологом так званий паспорт хворого алергічним захворюванням. У ньому вказують прізвище, ім'я, по батькові власника, його вік, домашню адресу, телефон, діагноз, телефон алергічного кабінету, де спостерігали хворого, і ті невідкладні заходи, які потрібно надати в разі ужалення перетинчастокрилими. Необхідно, щоб людина мала при собі шприц-упаковку й набір медикаментів, указаних у паспорті.

Особливо термінові заходи необхідні в разі розвитку анафілактичного шоку! Постраждалого слід укрити, обкласти грілками з теплою водою, дати 1-2 таблетки димедролу, 20-25 крапель кордіаміну і терміново викликати бригаду ЕМД або доставити постраждалого в медичний заклад.

У важких випадках, коли в постраждалого зупиняється серце і дихання, необхідно до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги робити серцево-легеневу реанімацію — штучне дихання і закритий масаж серця. До прибуття лікаря необхідно забезпечити спостереження за станом хворого, у разі зупинки дихання і серцевої діяльності почати проведення СЛР.

Якщо постраждалий не опритомнів або місце укусу все більш набрякає, зростає температура, з'являється висип, головний біль, запаморочення, проблеми з диханням — необхідно забезпечити хворому повний спокій і негайно звернутися за медичною допомогою. Така реакція організму вказує на алергічну реакцію, яку можна зняти тільки в медичній установі.

Треба терміново звернутися до лікаря, якщо оса або бджола укусила в око, губи, рот або язик, оскільки набряк у цих місцях може бути небезпечним для життя. До приїзду лікаря слід охолоджувати місце укусу.

Іл. 12.8. Кліщ

Іл. 12.9. Кліщ на шкірі шукає місце для присмоктування

Іл. 12.10. Кліщу тілі людини

Іл. 12.11. Кліщ після насмоктування крові

Іл. 12.12. Хвороба Лайма

Кліщі. Піки активності кліщів (іл. 12.8) щороку припадають на квітень-травень та серпень-вересень. Ці невеликі створіння можуть переносити збудників як вірусних, так і бактеріальних захворювань.

Кліщ присмоктується протягом 15-20 хв (іл. 12.9), виділяючи в цей час анестезуючу рідину, що робить укус практично безболісним. Лише згодом, як правило, за кілька годин виникає відчуття болю або дискомфорт в місці укусу.

Кліщ може триматися на тілі людини або тварини до 12 діб (іл. 12.10). Дорослих кліщів, що присмокталися, найчастіше помічають через 2-3 дні: на місці укусу з'являються припухлість, свербіж, почервоніння, а сам кліщ збільшується у розмірах (іл. 12.11). Також кусають і можуть бути небезпечними навіть маленькі кліщі — майже прозорі німфи (статевонезріла стадія кліща).

Кліщі присмоктуються до людини не лише під час її перебування на природі. Вони можуть потрапити на тіло людини й через деякий час після відвідування зеленої зони, якщо залишились на одязі. Кліщі можуть потрапити до житла із букетами квітів, собаками або іншими тваринами.

Не всі кліщі є носіями збудників захворювання. Водночас вони є причиною таких небезпечних захворювань, як кліщовий бореліоз (хвороба Лайма), кліщовий вірусний енцефаліт, марсельська гарячка тощо.

Першим проявом хвороби Лайма є почервоніння на місці присмоктування кліща (іл. 12.12), головний біль, ломота у всьому тілі і млявість. Якщо не провести лікування на ранній стадії, хвороба може призвести до ураження різних органів: шкіри, суглобів, м'язів, нервової і серцево-судинної систем, і навіть до інвалідності. Ризик зараження залежить від тривалості присмоктування кліща: протягом доби вірогідність інфікування досить мала, а в кінці третьої доби наближається до 100 %.

Кліщовий вірусний енцефаліт починається з головного болю, гарячки, нудоти, блювоти, порушення сну. У разі цього захворювання переважно уражається центральна нервова система, що може призвести до інвалідності, а в окремих випадках — до летальних наслідків. Вірус зберігається в організмі іксодового кліща, який може потрапити на ваше тіло із землі, кущів та високої трави. Заразитися можна не лише під час кровоссання кліща, але також якщо випадково його розчавити або розчесати місце укусу.

В Україні місцеві випадки кліщового вірусного енцефаліту серед людей раніше реєструвалися майже щорічно в АР Крим та Волинській області. За останні 5 років випадки захворювання реєструють спорадично. Марсельською гарячкою людина може заразитися через укуси інфікованого південного собачого кліща, через кон’юнктиву очей, слизову оболонку носа, а також втираючи в шкіру інфікованих кліщів під час розчухування. Випадки захворювання на марсельську гарячку в Україні реєструються в основному на території АР Крим.

Ось кілька порад, які допоможуть уникнути укусів кліщів:

  • 1. Подбайте про відповідний одяг. Обов'язково одягніть кепку, панамку, косинку тощо. Одягайте світлий однотонний одяг з довгими рукавами, який щільно прилягає до тіла. Так легше помітити кліщів, що зменшить ризик укусів.
  • 2. Кожні 2 год прогулянки оглядайте себе, аби виявити кліщів. Особливо ретельно обстежуйте ділянки тіла, покриті волоссям.
  • 3. Місце для привалів на природі звільняйте від сухої трави, хмизу в радіусі 20-25 м.
  • 4. Після повернення додому, одразу зніміть і ретельно огляньте одяг, поперіть і випрасуйте його.
  • 5. Перевірте речі, які принесли з прогулянки (підстилки, сумки тощо).
  • 6. Якщо на природу брали домашніх тварин — їх також огляньте на наявність кліщів.
  • 7. Використовуйте для захисту від кліщів перед прогулянкою спеціальні засоби, найчастіше це — аерозолі, які відлякують кліщів. Зверніть увагу на тривалість дії засобу. За необхідності — скористайтеся повторно, якщо мине час дії, як вказано в інструкції.

Якщо виявили кліща на шкірі, необхідно:

  • 1. Негайно звернутися до найближчого травмпункту. У кожному регіоні цілодобово працюють травмпункти, де кліща видалять, оброблять місце укусу та нададуть рекомендації щодо подальшого спостереження. Якщо це неможливо, постаратися видалити його самостійно: повільно витягнути разом із хоботком, розхитуючи його пальцями, обгорнутими марлевою серветкою, пінцетом чи петлею з нитки, яку слід закріпити найближче до шкіри людини.
  • 2. Після видалення кліща змастити ранку антисептичним розчином. Якщо залишилася частина кліща, його видаляють стерильною голкою. Видаленого кліща необхідно помістити на шматок вологої марлі у флакон, пробірку, інший чистий скляний посуд та щільно закрити кришку. За направленням лікаря у лабораторній мережі проводяться лабораторні дослідження кліщів на наявність збудників бореліозу.
  • 3. Ретельно вимити руки з милом.
  • 4. Протягом двох тижнів щоденно вимірювати температуру тіла, а в разі її підвищення чи виникнення почервоніння на шкірі — звернутися до лікаря.

Способи видалення кліщів. Є кілька способів видалення кліщів. Але всі вони відрізняються тільки інструментом для видалення.

Класична рекомендація — видаляти кліща зігнутим пінцетом або хірургічним затискувачем. Кліща захоплюють якомога ближче до хоботка. Потім його акуратно потягують і одночасно обертають навколо своєї осі в зручну сторону. Через 1-3 оберти кліщ витягується цілком разом з хоботком. Якщо ж кліща намагатися висмикнути, то велика ймовірність розриву.

Якщо немає інструментів, то можна видалити петлею з грубої нитки. Петлею кліща захоплюють якомога ближче до шкіри й акуратно, похитуючи вбік, витягують.

Оброблення олією не змусить кліща вийняти хоботок. Олія тільки вб'є його, закупоривши дихальні отвори. Масло змусить кліща відригнути вміст у ранку, що може збільшити ризик зараження. Тому олію для видалення кліща використовувати не треба.

Після видалення ранку обробляють йодом або іншим антисептиком для шкіри. Руки та інструмент після видалення кліща треба ретельно вимити.

Якщо в ранці залишилася голова з хоботком і вона стирчить над шкірою, то її можна видалити, затиснувши пінцетом і викрутивши. Зробити це можна й у хірурга. Якщо ж хоботок залишити, то виникає гнійничок, і через певний час хоботок виходить.

Найкраще мати в аптечці спеціальний пристрій для безпечного видалення кліщів (іл. 12.13). Такі пристрої є петлею чи гачком, яким захоплюють кліща в найнижчій точці його контакту зі шкірою. Після цього кліщ «викручується» (незалежно, за чи проти годинникової стрілки) з одночасним його підтягуванням. Такий спосіб дозволяє витягти кліща повністю з максимальною безпекою для постраждалого.

Каракурт. Останнім часом частішають випадки укусів каракурта (іл. 12.14) у районах, що розташовані значно північніше природного ареалу цього павука (Південь України — Крим, Причорномор'я та Приазов'я). Цьому сприяє спекотна літня пора перших десятиліть XXI ст.

Каракурт належить до роду Чорних вдів (лат. Latrodectus) — поширеного у всьому світі сумнозвісного роду павуків, відомого сильною отруйністю всіх своїх 31 видів. Отрута каракурта дуже небезпечна — вона у 10-15 разів сильніша за отруту гримучої змії і нерідко призводить до загибелі постраждалого.

Небезпечна самка каракурта завбільшки 10-20 мм. Самець є безпечним, він завбільшки 4-7 мм. Тіло чорне, на черевці — червоні плями, іноді з білим оздобленням. Статевозрілі особини іноді набувають чорного кольору без плям з характерним блиском.

Неспровокований каракурт ніколи не нападає на людину. Напад павука — це захисна реакція на вторгнення на «його» територію.

Улюблені місця проживання — полинова цілина, пустки, береги, схили ярів. Каракурт селиться в кам'яних завалах, мишачих норах, стінах, у тріщинах, місцях складування дров, у надвірних будівлях будинків, темних кутках гаражів, у стайнях, хліву і сухих купах старого сміття, у взутті, що давно не взувалося. Головною особливістю поведінки павуків є те, що вони люблять плести павутину навколо отворів і дірок, павутина розташована горизонтально, на відміну від павутиння більшості інших павуків.

Кусає павук не дуже боляче, а на місці укусу з'являється невелика червона плямочка, яка швидко блідніє чи зникає. Укушене місце не опухає, біль швидко проходить, а вві сні укус можна й не відчути.

Іл. 12.13. Викручувач кліщів для мандрівників

Іл. 12.14. Каракурт

Через певний час (15 хв - 6 год) на місці укусу виникає різкий біль, що поширюється в область живота, грудей і попереку, м'язи живота напружуються, утруднюється дихання та німіють ноги. Настає сильне психічне збудження, постраждалий виразно неспокійний, відчуває страх смерті. Нерідко спостерігаються запаморочення, головний біль, задуха, судоми, блювота. Характерні посиніння обличчя, уповільнення пульсу та аритмія серця.

Потім хворий стає млявим, але продовжує поводитися неспокійно, сильні болі позбавляють його сну. Зазвичай, що коротше проміжок часу між укусом і розвитком симптомів, то важча клінічна картина. Симптоми зазвичай тривають 24-48 год, але у важких випадках — набагато довше, до кількох днів.

Одужання наступає за 2-3 тижні, але слабкість залишається понад місяць. У важких випадках за відсутності медичної допомоги через 1-2 дні після укусу настає смерть.

Домедична допомога. 1. У перші 2-3 хв можна припекти місце укусу каракурта полум'ям запаленого сірника, для чого 1-2 сірники притискують голівками до місця укусу і підпалюють третім сірником. Оскільки уражується поверхневий шар шкіри (до 0,5 мм), полум'я сірників достатньо для зруйнування токсину. На місце укусу також потрібно прикласти лід.

2. Дати постраждалому антигістамінні засоби (діазолін, цетиризин тощо), якщо біль збільшується — знеболювальні засоби (аспірин, парацетамол, ібупрофен тощо), інші препарати аптечки для зменшення симптомів отруєння, зокрема заспокійливі засоби тощо.

3. Обов'язкова госпіталізація для проведення специфічної антидотної терапії.

  • 1. Чим небезпечні для людини комарі, мошка та гедзі? 2. Яку небезпеку становлять укуси бджіл та ос? 3. Яку домедичну допомогу надають у разі укусу перетинчастокрилими комахами? 4. У чому полягають прояви укусів людини отруйними павуками? 5. Яку домедичну допомогу надають, якщо укусив каракурт? 6. У чому небезпека кліщів для людини? Як вберегтися від неї? 7. Які будуть ваші дії, якщо після прогулянки до лісу ви виявили на тілі кліща?