Всесвітня історія. З поглибленим вивченням історії. 8 клас. Гісем

Розділ III. Держави Західної та Центральної Європи в XVI—XVII ст.

§ 9. Становлення абсолютної монархії у Франції

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

про посилення королівської влади у Франції в першій половині XVI ст.; які зміни відбувалися в тогочасному французькому суспільстві та економіці; про початок Реформації в країні; чим були спричинені, як розпочалися та чим завершилися релігійні (гугенотські) війни у Франції.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Укажіть особливості соціально-економічного розвитку Франції наприкінці XV ст. 2. Назвіть головні риси станово-представницької монархії у Франції наприкінці XV ст. 3. Якими були причини перемоги Реформації в Німеччині?

1. ПОСИЛЕННЯ КОРОЛІВСЬКОЇ ВЛАДИ. На початку XVI ст. Франція була найбільш населеною країною Європи. Наприкінці XV ст. тут проживало 14—15 млн осіб, а в середині XVII ст. — 16—18 млн осіб. Більшість людей жила в селах, і країна загалом залишалася аграрною.

Об’єднання Франції в єдину централізовану державу завершилося наприкінці XV ст. Разом з об’єднанням країни міцніла влада короля. Генеральні штати (станово-представницький орган влади) не скликали з 1484 р. Король Луї XII, уже не радячись із ними, вів війну за підкорення Італії, установлював податки на утримання армії тощо. Королівська влада ставала нічим не обмеженою, тобто абсолютною. У Франції в XVI ст., як і в багатьох тогочасних європейських країнах, відбувалося становлення нової форми державного правління — абсолютизму (абсолютної монархії).

Наступні кроки щодо формування у Франції абсолютної монархії було зроблено за правління короля Франсуа I, який підпорядкував своїй владі католицьку церкву. У 1516 р. Франсуа I досяг домовленості з Папою Римським Левом X, за якою король сам призначав людей на вищі церковні посади, а Папа тільки затверджував його рішення. Церковні особи фактично стали підлеглими короля. Усі справи життя країни розглядалися на Великій королівській раді, яка готувала укази короля, вирішувала важливі судові справи, призначала нові податки. На указах Франсуа I вперше з’явилася формула необмеженої влади: «Така моя воля». Королівські чиновники публічно проголошували, що влада короля ніким і нічим не обмежується.

Абсолютизм (абсолютна монархія) — форма державного правління, за якої верховна влада повністю належить монарху, що править без станово-представницьких органів влади та законодавчих обмежень.

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

З ордонансу (указу) французького короля Франсуа І (1539 р.)

...139. Наказуємо всім нашим суддям ретельно розбирати й вести справи — кримінальні в першу чергу й раніше за всі інші — під загрозою тимчасового усунення або позбавлення посади та інших визначених на розсуд стягненнях за порушення цього розпорядження; ми зобов’язуємо наші вищі суди його виконувати чесно й сумлінно.

Забороняємо тим суддям, яких ми призначили в кримінальні палати для ведення справ ув’язнених і злочинців, брати участь у розгляді будь-яких інших справ за скаргами на порушення громадянських прав, хоч би вони й були пов’язані з кримінальною справою, до того, доки не будуть негайно завершені всі справи про ув’язнених і злочинців.

Робота в парах. Обговоріть і визначте, який вплив мав король Франсуа I на судову систему Франції.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Під час одного із засідань Паризького парламенту (найвищого органу, який розглядав судові справи) його глава проголосив, звертаючись до Франсуа I: «Ви стоїте вище законів, закони та ордонанси не можуть вас примушувати, і взагалі немає жодної влади, яка могла б вас до чогось змусити».

Франсуа I. Художник Жан Клуе. 1525 р.

Головною передумовою становлення абсолютизму у Франції та інших європейських державах Раннього Нового часу вважають руйнування традиційного середньовічного суспільства з трьома незмінними станами з їхніми інтересами та уявленням про монарха як «помазаника Божого». Тепер на монарха дивилися як на особу, що своєю сильною владою забезпечить загальний добробут у країні.

Дворянство стало більше залежати від королівської служби. Купецтво очікувало, що сильний монарх захистить його від іноземних конкурентів. Городяни згодні були обміняти свої вольності на політику монарха, яка забезпечить сприятливі умови для розвитку підприємництва. Селянство мало надію, що міцна королівства влада обмежить сваволю сеньйорів і наведе порядок у країні. Тобто різні соціальні групи мали спільну зацікавленість у посиленні королівської влади.

2. ЗМІНИ В СУСПІЛЬСТВІ ТА ЕКОНОМІЦІ. На початку XVI ст. у французькому суспільстві, як і раніше, зберігався поділ на три стани з визначеними правами та обов’язками. Однак упродовж Раннього Нового часу в їхньому становищі відбулися значні зміни.

Найбільш впливовою частиною населення Франції на початку XVI ст. залишалося дворянство. Здебільшого воно не перешкоджало посиленню королівської влади в країні.

Чи є правильним судження, що в цей період у суспільстві та економіці Франції відбувалися зміни, що свідчили про те, як старі порядки починають заважати їхньому розвитку?

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Із «Коментарів про Французьке королівство», складених послом Венеціанської республіки Мікеле Суріано (1561 р.)

Кількість народу у Франції дуже велика, оскільки вона налічує понад 140 міст... За своїм становищем і гідністю кожен із жителів може належати до одного з трьох станів, звідки й беруть початок три чини королівства: перший чин — духовенство, другий — дворянство, третій не має окремої назви, і оскільки він складається з людей різного становища й занять, то може бути названий станом народу взагалі.

Духовенство приховує в собі велику кількість третього стану й багато іноземців, але дворянство складає найбільшу частину духовенства.

Дворянством називають тих, хто користується привілеєм не сплачувати податків і зобов’язаний нести лише особисту військову службу. До складу дворянства входять і принци, і барони.

Третій стан складається з людей пера, яких називають також людьми довгої мантії, купців, ремісників, плебеїв і селян. Той із людей мантії, хто має ступінь президента, радника або має схоже звання, стає дворянином і привілейованим завдяки своїй посаді та вважається таким протягом свого життя.

Купців, яких у наші дні вважають панами грошового багатства, усіляко улещують, але жодних переваг вони не мають... Отже, вони належать до третього стану: сплачують податки такі самі, як і нешляхетні та селяни, а становище останніх найважче, оскільки їх однаково утискують і король, і дворяни.

Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. За якими критеріями автор оцінює велич держави? 2. Які стани названо в тексті? 3. На які зміни в їхньому становищі в другій половині XVI ст. звертає увагу автор?

ФРАНЦІЯ в XVI — першій половині XVII ст.

Лише кілька родів старої знаті (Гізи, Бурбони, Монморансі) ще зберігали великий вплив та гуртували навколо себе прихильників серед середніх і дрібних дворян. Починаючи від середини XV ст. до складу спадкового, родовитого дворянства вливалися заможні городяни (купці, цехові майстри), які отримували дворянські титули, посади високого рангу з королівської милості (або ж купували їх). Дворянство розділилося на старих «дворян шпаги» (ті, що походили з дворянського роду) і нових дворян.

Нові дворяни не були зобов’язані нести військову службу, яка залишалася привілеєм старих дворян. Військова служба звільняла останніх від сплати податків. Нове дворянство не сплачувало податків тільки в тому випадку, якщо залишало свою попередню торговельну або фінансову діяльність.

Шлях у нове дворянство через посади в державному апараті став найпоширенішим. На початку XVII ст. у його складі формувалася численна чиновницька верства, яку називали «дворянством мантії».

У XVI—XVII ст. у Франції формувалися ринкові відносини. Цей процес відбувався досить повільно: заважали середньовічні пережитки, станові привілеї дворянства й духовенства, безправність підприємців.

Становий поділ французького суспільства в XVI ст.

Друкарська майстерня. Гравюра Раннього Нового часу

Мануфактура з виробництва шовку в Ліоні. Гравюра Раннього Нового часу

Які зміни в суспільстві та економіці Франції відображають наведені ілюстрації?

ЦІКАВІ ФАКТИ

На середину XVI ст. найбільшим за кількістю населення французьким містом був Париж, що налічував 220 тис. осіб. Наприкінці XV ст. майже 97% населення Франції проживало в сільській місцевості. До кінця XVII ст. частка селянства становила вже близько 80%. Період XVI ст. дослідники називають «прекрасним століттям» в історії Франції, коли в країну повернулися мир, процвітання та оптимізм. Саме завдяки цьому розпочалося неухильне зростання її населення.

Осередками формування нових відносин стали міста. Так, центром розвитку парфумерії, ювелірної справи, виготовлення скляного посуду, меблів, одягу вважався Париж, центром друкарства й банківської справи — Ліон. Чотири рази на рік відбувалися Ліонські ярмарки, у яких брали участь купці з усієї Європи.

Поступово в більшості галузей французької промисловості мануфактури витіснили цехове ремесло. Особливо багато мануфактур існувало у виробництві сукна, лляних і шовкових тканин. Ліонські шовкові мануфактури налічували близько 12 тис. найманих працівників.

Із розвитком підприємництва й торгівлі у Франції формувалася буржуазія. Вона відігравала значну роль в економіці, позичала гроші збіднілому «дворянству шпаги», але залишалася політично безправною. Однак чим більше зростала могутність буржуазії, тим більше вона шукала можливостей впливати на державне життя.

3. РЕФОРМАЦІЯ У ФРАНЦІЇ. У 20-ті рр. XVI ст. у Франції почали поширюватися реформаційні настрої. Палким прихильником ідеї оновлення католицької церкви став французький гуманіст Лефевр д’Етапль, який заявляв про це ще в 1512 р. Він першим, раніше за М. Лютера, сформулював два визначальні принципи майбутньої Реформації — виправдання вірою та необхідність визнання Святого Письма єдиним джерелом релігійної істини. У 1523 р. паризький професор Якоб Фабер переклав французькою мовою Новий Заповіт, а вчений Гійом Фарель у 1526 р. вперше виступив із різкою критикою католицизму й закликав до Реформації у Франції.

Досить значний вплив на розвиток протестантизму в країні мало поширення ідей Ж. Кальвіна. У Південній Франції з’явилися громади прихильників кальвіністського вчення, яких називали гугенотами («товариші»). Проте більшість французів не підтримала кальвінізм. Населення півночі країни, у тому числі Парижа, залишалося вірним католицизму. На відміну від Німеччини, католицька церква у Франції підкорялася королю та своєю діяльністю не викликала такого невдоволення.

Назвіть факти, що свідчать про початок поширення у Франції ідей Реформації та ставлення влади до неї.

Лефевр д’Етапль. Художник Жан де Лаон. Гравюра 1581 р.

Король Франсуа І у середині 30-х рр. XVI ст. почав переслідувати гугенотів. У 1535 р. влада заарештувала 300 осіб і 35 із них засудила до страти. Із 1540 р. в країні розгорнула діяльність інквізиція. Новий король Анрі II у перші роки свого правління створив для боротьби проти гугенотів спеціальну «Вогняну палату», яка за перші три роки діяльності ухвалила 500 обвинувальних вироків. Однак це не могло зупинити поширення ідей Реформації у Франції.

Чи дійсно релігійні війни стали трагедією для тогочасної Франції? Поясніть свою думку.

4. ПРИЧИНИ Й ПОЧАТОК РЕЛІГІЙНИХ ВІЙН У ФРАНЦІЇ. ВАРФОЛОМІЇВСЬКА НІЧ. У 50—60-х рр. XVI ст. Франція переживала тяжку кризу. Сподівання дворян на воєнну здобич, нові землі та посади внаслідок війн, які вела в цей час Франція, не виправдалися. До того ж «революція цін» призвела до різкого зменшення їхніх прибутків. У цій ситуації ідеали Реформації приваблювали частину дворянства можливістю захопити церковні землі. Водночас ті, хто залишався вірним королю й католицькій церкві, сподівалися отримати у винагороду за свою відданість володіння супротивників.

Однак більшість дворянства не мала чітко визначеної позиції та зберігала нейтралітет. На чолі прихильників католицької церкви стояла родина лотаринзьких герцогів Гізів. Вождями гугенотів стали принци з родини Бурбонів, яким належало королівство Наварра на кордоні Франції та Іспанії. Між цими двома угрупованнями й розпочалися війни, які тривали 36 років (1562—1598 рр.) та отримали назву релігійних (гугенотських) війн.

Основними причинами війн стало загострення релігійної боротьби між католиками й гугенотами та ускладнення політичної ситуації у Франції. Напередодні війн французький уряд намагався проводити політику віротерпимості. Проте примирити сторони не вдалося.

Приводом до війн стала така подія. 1 березня 1562 р. герцог Франсуа де Гіз, проїжджаючи зі своїм загоном через містечко Вассі, напав на гугенотів, які зібралися на богослужіння. Було вбито 23 особи та майже 200 осіб поранено. Католицький Париж зустрів герцога Ф. де Гіза як героя, а гугеноти сприйняли це як початок війни.

У перші десять років жодна сторона не могла здобути незаперечної переваги. За згодою короля Шарля IX 24 серпня 1572 р. в Парижі та інших містах Франції відбулося масове винищення гугенотів та їхніх родин, що призвело до загибелі тисяч людей. Ця подія увійшла в історію під назвою Варфоломіївська ніч. Війни між католиками й гугенотами спалахнули з новою силою.

Релігійні (гугенотські) війни у Франції — низка громадянських конфліктів між католиками, які становили більшість населення, і гугенотами — протестантською меншістю, що сповідувала кальвінізм.

Герцог Франсуа де Гіз. Художник Франсуа Клуе. 1550—1560 рр.

Варфоломіївська ніч. Художник Франсуа Дюбуа. 1572—1584 рр.

Яку інформацію про Варфоломіївську ніч надає ілюстрація?

Герцог Анрі де Гіз. Невідомий художник. 1580 р.

Які риси характеру історичних осіб, зображених на с. 69—74, прагнули показати художники?

Тепер гугеноти розгорнули боротьбу за зміну королівської династії та створили в 1576 р. на півдні Франції гугенотську Конфедерацію з окремими органами правління, податками, військом. Її очолив Анрі Наваррський.

Королем Франції після смерті Шарля IX став його брат Анрі III Валуа. Відсутність у нього нащадків перетворювала Анрі Наваррського на найвірогіднішого кандидата на престол. Імовірність появи короля-гугенота спонукала католиків до активних дій. У 1585 р. вони створили Лігу — об’єднання католицьких міст. Її очолив син Ф. де Гіза герцог Анрі де Гіз, який також висунув претензії на французьку корону. Країна розділилася на дві ворогуючі частини: гугенотський південь і католицьку північ.

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

З опису подій Варфоломіївської ночі в Парижі французьким письменником-гугенотом Теодором д’Обіньє у «Загальній історії» (1620 р.)

...Із вечора герцог [Анрі де] Гіз, головний керівник заходу, покликав до себе декілька французьких і швейцарських капітанів і промовив до них: «Настав час, коли відповідно до волі короля потрібно помститися богопротивному роду...». Сказавши це, він розташував своїх капітанів з обох боків Лувру (королівського палацу), наказавши їм не випускати звідти нікого з прибічників принців Бурбонів (у Парижі). Міський голова повідомив капітанів міста, що вони мають опівночі чекати біля міської ратуші... Особливо незвичним видався наказ не жаліти нікого, і що всі міста Франції чинитимуть так само... Про час екзекуції вони дізналися за дзвоном великого набату в палаці...

[Після цього] вулиці Парижа заполонили озброєні люди. (Герцог Гіз зі своїми прибічниками дісталися квартири адмірала Коліньї, одного з лідерів гугенотів, і вбили його.)

...Також кажуть, що герцог [Гіз], перш ніж рушити на вулиці та повсюдно спонукати до повного завершення того, що так успішно розпочалося, вдарив у живіт (труп адмірала Коліньї)...

Робота в парах. Обговоріть і визначте, яку інформацію про події Варфоломіївської ночі в Парижі можна отримати з тексту історичного джерела.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Загалом у Франції в період релігійних війн, що тривали 36 років, відбулося вісім воєнних конфліктів. Вони забрали багато життів, однак загальну кількість загиблих не було встановлено. Лише під час Варфоломіївської ночі, за різними оцінками, загинуло від кількох тисяч до десятків тисяч гугенотів.

5. ЗАВЕРШЕННЯ РЕЛІГІЙНИХ ВІЙН. Король Анрі III виявився неспроможним покращити ситуацію. Герцог А. де Гіз вимагав від нього позбавити Анрі Наваррського права на наступництво престолу. Король у відповідь оголосив про розпуск Ліги. Герцог А. де Гіз підняв населення Парижа на боротьбу проти короля. Анрі III уклав союз із гугенотами та за їхньою допомогою заспокоїв Париж. Проте невдовзі його було вбито. У Франції встановилося безвладдя. Король Іспанії Феліпе II і Папа Римський обговорювали можливість обрання королем Франції іспанського принца.

Налякані ситуацією в країні прибічники католиків погодилися визнати королем Анрі Наваррського, але вимагали від нього прийняти католицизм. Останній відповів на це словами: «Париж вартий меси!» (меса — католицька церковна служба) і став католиком. У 1594 р. він коронувався під ім’ям Анрі IV.

Релігійні війни завершив Нантський едикт, виданий новим королем у 1598 р. Католицизм визнавався панівною релігією, але гугеноти отримали дозвіл вільно сповідувати свою віру та утворювати релігійні громади в усіх містах, крім Парижа. Вони могли обіймати будь-які державні посади. Як гарантію здійснення цієї угоди гугеноти зберігали на півдні 200 фортець із гарнізонами та 25-тисячну армію.

Значення Нантського едикту полягало в тому, що він припинив релігійні війни у Франції, надав гугенотам певні громадянські права, відкривши шлях до релігійної терпимості.

Анрі IV. Художник Франс Пурбус (Молодший). 1600 р.

ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?

  • У XVI ст. у Франції розпочалося становлення абсолютної монархії.
  • У Ранній Новий час відбулися зміни у структурі дворянства, і воно поділилося на старе і нове.
  • Поширення у Франції ідей Реформації викликало в країні глибокий розкол між її прихильниками та противниками, що спричинило тривалі релігійні війни.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

1562—1598 рр. — релігійні (гугенотські) війни у Франції.

1598 р. — укладення Нантського едикту.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Перевірте набуті знання за навчальною грою «Відгадайте дату або термін».

Правила гри. Учитель/учителька загадує дату або термін, записує на картці та кладе її в конверт. Учні та учениці мають право поставити йому/їй певну кількість запитань (наприклад, шість), щоб з’ясувати загадану дату або термін. Учитель/учителька може відповідати тільки «так», «ні» або «частково».

2. Які зміни відбулися у Франції в першій половині XVI ст. під час становлення абсолютної монархії? 3. Назвіть нові явища в суспільному житті та економіці тогочасної Франції. 4. Як поширення ідей Реформації вплинуло на суспільну ситуацію в країні? 5. Визначте причини, результати й наслідки релігійних війн у Франції.

6. Покажіть на карті (с. 70) події, пов’язані з розгортанням релігійних війн у Франції. 7. Продовжте роботу над складанням синхронізованої хронологічної таблиці «Європа в Ранньомодерну добу» (с. 6). 8. Складіть перелік змін, які відбулися у Франції в період становлення абсолютної монархії.

9. Робота в парах. Обговоріть і порівняйте релігійні війни в Німеччині та Франції. Яким, на вашу думку, є їхнє значення для Європи? 10. Напишіть листа від особи жителя/жительки Франції до свого друга або подруги в Німеччині з розповіддю про те, до чого призвело поширення ідей Реформації в країні.

11. Підготуйте есе за темою «Уроки релігійних війн у Франції». Скористайтеся відповідним планом-схемою в додатках до підручника (с. 229).