Історія України. Профільний рівень. 11 клас. Гісем

§ 3—4. Внутрішньополітична та економічна ситуація в УРСР

ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ: з'ясувати, як в УРСР відбувся перехід до мирного будівництва; визначити особливості післявоєнної відбудови в республіці; дізнатися, як і чому стався масовий штучний голод 1946—1947 рр.; визначити характерні риси життя та побуту населення УРСР у цей період.

ПРИГАДАЙТЕ:

1. Що таке відбудова? У яких країнах світу, коли і як вона здійснювалася? 2. За курсом економічної і соціальної географії України вкажіть, яким було економічне районування УРСР у середині XX ст. 3. Коли в першій половині XX ст. в Україні стався масовий штучний голод? Укажіть його причини, особливості й наслідки. 4. Назвіть характерні риси життя і побуту населення УРСР у 1930-х рр.

1. УМОВИ, У ЯКИХ РОЗПОЧАЛАСЯ ВІДБУДОВА. РЕПРЕСИВНІ КАМПАНІЇ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ. Після відновлення тоталітарного радянського режиму влада розпочала відбудову зруйнованого господарства. На думку істориків, жодна країна Європи не зазнала такого руйнування, як Україна.

Загальні збитки, завдані господарству, були в 5 разів більше суми, витраченої Україною на нове будівництво в 1920—1941 рр. Досить важким було становище в сільському господарстві, яке в 1945 р. дало лише третину довоєнного річного врожаю. Значними були й демографічні втрати. Як наслідок різко скоротився обсяг трудових ресурсів. Катастрофічно погіршилися побутові умови населення: близько 10 млн осіб залишилися без житла. В умовах панування тоталітарного радянського режиму відбудова здійснювалася за рахунок посилення тиску влади на населення й зменшення видатків на його потреби.

У таких важких умовах розпочиналася відбудова господарства. До кінця 1945 р. було відновлено 44 % довоєнних потужностей машинобудівної і 30 % легкої промисловості, уведено в дію 123 великі та 506 дрібних шахт Донбасу. Частково було відновлено житловий фонд, розпочали працювати більшість шкіл, вищих навчальних закладів, медичних установ.

Однією з визначальних рис політичного життя України стало зміцнення впливу Комуністичної партії. Партійний апарат постійно прагнув тотального контролю над усіма сферами життя суспільства.

Відновлювалася діяльність органів радянської влади. У лютому 1947 р. було проведено вибори до Верховної Ради, у грудні 1947 р. — до місцевих Рад. У той самий час було ліквідовано органи управління, які діяли у воєнний час. Реорганізовувалася система управління промисловістю й сільським господарством. У 1946 р. Раду Народних Комісарів було перейменовано на Раду Міністрів УРСР. На підприємствах та в установах відновлювалися 8-годинний робочий день, відпустки, скасовувалася понаднормова неоплачувана праця. Скорочувалися витрати на оборону. Країна переходила до мирної праці.

ГУТАБ (рос. ГУЛАГ) — Головне управління виправно-трудових таборів, трудових поселень і місць утримання, що існувало в СРСР у 1934—1956 рр.

Відбудовчі процеси ускладнювалися репресивними кампаніями радянської влади, ініційованими та здійснюваними силовими структурами й керівництвом СРСР, а також відповідними структурами в УРСР.

У післявоєнний період у СРСР репресували військових, звинувачуючи їх у зловживанні владою, її перевищенні або бездіяльності й недбалому виконанні своїх обов’язків.

Раніше звільнених осіб, які вже відбули покарання, як осіб, «небезпечних своїми антирадянськими зв’язками й ворожою діяльністю», відправляли в заслання. За офіційними даними, у цей період у СРСР у засланні опинилося понад 52 тис. осіб.

У 1952 р. велику групу «інженерів-шкідників» металургійного комбінату в м. Сталіно, переважно єврейської національності, заарештували й за вироком суду розстріляли (у наступних параграфах ви дізнаєтеся про репресії в західних областях УРСР і проти діячів культури).

2. УКРАЇНЦІ В ПОВСТАННЯХ У ТАБОРАХ ГУТАБУ. У післявоєнний період кількість політичних в’язнів-українців, більшість із яких становили представники національно-визвольного руху, у таборах ГУТАБу зросла в 2,4 разу й досягла 20 % від загальної кількості ув’язнених. В’язні-українці зробили вагомий внесок у боротьбу в радянських концтаборах для противників влади.

За даними українських дослідників, у 1946—1956 рр. у таборах ГУТАБу відбулося 47 повстань, у яких найактивнішу участь узяли українці. Крім вимог полегшити режим утримання, повстанці висували політичні вимоги: звільнення невинно засуджених, перегляд справ в’язнів, припинення репресій і ліквідація системи концтаборів для політв’язнів.

В'язні ГУТАБу. Норильськ. 1954 р.

У вересні 1949 — лютому 1950 р. у спеціальному таборі № 1 у селищі Інта діяв підпільний комітет із підготовки повстання. Його більшість становили в’язні-українці. У лютому 1950 р. через зраду провокатора підготовка повстання припинилася. Українські повстанські підпільні структури існували в «Озерлагу» (Тайшет) і «Речлагу» (Воркута). Підготовлені українцями — в’язнями таборів ГУТАБу повстання відбулися в Печорі (1948 р.), Салехарді (1950 р.), Екібастузі (1951 р.).

Ці та інші повстання закінчилися поразками, але вони відіграли важливу роль у наближенні кінця системи ГУТАБу.

3. ВІДБУДОВА ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ В УКРАЇНІ. Відбудовчі процеси в УРСР розпочалися одразу після того, як на її територію повернулася радянська влада після завершення бойових дій. Відбудову суттєво ускладнювало те, що з евакуації на схід СРСР повернулося лише 15 % підприємств. Жодного відшкодування за втрачене майно республіка не отримала.

Загальний вигляд відбудованої шахти ім. Ворошилова. Комунарськ (Ворошиловградська обл.). 1946 р.

Яку інформацію про відбудовчі процеси в УРСР можна отримати за ілюстраціями, наведеними на с. 17, 18?

Відбудова центральної частини Полтави. 1946 р.

Жінки розвантажують хліб на пункті «Заготзерна». 1946 р.

Відповідно до засад функціонування радянської командно-адміністративної економіки для здійснення відбудови в СРСР прийняли п’ятирічний план на 1946—1950 рр. Він передбачав продовження політики індустріалізації, що була започаткована наприкінці 1920-х рр., причому на перше місце висувалося задоволення військових потреб СРСР.

План передбачав відбудувати менш ніж за п’ять років зруйновані війною регіони країни, відновити довоєнний рівень промислового й сільськогосподарського розвитку і навіть його перевищити, підвищити продуктивність праці на 36 %. Хоча експерти вважали, що Радянському Союзу для відбудови потрібно декілька десятиліть. Обсяг капіталовкладень на п’ятирічку становив 65 млн руб., що перевищувало розмір капіталовкладень за три передвоєнні п’ятирічки. Таким чином, виснажене війною населення змушене було працювати на межі своїх фізичних можливостей.

Відбудова в Україні мала такі особливості:

  • масштаби відбудовчих робіт були більшими, ніж у будь-якій країні Європи;
  • республіці доводилося розраховувати лише на власні сили та ресурси Радянського Союзу, а не на зовнішню допомогу. «Холодна війна» унеможливила використання західної, перш за все американської, фінансової та технічної допомоги;
  • під час відбудови ставка робилася на важку промисловість та енергетику (80 % капіталовкладень) за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства (на останнє виділяли лише 7 % капіталовкладень);
  • економіку України відбудовували й розбудовували, звичайно, не як самостійний і самодостатній комплекс, а як частину загальносоюзної економічної системи. Крім того, унаслідок розвитку нових промислових центрів СРСР за Уралом та в Казахстані частка України в 1945 р. в загальносоюзному виробництві знизилася порівняно з довоєнним періодом із 18 до 7 %;
  • повсюдно була запроваджена адміністративно-командна система. Саме її жорсткі умови давали змогу мобілізувати і зосередити значні матеріальні та людські ресурси для відбудови господарства;
  • надзвичайно важливу роль відводили ідеологічному заохоченню праці, що знаходило свій вияв у широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах — соціалістичних змаганнях, рухах передовиків і новаторів;
  • відбудова ускладнювалася масовим штучним голодом 1946—1947 рр.;
  • гостро відчувалася нестача робочої сили, особливо кваліфікованої, сучасного обладнання і технологій.

Скорочення кваліфікованої робочої сили намагалися подолати шляхом залучення до важкої фізичної праці жінок та підлітків. У 1947 р. лише у вугільній та металургійній промисловості жінки становили 35 % від усіх працюючих.

Проведення відбудови господарства УРСР, як і СРСР загалом, передбачало відновлення притаманної радянській моделі розвитку командно-адміністративної економіки, яка рухалася екстенсивним шляхом розвитку. При цьому відновлювалися довоєнні потужності, модернізація яких майже не здійснювалася.

Колона з хлібом прямує на елеватор. Одещина. 1947 р.

Жінки на відбудові Дніпрогесу. Запоріжжя. 1947 р.

Командно-адміністративна економіка — система управління економікою країни, у якій вирішальна роль належить командно-адміністративним методам, а влада зосереджується в руках вищого бюрократичного апарату.

Екстенсивний шлях розвитку — спосіб збільшення обсягів виробництва завдяки кількісному приросту всіх елементів продуктивних сил за незмінного рівня технічної основи виробництв.

Модернізація — оновлення, узгодження чогось відповідно до сучасних вимог із метою досягнення нового якісного стану.

Результати відбудови були неоднозначними. З одного боку, було відновлено промисловість України. Її обсяг у 1946—1950 рр. збільшився в 4,4 разу і перевищив рівень 1940 р. на 15 % (проте обсяг виробництва легкої промисловості в 1950 р. зменшився порівняно з довоєнним на 20 %). З іншого боку, ціна відбудови через жорсткі методи її проведення була дуже високою.

Особливо тяжким залишалося становище селян. Вони отримували мізерну заробітну плату, не мали паспортів, а відповідно, і можливості вільно пересуватися; їм доводилося сплачувати великі податки за присадибні ділянки.

Для інтенсифікації праці колгоспників сталінське керівництво застосовувало примусові та репресивні методи. Так, 21 лютого 1948 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла Указ «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві й ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя». За цим указом було репресовано 12 тис. колгоспників.

Ситуацію в сільському господарстві ускладнювали занедбаність земель за роки війни і відсутність придатних для роботи тракторів, комбайнів, автомобілів і навіть найпростіших землеробських знарядь, тягла. У плуг доводилося впрягати корів, а подекуди впрягалися й самі жінки-колгоспниці, ставши основною робочою силою післявоєнного села.

Однак, незважаючи на ці заходи та на надзвичайні зусилля селянства, у сільському господарстві до кінця п’ятирічки так і не вдалося досягти показників довоєнного розвитку. Так, у 1950 р. валовий збір зернових становив лише 85 % довоєнного рівня.

4. МАСОВИЙ ШТУЧНИЙ ГОЛОД 1946—1947 рр., ЙОГО ПРИЧИНИ, МАСШТАБИ Й НАСЛІДКИ. У післявоєнний час у сільському господарстві склалося вкрай несприятливе становище. За роки війни скоротилися посівні площі, зменшилося поголів’я худоби, не вистачало техніки та робочих рук. Для подолання цих труднощів необхідні були докорінні зміни в державній політиці щодо сільського господарства. Однак сталінське керівництво не планувало проводити якісь зміни, село залишалося одним із головних джерел для відбудови промисловості. Під тиском центрального керівництва уряд УРСР та Комуністична партія (більшовиків) України (КП(б)У, із 1952 р. — КПУ) планували в 1946 р. у форсованому порядку збільшити посівні площі, урожайність і хлібозаготівлю.

Навесні-влітку 1946 р. 16 областей України вразила посуха. Озимі та ярові посіви загинули. Урожайність зернових склала 2—3 ц/га (для порівняння: у 1940 р. вона становила 14,6 ц/га, у 1944 р. — 10,8 ц/га). Посуха загострила проблему кормів для худоби, почався її падіж. Було дозволено здавати худобу на забій понад планові норми. Це призвело до того, що в деяких областях план здачі м’яса було перевиконано вдвічі. У результаті тваринництво республіки зазнало величезних втрат, компенсовувати які довелося довго.

Охоронці врожаю в колгоспі ім. Й. Сталіна. Харківщина. 1947 р.

Перепоховання останків тіл жертв масового штучного голоду і репресій 1946—1947 рр. Личаківський цвинтар у Львові. 2009 р.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Скарга колгоспників с. Попелюхи Піщанського району Вінницької області Голові Ради Міністрів УРСР М. Хрущову на нестерпні умови праці та голод (5 червня 1946 р.)

Микито Сергійовичу, батечку наш, заступнику, важко нам, обірвані ми всі, голі й босі, брудні й голодні, на людей не схожі, гірше худоби живемо, ніколи нам так не було важко, як у цю хвилину, люди наші з голоду мруть, діти від недоїдання й хвороб стають каліками. Харчуємося ми лободою, корою, а в кого є гроші, то їдуть у місто й купують хліб у комерційних магазинах, але й за хлібом іти далеко — 140—160 км, а в нас ніхто не продає. Із колгоспу ми нічого не одержали, і немає надії — усе згоріло, а ярові дуже слабкі, і як виконаємо план, то всі подохнемо...

Багато колгоспників збираються їхати на Кавказ і до Середньої Азії. Усі говорять, що там життя багате й дешеве, а Україна зубожіла, і ніхто на неї не звертає уваги. Живуть зараз добре тільки хитруни, спекулянти, шахраї, злодії, а їх багато, а простій людині не домогтися правди, усі на неї кричать і не вірять.

За зведеннями наш район найбільш відсталий в області, надій жодних, усі ми вбиті горем, зі злиднів нам не вийти.

Якщо Ви, Микито Сергійовичу, нам не допоможете, то в нас сил уже не вистачає, а з області ніхто нас не чує. Із кожним роком усе гірше й гірше — колгоспу однаково. Як не працюй, а гарантії немає, що одержиш. У селі дуже сумно, тепер ніхто вже ні свят, ні весіль не справляє, усі зубожіли й нікого це не цікавить, а молодь наша ходить у ганчірках, і їм не до веселощів, а комсомольці й партійці мовчать. У газетах пишуть, що все добре, а де це добре, а в нас усе погано. У районі все погано, гірше, ніж було десять років тому. І базару немає, і церкву спалили, і лазня не працює. Наші родичі з Піщанки говорять, що Піщанка стала гіршою, ніж село.

Люди всі змінилися — худі, чорні, злі, говорять, що тепер правди немає, але правда повинна бути. Ми просимо у Вас підтримки, Микито Сергійовичу, звернути увагу на наше село Попелюхи Піщанського району. Допоможіть нам хоч цього року.

З укліном. Ткачук і Бєлоконь.

1. Обговоріть у групах. Які суспільно-політичні та економічні процеси, що відбувалися в Україні, відбиває цей документ? 2. Що найбільше вас вразило в історичному джерелі?

Керівники деяких областей наполегливо зверталися до уряду з проханням зменшити план хлібозаготівлі, який в липні 1946 р. було збільшено з 340 до 360 млн пудів. Відповіддю на звернення про допомогу стали репресивні заходи. У сільські райони виїхали представники вищих органів республіки, областей, суду, прокуратури. Тільки за перший квартал 1947 р. до судової відповідальності було притягнуто 1,5 тис. голів колгоспів; 6 тис. комуністів отримали дисциплінарні стягнення за невиконання вказівок партії.

Селяни почали тікати від голодної смерті в більш благополучні райони (наприклад, до Західної України), у міста. Щоб уникнути знелюднення села, каральні органи відшукували і повертали селян. Проте незважаючи на крайні заходи, зерна вдалося зібрати лише 60 % від плану хлібозаготівлі, хоча вилучено було навіть насіннєвий фонд. Разом із цим у 1946—1947 рр. СРСР експортував до країн Центрально-Східної та Західної Європи 2,5 млн т зерна.

В Україні почався голод. Опинившись перед загрозою катастрофи, керівництво УРСР на чолі з М. Хрущовим намагалося зменшити її масштаби за рахунок ресурсів західних областей. Сподіваючись на допомогу центрального керівництва, М. Хрущов звернувся до Й. Сталіна. Проте останній заявив: «Ти м’якотілий! Тебе обдурюють, вони грають на твоїй сентиментальності. Вони хочуть, щоб ми витратили наші державні запаси».

Голод 1946—1947 рр. — масовий штучний голод, організований керівництвом Комуністичної партії та урядом СРСР; масова загибель людей від голоду на території УРСР, спричинена зумисними діями сталінської влади.

ЦІКАВІ ФАКТИ

В Україні з 1998 р. встановлено День пам'яті жертв голодоморів, який відзначають щороку в четверту суботу листопада.

«Поневолений журавель». Монумент Меморіалу жертв Голодоморів у парку Вічної Слави. Київ. 2013 р.

У березні 1947 р. «м’якотілого» М. Хрущова на посаді першого секретаря ЦК КП(б)У замінив «твердий» Л. Каганович. Проте для проведення посівної кампанії все ж таки було видано позику в 35 млн пудів насіння. Головним винуватцем третього масового штучного голоду в Україні було сталінське керівництво, яке нехтувало долею мільйонів українців заради союзних інтересів.

За неповними даними, від масового штучного голоду в 1946—1947 рр. у містах і селах УРСР померло понад 1 млн осіб. Це були люди різних національностей: українці, росіяни, євреї, болгари, гагаузи та інші. Представники сучасної української експертної спільноти з питань Голодомору наголошують, що «переважна кількість убитих голодом — українці і перш за все — селяни». Відсоток українців у складі тогочасного населення республіки пояснює цю думку.

5. ЗМІНИ В ДЕМОГРАФІЧНІЙ СИТУАЦІЇ. РІВЕНЬ ЖИТТЯ ТА ПОБУТ НАСЕЛЕННЯ. На демографічну ситуацію в Україні впливали такі чинники, як втрати у війні, міграція населення, входження до складу УРСР західноукраїнських земель, масовий штучний голод 1946—1947 рр., відбудова господарства.

За роки війни на фронтах загинуло понад 3 млн українців (майже кожен другий призваний до лав армії) і близько 5 млн осіб у зоні окупації. До демографічних втрат дослідники також зараховують 2,4 млн ненароджених унаслідок війни. До цього варто додати вивезених на примусові роботи понад 2,2 млн осіб, із яких 200 тис. із різних причин не повернулися.

Завершення бойових дій дало поштовх значним міграційним процесам. Повернулися до мирної праці демобілізовані з лав Радянської армії близько 2,2 млн осіб. Поверталися ті, кого було вивезено під час евакуації на схід, хто перебував на примусових роботах або в полоні за межами України. Також до України прибули працівники, партійні діячі з інших республік СРСР для здійснення відбудови господарства і радянізації західних областей.

На демографічній ситуації в Україні позначилися депортація населення, репресії (виселення кримських татар, німців, поляків, угорців та інших). Значний вплив на демографічні процеси мали відбудова та подальший розвиток промисловості, які прискорили процес урбанізації і призвели до скорочення кількості сільських жителів. Унаслідок демографічних змін, що відбулися в 1940-х рр., населення республіки в 1951 р. становило 37,2 млн осіб, що на 4,1 млн менше, ніж у довоєнному 1940 р.

Значно змінився й етнічний склад населення УРСР. Зменшилася кількість єврейської, польської, німецької та інших національних меншин, натомість збільшилася частка російської меншини.

Війна і післявоєнна розруха спричинили катастрофічне падіння рівня життя населення. Не вистачало продовольства і найнеобхідніших речей. Гостро постали проблеми житла, безпритульних дітей, злочинності тощо. Проте на їх вирішення за планом четвертої п’ятирічки виділялися незначні ресурси.

Зразок продовольчої картки робітника. 1947 р.

Хлібний магазин Києва. 1948 р.

У грудні 1947 р. уряд прийняв постанову про скасування карток на продовольчі й промислові товари та перехід до продажу цих товарів у відкритій торгівлі за єдиними державними роздрібними цінами. Разом зі скасуванням карткової системи було проведено грошову реформу, що мала на меті впорядкувати фінансову систему.

Проведені реформи мали неоднозначні наслідки. З одного боку, скасування карткової системи свідчило про певну стабілізацію економіки. Однак з іншого боку, після 1947 р. заробітна плата більшої частини населення, що зросла лише в 1,5 разу порівняно з довоєнним рівнем, суттєво відставала від нових державних цін, які майже втричі перевищували довоєнний рівень. Спостерігалася така ситуація: полиці магазинів були наповнені продуктами, а ні черг, ні особливого попиту на ці товари не було.

Не змогла суттєво поліпшити життєвий рівень населення і грошова реформа. Обсяг грошової маси, що перебувала в обігу, почав відповідати потребам господарства, але було вилучено гроші в тих, хто заощадив певні суми. За вкладами в ощадних касах у розмірі до 3 тис. руб. обмін грошових знаків здійснювався у співвідношенні 1:1, за вкладами від 3 до 10 тис. руб. зменшувалися заощадження на третину, а понад 10 тис. руб. — на дві третини.

Особливо боляче реформа вдарила по селянству, яке знову було ошукане державою. В умовах відсутності установ Ощадного банку на селі обмін готівкових грошей, що населення зберігало вдома, здійснювався у співвідношенні 1:10. Таким чином, відбудова не сприяла зростанню життєвого рівня населення й відклала вирішення соціальних проблем на наступні десятиліття. Повсякденне життя більшості населення республіки, крім представників партійного апарату й державних урядовців, було складним. (Детальніше про повсякденне життя населення ви дізнаєтеся на практичному занятті.)

ВИСНОВКИ

  • Україна, зазнавши значних збитків (зруйнований економічний потенціал, значні людські втрати), завдяки важкій праці її громадян відновила свій промисловий потенціал. При цьому радянська влада примушувала людей працювати на межі своїх фізичних можливостей.
  • Під час відбудови радянське керівництво, традиційно проголошуючи демагогічні гасла турботи про трудящих, вважало потреби людини другорядними порівняно з інтересами держави.
  • Величезною трагедією всього населення республіки став масовий штучний голод 1946—1947 рр., який був фактично злочином радянської влади проти населення.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Назвіть суму прямих збитків, завданих війною економіці УРСР. 2. Коли в республіці було ліквідовано органи управління, які діяли у воєнний час? 3. Яку економіку називають тоталітарною? 4. Що таке екстенсивний шлях розвитку економіки? 5. Хто очолював керівництво УРСР у час, коли розпочався масовий штучний голод 1946—1947 рр.? 6. Якою була кількість жертв масового штучного голоду 1946—1947 рр.?

7. Які зміни відбувалися в УРСР під час переходу до мирного будівництва? 8. Охарактеризуйте відбудову господарства в УРСР та її особливості. 9. На підставі чого можна зробити висновок, що масовий штучний голод 1946—1947 рр. був злочином радянської влади проти населення республіки? 10. Визначте зміни, що відбулися в цей період у демографічній ситуації, рівні життя та побуті населення республіки.

11. Знайдіть за картою атласу регіони, які найбільше постраждали від масового штучного голоду 1946—1947 рр. 12. Обговоріть у малих групах прояви відновлення тоталітарної економіки під час відбудови господарства України. 13. Складіть порівняльну таблицю «Терор голодом в Україні».

Дата

Причини

Особливості

Наслідки

1921—1923 рр.

1932—1933 рр.

1946—1947 рр.

14. Підготуйте повідомлення (презентацію) на тему «Масовий штучний голод 1946—1947 рр. у вашому краї».