Підручник з Історії України. 8 клас. Гісем - Нова програма
Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.
§ 2. Люблінська унія та її вплив на розвиток українських земель
Опрацювавши цей параграф, ви зможете: з’ясувати, якими були передумови укладення Люблінської унії; дізнатися, як на Люблінському сеймі відбулося об’єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського у єдину державу; показувати на карті територіальні зміни, що відбулися внаслідок Люблінської унії; характеризувати суспільно-політичні зміни на українських землях після Люблінської унії; пояснювати поняття і терміни «Люблінська унія», «Річ Посполита», «воєводства», «федеративна держава».
1. Які українські землі на середину XVI ст. перебували під польською владою? 2. Які українські землі на середину XVI ст. входили до складу Великого князівства Литовського? 3. Порівняйте становище українських земель під польською та литовською владою.
1. Передумови укладення Люблінської унії.
60-ті рр. XVI ст. стали періодом важливих змін для українських земель, пов’язаних з об’єднанням Польського королівства і Великого князівства Литовського в єдине державне утворення.
Якими були передумови такого об’єднання? У цей час Велике князівство Литовське дуже послабилося. Зазнавши поразки у війнах із Московією наприкінці XV — у першій половині XVI ст., Литва втратила значну частину своєї території. Із 1561 р. Литва брала участь у Лівонській війні проти Московської держави. Унаслідок поразок литовська сторона опинилася в стані глибокої кризи та прагнула отримати воєнну допомогу від Польщі. Зі свого боку Польське королівство сподівалося скористатися ослабленням Литви, щоб реалізувати свої плани просування на слов’янський Схід.
Ідея об’єднання Литви та Польщі мала прихильників в обох державах, проте відрізнялася за змістом. Литовські магнати, що мали панівне становище в державі, виступали за незалежність і погоджувалися на об’єднання «двох рівних» за умови існування окремого сейму й забезпечення свого привілейованого становища.
Люблінська унія. Художник Я. Матейко. Кінець XIX ст.
За наведеною ілюстрацією складіть розповідь про перебіг укладання Люблінської унії від імені учасника сейму.
Польські магнати та шляхта загалом підтримували ідею об’єднання обох держав. Вони вбачали в ньому можливість отримати нові землі й залежних селян.
Українське шляхетство також мало свою позицію. Воно здебільшого схвально ставилося до об’єднання Литви та Польщі, розраховуючи, що це допоможе надійно захистити південні кордони від турецько-татарських нападів і припинить шляхетські наїзди (збройні напади) у польсько-українському порубіжжі. Об’єднання двох держав відповідало також економічним інтересам української шляхти, оскільки через Польщу проходили торговельні шляхи до країн Західної Європи.
2. Люблінський сейм 1569 р.
Для вирішення питання об’єднання Польського королівства та Великого князівства Литовського в польському місті Любліні в 1569 р. зібрався спільний сейм представників привілейованих станів обох держав. Гострі суперечки щодо форми об’єднання тривали півроку. Литовська сторона виступала за створення федеративної держави, а польська — за інкорпорацію (включення) Литви до складу Польщі.
Переконавшись, що польська сторона не збирається зважати на її пропозиції, литовська делегація залишила сейм, щоб зірвати його роботу. У відповідь на це польський сенат закликав готуватися до війни з Литвою та зажадав від короля Сигізмунда II Августа прийняти рішення щодо включення до Польщі Волині й Підляшшя. Оголосивши про приєднання цих земель, польський король наказав шляхті, яка мала там маєтки, прибути до Любліна та присягнути Польщі (під загрозою втрати своїх володінь). Пізніше король видав привілей про повернення під свою владу Брацлавщини й Київщини, стверджуючи, що «вся Руська земля з давніх часів, починаючи від предків наших королів польських, була приєднана разом з іншими першими частинами до Польської корони».
Литовська делегація змушена була підкоритися польській стороні, повернутися на сейм і погодитися на вилучення зі складу своєї держави зазначених українських земель.
1 липня 1569 р. в Любліні було укладено унію (союз) про об’єднання Польського королівства й Великого князівства Литовського у федеративну державу «двох народів» Річ Посполиту (дослівно — республіку).
Федеративна держава — союзна держава, що складається з кількох державних утворень, кожне з яких, зберігаючи власні органи влади, підпорядковується загальнофедеративним органам влади.
Із рішення Люблінського сейму про об'єднання Польщі та Литви в одну державу — Річ Посполиту
Польське королівство і Велике князівство Литовське, згідно з попередньою інкорпорацією (об'єднанням) між ними, складають з обох вищезазначених народів одне нерозрізнюване неподільне тіло, [у якого] на вічні часи одна голова, не окремі государі, а один — король польський, який, згідно з давнім звичаєм і привілеєм, спільними голосами поляків і Литви буде обиратися в Польщі... Що ж до обрання, уведення його на стіл Великого князівства Литовського, то воно повинно припинитися... Головний сейм завжди повинен бути один, а не окремі; крім того, повинен бути один ніколи не роздільний сенат для всіх справ і потреб... Монета повинна бути одноманітна й однакова по вазі й пробі... Як у Польщі, так і в Литві повинні бути знищені всі торгові мита й побори... Віднині й на вічні часи не слід брати ніяких мит із духовних і світських людей шляхетського звання і з їх підданих...
1. Хто очолював Річ Посполиту? 2. Які привілеї отримувало шляхетство внаслідок об'єднання? 3. Чим об'єднання Польщі та Литви було вигідне купецтву?
Короля Речі Посполитої спільно обирала на сеймі польська й литовська шляхта. Польща й Литва зберігали окремі законодавство, судову систему, центральний і територіальний уряди, військо та фінанси. Проте в Литві власний сейм був ліквідований, і вона втратила право на самостійні зовнішні відносини з іншими державами.
3. Суспільно-політичні зміни на українських землях після Люблінської унії.
На українських землях, які внаслідок Люблінської унії відійшли до Польщі, було запроваджено польський адміністративно-територіальний устрій. Вони поділялися на воєводства, очолювані призначеними урядом воєводами. Воєводства складалися з повітів, де адміністративна й судова влада зосереджувалася у призначуваних королем старост. У воєводствах і повітах для вирішення місцевих питань, обрання депутатів на загальнодержавний Вальний (загальний) сейм час від часу скликалися шляхетські сеймики.
Для України Люблінська унія мала як позитивні, так і негативні наслідки. Так, більшість українських земель були об’єднані в межах однієї держави, що сприяло національно-культурному розвитку українського народу. На приєднаних до Польського королівства українських землях було збережено судочинство за нормами Литовських статутів, існуючий адміністративний устрій та ведення діловодства руською мовою (так називали тоді українську та білоруську мови). Представники українських князів і шляхти отримали виключне право обіймати посади в місцевій адміністрації незалежно від віросповідання. Завдяки Люблінській унії українські землі залучилися до нових форм суспільного життя: «шляхетської демократії», місцевого самоврядування, станового судочинства тощо. Через Польщу на українські землі поширився західноєвропейський культурний вплив, збільшувалася кількість навчальних закладів.
Герб Речі Посполитої
Адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Речі Посполитої
Водночас необхідність брати участь у роботі сеймиків, Вального сейму, спілкування з польськими урядовцями спричиняли полонізацію й денаціоналізацію української шляхти. Люблінська унія відкрила можливість наділяти маєтками на новоприєднаних територіях польську шляхту. Виникнення на українських землях володінь польських магнатів спричинило закріпачення селян і значне посилення їхньої експлуатації. Третій Литовський статут 1588 р. запровадив для різних категорій залежних селян кріпосне право. Унаслідок цього було закріплено законом створення єдиного стану кріпосних селян. Водночас переважна більшість українського населення стала зазнавати дедалі більших національно-релігійних утисків унаслідок полонізації й покатоличення. Не виправдалися також розрахунки на те, що в новій державі українські землі будуть захищені від турецько-татарських нападів і шляхетських наїздів.
«Шляхетська демократія» — назва, що використовувалася стосовно устрою Речі Посполитої, за якого провідна роль у державі належала привілейованому стану, що управляв країною від імені всього народу.
Висновки. У 60-х рр. XVI ст. склалися передумови для об’єднання Польського королівства й Великого князівства Литовського в єдину державу. Проте бачення форми та змісту майбутнього державного об’єднання в його учасників суттєво відрізнялося. Унаслідок укладення Люблінської унії на карті Європи постала нова держава — Річ Посполита. Більша частина українських земель опинилася під польською владою, що спричинило зміни у становищі їх населення.
Запитання та завдання
1. Із якою державою воювало Велике князівство Литовське з 1561 р.? 2. Якою була позиція українських князів щодо можливого об'єднання Польщі й Литви? 3. Що таке федеративна держава? 4. Коли було укладено Люблінську унію? 5. Які українські землі за Люблінською унією перейшли під польську владу? 6. Назвіть воєводства, утворені польською владою на українських землях.
7. Якими були передумови укладення Люблінської унії? 8. Визначте основні відмінності в позиції польської, литовської та української сторін щодо об'єднання Польщі та Литви. 9. Як було укладено Люблінську унію? 10. Охарактеризуйте адміністративно-політичний устрій українських земель у складі Речі Посполитої.
11. Визначте за картою (с. 27 підручника) назви й центри воєводств, створених польською владою на українських землях, отриманих за Люблінською унією. 12. Складіть у зошиті таблицю «Позитивні та негативні наслідки Люблінської унії для українських земель».
13. Польський король Сигізмунд II Август у виданому 6 червня 1569 р. привілеї про повернення Київщини до складу Польщі наголошував: «Київ був і залишається головою і головним містом Руської землі, а вся Руська земля з давніх часів, починаючи від предків наших королів польських, була приєднана разом з іншими першими частинами (Підляшшям, Волинню і Брацлавщиною. — Авт.) до Польської корони». Чи поділяєте ви таку точку зору? Наведіть факти, які підтверджують вашу думку.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України