Історія України. Повторне видання. З поглибленим вивченням історії. 9 клас. Гісем

§ 37. Українське образотворче мистецтво та архітектура в другій половині XIX — на початку XX ст.

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ЗМОЖЕТЕ: характеризувати розвиток українського образотворчого мистецтва, архітектури в другій половині XIX — на початку XX ст.; розповідати про творчість видатних митців цієї доби; називати шедеври українського мистецтва зазначеного періоду.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Які стилі були панівними в українському мистецтві в першій половині XIX ст.? 2. Назвіть імена видатних представників українського образотворчого мистецтва першої половини XIX ст. та вкажіть їх головні здобутки.

  • Які риси були притаманні українському образотворчому мистецтву другої половини XIX — початку XX ст.?

1. РОЗВИТОК ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА. Вагомі зрушення в суспільно-політичному та економічному житті другої половини XIX ст. сприяли утвердженню в образотворчому мистецтві тенденції до реалістичного відображення світу.

Під впливом ідей народників художники-реалісти створили Товариство пересувних художніх виставок, яке ставило собі за мету поширення мистецтва в маси. Ідейною основою художників-передвижників був критичний реалізм, тобто реалістичне відображення недоліків суспільно-політичного життя.

Серед художників-передвижників і прихильників інших мистецьких течій було чимало українців, які у своїй творчості прагнули відтворити краєвиди, побут, національний характер українців.

Одним із найяскравіших митців був українець за походженням Ілля Рєпін (1844—1930), автор відомих полотен на українську тематику: «Запорожці пишуть листа турецькому султану», «Вечорниці» та інших.

Любов до України та її народу простежується у творчості В. Маковського («Ярмарок у Полтаві», «Святковий день на Україні»), уславленого мариніста І. Айвазовського («Чумацький шлях», «Весілля на Україні»), М. Ге тощо.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Для популяризації досягнень українського малярства та гравюри велике значення мали музеї. Київський музей старовини й мистецтва та Одеський міський музей красних мистецтв було засновано в 1899 р., Харківський міський художній музей — у 1886 р., Феодосійську картинну галерею І. Айвазовського — у 1880 р.

Сторожі запорозьких вольностей. Художник С. І. Васильківський. 1890 р.

Зрештою в колі російських художників поступово склалася група митців, яка започаткувала самостійний розвиток українського мистецтва. Серед них — С. Васильківський, М. Пимоненко, М. Самокиш, К. Трутовський, О. Сластіон, І. Їжакевич та інші. У 1887 р. українські митці створили Київське товариство художніх виставок (організаційно оформилося в 1893 р.), а в 1890 р. в Одесі — Товариство південноросійських художників.

Також сформувалися українські мистецькі центри — Харківський, заснований першою професійною жінкою-художницею М. Раєвською-Івановою, Одеський на чолі з К. Костанді та Київський із малювальної школи М. Мурашка.

Українські митці почали не тільки приділяти більше уваги побутовим темам українського села, але й звертатися до історичних тем, зокрема героїчних подій козацької доби. Одним із найвидатніших українських живописців, знавцем народного орнаменту й мистецтва був Сергій Васильківський (1854—1917). Разом з істориком Д. Яворницьким та художником М. Самокишем він працював над альбомом «З української старовини». Його картини на історичну тему відображали героїко-романтичне минуле: «Бій запорожців з татарами», «Обрання полковником Мартина Пушкаря», «Сторожі запорозьких вольностей» тощо. Світову славу С. Васильківський здобув пейзажами, у яких відображав красу й велич рідного краю: «Весна на Україні», «По Дінцю», «Після дощу», «Бездоріжжя», «Захід сонця» тощо.

Інший видатний український митець Микола Мурашко (1844—1909) був не лише художником, а й педагогом, ідеологом українського мистецтва. Із 1869 р. він викладав малювання в київських середніх школах, а 1875 р. відкрив Київську малювальну школу, якою керував протягом 25 років.

Серед українських митців цього періоду також слід відзначити творчість Миколи Самокиша (1860—1944), одного з найвідоміших баталістів. Він навчався в Парижі й ставив собі за мету відтворити історичні події та національні особливості життя та побуту українського народу. Так виникла ціла низка батальних картин із козацької доби.

Художні полотна Миколи Пимоненка (1862—1912), у яких зображено народне життя українців, неодноразово виставлялися за кордоном. Такі картини, як «Жертва фанатизму», «Конокрад», «Проводи рекрутів», «На Далекий Схід» та інші, викривали темні сторони життя тогочасного українського села, ворожість самодержавства до досягнень науки й культури.

УКРАЇНА І СВІТ

На початку XX ст. світового визнання здобуло художнє мистецтво Олександра Мурашка. Його твір «Карусель» приніс йому золоту медаль на Мюнхенській міжнародній виставці (1909 р.). Завдяки О. Мурашку українське мистецтво вийшло зі стану вузько національного, провінційного, талант митця підніс його до західноєвропейського рівня, а його твори належать до світової скарбниці образотворчого мистецтва. Художних писав у стилі імпресіонізм.

Карусель. Художник О. Мурашко. 1906 р.

Переселенці. Скульптор Л. Позен. 1894 р.

Наречена. Художник Ф. Кричевський. 1910 р.

Розвиток українського мистецтва занепокоїв владні структури, які, вбачаючи в цьому прояв національно-визвольного руху, почали чинити йому всілякі перешкоди.

На західноукраїнських землях розвиток українського образотворчого мистецтва відбувався в непростих умовах. Польські, австрійські, німецькі мистецькі школи, які переважали в Австро-Угорщині, пропагували академізм, основою якого був класицизм, заважали становленню української мистецької школи. Проте й тут художники звернулися до тем із народного життя та побуту. Першим із них був Корнило Устиянович (1839—1903) («Бойківська пара», «Гуцулка біля джерела», «Шевченко на засланні»).

Серед західноукраїнських художників другої половини XIX ст. слід відзначити І. Труша, О. Кульчицьку, О. Куриласа, А. Манастирського, Ю. Пігуляка, М. Івасюка та інших.

Мистецька спадщина Івана Труша (1869—1941) становить понад 6000 картин. Його твори відзначаються чіткістю та простотою композиції. Він створив портрети багатьох видатних діячів української культури — І. Франка, Лесі Українки, В. Стефаника, М. Лисенка та інших. У 1898 р. із його ініціативи було засновано Товариство з розвитку українського мистецтва, метою якого стала популяризація українського мистецтва. За сприяння митця в 1905 р. у Львові відбулася перша Всеукраїнська художня виставка, на якій презентувалися твори художників Наддніпрянщини та західноукраїнських земель. Виставка стала демонстрацією культурної єдності українського народу, штучно розділеного на дві частини.

Значним внеском у розвиток українського живопису стали монументальні картини «Вибори полковника Пушкаря і передача йому клейнодів», «Ромоданівський чумацький шлях» та «Бій козака Голоти з татарином», написані С. Васильківським, М. Самокишем, М. Беркасом та М. Уваровим. Ці картини прикрасили будинок Полтавського губернського земства (нині обласний краєзнавчий музей), збудований у 1903—1908 рр. за проектом архітекторів В. Кричевського та К. Жукова.

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

Олександра Олександрівна Григорович (Екстер) народилася 18 (6) січня 1882 р. в місті Білосток Гродненської губернії (нині це територія Польщі). Вона закінчила Ольгінську гімназію, навчалась у М. Пимоненка в Київському художньому училищі разом із О. Богомазовим та О. Архипенком. У 1903 р. чарівна Олександра одружилася із київським адвокатом Миколою з німецьким прізвищем Екстер. У подружжя не було дітей. Увесь свій час мисткиня приділяла мандрам та мистецтву. Її захоплюють ідеї кубізму й кардинально змінюють усю її подальшу творчість. У Києві навколо О. Екстер збираються молоді митці.

Кубісти вважали колір незначним й уникали яскравих фарб. О. Екстер привнесла в кубізм колір. В історію мистецтва вона також увійшла завдяки своїм реформаторським ідеям у сценографії. Художницю називали «Пікассо сценографії». Мисткиня запропонувала замість пласких розмальованих декорацій використовувати складні багатоярусні кострукції, займаючи таким чином весь простір сцени, а не лише її підлогу. Друге театральне новаторство — костюми, які були співзвучні з кольоровим рішенням тла.

Третє — для створення більш виразного образу до костюму вона почала розмальовувати й тіло актора, започаткувавши боді-арт.

Супрематизм (від латин. «вищий, останній») — модерністський напрям у мистецтві, започаткований К. Малевичем. Супрематизму притаманні геометричні абстракції з найпростіших фігур (квадрат, прямокутник, коло, трикутник). Комбінації цих фігур мають відображати «вищі» основи реальності, осягнуті інтуїцією художника.

Кубізм — напрям у мистецтві першої чверті XX ст., представники якого зображували предметний світ у вигляді комбінацій правильних геометричних об’ємів: куба, кулі, циліндра, конуса.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Одеський національний академічний театр опери та балету в Одесі — найстаріший оперний театр України. Будинок було зведено в 1887 р. під керівництвом архітекторів Ф. Фельнера й Г. Гельмера («Бюро Фельнер & Гельмер») у стилі віденського бароко. Архітектура глядацької зали витримана в стилі пізнього французького рококо.

На початку XX ст. в українському образотворчому мистецтві набували поширення нові модерністські тенденції, які поклали початок абстрактному мистецтву. Його прихильниками були М. Жук, О. Новаківський, О. Екстер, В. і Ф. Кричевські, А. Петрицький, О. Богомазов, Д. і В. Бурлюки, М. і Т. Бойчуки та інші. Новий модерністський напрям у мистецтві — супрематизм — започаткував Казимир Малевич (1878—1935). Його картина «Чорний квадрат на білому тлі» викликала жваву дискусію.

У другій половині XIX — на початку XX ст. на українських землях розвивалося й мистецтво скульптури, якій у цей період став притаманний реалізм. Найзначнішим українським скульптором другої половини XIX ст. був Леонід Позен (1849—1921). У скульптурі малих форм він створив різноманітні соціальні типи людей («Шинкар», «Кобзар»), відобразив соціальні явища («Переселенці», «Злидар», «Оранка в Малоросії»). Крім того, Л. Позен захоплювався історичною тематикою. Велику популярність мали його роботи «Скіф», «Запорожець у розвідці». Інший майстер — Пармен Забіла (1830—1917) — виконав мармуровий портрет Т. Шевченка для музею в Чернігові та пам’ятник М. Гоголю в Ніжині.

Українські митці випробували свої сили і в монументальній скульптурі. Михайло Микешин (1835—1896) у 1888 р. створив пам’ятник Б. Хмельницькому в Києві.

На початку XX ст. українська скульптура теж не уникла впливу модернізму. Відомими тогочасними українськими скульпторами-модерністами були М. Гаврилко, М. Паращук, В. Іщенко, П. Войтович та інші. Їхній творчості властиві контрастні світлотіньові ефекти та глибокий психологізм. Скульптор Олександр Архипенко (1887—1964), засновник кубізму в скульптурі, значно збагатив мову пластики, змусивши навіть порожній простір стати виразним елементом композицій. Він створив скульптури «Жінка, яка ступає», «Жінка, яка зачісується» тощо.

На українських землях творили художники світового масштабу: мариніст Іван Айвазовський (вірмен за походженням) та пейзажист Архип Куїнджи (грек за походженням).

  • Що нового з’явилося в архітектурі другої половини XIX ст., а що — на початку XX ст.?

2. АРХІТЕКТУРА. Друга половина XIX ст. в архітектурі позначена впливом різних історичних стилів і напрямів, що поєднувалися в одній будівлі. Це поєднання (еклектизм) і було найбільш характерним для міського громадського й житлового будівництва. Тоді в будівництві вже почали масово використовувати нові технології та матеріали (бетон, залізо, залізобетон тощо).

Серед напрямів архітектурного мистецтва вирізнялися віденський неоренесанс і стиль французького відродження. Неоренесанс поширився в західноєвропейських країнах, дістався Чернівців, Львова, Києва, Одеси, Херсона, Харкова та інших українських міст. Найтиповішими є споруди міських театрів (Київ, Львів, Одеса) та громадські будівлі.

Одеський національний академічний театр опери та балету в Одесі. Сучасний вигляд

Будинок із химерами в Києві. Архітектор В. Городецький. 1901 р.

Видатними здобутками відзначилися архітектори О. Беретті (Володимирський собор, будинок Першої гімназії в Києві), В. Шретер (будинок оперного театру й театру Соловцова в Києві), Й. Главка (будинок резиденції митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях), Ю. Гохбергер (будинок Галицького сейму), В. Садловський (залізничний вокзал у Львові) та інші.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. на основі народного мистецтва та українського бароко відродився український стиль. Визначним архітектором цього напряму був Василь Кричевський (1873—1952) — автор проекту будинку Полтавського земства, Меморіального музею біля могили Т. Шевченка. За проектами Івана Левинського (1851—1919) та інших архітекторів у Львові споруджено будівлі страхового товариства «Дністер», бурси Українського педагогічного товариства, академічних дому, гімназії тощо.

На початку XX ст. в архітектурі поширення модерністських тенденцій знайшло прояв у геометрично чітких лініях споруд і динамічності їхніх форм. У цьому стилі були побудовані залізничні вокзали Львова, Києва, Жмеринки, Харкова, перший на українських землях критий ринок у Києві (Бессарабський). З’явилося також чимало будівель з елементами класичного, модерного та інших стилів у різних українських містах: у Києві — Педагогічний музей на Володимирській вулиці (архітектор П. Альошин), Державний банк (архітектор О. Кобелев), у Харкові — будинок Медичного товариства (архітектор О. Бекетов), у Севастополі — будинок панорами «Оборона Севастополя» (архітектор В. Фельдман), у Львові — будинок страхової компанії «Дністер» (архітектор І. Левинський).

Одним із найвидатніших архітекторів, який творив у стилі модерн, був Владислав Городецький (1863—1930).

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

Владислав Городецький народився в 1863 р. на Поділлі. Закінчив реальне училище при євангелічній лютеранській церкві Св. Павла в Одесі. У 1885—1890 рр. В. Городецький навчався в Академії мистецтв у Петербурзі. Його життєвий і творчий шлях протягом 1891—1920 рр. пов’язаний із Києвом. Загалом він спорудив в Україні понад 30 будівель. Найвідомішим архітектурним витвором В. Городецького вважають будинок у Києві на вулиці Банковій 10, який відомий під назвою «Будинок із химерами» (1901 р.). Після відновлення незалежності Польщі він жив у Варшаві, де також створив чимало споруд. Останні роки життя архітектор проживав в Ірані (Персії), де споруджував громадські будівлі.

НА ПІДСТАВІ ФАКТІВ, РОЗГЛЯНУТИХ У ПАРАГРАФІ, СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

  • розвиток образотворчого мистецтва й архітектури України в другій половині XIX — на початку XX ст.;
  • видатних українських митців, які здобули світове визнання й стали засновниками нових мистецьких стилів, що визначали обличчя світової культури в наступному столітті.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

1887 р. — створення українськими митцями Київського товариства художніх виставок (організаційно оформилося в 1893 р.).

1890 р. — створення в Одесі Товариства південноросійських художників.

1905 р. — перша Всеукраїнська художня виставка у Львові.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Перевірте набуті знання за навчальною грою «Знайдіть, покажіть і розкажіть». Правила гри. Учні та учениці об’єднуються у дві команди. Команди представляють художників та архітекторів. Учитель/учителька показує по черзі учасникам команд пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, а команди мають назвати пам’ятку й коротко розповісти про неї.

2. Назвіть провідні українські центри живопису другої половини XIX ст. Яка тематика творів переважала в українському живописі другої половини XIX ст. і чому? Назвіть причини утвердження в українському мистецтві другої половини XIX ст. реалістичного зображення світу. 3. Колективне обговорення. Які процеси вплинули на розвиток українського мистецтва на початку XX ст.? 4. Назвіть видатних українських художників, скульпторів, архітекторів другої половини XIX — початку XX ст. 5. Назвіть визначні історичні пам’ятки архітектури України в стилі модерну. 6. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте, чому навіть за відсутності власної держави українське мистецтво в другій половині XIX — на початку XX ст. переживало піднесення.

7. Робота в парах. Обговоріть та охарактеризуйте один із творів українських художників другої половини XIX — початку XX ст. 8. Підготуйте презентацію за темою «Українське образотворче мистецтво другої половини XIX — початку XX ст.».

9. Поміркуйте та висловіть припущення, чому саме українські митці стали засновниками абстрактного мистецтва. Підготуйте повідомлення за цим питанням.