Історія України. 8 клас. Гісем

§ 7. Культура України XVI ст.

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: про умови розвитку культури України в XVI ст. та формування української мови; якими були здобутки шкільництва, книговидання, літератури, архітектури й образотворчого мистецтва в цей період; хто такий «меценат»; що таке «слов’яно-греко-латинська школа», «академія», «колегіум (колегія)», «ордер», «гравюра».

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Як у другій половині XIV—XV ст. на українських землях розвивалася освіта? 2. Що таке «сім вільних наук»? 3. Назвіть події, які започаткували українське книговидання. 4. Укажіть здобутки української літератури другої половини XIV—XV ст. 5. Дайте визначення понять «іконопис», «фреска» і «книжкова мініатюра». 6. Назвіть пам’ятки архітектури й образотворчого мистецтва другої половини XIV—XV ст. 7. Із курсу зарубіжної літератури з’ясуйте, що вам відомо про характерні риси культури та літератури Відродження (Ренесансу).

1. Умови розвитку української культури в XVI — першій половині XVII ст. Формування української мови. У XVI ст. тривав подальший розвиток культури України. Проте умови, у яких він відбувався, були не дуже сприятливими. Через відсутність державності в українців у цей період розвиток культури залежав від політики урядів країн, до складу яких входили українські землі.

Унаслідок Люблінської унії 1569 р. більша частина українських земель опинилася в межах однієї держави. Це, з одного боку, сприяло їх культурному зближенню, а з іншого — спричинило процеси полонізації та окатоличення українців. Важливе місце в культурному розвитку цього періоду належало церкві. Укладення Берестейської унії 1596 р. призвело до поглиблення кризи православної церкви та втрати нею свого привілейованого становища в суспільстві, що негативно позначилося на розвитку української культури.

У XVI ст. писемну мову українців і білорусів називали руською. У Великому князівстві Литовському вона визнавалася офіційною мовою, якою були написані Литовські статути, здійснювалося діловодство в судах і установах тощо.

У текстах багатьох тогочасних документів дослідники визначають вплив усної народної мови. Вважається, що в цей час у руській мові під впливом усного народного мовлення з’явилися нові риси.

На думку сучасних дослідників, у 1570—1670 рр. руська мова часто була фактично тотожною польській мові в лексиці та синтаксисі (сукупності слів і поєднанні їх у текст), але її фонетика й морфологія (звукова будова й визначення слів) спиралися на руське підґрунтя. Виразним символом, який підкреслював її «руськість», була кирилиця. При цьому руська мова, або староукраїнська літературна мова, залишалася досить далекою від тієї народної мови, якою розмовляло українське населення. Варто також звернути увагу, що руська мова вважалася світською «простою» мовою на противагу церковнослов’янській.

  • Визначте умови розвитку української культури в цей період.

У XVI — першій половині XVII ст. українська культура зазнавала впливу культурно-ідеологічних течій, що панували в цей час у Європі. Із заходу на схід українськими землями поширювалися нові тенденції, пов’язані з Відродженням, Бароко, Реформацією та Контрреформацією. Українські культурні діячі, сприймаючи нові європейські ідеї цієї доби, шукали в них шляхи вирішення тогочасних проблем своєї Батьківщини.

Пам’ятник А. Заславській-Гольшанській у м. Дубровиця (Рівненська обл.). Сучасний вигляд

Меценат — заможний покровитель наук і мистецтв.

Однією з перших книг, перекладених із церковнослов’янської староукраїнською літературною мовою, стало Пересопницьке Євангеліє. Переклад здійснили за меценатства волинської княгині Анастасії Заславської-Гольшанської та князів Івана і Федора Чарторийських — відомих захисників православ’я. Авторами твору були архімандрит Пересопницького монастиря Григорій і син священнослужителя з міста Сянок Михайло Василевич. Вони не просто замінювали слова церковнослов’янської мови або неслов’янського походження на зрозумілі тогочасним українцям розмовні, але й наводили їхні тлумачення й добирали синоніми.

Дещо пізніше з’явилися інші переклади біблійних текстів тогочасною народною українською мовою — Крехівський Апостол (після 1563 р.), Житомирське Євангеліє (1571 р.) тощо.

2. Освіта, література та книговидання. У XVI ст. на українських землях, як і в попередні часи, при церквах та монастирях діяли початкові школи. Дяки, що вчителювали там, навчали дітей читання й письма церковнослов’янською мовою, арифметики й співу. Діти заможних верств суспільства здобували домашню освіту. Крім читання, письма й арифметики, вони вивчали латину та грецьку мови, основи філософії.

У 70-х рр. XVI ст. на українських землях з’явилися нові заклади середньої освіти. У Європі в цей час виникали школи, де навчали латини і «семи вільних наук» — граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, астрономії та музики. У тогочасній Україні навчальними закладами цього типу стали слов’яно-греко-латинські школи. Першу таку школу створив князь В.-К. Острозький у своєму замку в Острозі близько 1576 р. Він також організував там друкарню, науковий гурток і запровадив вивчення філософії. Це означало, що Острозька школа давала початки вищої освіти.

Одночасно із цим за підтримки князя запрошені ним українські та грецькі мовознавці й богослови готували переклад Біблії церковнослов’янською мовою для подальшого друкування. Створений князем В.-К. Острозьким освітній, науковий і видавничий осередок сучасники з повагою називали академією, «Волинськими Афінами», тримовним ліцеєм, греко-слов’янським училищем.

Острозька академія існувала завдяки племінниці князя Гальшці (Ельжбеті) Острозькій. У 1579 р. вона заповіла своє майно на утримання шпиталю та академії в Острозі.

Пам’ятний знак на честь відкриття Острозької академії в м. Острог (Рівненська обл.). Сучасний вигляд

Слов’яно-греко-латинська школа — навчальний заклад, у якому крім «семи вільних наук» вивчали церковнослов’янську, грецьку й латинську мови.

Академія — тут: назва навчального закладу в Європі XVI ст.

Гальшка (Ельжбета) Острозька. Художник Ю. Нікітін

Гальшка (Ельжбета) Острозька — княгиня з роду Острозьких, що стала меценаткою культури, засновницею Острозької академії. Сучасники називали її однією з найгарніших жінок XVI ст. Проте підтвердити це неможливо через відсутність жодного її прижиттєвого портрета. В офіційних документах вона записана під ім’ям Ельжбета. Проте в історію України жінка увійшла під народним ім’ям — Гальшка.

Діяльність Г. Острозької знайшла відображення у творах українських, польських, російських, чеських літераторів та істориків. Княгиня померла в 1582 р. у віці 43 років. Наприкінці життя вона прийняла православ’я. Пам’ять про меценатство княгині зберігається в сучасному Національному університеті «Острозька академія». У межах святкування Днів університету проводиться конкурс «Гальшка року».

Колегіум (колегія) — назва середнього й вищого навчального закладу в Європі XVI ст.

Княгиня стала однією з відомих покровительок культури в історії України XVI ст.

Острозька академія стала першим на українських землях навчальним закладом, де розпочався процес поєднання власної греко-слов’янської та західноєвропейської латинської культурних традицій. Продовжився цей процес у братських школах. Перша така школа на українських землях виникла близько 1585 р. при Львівському братстві. В основі діяльності всіх братських шкіл був статут Львівської братської школи. Метою цих шкіл стало надання освіти, яка ґрунтувалася б на власних культурних традиціях і водночас не поступалася за якістю західноєвропейським школам.

Одночасно з братськими (православними) школами на українських землях існували єзуїтські (католицькі), протестантські й унійні (греко-католицькі) школи — колегіуми (колегії).

У цей період розвивалися різні жанри літератури. Під впливом західноєвропейського Відродження поширилася новолатинська поезія. Її представники дотримувалися ідеалів гуманізму, часто зверталися до образів Античності, писали свої твори латиною. Одним із кращих творів цього жанру є написана в 1584 р. поетом Себастьяном Кльоновичем поема «Роксоланія». У ній змальовано побут і звичаї українського селянства, описано природу України, Львів, Київ та інші міста, наведено зразки українського фольклору латиною.

У XVI ст. успішно розвивалося книговидання. Значний внесок у його становлення зробив московський першодрукар Іван Федорович. Переїхавши до Львова, він коштом Львівського братства видав у 1574 р. свої перші на українських землях книги — «Апостол» (найстаріша відома нині книга, що вийшла друком на українських землях) і «Буквар» (перший у Східній Європі друкований підручник).

Перший колегіум на українських землях було засновано в 1575 р. в Ярославі (нині територія Польщі). До колегіумів приймали на навчання дітей різних станів і віросповідання. Головним предметом стала латинська мова, якою викладали інші дисципліни із «семи вільних наук». Також вивчалася грецька, а в Луцькому колегіумі і руська мови. Усі колегіуми мали свої бібліотеки, бурси (притулки для бідних студентів), шкільні театри та аптеки. При Львівському й Перемишльському колегіумах існували друкарні. Навчання в колегіумах було безкоштовним.

Сторінка «Порядку шкільного» — статуту Львівської братської школи 1586 р. Фотокопія

Особливо плідною була діяльність І. Федоровича в Острозі, куди його запросив працювати князь В.-К. Острозький. У 1581 р. він надрукував тут Острозьку Біблію — перше повне видання Біблії церковнослов’янською мовою, що вважається шедевром друкарського мистецтва.

Крім Острозької друкарні, великою стала Львівська братська друкарня, що розпочала свою роботу в 1586 р. Її було створено на основі друкарні І. Федоровича, викупленої братством після смерті друкаря.

3. Архітектура й містобудування. У XVI ст. на українських землях спостерігався розквіт архітектури. Відновлювалися зруйновані міста, засновувалися нові, зводилися храми, монастирі, будувалися оборонні й житлові споруди. Тогочасні будівники намагалися зберегти давні традиції та поєднати їх із новими рисами європейського стилю Ренесанс.

Головним об’єктом художньої уваги ставав фасад будівлі, який прикрашали ордери, декоративно-орнаментальне ліплення тощо. Пам’ятки архітектури цієї доби збереглися в Луцьку, Кам’янці-Подільському, Жовкві, Бродах та Львові. Унікальними зразками архітектури Ренесансу є споруди на площі Ринок у центральній частині Львова — Чорна кам’яниця, будинок Корнякта, а також пам’ятки, пов’язані з діяльністю Львівського братства, — Успенська церква, вежа Корнякта, каплиця Трьох Святителів, створені в 60-х рр. XVI—XVII ст.

Постійні загрози зовнішнього вторгнення обумовлювали необхідність спорудження фортець або замків, за стінами яких могли знайти захист не лише їхні жителі, але й населення прилеглих земель. Чимало замків, збудованих у Середньовіччі, не відповідали вимогам часу, і в першій половині XVI ст. їх перебудували. Реконструкції зазнали й замки Луцька, Кременця, Мукачева, Вінниці, Меджибожа, Кам’янця тощо.

Деякі православні монастирі на західноукраїнських землях також оточували мури з вежами. Вони відігравали роль фортець. На Волині такими фортецями стали монастирі в селищах Межиріч і Дермань. Дерманський монастир розташовувався на високому пагорбі й був обнесений семиметровими стінами, біля яких проходив наповнений водою рів із перекидним мостом. До фортеці монастиря можна було потрапити через триярусну вежу, яка також слугувала дзвіницею.

До відомих пам’яток православної церковної архітектури XVI ст. належать Богоявленська церква в Острозі та Троїцька церква в Межирічі. Обидва храми були хрестово-купольними і відповідали будівельно-архітектурним традиціям Русі-України. Однак тогочасні умови життя також змусили пристосовувати ці церкви до оборони.

Ордер — вид архітектурної композиції, що складається з вертикальних колон і горизонтальних частин у відповідному стильовому оздобленні.

Каплиця Трьох Святителів у Львові. Сучасний вигляд

4. Образотворче мистецтво. Українське образотворче мистецтво цього періоду здобуло велике визнання. Більшість творів живопису відображала церковну тематику (фрески, ікони). Картини або портрети побутового характеру в цей час зустрічалися рідко. Митці продовжували розвивати давньоруські традиції. Проте в портретному живописі відчувався вплив італійського й німецького мистецтв.

У XVI ст. українські митці, як і раніше, багато працювали в Польщі. Зокрема, збереглися фрески на євангельські сюжети, виконані ними у храмах і спорудах Вавеля в Кракові. Однак від кінця XVI ст. їх витісняли італійські та німецькі митці. Це було пов’язане з тим, що католицьке духовенство засуджувало діяльність православних «схизматиків» у костьолах.

У тогочасному українському іконописі панівними залишалися традиції Русі-України, але почали з’являтися й нові риси. Митці більше уваги приділяли побутовим деталям, посилюючи тим самим реалістичні елементи. Пози зображених стали більш природними, а деталі одягу набули конкретності. Найбільше визнання в цей час мали львівська й перемишльська школи іконопису. Видатними творами середини XVI ст. вважаються ікони «Поклоніння волхвів» із села Бусовисько та «Різдво Христове» із села Трушевичі.

У XVI ст. успішно розвивалося українське різьбярство. Переважало різьблення по дереву, інколи зустрічалося різьблення на мармурі. Здебільшого це були надгробні монументи й плити.

Високого рівня розвитку досягла книжкова мініатюра — невеликі кольорові зображення в рукописних книгах. У XVI ст. на оформлення рукописних книг значно посилився вплив народного мистецтва — часто використовувалися мотиви, запозичені з народного ткацтва, різьблення по дереву та настінних розписів.

У другій половині XVI ст. після поширення книгодрукування почало розвиватися мистецтво гравюри. Першими українськими гравюрами вважають ілюстрації до «Апостола» й «Букваря», видані у Львові І. Федоровичем.

В українському образотворчому мистецтві другої половини XVI ст. відбувалися процеси відокремлення портрета від іконопису й перетворення його на самостійний жанр мистецтва. Це було пов’язано з новим розумінням образу людини, поширенням гуманістичних ідей Відродження та зрушеннями, що відбувалися в розвитку українського суспільства. На жаль, імена більшості тогочасних майстрів портрета не збереглися. Найвідомішими творами українських митців цього періоду є портрети князя, магната і вченого Яна Гербурта та В.-К. Острозького.

Талановитим художником-портретистом став Войцех Стефанович зі Львова. Під час візиту до міста польського короля Стефана Баторія в 1576 р. він виконав його портрет, за що отримав титул королівського придворного маляра. Портрет був створений майже з документальною достовірністю, у ньому відчутна властива майстрові глибока спостережливість у вивченні натури.

  • Порівняйте розвиток образотворчого мистецтва українських земель другої половини XIV—XV та XVI ст. Чи є правильним судження про появу в ньому нових рис?

Різдво Христове. Ікона із с. Трушевичі (Львівська обл.). Середина XVI ст. Національний музей у Львові

Гравюра — друкований відбиток на папері з малюнка, вирізьбленого на дошці.

Багатим оздобленням вирізняється Пересопницьке Євангеліє. Крім заставок та ініціалів, виконаних у формі традиційного геометричного орнаменту, воно містить чотири мініатюри із зображенням євангелістів. Кожна мініатюра прикрашена багатим рослинним орнаментом. Особливої урочистості мініатюрам та орнаментам Пересопницького Євангелія надають золоте тло і яскраві кольори — синій, червоний, зелений.

Працюємо з хронологією

1574 р. — видання «Апостола» — найстарішої відомої книги на українських землях.

Близько 1576 р. — заснування Острозької академії.

Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?

  • У XVI ст. руська мова під впливом усного народного мовлення розвивалася як староукраїнська літературна мова.
  • У другій половині XVI ст. на українських землях з’явилися навчальні заклади різних типів. Це дозволяло здобувати освіту представникам різних станів і сприяло формуванню відносно високого для свого часу рівня освіти.
  • Здобутки книговидання, літератури, архітектури й образотворчого мистецтва XVI ст. відображали розвиток як власне культури, так і всього українського суспільства в цей період.

Запитання та завдання

Стефан Баторій. Художник В. Стефанович. 1576 р.

1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Історична абетка». Правила гри. Учитель/учителька називає одну букву. Учні та учениці парами або малими групами за визначений час складають перелік термінів, що починаються на цю букву, за змістом розглянутої теми. Перемагають ті пари або малі групи, чий перелік матиме менше помилок і буде найдовшим.

2. Що серед умов розвитку культури України в XVI ст. впливало на неї позитивно, а що — ні? Чому? 3. Назвіть досягнення української мови в цей час. 4. Наведіть факти, що свідчать про здобутки освіти на українських землях. 5. Які явища свідчать про успіхи літератури й книговидання цього періоду? 6. Чим уславилися тогочасні архітектура й містобудування? 7. Визначте характерні риси розвитку образотворчого мистецтва на українських землях у цей час.

8. Покажіть на карті атласу місця, пов’язані зі здобутками культури на українських землях у XVI ст. 9. За додатковими джерелами підготуйте повідомлення з презентацією про Гальшку Острозьку. Скористайтеся відповідним планом-схемою в електронному додатку. 10. Розпочніть складання таблиці «Розвиток культури України в XVI — першій половині XVII ст.».

Галузь культури

Основні здобутки і досягнення

XVI ст.

Перша половина XVII ст.

Троїцька церква в Межирічі (Рівненська обл.). Сучасний вигляд

11. Колективне обговорення. Дайте обґрунтовану оцінку розвитку культури України в XVI ст. 12. Відвідайте місцевий художній музей або здійсніть віртуальну екскурсію до нього. Підготуйте повідомлення з презентацією про розвиток культури на українських землях у XVI ст. Скористайтеся відповідним планом-схемою в електронному додатку.