Історія України. 8 клас. Гісем

§ 18. Українська козацька держава в системі міжнародних відносин

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: яким було місце Гетьманщини в міжнародних відносинах тогочасної Європи; про особливості зовнішньої політики Гетьманщини; як розвивалися відносини між Українською козацькою державою й Московією в роки війни; про положення українсько-московського договору 1654 р.

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Робота в малих групах. Обговоріть та охарактеризуйте релігійну ситуацію в тогочасній Європі. 2. Які європейські країни належали до католицького та протестантського таборів? 3. Якими були особливості міжнародних відносин у Західній Європі на середину XVII ст.?

1. Місце Гетьманщини в міжнародних відносинах тогочасної Європи. Події, які з 1648 р. розгорталися на українських землях у складі Речі Посполитої, не залишили байдужими правителів країн Західної і Центральної Європи. Проте в Європі, де в рік початку Національно-визвольної війни українського народу завершилася перша загальноєвропейська Тридцятилітня війна, визначальним залишався релігійний чинник. Саме тому ставлення до подій у козацькій Україні суттєво відрізнялося залежно від того, до якого табору — католицького або протестантського — належала держава.

Більшість католицьких держав — Франція, Іспанське королівство, австрійські Габсбурги, Папська держава, князівства Південної Німеччини — одразу зайняли негативну позицію щодо національно-визвольної боротьби українського народу й підтримали свого союзника — Річ Посполиту.

Папа Римський Інокентій X закликав католицькі держави надати допомогу Речі Посполитій у боротьбі з українським козацтвом і застерігав польський уряд від найменших поступок йому. Він надіслав королю й сейму Речі Посполитої досить різкий протест проти укладення Зборівського договору. Папа заспокоївся лише тоді, коли польський уряд пояснив, що Зборівський договір є вимушеним кроком, і дотримуватися його Річ Посполита не збирається.

Австрійські Габсбурги, ослаблені Тридцятилітньою війною та протистоянням із протестантською Швецією, не мали можливості надати збройну допомогу Речі Посполитій, але дозволили їй набирати вояків-найманців у своїх володіннях.

Серед католицьких держав події в козацькій Україні позитивно сприйняла Венеціанська республіка, яка вбачала в українському козацтві вагому й корисну для себе антитурецьку силу. Після укладення Зборівського договору венеціанці спробували об’єднатися з козацтвом проти Османської імперії. Влітку 1650 р. із цією пропозицією до Б. Хмельницького прибуло венеціанське посольство на чолі з А. Віміною. Зважаючи на тогочасні події, виступ козаків проти турецького султана був приречений на невдачу, і гетьман відмовився.

  • Які міжнародні чинники були сприятливими для національно-визвольної боротьби українського народу, а які — ні?

Своє несхвалення Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст. активно висловлювали представники папського Риму. Так, у 1648—1652 рр. представник Папи Римського Іоанн Торрес, повідомляючи про події на українських землях і характеризуючи дії польських військ, писав, що це «наші перемоги» або «наші невдачі», а справу, за яку вів боротьбу на цих землях уряд Речі Посполитої, вважав справою католицької церкви.

Дари в Чигирині. Художник Т. Шевченко. 1844 р.

ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ ЗВ’ЯЗКИ ГЕТЬМАНЩИНИ ЗА ЧАСІВ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Серед держав протестантського табору, до яких належали Швеція, Англія, Нідерланди та князівства Північної Німеччини, переважало позитивне ставлення до боротьби українців проти Речі Посполитої. Вони були зацікавлені в ослабленні останньої як однієї з найбільших католицьких країн. Швеція в результаті перемоги в Тридцятилітній війні набула значного впливу на європейську політику. Саме її позиція перешкодила австрійським Габсбургам надати збройну допомогу Речі Посполитій. Шведський уряд уважно стежив за подіями на українських землях та стягував війська до польського кордону, плануючи вторгнення в ослаблену війною країну. У 1655 р. Швеція розпочала війну з Річчю Посполитою, більшість армії якої брала участь у воєнних діях на українських землях.

Скористатися послабленням Речі Посполитої зумів курфюрст бранденбурзький Фрідріх Вільгельм, який у цей час правив об’єднаною Бранденбург-Прусською державою. Пруссія була васалом Речі Посполитої. Фрідріх Вільгельм відмовився виконувати свої васальні обов’язки, виступати на боці польського короля у війнах і домігся звільнення Пруссії з-під польської залежності.

2. Зовнішня політика Гетьманщини. Успіхи в роки Національно-визвольної війни були б неможливими без здобутків гетьмана в зовнішній політиці. Початок повстання супроводжувався зваженою зовнішньополітичною підготовкою, пошуком союзників. Головне завдання зовнішньої політики гетьмана полягало у створенні умов для успішного завершення війни з Річчю Посполитою та зміцненні становища й визнання Гетьманщини як окремої держави.

Для реалізації головної мети боротьби — створення й утвердження Української козацької держави — гетьман намагався скористатися геополітичними прагненнями провідних держав у регіоні: Речі Посполитої, Османської імперії, Московського царства, Шведського королівства та Священної Римської імперії. Головною складністю було те, що кожна із цих держав мала власні плани на українські землі й створення Української козацької держави або заперечувалося ними, або розглядалося як інструмент дестабілізації противника.

Спочатку гетьман намагався знайти компроміс із владою Речі Посполитої, використовуючи союз із Кримським ханством і Молдавським князівством, за якими стояла Османська імперія, як спосіб збільшити свої сили й чинник додаткового тиску на противника. Крім того, Б. Хмельницький намагався легалізувати свою владу через династичний союз із Молдавією, одруживши старшого сина з молдавською княжною. Проте ці дипломатичні зусилля не дали бажаного результату. Союзники Кримське ханство й Молдавське князівство мали власні прагнення, які іноді розходилися з діями гетьмана, а залежність від Османської імперії робила їх несамостійними в майбутньому.

Лист гетьмана Б. Хмельницького до царя Олексія Михайловича з повідомленням про перемоги над польськими військами. Черкаси. 1648 р. Фотокопія

Проте навіть за таких умов Б. Хмельницькому вдалося утвердити Українську козацьку державу як реальність, на яку змушені були зважати великі держави. До того ж Національно-визвольна війна українського народу значно ослабила Річ Посполиту. Це створило передумови для залучення до конфлікту суперників Речі Посполитої в боротьбі за землі Центрально-Східної і Північної Європи. Османська імперія, Московське царство, Шведське королівство, австрійські Габсбурги були не проти розширити свої володіння за рахунок Речі Посполитої. Кожна із цих держав представляла і релігійний напрям у розвитку подій: Османська імперія — мусульманський світ, Московське царство — православ’я, Швеція була лідером протестантських країн, Габсбурги — традиційною опорою католицького світу.

Із початку війни Б. Хмельницький намагався залучити ці потужні сили на свій бік. Так, за його сприяння Московське царство розірвало Поляновський мирний договір 1634 р. із Річчю Посполитою. Гетьман уклав із турецьким султаном угоду, за якою українські купці могли без перешкод плавати Чорним морем і на 100 років звільнялися від сплати мита.

Наприкінці 1653 р. Б. Хмельницький опинився в ситуації вибору, який союз є більш вигідним. Ураховуючи складне становище Української козацької держави на той час, умови союзу диктувала могутніша сторона.

3. Укладення українсько-московського договору 1654 р. Розпочавши війну з Річчю Посполитою, Б. Хмельницький розумів необхідність підтримання добрих відносин із Московським царством. Козаки декларували свій захист православної віри, а Московія на той час була єдиною незалежною православною державою. Одразу після битви під Корсунем у травні 1648 р. гетьман звернувся з листом до московського царя Олексія Михайловича. Б. Хмельницький повідомив про перші перемоги козаків і спробував заручитися його підтримкою у війні з Річчю Посполитою.

30 грудня 1648 р. гетьман відправив до Московської держави посольство, очолюване полковником С. Мужиловським, із проханням надати військову допомогу та прийняти Військо Запорозьке у складі Чернігівського, Київського, Брацлавського, Подільського, Волинського воєводств і Мозирського повіту московським царем «під свою руку».

Проте московська влада не давала конкретної відповіді. Її стримувала низка чинників: союзницькі відносини гетьмана з ворожим до Московії Кримським ханством; страх царя зазнати ще однієї поразки від Речі Посполитої; внутрішня нестабільність у державі тощо. Було заявлено, що лише після того, як Б. Хмельницький і козаки самостійно звільняться з-під польської влади, вони можуть за бажанням перейти в підданство до московського царя.

  • Чи був договір із Московською державою вимушеним кроком для Гетьманщини?

Протекторат — форма залежності однієї держави від іншої, більш могутньої. Держава, що перебуває під протекторатом, користується певною автономією у внутрішніх справах, у той час як питання оборони, зовнішньої політики, а також найважливіші питання внутрішньої політики підлягають контролю з боку сильної сторони.

Земський собор. Художник С. Іванов. 1908 р.

У наступні роки гетьман неодноразово повторював своє бажання прийняти протекторат московського царя, але той не поспішав із рішенням, хоча уважно спостерігав за ситуацією на українських землях. У середині 1650 р. московська влада звинуватила ослаблену війною Річ Посполиту в систематичних порушеннях Поляновського мирного договору й розірвала його.

Із серпня 1651 до травня 1653 р. в Москві майже безперервно працювали українські посольства. У червні 1653 р. Б. Хмельницький попередив московську сторону, що в разі затягування переговорів прийме протекторат турецького султана.

У жовтні 1653 р. Земський собор у Москві ухвалив: «Військо Запорозьке з містами й землями прийняти під государеву високу руку», а Речі Посполитій оголосив війну. Для цього до Гетьманщини вирушило московське посольство, очолюване боярином Василем Бутурліним.

Для вирішення питання про прийняття протекторату московського царя 8 січня 1654 р. в Переяславі було скликано військову раду. Вислухавши промову гетьмана, рада підтримала його пропозицію перейти в підданство одновірного московського царя.

Після ради в Переяславі московські посли вирушили до міст і містечок Гетьманщини, де, за їхніми даними, присягу склали 127 338 осіб. Водночас серед козацької старшини відмовилися присягати Іван Богун, Іван Сірко та деякі інші. Тривалий час не хотіли присягати козаки Запорозької Січі. Опирався цьому й Київський митрополит Сильвестр Косів.

У березні 1654 р. до Москви прибули українські посли й подали царю «Просительні статті про права всього малоросійського народу». Узгоджений під час переговорів варіант угоди дістав назву «Березневі статті».

Згідно з домовленостями цар обіцяв зберігати й ніколи не порушувати права та привілеї Війська Запорозького, надані польськими королями й великими князями литовськими.

Козацький реєстр визначався в кількості 60 тис. осіб. Податки мали збирати українські урядники й передавати їх до царської скарбниці. Гетьман і старшина обиралися козаками на раді. Гетьману дозволялося підтримувати відносини з іншими державами лише з відома царя. Відносини з польським королем і турецьким султаном заборонялися. Залишався давній поділ на стани зі своїми правами й привілеями. Щодо українського населення зберігалася дія місцевих законів та звичаїв. На посади дозволялося призначати представників місцевого населення. За православним духовенством визнавалися права на майно, яким воно володіло.

Після Переяславської ради Б. Хмельницький планував, що обидві сторони за європейською традицією складуть присягу. Однак В. Бутурлін заявив, що цар своїм підданим не присягає. Б. Хмельницький владнав конфлікт, заявивши, що Військо Запорозьке погоджується скласти присягу в односторонньому порядку.

Із виступу І. Богуна (1654 р.)

У Московщині панує найогидніше рабство. Там немає й бути не може нічого власного, бо все є власністю царя. Московські бояри титулують себе «рабами царськими». Увесь народ московський є рабом. У Московії продають людей на базарі, як у нас худобу. Приєднатися до такого народу — це гірше, ніж скочити живим у вогонь.

Які аргументи проти союзу Гетьманщини з Московською державою наводив І. Богун?

Незгода полковника І. Богуна. Художник М. Добрянський. 2005 р.

Українська сторона погоджувалася на право московського царя тримати в Києві воєводу з військовою залогою й розташувати свої війська на кордоні з Річчю Посполитою. У разі нападів татар на українські землі передбачалася організація спільних українсько-московських походів. Московська держава зобов’язувалася вступити у війну з Річчю Посполитою навесні 1654 р.

Завдяки «Березневим статтям» Україна отримала можливість за допомогою Московської держави довести війну з Річчю Посполитою до перемоги. Проте водночас ця угода відкрила шлях для майбутньої московської експансії українських земель.

Іван Богун. Художник Я. Мадеєвський. 1884 р.

Із промови Б. Хмельницького на раді в Переяславі 8 січня 1654 р.

...зібралися ми на раду, щоб ви з нами обрали собі володаря з чотирьох, кого ви хочете. Перший є турецький цар, який багато разів через своїх послів закликав нас під своє володіння; другий — кримський хан; третій — польський король; четвертий є православний государ Великої Росії... Турецький цар це бусурман: всім вам відомо, якої біди зазнають наші браття, православні християни... Кримський хан також бусурман: ми його поневолі прийняли до дружби і якого нестерпного лиха ми зазнали! Яка неволя, яке нещадне пролиття християнської крові, які утиски від польських панів, — розповідати не треба: самі ви все знаєте... А православний християнський... цар східний є з нами одного благочестя грецького закону, однієї віри...

Колективне обговорення. 1. Як гетьман пояснював народу обраний ним союз із московським царем? 2. Чому Б. Хмельницький наголошував на релігійному питанні?

Український оригінал договору 1654 р. досі не знайдено через втрату всього гетьманського архіву. На сьогодні відомі лише списки-перекази російською мовою.

Працюємо з хронологією

Січень 1654 р. — Переяславська рада.

Березень 1654 р. — «Березневі статті».

Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?

  • Утворення Української козацької держави стало помітною подією міжнародних відносин, що змінило рівновагу сил між державами Центрально-Східної Європи.
  • Завдяки гнучкій зовнішній політиці Б. Хмельницького в роки війни Гетьманщина змогла сформувати та зберегти державність.
  • Допомога Московії була необхідна гетьману, щоб довести до перемоги боротьбу за визволення з-під влади Речі Посполитої.
  • Українсько-московський договір 1654 р. визначив перехід Гетьманщини під протекторат Московської держави.

Запитання та завдання

Жалувана грамота московського царя Олексія Михайловича всьому Війську Запорозькому з підтвердженням давніх прав і вольностей військових 1654 р. Фотокопія

1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Правда — неправда». Правила гри. Гравці визначають, які з наведених тверджень є правдивими, а які — ні. Вибір слід пояснити. Потім пропонується самостійно скласти декілька правильних і неправильних тверджень. Зразок тверджень: 1) До Української козацької держави найбільш приязно ставилися країни протестантського табору. 2) Кримське ханство було весь час вірним союзником Б. Хмельницького. 3) Папа Римський закликав католицькі країни підтримати Річ Посполиту у війні з Українською козацькою державою. 4) Переяславська рада визнала зверхність Московії над Українською козацькою державою. 5) За «Березневими статтями» Українська козацька держава охоплювала землі колишніх п’яти воєводств Речі Посполитої. 6) За «Березневими статтями» реєстр збільшувався до 60 тис. козаків.

2. Охарактеризуйте основні напрями зовнішньої політики Гетьманщини в роки війни. Назвіть держави, із якими підтримувала відносини Гетьманщина за часів Б. Хмельницького. 3. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте, як розвивалися в роки війни відносини між Гетьманщиною та Московією. Чому Московська держава зволікала з укладенням союзу? 4. Як відбулося оформлення протекторату Московської держави над Гетьманщиною?

5. Складіть розгорнутий план за темою «Українська козацька держава в системі міжнародних відносин». Скористайтеся відповідним планом-схемою в електронному додатку. 6. За додатковими джерелами підготуйте повідомлення з презентацією за темою «Б. Хмельницький — дипломат». Скористайтеся відповідним планом-схемою в електронному додатку.

7. За додатковими джерелами визначте, як сприймали Гетьманщину країни Європи, що належали до католицького та протестантського таборів. Чим можна пояснити різне ставлення? 8. Колективне обговорення. Оцінюючи українсько-московський договір 1654 р., історикиня О. Апанович зазначала, що він не був для України ні трагедією, ні ганьбою. Поясніть, як ви розумієте цю думку. 9. Спираючись на ментальну карту (спосіб подання інформації у візуальній формі) в електронному додатку, підготуйте узагальнену розповідь про зовнішню політику гетьмана Б. Хмельницького. За необхідності доповніть ментальну карту.