Історія України. Повторне видання. 9 клас. Гісем

§ 8. Початок українського національного відродження

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ЗМОЖЕТЕ: дізнатися про особливості українського національного відродження на українських землях під владою Австрійської імперії; з’ясувати, як розпочалося українське відродження на Закарпатті та у Східній Галичині; визначити зміст складових першого етапу українського національного відродження на західноукраїнських землях й діяльності «Руської трійці».

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Що таке національне відродження? 2. На які стадії (етапи) його поділяють дослідники? 3. Яким є зміст трьох стадій (етапів) національного відродження?

  • Визначте складові українського відродження на українських землях під австрійською владою.

1. Особливості українського національного відродження на західноукраїнських землях у складі Австрійської імперії. Умови, у яких відбувалося українське національне відродження на українських землях, підвладних австрійським Габсбургам, були набагато складнішими, ніж на тих, що перебували під владою Російської імперії, де зростанню національної свідомості українців сприяла пам’ять про Гетьманщину.

За час перебування під владою різних держав місцеві українці фактично втратили власну еліту, переважну їх більшість становило селянство. Єдиною верствою, спроможною відігравати роль суспільних лідерів у Східній Галичині та Закарпатті, стало греко-католицьке духовенство. Воно було зацікавлене в тому, щоб місцеве українство зберігало свою владу й відчували свою відповідальність за власне майбутнє. У результаті реформ Марії-Терезії та Йосифа II греко-католицьке духовенство позбулося польського тиску й отримало можливість здобувати добру освіту. Отже, початок західноукраїнського національного відродження в краї був пов’язаний із діяльністю греко-католицького духовенства і через це мав набагато консервативніший характер, ніж на українських землях під владою Російської імперії.

Реформи кінця XVIII ст. покращили становище української спільноти в краї. Завдяки цьому австрійська влада мала її підтримку, коли протидіяла місцевим польським та угорським національним рухам. Водночас влада Габсбургів не бажала посилення українського національного руху і розглядала його лише як засіб ослаблення інших рухів.

Перший етап українського національного відродження розпочався наприкінці XVIII ст. в Закарпатті. У перші десятиліття XIX ст. воно набуло поширення у Східній Галичині. В обох частинах регіону провідна роль у цьому русі належала греко-католицькому духовенству. У Північній Буковині українське національне відродження розпочалося в другій половині XIX ст.

У роки «Весни народів» 1848—1849 рр. підпорядковані австрійським Габсбургам українські землі почали випереджати ті, що перебували у складі Російської імперії за темпами розвитку українського національного руху. Це було викликано передусім утисками українства з боку російської влади.

Перемишль — осередок греко-католицької єпархії у Східній Галичині

Проте сам факт переходу першості в цьому процесі зі сходу українських земель на захід свідчив, що українська спільнота, розмежована імперськими кордонами, продовжувала розвиватися як одне ціле, зі спільним минулим і майбутнім.

  • Назвіть події, пов’язані з українським національним відродженням на Закарпатті.

2. Початок українського національного відродження на Закарпатті. Андрій Бачинський. Наприкінці XVIII ст. в середовищі національно свідомих діячів слов’янських народів зароджується рух так званих «будителів», які закликали «прокинутися від багаторічного сну», згадати про своє минуле й боротися за своє майбутнє.

На українських землях, підвладних австрійським Габсбургам, перше покоління «будителів» Закарпаття і Східної Галичини вийшло із середовища греко-католицького духовенства, що здобуло освіту у Відні, у «Барбареумі». Цей навчальний заклад у той час став своєрідним європейським центром слов’янського відродження. Із його стін вийшло чимало майбутніх слов’янських просвітителів.

Закарпатські «будителі» приділяли увагу збереженню рідної мови й історії місцевого українського населення регіону, сприяючи цим розвитку його національної самосвідомості. Своєю діяльністю вони, запобігаючи переходу зі східного католицького обряду до західного, перешкоджали процесам онімечування й мадяризації Закарпаття. При цьому вони підтримували зв’язки з представниками слов’янського відродження з Чехії, Словаччини, Польщі, Сербії, Хорватії та діячами національного руху інших регіонів українських земель.

На Закарпатті наприкінці XVIII ст. центром українського національного відродження стала Мукачівська греко-католицька єпархія, завдяки діяльності єпископа Андрія Бачинського.

Усвідомлення А. Бачинським, що доки існуватиме мова, доти існуватиме й сам народ, мало важливе значення. Завдяки його зусиллям на Закарпатті при церковних громадах діяло близько 300 початкових шкіл. Найталановитіші із закарпатських українців здобули освіту в провідних європейських університетах і стали відомими вченими. Це Петро Лодій, Іван Орлай, Юрій Гуца-Венелін, Михайло Балудянський, Михайло Поп-Лучкай та інші.

«Будителі» (буквально — «ті, хто пробуджують») — назва, що використовувалася щодо діячів національного відродження в слов’янських країнах Східної і Південної Європи XIX ст.

Андрій Бачинський в умовах спроб мадяризації та окатоличення закарпатських українців своїми діями захищав їх від цього. Саме він, як радник імператриці Марії-Терезії, домігся відкриття у Відні «Барбареуму» для навчання греко-католицького духовенства. У своїх посланнях він вимагав від місцевих священників організовувати школи при церквах і спонукати батьків відправляти до них дітей. Андрій Бачинський переніс свою резиденцію до Ужгорода, де створив семінарію й заснував велику бібліотеку. У ній зберігалося близько 9 тис. стародавніх рукописів, першодруків, рідкісних книг із різних країн Європи. Він заснував єпархіальний архів, що став унікальним джерелом для дослідників історії Закарпаття.

Із єпископського послання Андрія Бачинського до духовенства

Історичний досвід, численні приклади свідчать, що для зміцнення будь-якої народності або нації немає підйоми міцнішої або тривкішої, аніж збереження питомої батьківської та материнської мови, писемності та віри. Як тільки який-небудь народ починає соромитися і цуратися рідної мови, писемності та релігії, а відтак і зовсім її забувати, одразу ж починають відбуватися незворотні зміни...

Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. У чому єпископ убачав головну небезпеку для існування будь-якої народності? 2. Як він визначив роль мови у збереженні національної свідомості?

Доктор богослов’я Михайло Левицький за період перебування перемишльським єпископом та галицьким митрополитом зумів зробити дуже багато для національного пробудження галицьких українців. Разом зі своїми прибічниками він піклувався про заснування народних шкіл і видання для них підручників. Водночас Μ. Левицький був досить консервативною людиною і вважав, що галицькі українці мають бути вдячними австрійським Габсбургам за те, що від них отримали. Зокрема, митрополит став ініціатором цензурної заборони альманахів «Зоря» і «Русалка Дністровая», підготовлених до видання «Руською трійцею». Під час революційних подій 1848—1849 рр. він підтримав створення Головної руської ради й спонукав духовенство до праці над просвітою народу.

За підтримки А. Бачинського церковний діяч із Мукачева Іоаникій Базилович створив першу працю з історії Закарпаття — «Короткий нарис фундації Федора Коріятовича». Головним внеском І. Базиловича в українське національне відродження стало те, що він одним із перших заявив, що закарпатські українці належать до східних слов’ян, є корінним населенням регіону, мають власних діячів освіти та вчених, які століттями творили їхню культуру. У той час коли тогочасні австрійські та російські історики взагалі заперечували існування українців, І. Базилович вирізняв серед східних слов’ян три гілки, що заселяли Московію, Білорусію та Україну. За це його вважають одним із перших «будителів» Закарпаття.

  • Яку роль у початку українського національного відродження у Східній Галичині відіграло засноване у Перемишлі «Товариство...»?

3. Початок українського національного відродження у Східній Галичині. Центром першої хвилі українського національного відродження у Східній Галичині став Перемишль, що був у цей час осередком греко-католицької єпархії в краї. Тут існувала велика бібліотека, діяла семінарія, працювало чимало освічених представників греко-католицького духовенства. Серед них вирізнялися Іван Могильницький, Йосип Левицький, Іван Снігурський, Йосип Лозинський та інші. Надихав цей гурт перемишльський єпископ Михайло Левицький.

У 1816 р. за підтримки єпископа І. Могильницький створив у Перемишлі «Товариство галицьких греко-католицьких священників для поширення письмами просвіти й культури серед вірних на основі християнської релігії». Його метою стало видання книжок для народу, написаних зрозумілою йому мовою, та організація початкових шкіл при церквах. Діяльність товариства поступово набувала розмаху. Із метою підготовки вчителів для шкіл у 1817 р. в Перемишлі заснували дяко-вчительський інститут. У 1832 р. на території Перемишльської єпархії діяло 383 школи. Було також видано кілька підручників та молитовників народною мовою.

Сам І. Могильницький був послідовним прихильником розвитку української літературної мови на основі «живої мови народу». Він першим у Галичині почав проголошувати проповіді народною мовою. У спеціальних зверненнях до Відня І. Могильницький доводив, що українська мова не є поєднанням російської і польської мов, або діалектом однієї з них, а окремою слов’янською мовою.

Оцінюючи діяльність «Товариства...» у Перемишлі, історики зазначають, що воно започаткувало в Галичині ідею єдності західних і східних українців. Вони поширювали ідею того, що «русини» Галичини належать до того самого українського народу, який заселяє українські землі під владою Російської імперії.

Нетривала, але плідна діяльність товариства призвела до того, що австрійська влада надала українським греко-католикам і польським римо-католикам у Галичині однакові права з утримання шкіл й навчання своїх дітей рідними мовами.

  • Що було притаманно діяльності «Руської трійці»?

4. Подальший розвиток українського національного відродження на західноукраїнських землях під австрійською владою. «Руська трійця». Протягом перших десятиліть XIX ст. в краї завдяки самовідданій праці дослідників-аматорів відбувалося вивчення історії, мови і народної культури місцевих українців. З’явилися такі історичні дослідження, як «Історія про карпато-росів» Івана Орлая, «Опис історії народу руського» та «Історія Галицько-Руського князівства» Дениса Зубрицького, «Історія карпатських русинів» Михайла Поп-Лучкая. Дослідженням мови закарпатських і галицьких русинів були присвячені праці «Граматика Арсенія Коцака», Івана Могильницького («Граматика язика славєноруського») та Михайла Поп-Лучкая («Граматика слов’яноруська»).

Спільними за походженням вважав східно- і західноукраїнські народні пісні Петро Лукашевич, який видав збірку «Малоросійські і червоноруські думи і пісні».

Велику роль у розвитку українського відродження в краї відіграла діяльність «Руської трійці» — утвореного у Львові в 30-х рр. XIX ст. гуртка львівських романтиків із вихованців семінарії та студентів університету. Із цього часу роль центру українського відродження у Східній Галичині набув Львів.

Гурток очолювали троє друзів, об’єднаних спільними поглядами, — Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький. Натхненником і душею «Руської трійці» став Μ. Шашкевич. Поступово навколо них об’єднався гурт однодумців.

Натхнені ідеалами романтизму й рухами слов’янського національного відродження, що розгорталися в цей час у Європі гуртківці прагнули прислужитися справі відродження національного життя української спільноти загалом і галицьких українців зокрема. Вони розгорнули активну збиральницьку, дослідницьку й видавничу діяльність у галузях збирання фольклору, дослідження народних звичаїв й вивчення джерел минулого української спільноти. При цьому вони займалися літературною й перекладацькою творчістю.

Увагу громадськості привертали їхні виступи із закликами розвивати українську літературу на основі народної розмовної мови, перекладати нею твори з інших мов, проти спроб латинізації української мови, використання її в церковних проповідях і повсякденному вжитку.

Важливе місце в діяльності «Руської трійці» мала підготовка й видання в 1837 р. альманаху «Русалка Дністровая»* — першої на українських землях у складі Австрійської імперії збірки, надрукованої українською мовою. Проте видання альманаху було заборонено, а наклад знищений за розпорядженням органів цензури, а самі члени гуртка опинилися під наглядом поліції. Це спричинило занепад гуртка, який остаточно припинив свою діяльність у 1843 р. після смерті Μ. Шашкевича.

Основним наслідком діяльності «Руської трійці» стали популяризація серед української громади Галичини живої народної мови місцевих українців й започаткування там нової української літератури.

* Детальніше про альманах «Русалка Дністровая» ви дізнаєтеся на практичному занятті.

Маркіян Шашкевич

Іван Вагилевич

Яків Головацький

Члени «Руської трійці» підтримували тісні зв’язки з діячами українського національного руху з українських земель, які перебували у складі Російської імперії — Ізмаїлом Срезневським, Михайлом Максимовичем, Йосипом Бодянським.

У 1836 р. Μ. Шашкевич уперше в історії Східної Галичини виступив українською народною мовою в музеї семінарії перед духовенством і гостями. Він прагнув довести, що нею можна виголошувати богословські ідеї. Виступ усім сподобався. Відтоді вживання української народної мови поступово почало набувати все більше прихильників серед місцевої української спільноти.

Лідери «Руської трійці» підтримували зв’язки й співпрацювали з представниками національних рухів слов’янських та інших народів. Завдяки цьому вони долали цензурні заборони, що створювалися для їхніх праць у Східній Галичині. Твори гуртківців видавалися у Буді (частина сучасного міста Будапешт в Угорщині), Відні, Празі, Варшаві, Лейпцигу, Штутгарті, Москві та Санкт-Петербурзі. Багато творів гуртківців перекладено іноземними мовами.

Працюємо з хронологією

1816 р. — створення «Товариства галицьких греко-католицьких священників для поширення письмами просвіти серед вірних на основі християнської релігії».

30-ті рр. XIX ст. — утворення «Руської трійці».

На підставі фактів, розглянутих у параграфі, сформулюйте судження про:

  • основні характеристики українського національного відродження на українських землях під владою Австрійської імперії;
  • діяльність «будителів» українства на Закарпатті;
  • роль у початку українського національного відродження у Східній Галичині «Товариства...», створеного в Перемишлі;
  • значення діяльності «Руської трійці» для українського національного відродження в краї.

Запитання і завдання

1. Перевірте набуті знання за допомогою навчальної гри «Перекладачі». Правила гри. Учитель/учителька наводить фразу або термін, викладений науковою мовою, із розглянутого матеріалу і пропонує «перекласти» його більш зрозумілою мовою. Усім бажаючим пропонується висловити власні пропозиції. Найбільш вдалі тлумачення можна розмістити на стенді або іншому доступному для інших місці.

2. Порівняйте особливості українського національного відродження на українських землях у складі Російської та Австрійської імперій. 3. Оцініть роль закарпатських «будителів» у початку українського національного відродження в краю. 4. Чим була важливою для українського національного відродження у Східній Галичині діяльність Перемишльського «Товариства...»? 5. Яким, на вашу думку, було місце «Руської трійці» в українському національному русі у Східній Галичині?

6. Покажіть на карті місця, пов’язані з розгортанням українського національного руху на українських землях під владою Австрійської імперії в цей період. 7. Розпочніть складання порівняльної таблиці «Розвиток українського національного відродження/руху на українських землях у складі Російської та Австрійської імперій».

Стадія національного руху

Основні події українського національного руху, які відбувалися на українських землях у складі

Російської імперії

Австрійської імперії

8. Робота в парах. За додатковими джерелами інформації підготуйте повідомлення з презентацією (представленням класу) про внесок «Руської трійці» у розвиток української культури. 9. Колективне обговорення. У чому, на вашу думку, полягала соціальна відповідальність та якою була життєва позиція лідерів «Руської трійці»? Поясніть свою позицію.