Історія України. З поглибленим вивченням історії. 8 клас. Гісем

§ 17—18. Козацько-селянські повстання 20—30-х рр. XVII ст.

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

про причини козацько-селянських збройних конфліктів і повстань проти влади Речі Посполитої та їхній перебіг; у чому виявлявся національно-визвольний характер зазначених рухів; про результати, наслідки та значення козацько-селянських збройних конфліктів і повстань.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Якими були причини, результати та наслідки козацьких війн кінця 90-х рр. XVI ст.? 2. Назвіть особливості соціально-економічного розвитку українських земель у складі Речі Посполитої в першій половині XVII ст. 3. Які факти свідчать про те, що запорозьке козацтво було важливим чинником суспільного життя на українських землях?

1. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ у 20-х рр. XVII ст. Після Хотинської війни козацьке військо повернулося на українські землі. Однак ставши вагомим чинником здобуття Річчю Посполитою перемоги, козацтво одночасно програло. Обіцянки, про які польська влада говорила запорожцям напередодні війни, не були виконані. Уже в жовтні 1621 р. польський уряд наказав залишити в реєстрі лише 3 тис. козаків, а решта мала повернутися під владу своїх панів.

Значна частина виключених із реєстру козаків повернулася до панських маєтків на Київщині, але при цьому зберігала військовий устрій і відмовлялася виконувати накази панських «старостків» та королівських урядників. Розгорталося покозачення селян і міщан, які через погіршення умов життя не визнавали місцеву владу та проголошували себе козаками. До «самовільного» козацтва приєднувалися реєстровці, невдоволені тим, що в той час, коли вони воювали, їхні господарства розорили пани.

Ситуацію ускладнювали також спроби влади перешкодити козакам здійснювати походи проти татар і турків. Однак запорожці не збиралися дотримуватися умов мирної угоди, підписаної після Хотинської війни. Коли королівський посол, що прибув на Запорозьку Січ, почав дорікати козакам за порушення домовленостей, козаки заявили: «Мир укладав король, а не ми!».

Сформулюйте причини козацько-селянських повстань 20—30-х рр. XVII ст. Чи можна стверджувати, що вони були обумовлені ситуацією, яка склалася на українських землях у той час? Чому?

У 1621 та 1622 рр. козаки зверталися до Жигмунта III з петиціями, у яких зобов’язувалися не нападати на Османську імперію та Кримське ханство, якщо король задовольнить їхні вимоги. Вони просили зберегти давні вольності, збільшити реєстр. Козаки хотіли отримати дозвіл селитися й користуватися своїми правами як на державних землях («королівщинах»), так і в панських маєтках, мати можливість із відома короля найматися на службу до інших монархів, заборонити розміщення на постій королівських військ у Київському воєводстві. Запорожці наполягали також на скасуванні Берестейської унії та узаконенні православної церкви. Проте влада Речі Посполитої не бажала розглядати прохання козаків і вирішила приборкати їх силою. Ситуація загострювалася.

Упродовж весни-літа 1625 р. запорожці, незважаючи на заборону влади, здійснили три походи до турецьких володінь. Одночасно козаки розпочали боротьбу з унійцями в Києві. Влада Речі Посполитої почала вважати козацтво небезпечною силою.

2. ПОЛЬСЬКО-КОЗАЦЬКИЙ ЗБРОЙНИЙ КОНФЛІКТ 1625 р. У вересні 1625 р. з міста Бар на Поділлі в Наддніпрянщину вирушило 30-тисячне польське військо, очолюване коронним польним гетьманом Станіславом Конецпольським.

Гетьман Михайло Дорошенко. Сучасний малюнок

Під його натиском окремі повстанські загони козаків, покозачених селян і міщан із Фастова, Канева, Черкас та інших міст подалися в напрямку Запорожжя. Із Січі їм на допомогу вирушив гетьман Марко Жмайло. Незабаром вони об’єдналися у 20-тисячне військо та влаштували укріплений табір на південь від Крилова. 25 жовтня польські війська напали на козаків. Після кривавої битви, що тривала весь день, М. Жмайло відвів повстанців до Курукового озера, де розташував у болотистій місцевості новий табір, оточивши його кількома рядами возів.

С. Конецпольський атакував повстанців, але, потрапивши в трясовину, відступив із великими втратами. Тим часом похолодало, випав сніг. Обидві сторони не були готові до тривалої облоги й розпочали переговори. Козаки відкинули вимогу польської сторони видати ватажків. Однак замість М. Жмайла новим гетьманом обрали поміркованого Михайла Дорошенка, який 6 листопада 1625 р. підписав із С. Конецпольським Куруківську угоду. За цим договором усі учасники повстання звільнялися від покарання. Кількість реєстрового козацтва збільшувалася з 3 тис. до 6 тис. осіб, із яких 1 тис. козаків мали перебувати на Запорозькій Січі й не допускати туди втікачів із панських маєтків.

Реєстрове козацтво об’єднувалося в полки, що були о дночасно військовими підрозділами й територіальними одиницями, де вони жили (Корсунський, Черкаський, Білоцерківський, Чигиринський, Канівський, Переяславський). Встановлювалася річна платня реєстровцям у розмірі 60 тис. злотих та додаткові виплати старшині. Козаки, які залишалися поза реєстром, поверталися під владу панів. Старшина зобов’язувалася не приймати до реєстру виключених із нього та припиняти будь-яке «свавільство».

Реєстровцям дозволялося селитися й володіти землею лише на «королівщинах». Ті, хто жив у панських маєтках, мали залишити їх протягом трьох місяців. За козаками зберігалося право обирати гетьмана, але затверджувати це рішення мав король. Реєстровці зобов’язувалися не втручатися в релігійні справи на українських землях, відмовитися від зв’язків з іншими державами й здійснення походів проти Кримського ханства та Османської імперії.

Герби козацьких полків

Корсунський полк

Білоцерківський полк

Чигиринський полк

Канівський полк

Переяславський полк

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Із Куруківської угоди (1625 р.)

...Найбільше й найсерйозніше непокоїли Річ Посполиту морські походи козаків, які вони робили всупереч забороні уряду, а також їхні свавільства, які вони чинили в містах. Злочини ці зазнали належної кари від зброї коронного війська. Тим, хто через щастя і з волі Божої уникнув страти та зберіг життя, обіцяючи надалі віддати його на службу Речі Посполитій, ми іменем його королівської милості й Речі Посполитої оголошуємо прощення...

Ми вважаємо справедливим, щоб Військо Запорозьке, що складається з підданих його королівської милості, мало голову або старшого, за прикладом давніх років, призначеного королем або гетьманами коронними з відома його королівської милості.

Король... доручив скласти правильний список Війська Запорозького, із зазначенням кількості козаків, які проживають у кожному місті його королівської милості...

Із-поміж 6 тис. козаків 1 тис. або більше, на розсуд коронного гетьмана і з відома їхнього старшого залежно від умов часу, мусять перебувати на [Дніпровському] Низу за порогами й там виконувати свою службу: подавати відомості про дії ворогів, не допускати їх до переправ і взагалі захищати ті місця. Решта, живучи по волостях, мусить іти в похід із наказу коронного гетьмана на допомогу регулярному війську... утримуючись у дорозі від утиску жителів.

Робота в парах. Обговоріть і висловіть свою думку, чому частину козацтва угода влаштовувала, а частину — ні.

Куруківська угода, на думку уряду, мала ізолювати реєстровців, що перебували на державній службі, від інших станів і зупинити розгортання покозачення. Створення шести територіальних полків мало на меті примусити реєстровців підтримувати порядок і придушувати на цих землях повстанські виступи.

Угода не задовольнила більшість козацтва, і влада не змогла повністю втілити в життя її умови. На Січі з 1628 р. зосереджувалося нереєстрове козацтво, непідконтрольне уряду, яке обирало власного гетьмана.

3. ПОВСТАННЯ Т. ФЕДОРОВИЧА (ТРЯСИЛА) 1630 р. Наприкінці 20-х рр. XVII ст. після завершення війни Речі Посполитої та Швеції на українські землі повернулися козаки-випищики, яких влада залучила до лав реєстрового козацтва лише для участі у війні. На Київщині в цей час розмістили на постій коронне військо. Звичні для нього пограбування місцевого населення й насильства ускладнили ситуацію. Гостроти набули також відносини православних та унійців (греко-католиків). За таких умов нереєстрові козаки-запорожці відмовилися підкорятися гетьману реєстровців Григорію Чорному й обрали свого гетьмана — Тараса Федоровича, відомого серед козаків під прізвиськом Трясило. За походженням він був кримським татарином, а ім’я та хрещення прийняв у 1618 р. під час походу на Москву.

У середині березня 1630 р. Т. Федорович разом із 10-тисячним військом повстанців вирушив із Січі до Черкас, де була резиденція гетьмана Г. Чорного. Зайнявши місто, запорожці стратили гетьмана за зраду козацьких інтересів.

Тарас Федорович (Трясило). Невідомий художник

Битва під Переяславом. Художник В. Шаталін

1. Яку інформацію про перебіг битви можна отримати за картиною? 2. Яке враження про битву прагнув створити у глядача митець? Поясніть свою думку.

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

Іван Сулима уславився своєю хоробрістю під час морських походів запорозького козацтва. У 1605 р. він опинився в турецькому полоні й був прикутий кайданами до весел на військовій галері. У неволі він перебував 15 років.

Утекти йому пощастило в 1620 р., коли турецький флот воював із Венеціанською республікою. Звільнившись разом зі своїми побратимами від кайданів, колишні бранці захопили галеру з екіпажем у 300 яничарів. Прикувавши яничарів до весел й очоливши бранців, І. Сулима дійшов на галері до узбережжя Італії та висадився в Римі. Його поява в місті із 300 полоненими яничарами стала сенсацією, подивитись на яку збіглося чимало жителів. І. Сулиму прийняв навіть Папа Римський Павло V і нагородив його золотою медаллю за надзвичайну хоробрість у боротьбі з турками й татарами. Варто зазначити, що такої нагороди не мав жоден полководець Речі Посполитої.

Повстання набувало поширення. Козаки Т. Федоровича взяли Корсунь, Канів та Переяслав. Із гаслом захисту православної церкви до повстанців звертався митрополит Йов Борецький. Т. Федорович закликав українців приєднуватися до запорожців, щоб захистити православну віру та звільнитися від польської влади.

Вирішальна битва повстанців із військом коронного гетьмана С. Конецпольського відбулася під Переяславом. Запеклі бої тривали майже три тижні. Важливою подією стала «Тарасова ніч», як назвав її в однойменній поемі про повстанців Т. Шевченко. Невеликий козацький загін уночі непомітно проник у ту частину польського табору, де розташовувався штаб С. Конецпольського, і повністю знищив його охорону — «Золоту роту», що складалася зі 150 молодих шляхтичів із найзнатніших родів.

Затягування боротьби в ситуації загрози нової війни з Московською державою змусили С. Конецпольського укласти з повстанцями Переяславську угоду 1630 р. Згідно з нею реєстровці-повстанці не підлягали покаранню, залишалися чинними статті Куруківської угоди, але реєстр збільшувався із 6 тис. до 8 тис. осіб. Реєстрові козаки зобов’язувалися покарати учасників морських походів до турецьких володінь і спалити свої чайки. Т. Федоровича позбавили гетьманства. Проте низка гострих проблем, зокрема утиски православної церкви, в угоді навіть не згадувалися та залишалися нерозв’язаними.

4. ПОВСТАННЯ І. СУЛИМИ 1635 р. Прагнучи приборкати Запорозьку Січ, сейм Речі Посполитої в лютому 1635 р. ухвалив постанову «Про припинення козацького свавілля». Відповідно до неї на українські землі вводилися військові підрозділи Речі Посполитої, запроваджувалася смертна кара для реєстровців, які брали участь у повстаннях або були причетні до проявів непокори польському командуванню чи козацькій старшині. Також виділялися кошти на будівництво фортеці на правому березі Дніпра біля першого (Кодацького) порогу.

Фортеця Кодак. Сучасна реконструкція

Руїни фортеці Кодак

Визначте за малюнками особливості розташування та укріплень фортеці Кодак.

У липні 1635 р. спорудження фортеці Кодак, яким керував французький інженер Г. Л. де Боплан, завершилося. У фортеці розмістився гарнізон із 200 німецьких найманців.

Запорожці розуміли, яку небезпеку становить для них Кодак, що був перешкодою для руху втікачів на Січ і рейдів козаків у верхів’я Дніпра. Гетьман нереєстрового козацтва Іван Сулима разом із січовою старшиною вирішив знищити фортецю. Близько середини серпня 1635 р. вночі загін козаків, очолюваний І. Сулимою, захопив фортецю Кодак та знищив її залогу. Після цього ватажок підняв селян і міщан на повстання. Однак владі вдалося придушити виступ. Польські війська оточили фортецю Кодак, а загін реєстровців, який проник до фортеці, захопив І. Сулиму та видав його владі. Ватажка повстанців відправили до Варшави, де й стратили.

Кілька разів козаки захоплювали й руйнували Кодак, а польська влада відбудовувала фортецю. У 1638 р. С. Конецпольський наказав відновити її в черговий раз.

5. КОЗАЦЬКЕ ПОВСТАННЯ 1637—1638 рр. Новим великим виступом козаків стало повстання 1637—1638 рр. Поштовхом до нього була проведена наприкінці квітня 1637 р. коронним польним гетьманом Миколаєм Потоцьким «чистка» козацтва, унаслідок якої в реєстрі залишилися лише ті козаки, яких схвалили місцеві старости.

Повстання очолив Павло Бут (Павлюк), обраний на Січі гетьманом нереєстрового козацтва. Виступаючи під гаслами знищення зрадників-старшин, боротьби з «ляхами», захисту православної віри і «наших золотих вольностей», повстанці закликали населення приєднатися до них. Досить швидко П. Бут зібрав майже 10 тис. осіб. Однак повстанські загони діяли роз’єднано й були погано озброєні.

Павло Бут (Павлюк). Невідомий художник. ХІХ ст.

Яків Острянин (Остряниця). Невідомий художник. ХІХ ст.

ЦІКАВІ ФАКТИ

За досить поширеною версією, після поразки козацького повстання в червні 1638 р. Я. Острянин із групою у 3 тис. осіб, до якої входили козаки та їхні сім’ї, переселився до володінь Московської держави. Місцевий бєлгородський воєвода виділив для переселенців стару фортецю Чугуїв на умовах побудови ними дерев’яної фортеці замість існуючого напівзруйнованого укріплення. Так розпочалася колонізація українцями Слобожанщини. 10 серпня 1638 р. вважається датою заснування міста Чугуїв козаками-переселенцями, очолюваними Я. Острянином.

У грудні 1637 р. польська армія, очолювана М. Потоцьким, виступила проти бунтівників. У вирішальному бою 15-тисячної польської армії з 10-тисячним козацьким військом під селом Кумейки неподалік Канева повстанці зазнали поразки. Вони відступили, але потрапили в оточення й здалися. П. Бута та інших козацьких ватажків, яких старшина видала польській владі, пізніше стратили у Варшаві.

Однак повстання не припинилося. Навесні 1638 р. боротьбу продовжив новообраний гетьман нереєстрового козацтва Яків Острянин (Остряниця). У березні він виступив із Січі, намагаючись знищити частини коронного війська на Лівобережжі. У квітні Я. Острянин переміг велике польське військо під Говтвою. Проте сили були нерівними, особливо коли до коронного війська приєдналися війська гетьмана М. Потоцького й загони магната Я. Вишневецького.

У травні повстанці зазнали невдачі під Лубнами. Запеклі бої між Я. Острянином та польським військом розгорнулися під Жовнином. Втративши надію на успіх, гетьман із невеликим загоном переправився через річку Сула й дістався території Московської держави.

Козаки, що залишилися, продовжували боротьбу на чолі з новообраним гетьманом Дмитром Гунею. Він відійшов на південь і створив укріплений табір в урочищі Старець на старому руслі Дніпра. Майже півтора місяця повстанці витримували облогу, але дізнавшись, що загони, які йшли їм на допомогу, розбиті, склали зброю. Повстання зазнало поразки.

6. ПРИЙНЯТТЯ «ОРДИНАЦІЇ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО...». На початку вересня 1638 р. коронний польний гетьман М. Потоцький скликав у Києві загальну раду реєстрового козацтва, де оголосив «Ординацію Війська Запорозького, яке перебуває на службі Речі Посполитої», раніше ухвалену сеймом.

Ця постанова скасовувала назавжди «унаслідок заколотів» усі права й привілеї реєстровців, якими вони користувалися «за вірні послуги від наших предків». На посаду керівника Війська Запорозького (гетьмана) назавжди заборонялося обирати особу з козацького середовища. Замість нього за рекомендацією коронного гетьмана сейм призначав королівського комісара реєстру. Йому належала вся судова й військова влада в реєстрі. Виборність старшини й козацьке судочинство скасовувалися.

Реєстр становив 6 тис. козаків. До нього могли увійти лише ті, хто не брав участі в повстаннях. Усі виключені з реєстру поверталися до свого попереднього стану. Міщанам і селянам заборонялося вступати до козаків під загрозою конфіскації майна, а також видавати заміж дочок за козаків. Полки реєстровців по черзі несли службу на Запорозькій Січі. Вони мали «попереджувати, щоб свавілля не переховувалося на островах і річках і звідти не відправлялось у морські походи».

Висловіть судження про те, чи могли положення «Ординації Війська Запорозького...» забезпечити тривалий мир і спокій у тогочасній Україні. Поясніть свою думку.

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

З «Ординації Війська Запорозького...» (1638 р.)

...Через те, що єдиним нашим бажанням у справі управління державами є знайти такі способи, із яких наші вірнопіддані завжди переконувалися б у нашій королівській ласці, але оскільки козацька сваволя так розгнуздалася, що для приборкання її довелося рушити наші війська й битися з козаками, і з благословення Бога. розгромити й уразити їх, відвернувши цим страшну небезпеку від Речі Посполитої, — тому на вічні часи позбавляємо козаків старшинства, всяких давніх судових установ, права, доходів та інших відзнак, набутих ними за вірні послуги від наших предків і тепер унаслідок заколотів утрачених, і бажаємо тих, кого в живих зберегло воєнне життя, мати в стані простого народу, оберненого в хлопів.

Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. Чим сейм обґрунтовував необхідність покарання? 2. Чи могли зазначені заходи покращити ситуацію на українських землях? Поясніть свою точку зору.

На початку грудня 1638 р. в урочищі Маслів Став (поблизу сучасного села Миронівка Київської області) відбулася «остаточна комісія з козаками», де реєстровців змусили прийняти умови «Ординації Війська Запорозького...».

Період без значних соціальних протестів, що встановився після цього, в історії Речі Посполитої називають десятиліттям «золотого спокою». Проте, фактично зруйнувавши традиційне козацьке самоуправління, влада створила ситуацію, за якої в козацькому середовищі поступово наростала напруженість. Це призвело до початку в 1648 р. Національно-визвольної війни українського народу (про неї ви дізнаєтеся в наступних параграфах).

ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?

  • Основною причиною козацько-селянських повстань 20—30-х рр. XVII ст. було невдоволення українського населення владою Речі Посполитої.
  • Незважаючи на поразки, ці повстання відіграли важливу роль. Відстоювання козацтвом своїх станових привілеїв, висунуті ним гасла захисту православ’я, звільнення селян від панів і всіх українських земель від польської влади забезпечили підтримку повстанців значною частиною населення.
  • Козацтво продемонструвало можливість стати провідником українського національно-визвольного руху.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

1625 р. — повстання М. Жмайла.

1630 р. — повстання Т. Федоровича (Трясила).

1635 р. — повстання І. Сулими.

1637—1638 рр. — козацькі повстання під проводом П. Бута (Павлюка), Я. Острянина (Остряниці), Д. Гуні.

1638 р. — прийняття «Ординації Війська Запорозького...».

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Перевірте свої знання за навчальною грою «Хто це?». Правила гри. Учні та учениці об’єднуються у дві команди. Перша команда загадує за матеріалом параграфа історичну особу та дає її коротку характеристику. Друга команда має визначити, про кого йдеться. Кожна правильна відповідь дає команді 1 бал. Потім команди міняються: друга команда ставить запитання, а перша відповідає. Кількість запитань визначається заздалегідь.

2. Що стало причиною козацько-селянських повстань на українських землях у 20-х рр. XVII ст.? 3. Якими були перебіг і результати польсько-козацького збройного конфлікту 1625 р.? 4. У чому полягали особливості повстання Т. Федоровича (Трясила) 1630 р.? 5. Визначте характерні риси повстання І. Сулими 1635 р. 6. Чим козацьке повстання 1637—1638 рр. відрізнялося від попередніх виступів? 7. Які обмеження накладалися на козацтво «Ординацією Війська Запорозького...»?

8. Покажіть на карті атласу місця, пов’язані з перебігом козацько-селянських повстань 20—30-х рр. XVII ст. 9. Складіть таблицю «Козацько-селянські повстання 20—30-х рр. XVII ст.».

Причини повстань

Дата

Керівники

Основні події

Результати і наслідки

10. Колективне обговорення. Яким, на вашу думку, було місце козацько-селянських повстань 20—30-х рр. XVII ст. в подіях цього періоду та історії України загалом? 11. Якими цінностями керувалися повстанці та представники влади під час козацько-селянських повстань 20—30-х рр. XVII ст. на українських землях? Поясніть свою думку. 12. Робота в малих групах. Розподіліть ролі та підготуйте невеликі інсценівки, що відображають епізоди козацько-селянських повстань 20—30-х рр. XVII ст. (тематику розподіляє вчитель/вчителька).