Зарубіжна література. 5 клас. Глотов

Алегорія

У молодших класах на уроках з читання та розвитку зв’язного мовлення вам, либонь, уже доводилося характеризувати особливості вдачі та зовнішності персонажів окремих творів дитячої літератури чи фольклору. Зокрема, уже знайомий вам Колобок є втіленням легковажності, безтурботності і самовпевненості, а Лисичка, яка зуміла його перехитрити, вирізняється підступністю та улесливістю.

Таким чином, персонажі казки постають у нашій уяві через зіставлення з іншими предметами чи явищами, які мають подібні властивості, ознаки. Можна сказати, що у взаємодії казкових персонажів перед нашими очима яскравіше і виразніше виявляються суто людські чесноти чи вади. Щоправда, розповідається про них не прямо, а опосередковано, за допомогою інакомовлення, або алегорії. Цікаво, що більшість образів тварин використовуються у сталих значеннях, за ними закріпилися певні риси людської вдачі: вовк — хижий, лисиця — хитра, заєць — боягуз, осел — впертий, баран — дурний. Втім, часто у фольклорі інших народів ті самі тварини можуть бути наділені іншими якостями, наприклад, в японській народній творчості лисиця — це мудрий звір-довгожитель, що володіє магією. Хоча алегоричні образи передусім притаманні таким жанрам, як байка, казка та притча, проте іноді вони трапляються навіть у малих фольклорних жанрах — прислів’ях та приказках.

Довідка

Казка «Фарбований шакал» входить у славетний збірник індійських народних казок та оповідей «Панчатантра» («П’ять кошиків житейської мудрості»). «Панчатантра» своїм корінням сягає у глибоку давнину — IV століття. Його авторство приписують легендарному мудрецеві Вішнушарману. У цій книзі в алегоричних образах тварин змальовано життя народу Давньої Індії. У «Панчатантрі» мирно співіснують і люди, і звірі, оскільки за масками, манерами поведінки і характерами звірів вдумливий читач завжди розрізнить ту чи іншу людину. Дев’ять сюжетів давньоіндійського твору переробив (адаптував) для дітей Іван Франко у збірці казок «Коли ще звірі говорили» (1903). Є у Франковій книжці і його знаменитий «Фарбований Лис». Український письменник, взявши за основу лише сюжет індійської казки «Фарбований шакал», перетворив його у захоплююче оповідання про Лиса Микиту, яке стало чи не найпопулярнішою дитячою казкою з усієї казкової спадщини Івана Франка.

«Панчатантра» чи, вірніше, деякі казки, оповіді з неї, були відомі на наших землях ще з XIII ст., але найповніше її видання стало можливим лише у 1988 році завдяки перекладу Ігоря Серебрякова та Тамари Іваненко.