Всесвітня історія. 8 клас. Гісем

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 17. Московська держава

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: як відбувався розвиток Московської держави в XVI—XVII ст.; про царювання Івана IV і початок правління династії Романових; якими були причини й наслідки Смутного часу; про церковне життя в Московській державі.

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Як утворилася Московська держава? 2. Колективне обговорення. Що вам відомо про державницьку діяльність Івана III?

1. Правління Івана IV. В історії Московії XVI ст. стало часом становлення абсолютної монархії у формі самодержавства — нічим не обмеженої влади царя. Самодержавство утверджувалося в боротьбі монарха з боярством. У цьому протистоянні царі спиралися на дворянство, яке отримувало землі лише за умови несення військової служби, та православну церкву, що проголошувала божественне походження царської влади.

У роки правління Василя III (1505—1533 рр.) Московська держава продовжувала зростати. Саме тоді утвердилася ідея, що «Москва — третій Рим». Її сформулював чернець Філофей у листах до великого московського князя таким чином: «Так знай, христолюбцю і боголюбцю, що всі християнські царства прийшли до кінця й зійшлися в єдиному царстві нашого государя, згідно з пророчими книгами, це і є римське царство: ібо два Рима впали, третій стоїть, а четвертому не бути». Цим виправдовувалася як претензія на зверхність над православними християнами, так і зовнішня експансія Московії проти сусідніх держав.

Після смерті Василя III московський престол посів його трирічний син Іван IV (1533—1584 рр.). Спочатку правління фактично перебувало в руках боярських угруповань, які змагалися за владу. У 1547 р. відбувся обряд вінчання (помазання) Івана IV на царство за візантійським зразком, а Московська держава була проголошена царством. Тобто Московія затверджувала свою рівність з іншими державами. Ставши царем, Іван IV створив «Вибрану раду», до якої входили представники дворян, церкви, бояр. Вона розробляла проєкти реформ, які були спрямовані на зміцнення держави та посилення влади царя.

У 1549 р. було скликано перший Земський собор. Його рішення започаткували реформи. У 1550 р. було затверджено новий Судебник, який посилив централізацію державного управління. Він обмежував владу намісників, звільняв дворян від їхнього суду. Судебник підтвердив право селян переходити від одного до іншого господаря один раз на рік (у Юріїв день) і збільшив суму відкупу власнику. Виникли нові органи центрального державного управління — прикази, що керували окремими галузями економіки й політики.

Чому в XVI ст. в Московській державі встановилася абсолютна монархія у формі самодержавства?

Самодержавство — форма абсолютизму в Московській державі, за якої необмежена влада монарха наближається до деспотії (свавілля правителя й повна безправність підданих).

Земський собор («земський» — загальний, загальнодержавний) — збори представників різних верств населення Московського царства (крім селянства) для вирішення найважливіших питань. Перший собор було скликано в 1549 р., останній — у 1654 р.

Судебник — збірник законів у Московському царстві.

Думний дяк Іван Пересвєтов, за пропозицією царя Івана IV, подав проєкт реформ «Вибраної ради». Зразком для змін він вважав Османську імперію, у якій султан мав необмежену владу, а всі піддані фактично були його рабами. Передбачалося обмежити в Московії владу та вплив бояр, спираючись на дворян. На думку І. Пересвєтова, дворян треба було всіляко підтримувати, висувати на державні посади. Основою армії також мало стати дворянське військо. За свою службу цареві дворяни мали отримувати платню.

Стрільці — воїни регулярного пішого війська в Московському царстві XVI — початку XVIII ст., озброєні вогнепальною зброєю. Спочатку стрілецьке військо формувалося на основі набору з вільного міського й сільського населення, потім їхня служба стала довічною й спадковою. Стрільці отримували платню грошима, зерном, іноді земельними наділами. Вони жили в окремих стрілецьких слободах, мали сім’ї, займалися ремеслом і торгівлею.

У 1582 р. розпочалося завоювання Московською державою Сибірського ханства. Зацікавлені в підкоренні цих земель купці Строганови з дозволу Івана IV найняли загін волзьких козаків отамана Єрмака, що завдав поразки сибірському хану. За козаками на завойовані землі вирушили купці, ремісники, селяни-втікачі. За ними рухалися царські війська й чиновники. Колонізація Сибіру тривала до кінця XVII ст.

У 1556 р. «Вибрана рада» ліквідувала систему «кормлінь», за якою місцеві жителі утримували намісника, і створила місцеве самоврядування з «виборних людей», яких призначали з-поміж дворян. Було здійснено військову реформу. Створювалися піше військо стрільців і «вибрана тисяча» — царська гвардія із представників дворянства. Вона стала особистою охороною царя. Відтоді цар не залежав від боярського ополчення. Також для дворян запроваджувалася обов’язкова військова оплатна служба терміном на 15 років. Результати реформ дали змогу царю Івану IV розпочати активну зовнішню політику.

Особливістю Московської держави було те, що ядро її території, яке сформувалося до XVI ст., перебувало осторонь світових торговельних шляхів. На заході такі шляхи контролювали Швеція, Литва й Польща; на сході та півдні — Кримське, Астраханське й Казанське ханства. Єдиний порт Архангельськ, який надавав можливість виходу до світових торговельних шляхів, замерзав на шість місяців.

Спочатку Іван IV вступив у боротьбу за «спадщину Золотої Орди». У результаті війни 1548—1552 рр. Московська держава підкорила Казанське ханство. У 1556 р. Іван IV без бою здобув Астраханське ханство. Так він отримав можливість контролювати багатий Волзький торговельний шлях. Проте підкорити Кримське ханство йому не вдалося. Кримський хан Девлет I Герай у 1571 р. навіть захопив і спалив Москву. Шлях до Чорного моря залишився закритим. Тоді Іван IV розпочав Лівонську війну 1558—1583 рр., прагнучи загарбати узбережжя Балтійського моря. На захист Лівонії виступили Литва, Польща, Швеція. Московська держава зазнала поразки.

Війни другої половини XVI ст. хоча й збільшили територію Московії, але цілком виснажили державу.

2. Опричнина. Поразки Івана IV під час Лівонської війни стали поштовхом до опричнини.

Іван IV, якого прозвали Грозним, усюди вбачав зраду, карав винних і невинних. Особливо його розлютив перехід на бік противника одного з кращих воєвод — князя Андрія Курбського. Цар розірвав відносини з членами «Вибраної ради». Відтепер її діяльність розглядалася як замах на самодержавство. У 1564 р. Іван IV несподівано залишив Москву та оселився в Олександрівській слободі, заявивши, що зробив це через зраду бояр. Як умову свого повернення цар вимагав розправи над «зрадниками». У 1565 р. він поділив володіння царства на земщину (землі, якими управляли бояри) та опричнину (землі, якими управляв цар). На території опричнини Іван IV розпочав масові страти, конфіскації земель, придушуючи опір тих, хто заважав його діям. Масштаби опричнини постійно зростали за рахунок приєднання земель земщини.

Опричнина — територія, виділена в особисте управління царя; система каральних заходів (страти, конфіскація земель тощо), які здійснював у Московській державі в XVI ст. цар Іван IV із метою зміцнення своєї влади.

ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ЗРОСТАННЯ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ в XVI—XVIII ст.

Створене опричне військо страчувало тисячі людей по всій країні. Символом цього війська стала собача голова й мітла, що мало показати прагнення захистити самодержавство, «вигризти та вимести» всіх противників. Лише в Москві Іван IV стратив (нібито за зраду) 120 бояр і митрополита. Така сама доля спіткала й міста Новгород, Клин, Твер. Під час погрому Новгорода загинуло дві третини населення міста.

Проте опричне військо не змогло протистояти вторгненню кримських татар у 1571 р. Наступного року хан Девлет І Герай, військо якого підкріплювалося ордами ногайських татар і яничарами, здійснив новий похід із метою завдати остаточної поразки. Однак цього разу успіх був не на боці хана, й об’єднане опричне і земське військо розгромило його в Молодинській битві. Ця подія, крім перемоги, мала для Московської держави ще один результат: цар змінив своє ставлення до опричнини та в 1577 р. скасував її. Однак завдяки опричнині Іван IV посилив свою владу, остаточно знищив боярську опозицію.

3. Смутний час. Наприкінці XVІ ст. Московську державу охопила криза, що увійшла в історію як Смутний час (1598—1613 рр.). Після смерті Івана IV престол посів його син Федір (1584—1598 рр.), проте фактично влада зосередилася в руках боярина Бориса Годунова, із сестрою якого Федір був одружений. У 1591 р. за нез’ясованих обставин в Угличі помер останній син Івана IV царевич Дмитро. За офіційним повідомленням, царевич під час гри впав на ніж і заколовся. Однак ширилися чутки, що його було вбито за наказом Б. Годунова. У 1598 р. помер бездітний цар Федір. Із його смертю припинилася династія Рюриковичів.

Борис Годунов. Невідомий художник. XVII ст.

Смутний час — період в історії Московського царства з 1598 до 1613 р., який характеризувався поширенням соціальних рухів, жорстокою боротьбою за владу, вторгненням сусідніх держав, зміною правлячої династії Рюриковичів на Романових.

Лжедмитро I, або Дмитро Самозванець. Художник Симон Богушевич. 1606 р.

За підтримки дворянства царем на Земському соборі було обрано Бориса І Годунова (1598—1605 рр.). Він опікувався розвитком ремесла й торгівлі, розширив будівництво нових міст у Поволжі. Проте під час голоду 1601—1603 рр. влада виявилася безпорадною. З усіх боків лунали звинувачення в бік нового царя.

Тим часом у 1602 р. в Києво-Печерській лаврі з’явився чернець, який у розмові з архімандритом Єлисеєм Плетенецьким назвав себе врятованим сином царя Івана IV Грозного Дмитром. Невдовзі Дмитро Самозванець, або Лжедмитро (під таким ім’ям він увійшов в історію), виїхав на Волинь, прагнучи знайти собі могутнього покровителя. Спочатку це був князь Василь-Костянтин Острозький, потім — князь Адам Вишневецький. Наступного року А. Вишневецький представив Лжедмитра королю Жигмунту III Ваза. Під зверхністю магната Юрія Мнішека Лжедмитро почав збирати добровольців для свого походу.

На початку жовтня 1604 р. військо Дмитра Самозванця перейшло московський кордон. Дізнавшись про це, уряд царя Бориса І Годунова заявив, що Лжедмитро насправді є сином дворянина з Коломни, утеклим ченцем Чудова монастиря в Москві Григорієм Отреп’євим. Проте це не зупинило військо Лжедмитра, яке захопило Новгород-Сіверський, Чернігів, Путивль, Курськ, Моравськ, Бєлгород та Рильськ. У війську Дмитра Самозванця було близько 12 тис. запорозьких козаків на чолі з гетьманом Яном Запорським. 7 травня 1605 р. під Кромами вся московська армія, дізнавшись про несподівану смерть Бориса І Годунова, перейшла на бік Дмитра Самозванця. 20 червня він на білому коні в’їхав до Москви, був коронований в Успенському соборі Кремля й невдовзі прийняв титул імператора. Мати Дмитра начебто впізнала в самозванцеві свого сина.

Лжедмитро I започаткував реформи, які мали наблизити Московію до устрою європейських держав. У травні 1606 р. він обвінчався з донькою Ю. Мнішека Мариною Мнішек. Проте вже через дев’ять днів Лжедмитра I було вбито в Кремлі змовниками на чолі з князем Василем Шуйським, що походив із бічної лінії Рюриковичів. На Земському соборі його було обрано царем під ім’ям Василь IV Шуйський (1606—1610 рр.). Проте цар не зумів розв’язати внутрішні проблеми. Невдоволені політикою Василя IV Шуйського козаки, дворяни та селяни об’єдналися навколо «воєводи царевича Дмитра» Івана Болотникова, який рушив із загонами на Москву. До них приєднався ще один самозванець, який назвався сином царя Федора Івановича Петром. Із великими труднощами Василю IV Шуйському вдалося придушити повстання.

Василь IV Шуйський. Невідомий художник. XVII ст.

У 1610 р. група бояр примусила Василя IV Шуйського зректися влади. До часу обрання нового царя країною правила Боярська дума із семи осіб, яку назвали «Семибоярщина».

Покликання Михайла Федоровича Романова на царство 14 березня 1613 р. Художник Григорій Угрюмов. 1800 р.

У той самий час на Брянщині з’явився новий самозванець, який назвався царем Дмитром, що дивом урятувався від змовників у Москві. Ким він був насправді, невідомо.

У січні 1608 р. Лжедмитро II рушив на Москву, але захопити її не зміг і влаштував у селі Тушино щось на зразок другої столиці держави. Василь IV Шуйський звернувся по допомогу до шведського короля, і згодом вони уклали союз. Польський король Жигмунт III, який у той час воював проти Швеції, побачив у цьому посилення свого противника. Жигмунт III захопив Смоленськ і рушив на Москву. Ситуацією скористалася й Швеція, захопивши Новгород, узбережжя Фінської затоки, а з часом деякі інші території.

Іноземне вторгнення викликало рух за створення земського ополчення. Перше ополчення, яке мало на меті вигнати поляків і відновити «православну монархію», зазнало поразки. Восени 1611 р. з ініціативи земського старости Кузьми Мініна та князя Дмитра Пожарського в Нижньому Новгороді було створено друге ополчення, яке в листопаді 1612 р. звільнило Москву від польського гарнізону.

4. Початок правління династії Романових. Формування абсолютизму царя Олексія. У січні 1613 р. в Москві зібрався Земський собор, який обрав царем 16-річного Михайла Федоровича Романова (1613—1645 рр.), сина митрополита Філарета. Новий цар започаткував династію Романових.

У 1617 р. Михайло Федорович підписав Столбовський мир зі Швецією, за яким Московії повертався Новгород, але Швеція залишала за собою все узбережжя Фінської затоки. Наступного року цар уклав мир із Річчю Посполитою.

У другій половині XVII ст. в різних сферах політичного життя Московської держави відбувалися зміни, що свідчили про завершення становлення абсолютної монархії у формі самодержавства. Уже сам титул царя Олексія Михайловича (1645—1676 рр.) «Божою Милістю Великий Государ, Цар і Великий Князь, Усієї Великої і Малої Русі Самодержець» підкреслював походження царської влади від Бога та її необмежений характер.

Основи абсолютизму були закріплені в прийнятому в 1649 р. збірнику законів — Соборному уложенні. Крім того, Соборне уложення остаточно перетворило селян на кріпаків, дозволило безстроково шукати селян-утікачів і повертати їх господарям. Селяни тікали на річки Дон, Яїк (Урал) до козаків, що робило ці регіони осередками соціальної нестабільності. Саме на Дону розпочалося найбільше в історії Московської держави XVII ст. повстання, яке очолив Степан Разін (1667—1671 рр.). До того ж у Москві відбувалися різні бунти: соляний (1648 р.), мідний (1662 р.) та інші. Релігійне забарвлення мав Соловецький бунт (1667—1676 рр.).

Олексій Михайлович. Невідомий художник. XVII ст.

З опису державного устрою Московії німецьким вченим Адамом Олеарієм, що відвідав країну в 1634—1636 рр.

Щодо державного устрою Московії, то це, як визначають політики, «монархія панування й свавілля». Государ, яким є цар або великий князь, що успадкував корону, один керує всією країною, і всі його піддані, як дворяни й князі, так і простолюдини, міщани й селяни, є його холопами та рабами, до яких він ставиться як господар до своїх слуг...

Вельможі мають без будь-якого сорому, крім того що вони. ставлять імена у зменшеній формі, називати себе рабами й потерпати від рабського ставлення.

1. Які особливості державного устрою Московs] відзначив автор? 2. Колективне обговорення. Чим державний устрій Московії відрізнявся від західноєвропейських держав?

5. Московська держава та Україна. У 1648 р. на українських землях почалася Національно-визвольна війна проти влади Речі Посполитої. На звільненій території було створено Українську козацьку державу — Військо Запорозьке. Гетьман Б. Хмельницький, який очолював її, налагоджував відносини із сусідніми державами, шукаючи підтримки в боротьбі з Річчю Посполитою. Олексій Михайлович розумів, що допомога Україні означатиме війну з Річчю Посполитою, із якою в 1634 р. Московія підписала договір про «Вічний мир». Проте Земський собор, що відбувся 1 жовтня 1653 р., постановив розпочати війну проти Речі Посполитої та ухвалив рішення: «Військо Запорозьке з містами й землями прийняти під свою государеву високу руку».

8 січня 1654 р. в місті Переяслав відбулася рада, на якій більшість учасників підтримала союз козацької України з Московською державою.

Війна Речі Посполитої та Московії завершилася підписанням Андрусівського перемир’я 1667 р. Московська держава повернула собі землі, відібрані Польщею в період Смутного часу, і захопила Лівобережну Гетьманщину. Для України війна мала тяжкі наслідки: її територію було розділено між Річчю Посполитою та Московською державою.

6. Реформа патріарха Никона. Церковний розкол. У Смутний час авторитет церкви значно зменшився. Більшість духовенства розуміла необхідність реформи церковного життя. У 1652 р. Московським патріархом було обрано Никона, який розпочав реформу церкви. Він прагнув привести її у відповідність із грецькою церквою, яку вважав взірцем для православних. Никон наказав усім вірянам хреститися трьома перстами (а не двома, як звикли в Московській державі). Було також скорочено обряди хрещення й сповіді, заборонено ікони, написані не у візантійському, а в західноєвропейському стилі.

Никон вимагав від усіх відмовитися від старих обрядів. Це ображало багатьох людей. Чимало московських духовних осіб виступило проти реформи. Їх очолив протопіп Авакум. Утворився старообрядський напрям у православній церкві. За закликами Авакума тисячі людей тікали до лісів і створювали там старообрядські громади. Отже, відбувся церковний розкол.

Крім того, патріарх Никон почав вимагати, щоб світська влада корилася духовній. Погодитись із цим цар Олексій Михайлович не міг. Розпочалася виснажлива боротьба, у якій переміг цар. Никона позбавили сана патріарха. Головним захисником церковної реформи було проголошено царя, а всіх противників реформи піддали анафемі й засудили. У 1682 р. протопопа Авакума спалили на вогнищі.

Як змінилася роль церкви в Московській державі в XVII ст.

Церковний розкол — явище церковного життя, коли з єдиної церкви формуються дві (або більше) церкви з власною владною ієрархією та догмами.

Працюємо з хронологією

1547 р. — проголошення Московського царства.

1549 р. — скликання першого Земського собору.

1550 р. — ухвалення нового Судебника.

1552 р. — приєднання до Московії Казанського ханства.

1556 р. — приєднання до Московії Астраханського ханства.

1558—1583 рр. — Лівонська війна.

1564—1577 рр. — опричнина.

1582 р. — приєднання до Московії Сибірського ханства.

1598—1613 рр. — Смутний час.

1613 р. — обрання царем Михайла Романова; початок правління династії Романових.

1649 р. — ухвалення збірника законів — Соборного уложення.

1652 р. — започаткування церковних реформ патріархом Никоном. Церковний розкол.

Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?

  • Період XVI—XVII ст. мав важливе значення в історії Московської держави. Правління царя Івана IV Грозного заклало основи самодержавства. У цей час відбулося значне територіальне зростання держави.
  • Зміна династії, яка супроводжувалася подіями Смутного часу, загальмувала розвиток Московської держави.
  • Цар Олексій Михайлович із династії Романових затвердив самодержавну форму правління в Московському царстві.
  • Реформа патріарха Никона призвела до церковного розколу.

Запитання і завдання

1. Перевірте набуті знання за навчальною грою «Три на чотири». Правила гри. Учні та учениці мають за визначений час заповнити пропуски в таблиці, встановивши співвідношення дат, подій та їхніх наслідків.

Дати

Події

Наслідки

1549 р.

Приєднання Казанського ханства

Завершення Смутного часу

Церковний розкол. Поширення старообрядських громад

Покровський собор у Москві, відомий як храм Василя Блаженного (1555—1561 рр.) — вершина архітектурного мистецтва XVI ст. Сучасний вигляд

2. Чому Іван IV мав прізвисько Грозний? Чи можна вважати його реформи успішними? 3. Що таке опричнина? Якою була її мета та як вона здійснювалася? 4. Чому опорою самодержавства стали дворяни, а не бояри? 5. У XVI — першій половині XVII ст. Московська держава робила неодноразові спроби розширити свої межі в західному напрямку. Чому ці спроби зазнали поразки, а вже в другій половині XVII ст. ситуація змінилася на протилежну? 6. Колективне обговорення. Визначте наслідки Смутного часу для Московської держави. 7. У чому полягала сутність церковної реформи Никона та розколу в середині XVII ст.? 8. Чому за Смутного часу в Московській державі з’являлося чимало самозванців? 9. Якою була роль українського козацтва в подіях Смутного часу в Московській державі?

10. Складіть у зошиті таблицю «Основні напрями зовнішньої політики Московської держави в XVI ст. та їх реалізація».

Основні напрями

Заходи щодо їх реалізації

Результати

11. Складіть у зошиті структурно-логічну схему «Смутний час у Московській державі».

12. За додатковими джерелами порівняйте обставини й наслідки приєднання Сибірського ханства до Московської держави та завоювання Південної Америки іспанськими конкістадорами.