Всесвітня історія. З поглибленим вивченням історії. 8 клас. Гісем

§ 20. Річ Посполита у другій половині XVII—XVIII ст.

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

про кризу шляхетської демократії та становлення магнатської олігархії; про участь Речі Посполитої у війнах другої половини XVII—XVIII ст. та їхні наслідки.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Коли і як утворилася Річ Посполита? 2. Хто така шляхта? Коли і як сформувалася шляхетська демократія? 3. Хто такі гайдамаки?

1. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ середини XVII ст. ВІЙНА РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ З МОСКОВІЄЮ. Останнє десятиліття правління короля Владислава IV Ваза (1632—1648 рр.) було періодом «золотого спокою» для Речі Посполитої. Проте в польському суспільстві наростала тривожність щодо майбутнього, і друга половина XVII ст. стала для держави часом випробувань на міцність. Першим із них стала Національно-визвольна війна українського народу, яку очолив гетьман Б. Хмельницький. Вона розпочалася в січні 1648 р. Союзником гетьмана стало Кримське ханство. Козацько-татарське військо, до якого приєдналися повсталі українські селяни, звільнило від польсько-шляхетського панування українські землі й частину білоруських.

На тлі цих поразок відбулися вибори нового польського короля. Ним став Ян II Казимир (1648—1668 рр.), який був прибічником ідеї знайти спільну мову з козаками й укласти мир. Проте успіхи козацького війська змінили ситуацію. Війна вже була не просто конфліктом між козаками та шляхтою, а боротьбою українського народу за власну державу. Мирні домовленості (Зборівський договір 1649 р. і Білоцерківський договір 1651 р.) не розв’язували головного питання — визнання Української козацької держави. Затягування війни лише погіршувало становище обох сторін.

У 1654 р. до внутрішнього конфлікту в Речі Посполитій долучилася Московська держава. Керуючись постановою Земського собору, цар погодився взяти козаків під свою «царську руку». Це було підтверджено козацтвом на Переяславській раді, а незабаром були підписані «Березневі статті». У результаті відвойовані козаками землі увійшли до складу Московської держави, а українське населення стало підданими царя. Також московське військо розпочало загарбання території Смоленщини, Білорусії та Литви.

Владислав IV. Художник Пітер Пауль Рубенс. 1624 р.

Які наслідки для Речі Посполитої мала Національно-визвольна війна українського народу?

Ян II Казимир. Художник Данієль Шульц. Близько 1658 р.

Проте вже з перших років козацтво обтяжувала московська влада. Козацькі провідники розглядали Московію як союзника, а не як нового володаря. Усе це призвело до відкритого конфлікту, який за нового гетьмана Івана Виговського переріс у війну.

Приводом до війни стало втручання Московії у внутрішні справи Гетьманщини, а також укладення Гадяцької угоди між Гетьманщиною та Річчю Посполитою. За її умовами Гетьманщина поверталася до складу Речі Посполитої як рівноправна частина держави. Незважаючи на гучну перемогу козаків і татар над московським військом під Конотопом, реалізувати умови Гадяцької угоди не вдалося через низку причин: розворот політики гетьманів у бік Польщі негативно сприйняла частина козацтва Лівобережжя, сам І. Виговський не був популярною та авторитетною постаттю серед українства. Шляхта розглядала цю угоду як повернення до колишніх порядків.

Крім того, Польща після війни зі Швецією (1655—1660 рр.) була вкрай ослабленою. Після нової війни з Московією (1660—1667 рр.) та укладення Андрусівського перемир’я (1667 р.), а згодом «Вічного миру» (1686 р.) Річ Посполита остаточно втратила Смоленщину, Лівобережну Україну та Запорожжя.

Що допомогло Польщі вистояти у війні зі Швецією?

2. «ШВЕДСЬКИЙ ПОТОП». У той час як Річ Посполита вела виснажливу війну з українським народом і Московією, ситуацією вирішила скористатися Швеція.

Оборона Ясної Гори. Художник Ян Суходольський. ХІХ ст.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Під час війни Речі Посполитої та Швеції напередодні Різдва 1656 р. шведська армія зняла облогу й відступила від монастиря на Ясній Горі в Ченстохові. Шведська армія не змогла здобути монастир, де зберігалася святиня польського народу — ікона Ченстоховської Божої Матері. Ця подія додала релігійного забарвлення боротьбі поляків-католиків проти шведів-протестантів.

Обітниця Яна ІІ Казимира в 1656 р. звільнити селян від гноблення (фрагмент). Художник Ян Матейко. 1893 р.

Швеція прагнула реалізувати свої давні цілі — перетворити Балтійське море на «Шведське озеро», і розпочала війну проти Речі Посполитої. У 1655 р. шведська армія завдала поразки польському війську та окупувала майже всю територію Польщі, Лівонії, Литви. Литовський князь Януш Радзивілл навіть уклав договір зі шведським королем про входження Литви до складу Швеції. Польський король і його прихильники втекли до володінь Габсбургів у Сілезію. Проте на захоплених землях шведи почали чинити грабежі й насилля, чим швидко налаштували населення проти себе. Польщу охопила війна проти завойовників, яку очолили Стефан Чарнецький і Павел Сапега.

Щоб надихнути населення на боротьбу, польський король Ян II Казимир пообіцяв покращити їхнє становище. Також він уклав Віленське перемир’я з Московією (1656 р.). За цією угодою Московія розпочинала війну проти Швеції. Однак шведи отримали допомогу. Проти Польщі розпочали війну її васал бранденбурзький курфюрст і прусський герцог Фрідріх Вільгельм, трансільванський (семиградський) князь Дєрдь II Ракоці та козаки на чолі з наказним гетьманом Антоном Ждановичем. До того ж Швеція із союзниками підписала в місті Раднот (Єрнут) договір про поділ володінь Польщі, яка опинилася на межі загибелі. Намагаючись вийти із ситуації, Польща уклала угоду з Пруссією про визнання її незалежності (1657 р.) та вмовила Данію взяти участь у війні проти Швеції. А військо Дєрдя II Ракоці було оточене й капітулювало.

Зрештою в 1660 р. в місті Оліва між Польщею та Швецією було укладено мир, за яким Ян II Казимир відмовлявся від більшої частини Лівонії та претензій на шведський престол. Швеція сягнула вершини своєї могутності.

На цьому війни для Польщі не скінчилися. Із новою силою спалахнули війни спочатку з Московією, а згодом з Османською імперією, які тривали до кінця століття.

3. НАСЛІДКИ ВІЙН. LIBERUM VETO. Війни негативно впливали на розвиток Речі Посполитої. Так, держава втратила десяту частину своєї території, більш ніж на 40% скоротилося населення. Було зруйновано й розорене господарство. Занепали, а подекуди й зовсім зникли села і міста. Скоротилася не тільки зовнішня, але й внутрішня торгівля. Шляхта зіткнулася з нестачею робочої сили, худоби. Різко погіршилася якість обробітку землі й відповідно — врожайність. Усе це позначалося на доходах шляхти. Більшість магнатів хоч і втратила частину доходів та маєтків, але зберегла своє становище. Натомість у середовищі дрібної та середньої шляхти відбулися серйозні зрушення. Фактично зникла середня шляхта, яка могла відстоювати власні погляди, була незалежною та становила основу шляхетської демократії. Збіднілі шляхтичі частіше наймалися на службу до війська магнатів або працювали на їхньому дворі, брали в оренду землю. Так прискореними темпами формувалася система особистої залежності між магнатами і дрібною та середньою шляхтою. Більшість шляхти ставала виразником не власних інтересів, а інтересів окремих магнатських угруповань.

Сучасна карикатура на liberum veto

Розгляньте карикатуру. Чому замість шаблі шляхтич тримає в руці ковбасу? Проаналізуйте зміст карикатури, скориставшись відповідним планом-схемою в додатках до підручника (с. 227)

Міхал І. Невідомий художник. XVII ст.

Отже, події, що відбувалися в політичному житті Речі Посполитої в другій половині XVII ст., свідчили про встановлення тут магнатського панування. Шляхетська демократія перетворилася на магнатську олігархію. Проявом цього стала поява liberum veto, тобто вільного вета. У 1652 р. голос одного депутата — Владислава Сицинського, було визнано достатнім, щоб припинити засідання та скасувати всі ухвалені рішення. Тобто проголошення ним liberum veto зірвало роботу сейму. Згодом така практика стала зручним інструментом у політичній боротьбі та згубною для розвитку держави. До кінця XVII ст. робота загальнодержавного сейму фактично припинилася, але зросла роль місцевих сеймиків.

Після «Шведського потопу» стала зрозумілою необхідність проведення реформ у державі. Першочерговими були питання податків і зміцнення державної влади. У королівському оточенні виник проект відновлення спадковості королівської влади. Його активно підтримувала дружина короля Яна II Казимира Людовіка Марія Гонзага. Проте опір магнатів на чолі з великим королівським маршалом Єжі Любомирським перекреслив ці плани. Король у 1668 р. зрікся влади, виїхав до Франції, де й помер. Так у Речі Посполитій завершилося правління шведської династії Ваза.

4. ЯН III СОБЕСЬКИЙ. Після «Шведського потопу» запрошення на трон Речі Посполитої представника іноземної династії було неможливо. Польський народ був сповнений патріотичних почуттів. Тому королем було обрано Міхала Корибута Вишневецького (Міхала І), сина Яреми Вишневецького, що відзначився в боротьбі проти козацтва. Проте його правління виявилося коротким і не дуже вдалим. Королівська влада надалі послабилася. Також Міхал І фактично зазнав поразки в боротьбі за Правобережну Україну, де гетьманував Петро Дорошенко. Влітку 1672 р. на допомогу гетьману рушило османське військо, яке захопило головну фортецю Кам’янця та взяло в облогу Львів. Король був змушений підписати мир, за яким Польща втрачала Західне Поділля й визнавала зверхність Османської імперії над Українською козацькою державою.

У 1673 р. напередодні битви з османами під Хотином Міхал І несподівано помер. Хоча ця битва й завершилася перемогою польських військ, але втрати були дуже відчутними.

Боротьбу проти Османської імперії продовжив Ян Собеський, якого було обрано королем під ім’ям Ян III Собеський (1674—1696 рр.). У сеймі він дав обіцянку повернути землі, захоплені Османською імперією. Король вважав, що вона не може втручатися у справи України, а Правобережна Україна має перебувати під польською владою. Ян III Собеський приділяв значну увагу козацькому устрою в краї, приймав козацькі посольства, навіть нагадав депутатам сейму, що «під Хотином у 1621 р. було 40 тис. козаків і 60 тис. польського й литовського війська». Він усвідомлював, що сил для перемоги в нього недостатньо, і спробував створити широку антиосманську коаліцію. Проте слід зазначити, що боротьба з Османською імперією була більш вигідною Австрії, ніж Польщі.

Ян III Собеський. Художник Єжі Семигиновський-Елеутер. 1683 р.

Чим було зумовлено піднесення Речі Посполитої за Яна III Собеського?

ЦІКАВІ ФАКТИ

На честь підписання «Вічного миру» 1686 р. в Польщі з’явилася медаль. На лицьовому боці був зображений бюст короля Яна III Собеського, на зворотному — фігури польського та московського воїнів.

Тримаючи один одного за руки, вони наступали на півмісяць. Це символізувало майбутнє підкорення Османської імперії.

І така нагода випала, коли могутнє османське військо рушило у свій останній похід у Європу та в 1683 р. взяло в облогу Відень. Була утворена коаліція з Речі Посполитої, Габсбургів та окремих німецьких князівств. Об’єднане військо очолив Ян III Собеський. Польське військо, у складі якого були й українські козаки, завдало поразки Османській імперії під Віднем і Парканами.

Скориставшись успіхами, Річ Посполита повернула собі Правобережну Україну. На початку 1684 р. король у своєму універсалі до правобережного козацтва дозволив йому колонізувати землі, розорені попередніми війнами. На сеймі 1685 р. Ян III Собеський підтвердив право козаків на володіння подніпровськими землями. Польський король підтримував особисті стосунки із Самійлом Самусем, Семеном Палієм, Данилом Федоровичем та іншими представниками козацької старшини. Проте повністю стабілізувати польсько-українські відносини Ян III Собеський не зміг. У середовищі шляхти існували стійкі антикозацькі настрої.

Із метою розширення антиосманської коаліції в 1686 р. було укладено «Вічний мир» між Річчю Посполитою та Московією, за яким Польща відмовилася від Києва, отримавши за це грошову компенсацію. Договір закріпив за Річчю Посполитою значну частину Правобережжя, що означало остаточний поділ українських земель на дві частини.

Ян III Собеський намагався запровадити в Речі Посполитій спадкову монархію, але, як і його попередники, наразився на опір магнатів. Його правління стало останнім піднесенням Речі Посполитої. Основним досягненням короля було зупинення агресії Османської імперії в Європі, хоча Ян III Собеський не дожив до переможного завершення війни з нею. За Карловацьким миром 1699 р. Річ Посполита повернула собі втрачене Західне Поділля.

Медаль на пам’ять про «Вічний мир» між Московією і Річчю Посполитою 1686 р.

5. ПРАВЛІННЯ САКСОНСЬКОЇ ДИНАСТІЇ. Період правління Саксонської династії з 1697 до 1763 р. (королі Август II Сильний та Август III Сас) є вкрай суперечливим для розвитку Речі Посполитої. Країна відродилася після руйнівних війн другої половини XVII ст., у Європі зросли ціни на зерно, що пожвавило господарську діяльність шляхти.

Завдяки чому в першій половині XVIII ст. в Речі Посполитій зберігалася стабільність?

Август II Сильний. Художник Луї де Сильвестр. 1727 р.

Чому спроби реформ державного управління Речі Посполитої не мали успіху?

Натомість у зовнішній політиці королі намагалися дотримуватися нейтралітету. Проте територія Польщі стала ареною військового протистояння сусідніх держав. До того ж через значні зміни в європейській політиці вона опинилася в оточенні сильних держав, які претендували на її землі. Правляча еліта Речі Посполитої не вбачала в цьому небезпеки. Вона помилково вважала, що сильні сусіди були зацікавлені в збереженні цілісності великої держави, розташованої між ними.

До такої думки підштовхували й події часів правління короля Августа II Сильного (1697—1704, 1709—1733 рр.), який одночасно був правителем Саксонії. Так, король втягнув Річ Посполиту в Північну війну між Московією та Швецією. Проте коли шведський король Карл ХII здійснив успішний контрудар, і його війська вступили на територію Польщі, польська шляхта розділилася на два табори, що підтримували різні сторони конфлікту. Прихильники Швеції обрали королем Станіслава Лещинського (1704—1709, 1733—1736 рр.) і примусили Августа II зректися корони. Проте перемога Московії повернула Августу II престол, а Річ Посполита фактично потрапила під протекторат Російської імперії.

Ситуація для Польщі ще більше ускладнилася під час Семилітньої війни 1756—1763 рр., коли її територію безконтрольно використовувала Російська імперія для ведення бойових дій. Так Річ Посполита стала залежною від Російської імперії державою.

6. СПРОБИ РЕФОРМ. ЗАГИБЕЛЬ ДЕРЖАВИ. На середину XVIII ст. Річ Посполита втратила статус великої європейської держави й перетворилася на слабку країну, не здатну захистити власні кордони й вести самостійну політику.

Із часом стало зрозумілим, що держава потребує негайних змін, особливо скасування liberum veto. Усе частіше в польському суспільстві лунали заклики до реформ. Цьому сприяли зміни у світобаченні людей від впливом епохи Просвітництва (про неї ви дізнаєтеся в наступному параграфі).

Одним із проявів нового «розумового перевороту» були зміни в системі освіти й культури. Так, у 1773 р. була створена Комісія національної освіти, яку вважали першим у Європі міністерством освіти. Вона існувала на кошти ордену єзуїтів, ліквідованого Папою Римським. Завдяки цим ресурсам була створена мережа світських шкіл. Також було відкрито дві публічні бібліотеки: одна належала магнатам Анджею та Юзефу Залуським, інша — королю Станіславу Августу Понятовському (1764—1795 рр.).

Станіслав Август Понятовський. Художник Марчелло Баччареллі. 1786 р.

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Польський письменник Енджей Кітович про шляхту (XVIII ст.)

Пани й заможна шляхта частувалися на сеймиках поштиво стравами добірними й трунками (напій — Ред.) добрими, найбільше вином угорським... Дрібна шляхта не пхалася поміж панів, мала свої окремі столи по різних господах, а влітку — по судах і подвір’ях під наметами, де її протягом сеймику годували й поїли... Страви для дрібної шляхти були невибагливими, переважно м’ясо: волове, свиняче, бараняче, без ліку курей, гусей, індиків пекли й варили з перцем, на солоно й на кисло, аби краще до трунків посилювало жагу. Уранці давали раз горілки, другий і третій, ставили на стіл кілька буханців хліба, кілька брил масла й кілька печень, покраяних у зрази... Із рештою ненажерства їх стримували, аби могли втриматися при глузді й силі до сеймикової роботи, на котру їх... провадили навчених, що мають підтримувати або чому мають перешкоджати.

Робота в малих групах. Обговоріть і визначте: 1. Свідченням яких процесів у середовищі шляхти був цей документ? 2. Чому шляхта втратила свою самостійність?

Новий король вирізнявся інтелігентністю, освіченістю та прагненням здійснити реформи. Станіслав Август Понятовський був ставлеником потужного магнатського гуртка, який зібрав представників родин Чарторийських і Понятовських. Також він мав підтримку Російської імперії та Пруссії. Претендент на польську корону був наближеним російської імператриці Катерини II. Під час виборів Станіслава Понятовського на престол на сеймі в Речі Посполитій було розміщено російські війська.

Крім обрання короля, сейм ухвалив постанову, за якою рішення щодо фінансових питань мали прийматися не одноголосно, а більшістю голосів. Це давало надію на можливість подолання кризи в Речі Посполитій.

У перші роки свого правління Станіслав Понятовський почав формувати польську дипломатичну службу, спробував обмежити владу гетьманів і скарбників, запровадив рицарську відзнаку за віддану службу королю, що забезпечило йому певну підтримку серед дрібної шляхти.

Успішні реформи Станіслава Понятовського викликали невдоволення Катерини II, яка вбачала в них небезпеку втрати впливу на Польщу. Тож коли король вирішив ліквідувати принцип одноголосного прийняття рішень, Росія під приводом боротьби за релігійну віротерпимість змусила його в 1767 р. ухвалити рішення про рівність прав католиків і представників інших конфесій. Натомість імператриця урочисто пообіцяла бути гарантом усіх прав шляхти, що перекреслювало всі спроби реформ. Такі запевнення Катерини II, які супроводжувалися вивезенням у глиб Росії деяких лідерів опозиції, були підтримані значною частиною шляхти, яка виступала за збереження старих порядків.

Дії Російської імперії призвели до громадянської війни в Польщі. У місті Бар була утворена конфедерація шляхти під гаслом порятунку «Вітчизни, віри й вільності, національних прав і свобод, що хиляться до занепаду». Розпочалися чергове повстання гайдамаків і виступ українських селян Правобережжя, що отримав назву Коліївщина. Усі ці події стали приводом до втручання сусідніх країн у внутрішні справи Речі Посполитої, що закінчилося першим поділом її території в 1772 р. Поділ країни затвердили польський сейм і король Станіслав Понятовський.

Ця подія стала потрясінням для польського суспільства, яке все більше схилялося до необхідності реформ. За цих умов король провів низку реформ, які ліквідували внутрішні мита та сприяли розвитку економіки (будівництво доріг, каналів, мануфактур) і, відповідно, зростанню доходів скарбниці. Проте ці зміни не вирішували ключового питання — зміцнення державного управління й повалення російського протекторату.

Прийняття Конституції 3 травня 1791 р. Художник Казімеж Войняковський. 1806 р.

Під час роботи сейму, який отримав назву Великий сейм (1788—1792 рр.), різні політичні групи змогли дійти згоди та скасували liberum veto. Було ухвалено низку важливих законів про податки для шляхти й духовенства, створення 100-тисячної армії, розширення прав міщан тощо. Головним пунктом реформ стало прийняття 3 травня 1791 р. Конституції (Державного акта), яка закріпила всі здобутки. Цей документ поляки вважають першою Конституцією в Європі та другою у світі. Проте запропонованих реформ виявилося замало.

Такий розвиток подій не влаштував Росію, війська якої вторглися до Речі Посполитої та завдали поразки польській армії, яка тільки-но почала формуватися.

У 1793 р. відбувся другий, а в 1795 р. — третій поділ Речі Посполитої, у результаті якого вона припинила своє існування. На її захист не виступила жодна європейська держава.

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

Другий поділ Польщі викликав хвилю обурення в польському суспільстві. Боротьбу проти загарбників очолив герой війни за незалежність англійських колоній у Північній Америці Тадеуш Костюшко. На батьківщину Т. Костюшко повернувся в 1784 р. генералом. Він зібрав армію, що складалася з повсталих селян, і 4 квітня 1794 р. завдав поразки російським військам під Рацлавицями. Згодом повсталі оволоділи Варшавою та Вільно. Проте повстання не підтримала значна частина шляхти. Росія та Пруссія, зібравши значні сили, перейшли в наступ. Російська армія під командуванням О. Суворова розгромила основні сили повсталих та оволоділа Варшавою. Т. Костюшка було ув’язнено в Петропавлівській фортеці. Проте після смерті імператриці Катерини II його звільнив Павло I, якому Т. Костюшко приніс присягу (імовірно, за наполяганням придворних, які запевняли, що інакше імператор не звільнить 12 тис. польських полонених). Т. Костюшко виїхав у США, але в 1797 р. повернувся до Європи й оселився неподалік Парижа. У 1806 р. Наполеон Бонапарт запропонував йому взяти керівництво повстанням у Польщі та очолити Велике герцогство Варшавське. Проте Т. Костюшко, не отримавши від Наполеона гарантій відновлення Польщі в колишніх межах, відмовився від пропозиції. У 1815 р. він також відхилив запрошення російського імператора Олександра I очолити адміністрацію Царства Польського (також після того, як дізнався, що Польща не буде відновлена в межах 1772 р.). Помер Т. Костюшко в 1817 р. в місті Золотурн (Швейцарія). Згодом його тіло було перепоховано у Кракові.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Історія бібліотек Речі Посполитої символічно відображає долю держави. Бібліотека братів Залуських була вивезена до Санкт-Петербурга, де стала основою імператорської публічної бібліотеки. У 1921—1934 рр. незначну частину її фондів повернули відродженій Польській державі. Бібліотеку Станіслава Понятовського викупив освітній діяч Тадеуш Чацький, який передав її створеному ним Кременецькому ліцею. Цей ліцей став важливим осередком польської освіти і культури в першій третині XIX ст. в умовах відсутності власної держави. Після ліквідації ліцею за наказом імперської влади його майно стало основою для створення в 1834 р. Київського університету Святого Володимира.

Сеймик у церкві. Художник Жан П’єр Норблен де ла Гурден. 1795 р.

ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?

  • У другій половині XVII—XVIII ст. проявилися негативні риси шляхетської демократії. Зокрема, це liberum veto, що дозволяло одному депутату сейму зупинити прийняття будь-якого рішення.
  • Ця система врешті-решт призвела до слабкості держави, що завершилося поділом Речі Посполитої та її остаточним зникненням із політичної карти.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

1652 р. — поява liberum veto.

1655—1660 рр. — «Шведський потоп».

1686 р. — «Вічний мир» Речі Посполитої з Московією.

1699 р. — Карловацький мир.

1772, 1793, 1795 рр. — поділи Речі Посполитої.

3 травня 1791 р. — ухвалення Конституції Речі Посполитої.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Перевірте набуті знання за навчальною грою «Відгадайте героя/героїню».

Правила гри. Учитель/учителька записує на картці прізвище історичного діяча/діячки та кладе її до конверта. Учні та учениці мають за допомогою заздалегідь визначеної кількості запитань (наприклад, десяти) відгадати, про кого йдеться. Учитель/учителька може відповідати лише «так», «ні», «частково». Гру можна проводити в парах, малих групах або з усім класом.

2. Що зумовило появу liberum veto? 3. Чому наприкінці XVII ст. в Речі Посполитій шляхетська демократія змінилася магнатською олігархією? 4. Який вплив на розвиток Польщі мав «Шведський потоп»? 5. Чому стабільність Речі Посполитої першої половини XVIII ст. була оманливою? 6. Як ідеї Просвітництва вплинули на розвиток Речі Посполитої? Наведіть приклади. 7. Визначте причини встановлення російського протекторату над Річчю Посполитою.

8. За текстом параграфа складіть хронологічну таблицю подій історії Речі Посполитої другої половини XVII—XVIII ст. Визначте, яка подія була ключовою. Поясніть чому.

9. Робота в малих групах. Обговоріть і поясніть зміст популярної за часів короля Августа III приказки: «За короля Саса їж, пий і попускай паса». 10. Чи можна вважати, що ігнорування прав українців стало однією з причин загибелі Речі Посполитої? Дайте розгорнуту відповідь. 11. Колективне обговорення. Чому в XVII ст. Річ Посполита змогла вистояти в умовах зовнішньої агресії, а у XVIII ст. — ні? У чому, на вашу думку, полягала головна причина кризи та загибелі Речі Посполитої? 12. Ірландський державний діяч Едмунд Берк назвав Конституцію 3 травня 1791 р. «найкращим із благ, що їх будь-коли будь-яка нація отримала». Так чому передбачені Конституцією радикальні реформи політичного устрою Речі Посполитої не врятували державу?