Всесвітня історія. З поглибленим вивченням історії. 8 клас. Гісем

§ 4. Повсякденне життя населення Західної Європи

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

як змінювалося населення Європи в Ранній Новий час; що було характерним для розвитку тогочасних європейських міст; які нові явища з’явилися в побуті європейців у цей час; про шлюбно-сімейні відносини, становище жінки та освіту в тогочасній Європі; чому сприйняття суспільством моди вважають однією з його важливих характеристик.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Як у середньовічній Європі змінювалися склад і кількість населення? 2. Назвіть зміни в житті населення Європи за часів Середньовіччя. 3. Який вигляд мали середньовічні міста? 4. Чим харчувалися європейці в Середні віки? 5. Якими були шлюбно-сімейні відносини, становище жінки та освіта в середньовічній Європі?

1. НАСЕЛЕННЯ. Упродовж XVI — першої половини XVII ст. кількість населення Європи постійно зростала. У XVI ст. цей показник збільшився з 85 млн до 98 млн осіб. До кінця XVII ст. кількість населення Європи становила понад 128 млн осіб, а до кінця XVIII ст. — понад 195 млн осіб. Причинами цього явища стали зростання народжуваності, покращення умов життя, зміни в раціоні харчування європейців.

Середня тривалість життя складала 30—35 років, але деякі люди досягали похилого віку. Чоловіки зазвичай жили довше за жінок. Як і раніше, високою залишалася смертність дітей: лише половина з них доживала до десяти років. Це було пов’язано з відсутністю медичної допомоги, нехтуванням правилами гігієни. Лікарень у сучасному розумінні у той час не існувало, були лише притулки для невиліковно хворих, калік і старих.

Погані санітарні умови в містах робили їх осередками поширення хвороб. Під час спалаху чуми в 1629—1631 рр., що охопила майже все Середземномор’я, померло більше половини місцевого населення. Значними були людські втрати також від епідемій віспи, холери, тифу.

Населення Європи помирало не лише від епідемій, а й від голоду в неврожайні роки, пожеж, війн. Особливо відчутними були втрати, пов’язані з початком використання вогнепальної зброї та масовим убивством мирного населення, що стало звичною практикою ведення війн. Багато людей загинуло під час релігійних війн у Франції та першої загальноєвропейської Тридцятилітньої війни (про них ви дізнаєтеся в наступних параграфах). За приблизними оцінками, лише в XVII ст. Європа втратила у війнах 3 млн осіб.

Значний вплив на населення як самої Європи, так і інших частин світу мали масові міграції європейців після Великих географічних відкриттів на землі Америки й Австралії в XVI—XVII ст. Основні причини цих міграцій:

  • політичні (порятунок від переслідувань);
  • релігійні (утиски на ґрунті віросповідання та переслідування певних народів);
  • соціально-економічні (прагнення досягти добробуту для себе та своєї родини на нових землях).

У результаті міграцій у Ранній Новий час було заселено величезні простори відкритих земель і докорінно змінено склад їхнього населення.

Міграція населення — переміщення людей через кордони тих чи інших країн зі зміною місця проживання назавжди або тимчасово.

Чи можна стверджувати, що в Ранній Новий час у містах Європи відбулися значні зміни? Які саме?

2. МІСТА. Більшість населення тогочасної Європи складали селяни, городяни налічували лише 10—20%. Винятком були лише Нідерланди, де на невеликій території існувало близько 300 міст, а їхні жителі становили 60 % від загальної кількості населення.

ЦІКАВІ ФАКТИ

У XVII ст. епідемії чуми виникли в різних регіонах Європи. У 1622 р. епідемія спалахнула в Греції та Османській імперії, у 1651 р. — на українських землях. У Московському царстві від чуми в 1654 р. померло 700—800 тис. осіб. У 1665 р. «Велика чума» в Лондоні забрала 68 тис. життів. У 1676 р. у Відні від цієї хвороби померли 77 тис. осіб, у Празі в 1681 р. — 83 тис. осіб.

Сільська вулиця з подорожніми на відпочинку. Художник Ян Брейгель (Старший). 1614 р.

Переважна частина міст зберігала середньовічний вигляд. Вони залишалися невеликими (3—5 тис. жителів), від навколишнього світу їх відокремлювали стародавні мури. Найбільшим містом Європи був Париж із населенням 300 тис. осіб. Йому поступалися Неаполь (270 тис. осіб), Лондон і Амстердам (по 200 тис. осіб), Венеція та Антверпен (по 150 тис. осіб), Рим, Мілан, Генуя, Брюгге, Прага (по 100 тис. осіб). Міста щодня потребували великої кількості продуктів, вугілля тощо. Дороги з’єднували їх із селами та містечками, звідки надходило все необхідне. На дорогах з’являлися заїжджі двори, склади для купців, які скуповували продукцію в селян та привозили її до міст.

На відміну від передмість, центральна частина міста стала тим осередком, де жили заможні городяни, розміщувалися громадські споруди, собори, ратуша, банки, контори адвокатів. Через нестачу місця для забудови дорожчали земельні ділянки в центрі міста, що дало поштовх до спорудження кількаповерхових будинків.

Італійські будівничі першими в Європі розробили проєкти ідеальних міст, які складалися з розташованих колами або квадратами будинків, оточених деревами й фонтанами. Передбачалося також створення каналізації та водогонів, що мало покращити санітарні умови та зупинити поширення хвороб. У XVI ст. ці проєкти почали втілюватися в життя. У містах Італії руйнували середньовічні будинки, прокладали нові широкі вулиці, споруджували високі будівлі та розплановували великі майдани. Саме тоді архітектура з ремісничої справи перетворилася на мистецтво. Через деякий час за прикладом італійських міст змінили свій вигляд Париж і Лондон, а потім й інші міста Європи.

3. ЖИТЛО, ХАТНЄ НАЧИННЯ. У XVI — першій половині XVII ст. більшість селян на півдні Європи будувала свої оселі з каменю, на півночі — із дерева. Дах будинку робили із соломи або очерету. Усередині будинку окремих кімнат зазвичай не було — усі члени сім’ї жили в спільному приміщенні. Для опалення помешкання та приготування їжі використовувалося вогнище.

Меблів у селянській оселі було мало: простий стіл, лави, скриня для речей, один-два табурети та сінник замість ліжка. Їжу готували в казані, що висів над вогнищем, а їли переважно зі спільного посуду, бо мисок і кухлів на всіх не вистачало. Селянські житла впродовж тривалого часу не змінювалися, залишаючись такими, як у минулому.

Житло городян у цей час зазнало суттєвих змін. У містах з’являлося все більше кам’яних будинків. Прості городяни затягували вікна своїх будинків пергаментом або промасленим папером, а заможні вставляли у вікна скло й навіть робили вітражі. Підлогу в будинках заможні городяни вкривали кам’яною або керамічною плиткою, а найбагатші замовляли майстрам підлогу з паркету, викладеного орнаментом. Прості городяни обмежувалися дерев’яною підлогою. Із XVII ст. дах своїх будинків міська знать почала вкривати черепицею, яка коштувала дуже дорого.

Подвір’я фондової біржі в Амстердамі. Художник Емануель де Вітте. 1653 р.

Яку інформацію про фондову біржу в Амстердамі та її учасників можна отримати за наведеною картиною?

Битва Масляної та Посту. Художник Пітер Брейгель (Старший). 1559 р.

Фламандське село. Художник Ян Брейгель (Старший). 1605 р.

Яке уявлення про повсякденне життя населення Нідерландів можна отримати за картинами? Складіть опис однієї з наведених картин, використовуючи відповідний план-схему в додатках до підручника (с. 227).

Саме в цей час у Європі з’явилися звичні для нас паперові шпалери. Спочатку вони прикрашали будинки простих городян, а згодом набули популярності й серед знаті. У будинках заможних городян з’явилися вітальні, де господар приймав гостей, спальні, їдальня, робоча кімната господаря та окремі приміщення для слуг. Якщо будинок належав реміснику або купцю, то на першому поверсі розміщувалася лавка, де продавали товари, або торговельна контора.

Меблі та речі свідчили про заможність господаря. Коштовний посуд виставляли на спеціальних полицях. Різноманітні речі та одяг зберігали у скринях, прикрашених орнаментом і розписом. Італійські майстри першими почали ставити свої скрині вертикально. Так у XVI ст. з’явилася шафа. Був у будинку й звичайний стіл, оточений лавами. Біля нього для глави сім’ї ставили крісло.

Заможні європейці в XVI ст. вже влаштовували у своїх оселях спеціальні ванні кімнати, оскільки боялися відвідувати міські лазні. Це було пов’язано з поширенням нової небезпечної хвороби — сифілісу, завезеного до Європи після відкриття Нового Світу. Проте рівень гігієни більшості населення залишався досить низьким.

Інтер’єр шинку. Художник Адріан ван Остаде. 1653 р.

Сімейна трапеза. Художник Антуан Ленон. 1642 р.

Які зміни відбулися в харчовому раціоні європейців у цей час?

4. ЄВРОПЕЙСЬКА КУХНЯ. У XVI — першій половині XVII ст. європейці ще не повністю звільнилися від страху голоду, який переслідував їх протягом Середньовіччя. Проте згодом життя стало легшим, а їжа як заможних, так і простих людей — смачнішою.

Сніданок зі шматком риби, шинки та вишнею. Художник Якоб ван Хюльсдонк. 1614 р.

Накритий стіл. Художник Ніколас Гілліс. 1611 р.

Визначте за картинами, що споживали європейці в XVII ст.

Урочистий обід у заможного європейця справив би велике враження на нашого сучасника. Столи розташовували у вигляді літери «П». На чільному місці сідали господар і найбільш почесні гості. На вкритих вишитими скатертинами столах стояли золоті й срібні сільниці, соусниці. Кожен гість мав свою тарілку, ложку й ніж. Звичною для нас виделкою європейці не користувалися. Велику двозубу виделку використовували лише для того, щоб узяти м’ясо зі спільної тарілки, а далі їли його руками. Предметом загального вжитку виделка стала лише в середині XVIII ст.

Особливу увагу привертала величезна кількість м’яса на столі під час бенкетів заможних осіб. На обід подавали до десяти м’ясних страв. Усі вони готувалися з великою кількістю східних прянощів, які стали доступними європейцям.

Як і раніше, звичним напоєм залишалося виноградне вино. Із XVI ст. в країнах Європи набувало популярності вживання «палаючих вин» — міцних горілчаних напоїв. Проте зловживання ними різко засуджувалося.

На десерт подавали зварені в цукрі фрукти або горіхи. У XVI — першій половині XVII ст. європейці почали споживати багато цукру, що надходив із колоній Нового Світу. Для бідних людей цукор був ласощами, а для заможних — повсякденним продуктом. Важливе місце в раціоні європейців посідала риба, особливо в дні релігійних постів.

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Із книги «Опис Англії» Вільяма Гаррісона про англійське суспільство другої половини XVI ст. (1587 р.)

Англійські аристократи не знають міри у споживанні м’ясних страв. Не минає дня, щоб на їхньому столі, крім яловичини, баранини, телятини, м’яса ягнят, поросяти, козлятини, свинини, кролячого м’яса, курятини, не було ще м’яса оленя або лані, а також різноманітної дичини й риби, а на додачу до них різноманітних делікатесів, що на них не біднішає «солодка» рука португальця, який мандрує морями.

...Джентльмени й купці харчуються майже однаково: під час зустрічі кожен задовольняється чотирма, п’ятьма чи шістьма стравами, або, можливо, однією, двома чи трьома, переважно тоді, коли немає того, хто міг би скласти їм компанію за столом. Їхнім слугам призначається забезпечення продуктами харчування, крім залишків від панського столу, що ніколи не подаються вдруге.

Ремісники й селяни найбільше цінують те м’ясо, яке можуть легше дістати та швидше приготувати... Їхню їжу переважно складають страви з м’яса, яким торгує м’ясник, а саме: баранини, телятини, свинини, м’яса ягняти тощо. Цього м’яса є вдосталь на найближчих ринках, як і зельцю, холодцю, шинки, фруктів, фруктових пирогів, великої кількості птиці, масла, яєць тощо.

Ці останні (я маю на увазі селян) також зловживають їжею, особливо під час свят і весіль, коли просто неможливо уявити, скільки споживають м’яса. Хліб у країні роблять із того зерна, яке дає земля. Проте дворянство, звичайно, забезпечує себе вдосталь пшеничним хлібом, тоді як слуги та бідні сусіди задовольняються житнім або ячмінним, а під час дорожнечі — хлібом із бобів, гороху чи вівса, або з усього цього разом і ще з додаванням жолудів, тому що дістати нічого кращого вони не можуть.

Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. Яким був обід англійського аристократа, купця й селянина? 2. Як впливало зростання цін на раціон харчування людей?

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Із розповіді англійського мандрівника й письменника Томаса Коріата про подорож до Італії (1611 р.)

...В усіх італійських містах і містечках, через які я проїжджав, я спостерігав звичай, якого не зустрічав у жодній країні під час моїх мандрівок, і вважаю, що жодна інша нація у християнському світі не дотримується його, крім італійців.

Італійці завжди користуються під час їжі маленькою виделкою, коли ріжуть м’ясо. Коли вони відрізають шматок м’яса зі спільного блюда, то ніж тримають в одній руці, а до блюда простягають виделку, яку тримають в іншій руці. І якщо хтось ненароком доторкнеться пальцями до блюда з м’ясом, від якого всі відрізають шматки, він образить усіх, оскільки порушить правила поведінки за столом. Такий проступок викличе незадоволені погляди, а можливо, і словесні нарікання.

Найчастіше виделки зроблені із заліза або сталі, деякі — зі срібла, але лише у джентльменів. Причиною цієї дивної звички є те, що італійці не можуть терпіти, коли хтось торкається до страв на блюдах, оскільки пальці не в усіх однаково чисті.

Робота в парах. Обговоріть і визначте, що здивувало автора у звичаях італійців споживати їжу.

Селяни та бідні городяни харчувалися набагато скромніше, ніж знать, проте і їхнє меню стало більш різноманітним. На обід у них найчастіше були каша, сир, яйця, хліб, олія і масло, а у свята з’являлися окости й ковбаси. Додатком до столу були овочі, фрукти, ягоди та горіхи.

5. ШЛЮБ, СІМ’Я. СТАНОВИЩЕ ЖІНКИ. ОСВІТА. У Європі на початку Раннього Нового часу єдиною визнаною суспільством формою шлюбу залишався церковний, який укладали один раз на все життя. Розлучення католицька церква забороняла. Розірвати шлюб можна було в особливому випадку (наприклад, через нездатність жінки народити дитину) і лише за дозволом вищої церковної влади.

Як і в попередні часи, сім’я залишалася патріархальною, із повною батьківською владою над дітьми. Главою сім’ї вважався чоловік-годувальник. Жінка матеріально повністю залежала від чоловіка й була мало захищена законами.

У Європі Раннього Нового часу сім’я складалася перш за все з найближчих родичів — чоловіка, дружини, їхніх батьків і дітей. Ставлення до дітей змінилося порівняно з попереднім періодом. У Середньовіччі в сім’ях простолюдинів жінки зазвичай щороку народжували (більшість дітей помирала). Дітей вважали необхідною робочою силою. У ХVІ — першій половині ХVІІ ст. в європейських країнах заможні городяни й селяни до дитини ставилися перш за все як до наступника, що продовжить сімейну справу. Для заможного городянина дитина ставала таким самим символом процвітання, як прибуткова справа й багатий будинок. Селянин, що мав будинок і певну власність та був особисто вільною людиною, міг заповісти майно своїм дітям.

Сім’я, як і раніше, залишалася для європейців головним місцем виховання та освіти дитини. У забезпечених сім’ях дітей часто навчали вдома, запрошуючи вчителів, і готували до продовження сімейної справи.

Чи можна стверджувати, що сім’я в житті європейців Раннього Нового часу посідала важливе місце? Чому?

Селянська родина. Художник Адріан ван Остаде. 1653 р.

Яку інформацію про повсякденне життя селянства в XVII ст. можна отримати за наведеною картиною?

У простих сім’ях діти найчастіше не отримували освіту через відсутність можливостей для цього. Світські школи та університети існували для дорослих людей. Узагалі знать у цей час особливо не обтяжувала своїх дітей освіченістю, навчаючи їх лише читати та писати — не вміти цього вважалося неприпустимим. Для задоволення власних потреб у знаннях, а також навчання дітей заможні європейці наймали освічених секретарів, знавців грецької мови, латини та «семи вільних наук». Чимало випускників шкіл та академій вважали за честь працювати секретарями при дворах великих вельмож. Серед них було багато поетів, письменників і мислителів, які своїми працями уславили європейську культуру цієї доби.

6. ПРИМХЛИВА МОДА. Зміни, що розпочалися в усіх сферах життя європейців, охопили й світ одягу. Поширилося правило наслідувати моду, змінюючи щорічно фасони суконь і костюмів.

Проте вир моди захопив не всіх. Одяг бідняків і селян залишався незмінним. Найчастіше вони мали один робочий одяг і святкове вбрання, що переходило від батьків до дітей.

Заможні європейці стали тією суспільною верствою, завдяки якій у XVI — першій половині XVII ст. запанувала мода. Так, у Європі основним правилом моди стала можливість змінювати гардероб відповідно до обставин. Представники заможних верств часто перевдягалися протягом дня. Англійська королева Елізабет I після смерті залишила близько 3 тис. суконь. Мода на перевдягання панувала і в інших дворах тогочасних європейських монархів. Остаточно ця звичка закріпилася в Європі наприкінці XVII ст. Відтоді мода поширювалася у світі в новому значенні: не відставати від сучасності. Сприйняття суспільством моди стало свідченням його готовності до змін і перетворень. Європейський дослідник ХХ ст. Фернан Бродель визначив цю особливість так: «Майбутнє належало... суспільствам, які навчилися відкидати давні традиції».

Моду визначав той, ким найбільше на той момент захоплювалися європейці. Наприкінці XV — на початку XVI ст. законодавцями моди вважали італійців. Пишний костюм доби італійського Відродження із широкими рукавами, золотим і срібним шитвом, парчею та оксамитом був взірцем для значної частини жителів європейських країн.

У XVI ст. серед вищих верств суспільства набув популярності суворий, застебнутий до підборіддя чорний костюм, який носили іспанці. На початку XVII ст. поширився голландський стиль — комір із мережива та високий капелюх. Він уособлював економічне зростання нової європейської держави — Нідерландів. Проте й цей стиль не протримався довго. Його замінив французький костюм вільного крою з яскравого шовку.

Мода — нетривале панування певних смаків в одязі та інших сферах життя великих груп людей.

Іспанська мода в Англії. Художник Ісаак Олівер Річард Секвілл. 1616 р.

Портрет іспанської інфанти (принцеси) Ізабелі. Художник Алонсо Санчес Коельйо. 1579 р.

Визначте особливості європейського костюма за наведеними картинами. Укажіть риси, притаманні іспанській моді XVI ст. в чоловічому та жіночому одязі.

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Із листа заможної флорентійки до свого сина з розповіддю про те, як вона видала заміж доньку за багатого купця (XVII ст.)

Якби я не наважилася дати 1000 флоринів як придане своїй доньці, якій уже було більше 16 років, то взагалі не видала б її заміж цього року. Щоправда, вона могла б зробити кращу партію, якби я дала їй 1400—1500 флоринів приданого, але це було би зі шкодою для тебе, мій сину. А втім, чи була б вона тоді щасливішою? Про її чоловіка можу сказати лише добре. Він їй завжди говорить: проси, чого бажаєш, — і отримаєш. Коли вони заручилися, він велів їй пошити пелерину з багряного шовкового оксамиту й сукню з найкращої матерії, яку тільки міг знайти у Флоренції. Прикраса для голови складалася з пір’я й перлин за ціною 80 флоринів, крім того, він подарував їй дворядне намисто за 60 флоринів.

Коли вона виходить, має на собі одяг і прикраси на 400 флоринів. Казав їй ще пошити кармазинову сукню з широкими рукавами, лямовану куницею, і рожеву спідницю, вишиту перлинами. І він не може надаруватися їй усякої всячини, хоча вона й так вродлива, та він прагне зробити її ще кращою. І дійсно, у всій Флоренції немає їй рівної. Нехай Господь подарує їй здоров’я й довгі роки життя...

Робота в парах. Обговоріть і визначте: 1. Який вигляд мав одяг доньки заможної флорентійки? 2. Яку інформацію про побутове життя та розуміння щастя матері й доньки можна отримати з історичного джерела?

ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?

  • Кількість населення країн Європи в XVI — першій половині XVII ст. постійно зростала. Проте ще великими залишалися втрати через епідемії різних хвороб та війни.
  • У Ранній Новий час змінився вигляд європейських міст: з’явилися кількаповерхові будинки, широкі прямі вулиці, що поділяли місто на окремі квартали.
  • Харчування більшості європейців загалом покращилося. Часи Середньовіччя, коли голод був звичним супутником людей Європи, залишилися в минулому.
  • Наслідування моди поступово перетворилося з примхи на стимул розвитку суспільства. Завдяки їй виникали нові підприємства й виробництва, розвивалася торгівля.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

XVI—XVII ст. — масові міграції європейців на континенти, відкриті в результаті Великих географічних відкриттів.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Перевірте набуті знання за навчальною грою «Продовжте розповідь».

Правила гри. У грі беруть участь пари учнів та учениць. Вони мають викласти зміст певного пункту параграфа, відповідаючи по черзі одним реченням. Перемагає учень/учениця, чиє речення буде останнім.

2. Як змінювалося населення Європи впродовж Раннього Нового часу? 3. Чим тогочасні європейські міста відрізнялися від середньовічних? 4. Укажіть особливості житла та хатнього начиння в тогочасній Європі. 5. Назвіть зміни, що відбулися в правилах поведінки за столом. 6. Порівняйте шлюбно-сімейні відносини, становище жінки й освіту в Європі за Середньовіччя та Раннього Нового часу. 7. Якими були місце й роль моди в країнах тогочасної Європи?

8. Покажіть на карті атласу найбільші міста тогочасної Європи. 9. Складіть таблицю «Повсякденне життя населення Західної Європи в Ранній Новий час».

Сфера життя

Які зміни відбулися

10. Робота в малих групах. Розподіліть ролі та за допомогою додаткових джерел підготуйте невелику театралізовану інсценівку «У гостях у городян європейського міста Раннього Нового часу». 11. Підготуйте повідомлення з презентацією за темами «Європейська мода XVI — першої половини XVII ст.», «Уявлення про здоров’я й безпеку людини в Європі в Ранній Новий час» (на вибір). Скористайтеся відповідним планом-схемою в додатках до підручника (с. 227).