Історія України. З поглибленим вивченням історії. 8 клас. Гісем
Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.
§ 7—8. Церковне життя в першій половині XVII ст.
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:
яким був вплив Берестейської унії 1596 р. на церковне життя в тогочасній Україні; про боротьбу за відновлення православної ієрархії; як діяльність митрополита Петра Могили сприяла зміцненню православної церкви; про становлення унійної (греко-католицької) церкви.
ПРИГАДАЙТЕ
1. Якими були особливості становища православної церкви в XVI ст.? 2. Назвіть передумови укладення Берестейської унії. 3. Чому, на вашу думку, Берестейську унію не підтримала більшість українських вірян?
1. ВПЛИВ БЕРЕСТЕЙСЬКОЇ УНІЇ НА ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ. Укладення Берестейської унії спричинило розкол між прихильниками православної та унійної (греко-католицької) церков в українському суспільстві. Одразу після укладення унії король Жигмунт III видав універсал із вимогою до всього православного духовенства й вірян визнати унію. Користуючись «правом патронату», він надавав єпископські кафедри лише тим, хто визнав унію, фактично ліквідувавши православну ієрархію. На місцях у православних силою відбирали церкви й монастирі та передавали унійцям (греко-католикам). Однак православне населення протистояло цьому. Зокрема, у 1597 р. волинська шляхтянка, заможна землевласниця Галина (Ганна) Гойська відновила Почаївський монастир, подарувавши йому великі землеволодіння й визначивши щорічні дари зі своїх прибутків. Коли в 1599 р. польський король призначив греко-католицького митрополита Іпатія Потія архімандритом Києво-Печерської лаври, міщани й козаки не пустили його всередину. У 1609 р. озброєні кияни напали на Видубицький монастир, де сховався намісник унійного (греко-католицького) митрополита Антоній Грекович. За підтримки влади він мав намір захопити Софійський собор і Києво-Печерську лавру. Проте в 1618 р. козаки рішуче виступили проти дій митрополита, схопили та втопили його в Дніпрі.
Чи є правильним судження про те, що Берестейська унія мала значний вплив на церковне життя в тогочасній Україні? Наведіть факти, які підтверджують вашу думку.
Унаслідок боротьби православної шляхти на сеймі Речі Посполитої Жигмунт III визнав Києво-Печерську лавру за православними. Упродовж 1618—1625 рр. унійну (греко-католицьку) церкву в Києві фактично знищили. У наступному десятилітті влада унійного митрополита в місті обмежувалася володіннями Видубицького монастиря.
Київська митрополія фактично розкололася на визнану польською владою унійну (греко-католицьку) («з’єднану») і нелегальну, не визнану владою й патронами-католиками православну («нез’єднану») церкви.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Із листа гетьмана реєстрового козацтва Г. Тискіневича до київського підвоєводи М. Холоневського (1610 р.)
...дана нам справа, що там якийсь на ім’я Антоній Грекович... забороняє і не дозволяє собору в церкві Божій у Святій Софії збирати й служби за стародавнім звичаєм відправляти.
Ми уклінно і покірно просимо, щоб ваша милість як наш милостивий пан не благоволив того допускати тому розстризі й злочинцеві та подав нам свою допомогу, тому що ми хочемо відстоювати те [право]. і за церкву нашу східну й за віру грецьку голови свої мали б усі зложити.; і якби умислу свого цей розстрига відмінити не схотів, а схотів би заборонити, то ми дозволили його, де-небудь здибавши, убити як пса; а ми такого [вбивцю]. і боронити словом нашим лицарським обіцяємося.
Робота в парах. Обговоріть і визначте роль козацтва в описаних подіях.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Із виступу волинського шляхтича Л. Деревинського на сеймі у Варшаві (1620 р.)
...У великих містах церкви запечатано, церковні маєтки зруйновано, у монастирях замість ченців тримають худобу...
Придивіться ще до образ і нечуваного гноблення — хіба не гноблення народу нашого руського те, що, крім інших міст, робиться у Львові. Хто додержується грецької віри і не перейшов в унію, той не може проживати в місті, міряти ліктем і квартою й бути прийнятим у цех; не дозволяється проводжати за церковним обрядом тіло померлого жителям міста й відкрито приходити до хворого з тайнами Божими.
Знову ж — хіба не гноблення у Вільні. При тому нечуване: коли хочуть тіло померлого поза замком
проводжати через замкову браму, через яку проходять і проїжджають євреї і татари, то вони цю браму зачиняють, і тіло доводиться проносити через іншу браму, яка служить для виводу міських нечистот. Коротко сказати: давно вже великі й нечувані утиски терпить наш руський народ як у Короні [Польській], так і у Великому князівстві Литовському.
Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. Які факти обмежень щодо православного населення наводить автор? 2. Про що свідчить розрив між проголошуваною владою віротерпимістю та реальною ситуацією?
Після собору 1596 р. унійними стали Київська, Полоцька, Пінська, Луцька, Берестейсько-Володимирська та Холмська єпархії. У цих умовах православна церква в Україні зберігалася лише завдяки підтримці вірян. На захист православ’я піднялися братства. Члени братств складали колективні протести щодо дій унійців (греко-католиків) та їхніх протекторів на сеймики й Вальний сейм Речі Посполитої, вели процеси за церковне майно й подавали відповідні матеріали сеймовим послам. Підставою для дій і виступів на захист православ’я представників інших верств стала традиція гарантування правителями Речі Посполитої права на свободу совісті в межах своєї держави.
У травні 1599 р. з ініціативи Віленського братства утворився союз православних та протестантів для спільного захисту своєї свободи віросповідання.
Активно вела боротьбу за свої права русинська православна шляхта на Вальних сеймах Речі Посполитої. Це був єдино можливий законний шлях до відновлення православної церкви. У 1601 та 1603 рр. православні посли разом із протестантами зірвали роботу сеймів. Після участі русинської шляхти у збройному виступі проти короля (1606—1607 рр.) сейм прийняв рішення, що православним не можуть чинитися перешкоди у здійсненні богослужінь, і підтвердив права та привілеї церковних православних братств. У 1609 р. сейм визнав існування в Речі Посполитій як унійного (греко-католицького), так і православного духовенства. Утиски будь-кого з них мали каратися на державному рівні. Велику роль відігравало ухвалене в 1618 р. рішення сейму, що нікого не можна силою примушувати змінювати віру.
Проте здобутки в сеймовій боротьбі відрізнялися від становища православної церкви на місцях. Проти православних, як і раніше, чинили свавілля та примус. Монастирі й церкви передавали унійцям (греко-католикам), обмежували в правах православних вірян, не допускали до участі в роботі магістратів православних міщан.
Галина (Ганна) Гойська. Невідомий художник
Хрест, переданий П. Конашевичем-Сагайдачним Богоявленській церкві Братського монастиря в Києві в 1622 р. Національний музей історії України в Києві
2. БОРОТЬБА ЗА ВІДНОВЛЕННЯ ІЄРАРХІЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ. На початку 20-х рр. XVII ст. важливу роль у захисті православної церкви в Україні відіграли козаки. Гетьман реєстрового козацтва Петро Конашевич-Сагайдачний разом з усім Військом Запорозьким вступив до Київського братства. Він підтримав ідею, що виникла у православних колах, про відновлення православної ієрархії без згоди влади Речі Посполитої. Для цього вирішили скористатися приїздом до Києва Єрусалимського патріарха Феофана III. Його охорону забезпечував гетьман П. Конашевич-Сагайдачний.
На прохання православних міщан, козаків і шляхти в 1620 р. Феофан ІІІ висвятив Київським митрополитом Йова Борецького, а також Луцького, Берестейсько-Володимирського, Холмського, Перемишльського, Полоцького й Турово-Пінського єпископів. Таким чином, православну ієрархію було відновлено.
Влада Речі Посполитої відмовилася визнати висвячених за підтримки козацтва православних ієрархів, вбачаючи в цьому порушення королівського «права патронату». Розпочалася тривала боротьба, у якій важлива роль належала козацтву, що на той час являло собою досить впливову силу. Лише в 1632 р. польський король і великий князь литовський Владислав IV Ваза погодився офіційно визнати ієрархів православної церкви. Це рішення увійшло до складених того ж року «Пунктів для заспокоєння руського народу». За ними відновлювалося право обрання православного митрополита «за давніми правами та звичаями — шляхтою, духовенством та обивателями грецької віри, які не перебували в унії». Підтверджувалося визнання за православними Києво-Печерської лаври. Унійці отримували сім єпархій, православні — п’ять. Православним гарантувалися свобода богослужіння, права обіймати посади в міських урядах, споруджувати та відбудовувати церкви, шпиталі, школи, друкарні, об’єднуватися в церковні братства.
3. ДІЯЛЬНІСТЬ МИТРОПОЛИТА ПЕТРА МОГИЛИ ЩОДО ЗМІЦНЕННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ. Узаконивши православну церкву, Владислав IV надав привілей на Київську митрополію архімандриту Києво-Печерської лаври Петру Могилі.
Ставши митрополитом Київським і Галицьким, Петро Могила спрямував свою діяльність на оновлення православної церкви. Перш за все він упорядкував церковне життя. Відтепер жоден єпископ не міг посісти кафедру без згоди митрополита. За розпорядженням Петра Могили провели ретельну перевірку дотримання церковних правил під час призначення всіх рядових священників і видання їм нових свідоцтв із детальним визначенням обов’язків.
Митрополит Йов Борецький. Художник Г. Зорик. 2011 р.
Чи можна стверджувати, що церковні реформи Петра Могили позитивно вплинули не лише на православну церкву, але й на все тогочасне українське суспільство? Чому?
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ
Митрополит Петро Могила. Невідомий художник
За додатковими джерелами підготуйте повідомлення про діяльність Петра Могили.
Петро Могила походив із молдавського князівського роду. Освіту він здобув у Львівській братській школі та кількох західноєвропейських університетах. Петро Могила служив у польському війську, брав участь у Хотинській війні 1621 р., а в 1625 р. прийняв чернецтво. Спочатку він був архімандритом Києво-Печерської лаври, а потім — митрополитом Київським і Галицьким. Чимало зусиль Петро Могила доклав для легалізації православної церкви, домігся повернення захоплених унійцями монастирів і церков (Софійського собору й Видубицького монастиря в Києві тощо). Він сприяв першій капітальній реставрації Софійського собору й багатьох споруд Києво-Печерської лаври. Петро Могила був ініціатором створення Києво-Могилянської колегії (1632 р.), її відділень у Вінниці, Кременці й Гощі. За його підтримки також було відкрито Слов’яно-греко-латинську академію у столиці Молдавського князівства місті Ясси (1640 р.). Петро Могила відіграв важливу роль в оновленні православного богослов’я та зміцненні православної церкви в тогочасній Україні.
Для контролю за церковним життям та поведінкою духовенства до парафій монастирів і єпископів направляли спеціальних «митрополичих намісників» і «візитаторів». Запроваджувалися спеціальні іспити на знання пастирських обов’язків для священників. Для вирішення поточних питань у єпархіях щорічно скликали з’їзди священників — єпархіальні собори. Щоб позовами серед духовенства більше не займалися світські суди, Петро Могила заснував митрополичу консисторію — церковний судовий орган.
Митрополит упорядкував відносини із церковними братствами, примусивши їх зважати на його владу. Петро Могила домігся послаблення негативного впливу «права патронату» на церковну організацію. Було чітко визначено права й обов’язки патронів, закріплено парафії за впливовими патронами з православної шляхти або братствами. Митрополит залишав за собою право відмовляти у висвяченні на церковні посади запропонованих патронами осіб, яких вважав не гідними для цього.
Митрополит Петро Могила та його сподвижники підготували новий православний катехізис («Православне ісповідання віри») із викладом основ християнського віровчення, що був затверджений Київським православним церковним собором, полемічний твір «Літос, або Камінь» і «Требник», де визначалися основи віровчення та обрядовості православної церкви.
Титульна сторінка «Требника» Петра Могили. 1646 р. Фотокопія
4. СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОЇ УНІЙНОЇ (ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ) ЦЕРКВИ. Становлення унійної (греко-католицької) церкви відбувалося досить успішно завдяки підтримці влади Речі Посполитої та Папи Римського. Однак нерідко воно супроводжувалося утисками й насильством над православними. Водночас обіцяних місць у сеймі Речі Посполитої унійні (греко-католицькі) єпископи не отримали.
Наступником першого унійного митрополита Михайла Рогози став Іпатій Потій. Він активно залучав до унійної (греко-католицької) церкви русинську шляхту. Так, у 1603 р. завдяки його наполегливості унійцями (греко-католиками) стали представники 50 родів волинської шляхти. У 1605 р. Іпатій Потій отримав від короля Жигмунта III право зверхності над усіма церквами «гречеського та руського обрядів» на території Речі Посполитої. Він заснував першу греко-католицьку семінарію у Вільні та школу в Бересті. Був автором багатьох полемічних творів і проповідей на захист католицизму.
Реформи устрою унійної (греко-католицької) церкви здійснив його наступник митрополит Йосиф Велямин Рутський. Він домігся від Папи Римського дозволу для унійного (греко-католицького) духовенства навчатися в західноєвропейських католицьких семінаріях, що мало покращити рівень його освіти. Прагнучи перешкодити полонізації та окатоличенню українців та білорусів, Йосиф Велямин Рутський у 1615 р. за дозволом Риму зрівняв статус унійних (греко-католицьких) і єзуїтських шкіл. У 1617 р. за зразком католицького чернецтва митрополит здійснив реорганізацію унійного (греко-католицького) чернецтва, об’єднавши його у Василіянський орден. За його наполяганням ченці-василіяни майже при кожному монастирі відкривали школу.
Після відновлення православної церкви в 1621 р. митрополит Йосиф Велямин Рутський розпочав переговори з її владиками про примирення й створення в Речі Посполитій для об’єднаних православної та унійної (греко-католицької) церков окремого Київського патріархату, підпорядкованого Риму. Однак це не підтримала більшість православних вірян та ієрархів.
Митрополит Іпатій Потій. Невідомий художник. XVII ст.
Митрополит Йосиф Велямин Рутський. Невідомий художник. Між XVII і ХІХ ст.
ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?
- Унаслідок укладення Берестейської унії православна церква опинилася в тяжкому становищі. Вистояти вона змогла завдяки широкій підтримці вірян.
- Відновленню ієрархії православної церкви значною мірою сприяло козацтво, що поступово набувало ролі захисника прагнень українського народу.
- Реформи митрополита Петра Могили вивели православну церкву з кризи, піднесли її авторитет у суспільстві.
- Українська унійна (греко-католицька) церква в цей час переживала своє становлення. Церковні реформи митрополита Йосифа Велямина Рутського допомогли зміцнити її устрій.
ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ
1620 р. — висвячення Єрусалимським патріархом Феофаном III нової православної ієрархії Київської митрополії.
1632 р. — узаконення королем Владиславом IV православної церкви.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Перевірте свої знання за навчальною грою «Словесний теніс». Правила гри. Учитель/учителька об’єднує учнів та учениць у пари, кожна з яких отримує тему для висвітлення. Гравці в парі по черзі ставлять одне одному запитання. Перемагає той, хто надасть більше правильних відповідей (кількість запитань обговорюється заздалегідь). Запитання мають передбачати коротку відповідь: «Перелічіть...», «Назвіть...», «Що таке.», «Кого називали.» тощо.
2. Які зміни відбулися в церковному житті України після укладення Берестейської унії? 3. Як було відновлено православну церковну ієрархію? 4. Що зробив для зміцнення православної церкви Петро Могила? 5. Укажіть особливості становища унійної (греко-католицької) церкви в XVI ст.
6. Покажіть на карті атласу православні та унійні (греко-католицькі) єпархії Київської митрополії після укладення Берестейської унії.
7. Колективне обговорення. Що було спільного й відмінного в церковному житті в тогочасній Україні до і після укладення Берестейської унії? 8. Робота в парах. Обговоріть і запропонуйте розв’язання історичної задачі. Звертаючи увагу на швидкоплинність і марність «світу цього», Петро Могила закликав людей робити добрі справи, не шкодувати коштів на церкви й школи, підтримувати своїх духовних служителів, сиріт і вбогих та сам утверджував ці принципи своєю діяльністю. За заповітом він матеріально забезпечив Києво-Могилянську колегію і передав їй свою бібліотеку. Іншу частину майна митрополита отримали Києво-Печерська лавра, інші монастирі, церкви й шпиталі. Сучасники називали Петра Могилу «безцінним надбанням руського народу». Якими моральними цінностями керувався митрополит? Чи залишаються вони актуальними? Поясніть свою думку.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України