Історія України. Повторне видання. З поглибленим вивченням історії. 9 клас. Гісем

§ 9. Європейська революція 1848—1849 рр. в українських регіонах Австрійської імперії

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ЗМОЖЕТЕ: дізнатися про початок подій «Весни народів» 1848—1849 рр. у Східній Галичині; проаналізувати діяльність Головної руської ради та її національну програму; з’ясувати сутність українського питання на Слов’янському з’їзді в Празі та того, як місцева українська громада набула першого досвіду парламентської діяльності; встановити особливості ситуації у Східній Галичині на завершальному етапі революції; проаналізувати вплив «Весни народів» 1848—1849 рр. на ситуацію в Північній Буковині та Закарпатті.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Які соціальні суперечності існували в українських регіонах Австрійської імперії? 2. Назвіть здобутки українського національного відродження/руху в краї в першій половині XIX ст. 3. Що таке соціальна революція?

  • Які події відбулися у Східній Галичині на початку «Весни народів» 1848—1849 рр.?

1. ПОЧАТОК «ВЕСНИ НАРОДІВ» У СХІДНІЙ ГАЛИЧИНІ. У 1848—1849 рр. більшість країн Європи охопили революційні виступи, які увійшли в історію як «Весна народів». Охопили вони також Австрійську імперію. Унаслідок перемоги березневого повстання 1848 р. у Відні імператор погодився надати своїм підданим демократичні свободи та оголосив вибори до першого загальноімперського конституційного рейхстагу (нижньої палати загальноімперського парламенту), який мав прийняти нові закони.

В українських регіонах Австрійської імперії «Весна народів» розпочалася масовими вуличними демонстраціями. Під час великої маніфестації у Львові її учасники підписали лист-прохання до імператора — першу в Галичині програму політичних реформ. Під гаслами підтримки вимоги запровадження в імперії конституції відбулася демонстрація в Чернівцях. У регіонах активізувалися національні рухи.

У Галичині першою почала діяти польська спільнота. Вона вимагала надання широкої автономії Галичині у складі імперії, яку вважали виключно польським краєм, сподіваючись, що з неї розпочнеться відродження польської держави. Щоб залучити на свій бік селянство, вони висунули вимогу скасування панщини. Польські діячі запропонували лідерам галицьких українців приєднатися до них. Однак надавати будь-які національно-культурні права місцевим українцям вони не збиралися, стверджуючи, що «тут немає Русі, тут є Польща».

«Весна народів» — загальна назва революційних рухів 1848—1849 рр. у країнах і регіонах Європи.

Головна руська рада — перша легальна політична організація галицьких українців, створена в краї в період «Весни народів».

13 квітня у Львові поляки створили свою політичну організацію — Центральну раду народову, стали формувати окружні польські ради й загони національної гвардії. У відповідь на це галицькі українці 2 травня 1848 р. створили Головну руську раду. Її поява фактично заперечувала наміри польських діячів виступати від усього населення Галичини.

Революційна хвиля 1848 р. спричинила ліквідацію залишків кріпосницьких відносин в українських регіонах Австрійської імперії. У березні 1848 р. угорський сейм прийняв закон про скасування панщини й надання у власність селян третини оброблюваної землі. Дія цього закону поширювалася на Закарпаття, що перебувало під владою Угорщини.

У Східній Галичині про скасування панщини й надання селянству права власності на землю, яку вони обробляли, оголосили 22 квітня. Улітку 1848 р., коли селянські заворушення охопили Буковину, австрійська влада окремим рішенням поширила на ці землі дію законів, прийнятих щодо галицького селянства.

Унаслідок аграрної реформи 1848 р. остаточно ліквідували залишки старих зв’язків між селянством і землевласниками. Відтепер вільне селянство могло відігравати більшу роль у суспільно-політичному житті краю та держави.

  • У чому полягала національна програма Головної руської ради?

2. ГОЛОВНА РУСЬКА РАДА: ЇЇ НАЦІОНАЛЬНА ПРОГРАМА ТА ДІЯЛЬНІСТЬ. Головна руська рада складалася із 30 постійних членів, які представляли греко-католицьке духовенство та світську інтелігенцію української спільноти регіону. Вона поділялася на окремі відділи — політичних прав, шкільництва, селянських справ тощо. Рада встановила зв’язки з представниками українських спільнот Північної Буковини та Закарпаття. Вона стала представником української спільноти краю перед центральною владою.

У «Відозві до руського народу» вона заявила про належність галицьких українців до українського народу, що перебуває під владою Російської та Австрійської імперій. Рада заявила, що очікує перебудови останньої на конституційну монархію з федеративним устроєм і буде відстоювати національно-культурні права місцевої української спільноти.

Для захисту інтересів української національної громади в краї вона, як і польська Центральна рада народова, створила власні підрозділи національної гвардії в містах, а також загони селянської самооборони на Прикарпатті й ініціювала створення Батальйону руських гірських стрільців під австрійським командуванням для розміщення в галицько-угорському прикордонні.

Перша сторінка протоколу засідань Головної руської ради. 1848 р.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Серед інших заходів діяльності Головної руської Ради стала розробка національної символіки галицьких українців. Вона затвердила синьо-жовтий прапор, зображення золотого лева на синьому тлі як національний герб та пісню на слова І. Гушалевича «Мир вам, браття» як національний гімн.

Засідання Головної руської ради в 1848 р. Художник М. Гаталевич

За сприяння Головної руської ради в Галичині розгорнули діяльність близько 50 місцевих руських рад. Рада послідовно відстоювала запровадження навчання українською мовою в усіх навчальних закладах краю. У результаті цього нею стали здійснювати навчання в народних школах та викладати як обов’язковий предмет у гімназіях.

За зразком інших слов’янських народів Рада заснувала Галицько-Руську матицю — культурно-освітнє товариство, що видавало дешеві книжки для народу українською мовою. З ініціативи Головної руської ради у Львові зібрався Собор руських вчених — перший з’їзд діячів науки, у якому взяло участь 118 осіб. Його метою стало об’єднання сил української інтелігенції краю та визначення шляхів підвищення освітнього рівня українського населення. З’їзд зокрема, прийняв рішення, що українська мова має базуватися на народній мові, для письма необхідно використовувати слов’янську кирилицю, а не латинський алфавіт. Тоді ж у Львові розпочали будівництво Руського народного дому з бібліотекою та музеєм — осередку культурного життя українців. Завдяки зусиллям ради в 1849 р. у Львівському університеті відкрили кафедру української мови та літератури, яку очолив Я. Головацький.

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Із відозви Головної руської ради до руського народу, опублікованої 15 травня 1848 р. в газеті «Зоря Галицька»

Ми, русини галицькі, належимо до великого руського народу, який одною говорить мовою; 15 мільйонів виносить, з яких півтреті мільйона землю галицьку замешкує. Той народ був колись самостійний, рівнявсь у славі з наймогутнішими народами Європи, мав свою літературну мову, свої власні устави, своїх власних князів, одним словом: був у добробуті й силі. Через несприятливі умови та різні політичні нещастя розпався поволі наш великий народ, утратив свою самостійність, своїх князів і пішов під чуже панування...

Вставайте ж, браття, вставайте з довгого сна вашого, бо вже час... Поступаймо з іншими народами в любові й згоді. Будьмо тим, чим бути можемо й повинні. Будьмо народом... Ми зібралися й працюватимем у такий спосіб:

  • 1. Першим нашим завданням буде зберігати віру й поставити наш обряд... нарівні з правами інших обрядів.
  • 2. Розвивати нашу національність в усіх напрямках: досконалення нашої мови, заведення її в школах вищих та нижчих, видавання часописів... змагання завести нашу мову в усіх публічних установах тощо.
  • 3. Будемо берегти наших конституційних прав, пізнавати потреби нашого народу й шукати способів на поправу його життя на конституційному шляху...

Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. Як у документі визначено національну належність галицьких русинів-українців? 2. Які факти свідчать про бажання Головної руської ради зберігати прихильність до Габсбургів і діяти виключно конституційними засобами? 3. Завдання, які ставила перед собою рада, мали радикальний чи поміркований характер? Поясніть свою думку.

Руський собор — політична організація, створена у Львові за сприяння Центральної ради народової на противагу Головній руській раді, метою діяльності якої стало спрямування українського національного руху в її інтересах.

Діяльність Головної руської ради викликала занепокоєння лідерів польського руху в краї. З ініціативи Центральної ради народової у травні відбулися збори польських шляхтичів русинського походження («русинів польської нації»), на яких утворили Руський собор.

Члени Собору заперечували право галицьких українців на самостійний національний розвиток, підтримуючи відновлення незалежності Польщі з подальшим включенням українських земель до її складу. Надання українській спільноті можливостей самостійного національного розвитку не передбачалася. Серед галицьких українців діяльність Руського собору успіху не мала.

Поглиблення суперечностей із польською стороною, яка відверто ігнорувала національні права українців, обумовило зміни вимог Головної руської ради. У червні 1848 р. вона вперше звернулася до імператора з проханням поділу Галичини на польську та українську частини із двома окремими адміністраціями. Цю саму ідею делегація ради обстоювала на Слов’янському з’їзді в Празі.

Василь Подолинський

Нові орієнтири в українському національному русі на галицьких землях під час «Весни народів» 1848—1849 рр. визначив сільський греко-католицький священник Василь Подолинський. Він першим виголосив ідею політичної незалежності України як демократичної республіки у федеративному зв’язку з іншими слов’янськими республіками. Свої роздуми В. Подолинський виклав у праці «Слово перестороги», де висловлювався за налагодження міжнаціональних відносин між польською та українською сторонами в Галичині на засадах взаємоповаги і рівноправ’я. При цьому він зазначав, що його спостереження за відносинами між ними раніше дозволило зробити висновок: австрійці майстерно нацьковують їх одна на одну, а потім виступають у ролі примирювачів.

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Із праці «Слово перестороги» В. Подолинського (1848 р.)

  • 1. Партія чисто українська — хоче України вільної, незалежної і поривається до неї прямо і безпосередньо або через слов’янщину.
  • 2. Партія польсько-українська — хоче України вільної, незалежної і поривається до неї через федеративну Польщу або Польщу слов’янську у федерації з Україною з тим задумом, що коли дозріє і треба буде, тоді цілком зукраїнується.
  • 3. Партія австрійсько-українська — хоче України вільної тільки від поляків, а не взагалі від неволі; а коли так мусить бути, то нехай буде і те нещастя — вільність. У тій партії є й лібералізм, який від Австрії очікує української свободи, так само як поляки від неї очікують польської свободи у Галичині.
  • 4. Партія російсько-українська хоче також України, може, й вільної, а поривається до неї через попереднє з’єднання з Росією з тим задумом, що бодай аж тоді буде вільна, коли буде вільна Росія.

Минув той час, коли ми вкупі вагалися виявити своє ім’я, тепер українець виявляє його світові; ніщо не може спинити нас у загальних прагненнях Європи; не замовкнемо, хіба Європа замовкне, всі хочемо бути рівні нарівні з іншими народами... що буде Європі, те й буде нам.

Робота в парах. Опрацюйте джерело і дайте відповіді на запитання: 1. Чим відрізнялися чотири орієнтації українського руху в Галичині? 2. Що, на вашу думку, мав на увазі В. Подолинський, коли писав «ніщо не може спинити нас у загальних прагненнях Європи»?

Слов’янський з’їзд у Празі в червні 1848 р.

  • Сформулюйте обґрунтовану оцінку результатів розгляду українського питання на Слов’янському з’їзді в Празі.

3. УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ НА СЛОВ’ЯНСЬКОМУ З’ЇЗДІ В ПРАЗІ. У червні 1848 р. у Празі зібралися на свій перший в історії з’їзд представники слов’янських народів Австрійської імперії. Ініціаторами його стали діячі чеського національного руху, які висунули ідею створення федерації слов’янських народів, що входили до складу імперії Габсбургів. Цим вони хотіли захистити їх від онімечування.

Галичину на з’їзді представляли делегації Центральної ради народової, Головної руської ради і Руського собору. Між ними точилися постійні гострі суперечки. Порозуміння вдалося досягти завдяки втручанню чеських діячів. Результати роботи з’їзду закріплені в спеціальній польсько-українській угоді «Вимоги українців у Галичині», яка проголошувала:

  • рівноправність представників різних національностей і віросповідань у Галичині;
  • утворення спільних україно-польської національної гвардії, органів виконавчої влади й сейму в краї;
  • питання поділу Галичини на польську та українську частини на розв’язання його сеймом.

Сучасники вважали цю угоду великою історичною подією, яка «знаменувала нову добу в історії краю». Так, галицьких українців уперше визнали представниками окремого народу в Галичині із власними національно-культурними правами. Участь українських представників у роботі Слов’янського з’їзду стала першим оприлюдненням на міжнародному рівні прагнень галицького українства. Положення польсько-української угоди увійшло до спільного звернення учасників з’їзду до імператора. Проте відповіді на нього не було отримано. Слов’янський з’їзд припинив роботу, коли австрійська армія розпочала обстріл Праги, де розпочалося повстання.

  • У чому полягав перший парламентський досвід галицьких і буковинських українців?

4. ПЕРШИЙ ДОСВІД ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГАЛИЦЬКИХ І БУКОВИНСЬКИХ УКРАЇНЦІВ. У червні 1848 р. в Галичині та на Буковині відбулися вибори депутатів до рейхстагу. У Закарпатті, що належало Угорщині, яка в роки «Весни народів» прагнула звільнитися від влади Габсбургів, вибори не проводилися. Власники маєтків, активісти інших національних рухів, використовуючи необізнаність більшості українського селянства у виборах, намагалися не допустити обрання його представників, часто вдаючись до обману, погроз тощо. Унаслідок цього до рейхстагу зі 100 місць, призначених для Галичини, українці здобули лише 39, а з восьми місць для Буковини — п’ять. Серед галицьких депутатів-українців було 27 від селянства і дев’ять представників греко-католицького духовенства, усі п’ять буковинських депутатів від селянства.

І. Капущак виступає в австрійському парламенті. 1848 р. Художник І. Деркач

Пожежа у Львові в 1848 р., викликана обстрілами австрійської артилерії. Художник Л. Яблоновський

У роботі рейхстагу, незважаючи на відсутність досвіду й досить складні умови (необхідність користуватися послугами перекладачів через незнання німецької мови, якою проводилися засідання тощо), селянські депутати гідно представляли інтереси виборців і відстоювали права селян. Проте консервативна більшість домоглася рішення про сплату селянами землевласникам компенсації за звільнення від панщини.

Справжньою сенсацією в роботі рейхстагу стала перша в історії парламентська промова українця, із якою виступив галицький селянин Іван Капущак. Рішуче засудивши багатовікове гноблення селян, він заявив, що землевласники не мають жодних прав вимагати викуп повинностей, оскільки вже взяли від селянства усе, що змогли. Так, замість визначених 100 днів панщини вони примушували його відпрацьовувати 300 днів на рік. За це, вважав І. Капущак, мають сплатити землевласники селянству, а не навпаки.

Іван Капущак

Гострі суперечки викликало внесене українськими депутатами на розгляд рейхстагу питання поділу Галичини на польську та українську частини. Представники поляків, виступаючи проти цього, стверджували, що українці — це «штучна нація, винайдена минулого року». Дискусії із цього приводу тривали кілька місяців. Нарешті було прийнято рішення, що край необхідно поділити на дві створені за етнічним принципом самоуправні округи. Проте здійснено це не було.

  • Висловіть свою думку щодо причин поразки Львівського повстання 1848 р.

5. СХІДНА ГАЛИЧИНА НА ЗАВЕРШАЛЬНОМУ ЕТАПІ РЕВОЛЮЦІЇ. Восени 1848 р. представники польських радикальних кіл спробували здійснити збройне повстання у Львові. Наслідуючи приклад віденських повстанців, вони прагнули цим актом розпочати відновлення своєї державності. Головна руська рада категорично відмовилася підтримати повстання. До загонів польської національної гвардії приєдналися лише окремі радикально налаштовані українські студенти й міщани. У ніч з 1 на 2 листопада на вулицях міста з’явилися барикади. Розпочалися сутички.

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Із листа А. Голуховського до Відня щодо можливості об’єднання Закарпаття зі Східною Галичиною

Вона [Головна руська рада], додаючи прохання духовенства, руських мешканців комітетів Північної Угорщини, просить об’єднати ці комітати з руською частиною Галичини в одне ціле, з єдиним конституційним устроєм, єдиним законодавством і єдиною урядовою владою... Пробивається прагнення об’єднання зі спорідненим народом, і якщо це прохання буде задоволено, і русини внаслідок свого національного розвитку при теперішніх ієрархічних відносинах зміцнилися б, то в такому разі якщо не теперішнє, то, безумовно, майбутнє покоління звернулося б до споріднених народів, що живуть під скіпетром російським, з метою створення єдиного міцного державного організму. Тоді руська частина Галичини при прогресі освіти й матеріальної культури стала б вогнищем підступів і заходів, що мають на меті як злам ієрархічної сили духовенства, так і згадані вище об’єднання народів. Коротше кажучи, могла б початися така ж боротьба за Русь, яка протягом багатьох років з перервами, але із залізною витривалістю ведеться за відродження вільної і незалежної Польщі.

Робота в парах. Опрацюйте джерело і дайте відповіді на запитання: 1. Якою є позиція автора щодо об’єднання Закарпаття зі Східною Галичиною? 2. Чи був він, на вашу думку, далекоглядним політиком? Поясніть свою точку зору.

Австрійська артилерія стала обстрілювати центр міста. Унаслідок цього згоріли міська ратуша, університет і його бібліотека, Старий театр, Технічна академія. Людські втрати становили 58 осіб убитими й 75 пораненими. У середині дня представники міста підписали акт капітуляції, і повстанці припинили опір. У місті запровадили надзвичайний стан. Австрійці затримали й віддали до воєнних судів кілька сотень повстанців. Діяльність Центральної ради народової, Головної руської ради та Руського собору заборонили. Польську національну гвардію розпустили, закрили всі газети, крім урядових. Проте через декілька днів діяльність Головної руської ради й видання «Зорі Галицької» дозволили відновити.

Перша сторінка газети «Зоря Галицька». 1848 р.

Діячі Головної руської ради схвалили «відновлення порядку» в місті. Така позиція Ради й тих, хто не знав історію польсько-українського протистояння у краї, викликала осуд. Проте лідери галицьких українців, усвідомлюючи свою слабкість, розуміли, що без підтримки влади вони не зможуть існувати. При цьому австрійська влада в Галичині використовувала український рух для протидії польському.

Після приборкання Львівського повстання влада в краї стала поступово зміцнювати позиції, ослаблені під час «Весни народів». Новий намісник Галичини поляк Агенор Голуховський звів нанівець спробу поділу провінції на польську та українську частини. Він дискредитував галицьких українців перед Віднем, заявивши, що вони начебто збираються приєднатися до Російської імперії. Із його ініціативи в 1851 р. Головну руську раду розпустили.

  • Назвіть основні події періоду «Весни народів» у Північній Буковині та Закарпатті.

6. ПОДІЇ «ВЕСНИ НАРОДІВ» У ПІВНІЧНІЙ БУКОВИНІ ТА ЗАКАРПАТТІ. У період «Весни народів» у Північній Буковині посилився селянський рух. Це було обумовлене тим, що чимало землевласників виступило проти аграрної реформи 1848 р. У деяких місцях організаторами селянських протестів стали обрані від цих округів депутати рейхстагу. Зокрема, серед них був ватажок протестів 1843—1844 рр. Л. Кобилиця. Особливого розмаху вони набули наприкінці 1848 — на початку 1849 р.

У роки «Весни народів» з’являлися деякі прояви зростання національної свідомості українського населення. Так, під час протестів селянство вимагало дозволити йому на власні кошти створювати школи для навчання дітей рідною мовою. Воно заявляло, що визнає Головну руську раду й підтримує її дії. У листопаді 1848 р. з ініціативи місцевих депутатів рейхстагу відбулися збори представників усіх селянських громад краю, які висловилися за те, щоб Буковина була разом із Галичиною в одному адміністративному утворенні. Проте влада не врахувала ці бажання й за конституцією 1849 р. зробила Буковину окремим коронним краєм, унаслідок чого тут посилилася влада румунських бояр-землевласників.

Упродовж 1848—1849 рр. революційні події охопили Закарпаття. Спочатку закарпатські українці вітали угорську «Весну народів», сподіваючись отримати у складі незалежної Угорщини автономію. Проте коли угорські лідери заперечили право на самовизначення для неугорських народів, вони відмовилися їх підтримувати й заявили про вірність Габсбургам.

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

Олександр Духнович

Чимало зусиль для пробудження національної свідомості закарпатських українців докладав один із провідних діячів руху «будителів» Закарпаття Олександр Духнович. Він поєднував служіння греко-католицьким священником із вивченням історії рідного краю, заняттями драматургією, педагогікою та поезією.

У 1849 р. в «Зорі Галицькій» була надрукована перша стаття О. Духновича. Наступного року в Галичині вийшли перший народний календар О. Духновича «Поздравленіє русинов на Новий год» та перша і єдина надрукована за його життя п’єса «Добродітель превишает багатство».

Присвятивши життя національно-культурному розвитку закарпатських русинів-українців, О. Духнович боровся проти мадяризації краю, відстоюючи ідею слов’янської єдності, виступав за об’єднання «русинів угорських із галицькими». Український історик Степан Віднянський зазначав, що в написаній 1853 р. «Истинной истории карпато-россов, или угорских русинов» він обґрунтував корінне походження й «етнічну спільність русинів по обидва боки Карпат та їх значний культурний вплив на угорців та інших завойовників».

У період «Весни народів» О. Духновича за його погляди заарештувала угорська влада й утримувала деякий час у в’язниці.

Своєрідним національним гімном, який знали чимало закарпатських русинів-українців, став вірш «Я русин», що містив такі рядки:

Я Русин, був, є і буду.

Народився я Русином,

Чесний рід свій не забуду.

Залишуся його сином.

У роки «Весни народів» в Закарпатті набула поширення ідея об’єднання Закарпаття зі Східною Галичиною та Північною Буковиною в окрему автономну адміністративну одиницю імперії. Уперше думки про возз’єднання русинських земель висловив вчений і священник Олександр Духнович у статті «Становище русинів в Угорщині», що була опублікована в 1849 р. в газеті «Зоря Галицька». Цю ідею також поділяв закарпатський вчений і громадсько-політичний діяч Адольф Добрянський. Разом з О. Духновичем він установив зв’язки із Головною руською радою. У січні 1849 р. закарпатська делегація, очолювана А. Добрянським, вручила імператору петицію з проханням об’єднати Східну Галичину, Північну Буковину й Закарпаття в окремий коронний край під назвою «Руське воєводство». Проте через протидію цьому, перш за все польської спільноти Східної Галичини, австрійський уряд не задовольнив це прохання.

НА ПІДСТАВІ ФАКТІВ, РОЗГЛЯНУТИХ У ПАРАГРАФІ, СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

  • зміни, які відбулися у Східній Галичині на початку «Весни народів»;
  • Головну руську раду та її національну програму;
  • сутність українського питання на Слов’янському з’їзді в Празі;
  • значення першого досвіду парламентської діяльності для західноукраїнського суспільства;
  • вплив «Весни народів» на Північну Буковину та Закарпаття.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

2 травня 1848 р. — створення Головної руської ради.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Перевірте набуті знання за допомогою навчальної гри «Я запитую — ви відповідаєте». Правила гри. Учні та учениці на підписаних аркушах складають запитання за розглянутим матеріалом. Учитель/учителька збирає аркуші, перемішує та роздає знову в довільному порядку. Учні та учениці мають дати відповіді на зазначені на аркушах запитання, указати прізвище того/тієї, хто відповідав і здати роботу для подальшої перевірки й оцінювання.

2. Як початок «Весни народів» вплинув на ситуацію у Східній Галичині? Наведіть факти, які підтверджують вашу думку. 3. Наведіть обґрунтоване судження про місце Головної руської ради в українському національному русі. 4. Поясніть, як ви розумієте твердження, що для галицьких українців Перший слов’янський з’їзд став можливістю продемонструвати на міжнародному рівні їхні прагнення та наміри. Наведіть факти, які підтверджують вашу думку. 5. Що дав українству Галичини й Північної Буковини їх перший досвід парламентської діяльності?

6. Чи можна погодитися з оцінкою Львівського повстання 1848 р. істориком Феодосієм Стеблієм: «Постання продемонструвало... що майбутнє нації, реалізація її державницьких устремлінь, має вирішуватися не на вуличних барикадах, а шляхом тривалої "органічної праці"». Поясніть свою позицію. Що, на вашу думку, мається на увазі під тривалою «органічною працею»? 7. Оцініть вплив «Весни народів» на розвиток українського руху в Північній Буковині та Закарпатті.

8. Колективне обговорення. Проведіть дискусію за проблемним питанням «Результати та історичне значення подій "Весни народів" 1848—1849 рр. в українських регіонах у складі Австрійської імперії». 9. Робота в парах. Складіть таблицю «Вплив подій "Весни народів" в українських регіонах у складі Австрійської імперії на розвиток українського відродження/руху».

Подія «Весни народів»

Її вплив на розвиток українського руху

10. Робота в малих групах. Представте опис перебігу подій «Весни народів» у Галичині з позиції; 1) галицького українця, який прихильно ставиться до Головної руської ради; 2) галицького поляка, який прихильно ставиться до Центральної ради народової; 3) австрійського урядовця, представника імперської влади в краї; 4) представника єврейської національної громади Східної Галичини; 5) представника угорської національної громади в Закарпатті; 6) представника румунської національної громади в Північній Буковині. Проведіть конкурс на краще виконання завдання малими групами.