Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Гісем - Нова програма

Парадокс Інтернету: він з'єднує людей, що перебувають далеко, але роз'єднує з тими, хто перебуває поруч.

Інтернет — це лише інструмент. Усе залежить від того, хто і з якою метою його використовує.

Білл Гейтс

Скажи мені, що ти шукаєш в Інтернеті, і я скажу тобі, хто ти.

Ірина Бандик

Інтернет — засіб досягнення патологічних станів розуму.

Філіпп Адамс

ПРИГАДАЙТЕ

1. Які існують види мас-медіа?

2. Якими є обмеження свободи слова?

ТЕМА 5. ІНТЕРНЕТ

1. Інтернет

Серед усіх видів мас-медіа Інтернет набуває дедалі більшого значення в першу чергу завдяки тому, що в ньому сформувалися умови для постійних двосторонніх зв’язків, які дозволяють не лише отримувати інформацію, але й висловлювати своє ставлення до неї. Завдяки Інтернету ми маємо доступ до єдиного інформаційного простору з найвіддаленіших куточків планети.

На думку більшості дослідників, сучасні інтернет- та соціальні мережі сприяють розвитку творчої енергії індивідів, ліквідують суспільну ієрархію, ефективно підтримують демократію, сприяють цілеспрямованому зростанню впливу людей, що раніше були лише пасивними споживачами інформації, і створенню нових форм зворотного зв’язку в мас-медіа.

Важливою перевагою Інтернету над іншими видами мас-медіа стало те, що інформація поширюється майже миттєво, незважаючи на державні кордони. Це позбавляє органи влади можливості цензури або обмеження інформації.

Вільне поширення інформації Інтернетом робить неможливим здійснення державою контролю над соціумом, що демонструє його несумісність з антидемократичним політичним режимом. Не випадково в Північній Кореї з 2001 р. заборонено користування Інтернетом.

Це має як переваги, так і недоліки. Досить часто користувач не може бути впевнений у якості або достовірності запропонованої йому інформації. Недостовірні джерела інтернет-інформації важко розпізнати одразу, що може спричинити чимало проблем для осіб, не причетних до подій, про які йдеться.

Іншою проблемою розвитку сучасних мас-медіа є те, що основні інформаційні процеси у світі контролюють фактично декілька інтернаціональних центрів. Так, 90% інформаційного продукту сьогодні виробляють 13 країн. Слабкість інформаційної індустрії інших держав, до яких, на жаль, належить і Україна, перетворює їх на своєрідну периферійну зону, залежну від отриманого з-за кордону інформаційного продукту. Небезпека цього полягає в тому, що цей продукт може суперечити національним інтересам держави, яка його отримує. Подолати цю суперечність допомагають альтернативні інформаційні продукти, що дає змогу споживачеві здійснювати вільний вибір і сприяє розвитку демократії.

Якими є переваги й недоліки Інтернету?

Кібер — префікс, що утворює слова зі значенням «пов'язаний із комп'ютерними мережами, Інтернетом».

ДОКУМЕНТ

Українські правники про загрози приватності в Інтернеті

Загрози для приватності можуть бути безпосередніми та опосередкованими, відкритими та прихованими. До безпосередніх належать, наприклад, хакерські атаки, шкідливе програмне забезпечення. До опосередкованих — спостереження, спам, накопичення непрямої інформації. Відкрите втручання зазвичай помітне для користувача та має наслідки у вигляді викрадення, пошкодження, зміни чи знищення інформації про особу. Приховане втручання може залишатися непоміченим, воно спрямоване на отримання інформації, маніпуляції з нею, відкладені в часі, можливу активність у мережі від імені особи. Втручання до приватного життя призводить до матеріальної шкоди для особи (наприклад, зняття коштів із рахунка, купівля товарів чи оплата послуг онлайн, витрати на заміну програмного забезпечення). Шкода може бути також моральною, репутаційною (розміщення в публічному доступі відомостей особистого характеру, поширення неправдивої інформації від імені конкретної людини тощо).

Які види шкоди визначено в цьому уривку?

ДОКУМЕНТ

Із Посібника з прав людини для інтернет-користувачів

До зобов'язань держав поважати, захищати та підтримувати права людини належить і нагляд за приватними компаніями. Права людини, які є універсальними та неподільними, а також пов'язані з ними стандарти, мають переважну силу перед загальними вимогами та умовами, що висувають до інтернет-користувачів будь-які суб'єкти приватного сектору.

Інтернет є суспільно важливим ресурсом. Люди, спільноти, органи державної влади та приватні компанії здійснюють свою діяльність через Інтернет і законно сподіваються на те, що матимуть доступ до інтернет-послуг, які надаватимуться без будь-якої дискримінації, за розумну ціну, а також будуть безпечними, надійними та безперебійними. Крім того, ніхто не повинен зазнавати неправомірного або безпідставного втручання в реалізацію своїх прав та основоположних свобод під час користування Інтернетом. Користувачі повинні мати підтримку для розуміння та ефективної реалізації ними прав людини в режимі онлайн у разі обмеження або порушення їхніх прав та свобод.

Які зобов'язання має держава перед користувачами Інтернету?

2. Безпека та приватність в Інтернеті. Кіберзлочинність

Сучасне суспільство дуже залежить від належного функціонування Інтернету. Це викликає багато питань щодо того, якою має бути ця взаємодія. Наприклад, чимало, якщо не більшість соціальних зв’язків сучасна людина встановлює через Інтернет, що, у свою чергу, породжує проблему приватності в мережі. Інтернет-сайти та служби, соціальні мережі збирають величезну кількість інформації про користувачів: що є предметом пошуку в пошукових системах, які інтернет-сторінки відвідують, які здійснюють покупки, де бувають, що вони вподобали в соціальних мережах, їхні соціальні контакти. Зібрані відомості використовують не лише з метою покращення роботи сайтів, але й для підготовки рекламних оголошень, які нібито мають якнайточніше відповідати запитам потенційного покупця. Також ці відомості потрібні для збирання статистичних даних, що дають змогу ефективно створювати медіапродукт, який відповідатиме очікуванням аудиторії.

Проте ці дані можна використовувати з метою маніпуляції суспільною свідомістю.

Добре вивчивши аудиторію, спеціалісти одну й ту саму думку подають у різний спосіб, щоб донести її до різних соціальних груп.

Іншою загрозою приватності є безпека комунікації. Завжди є ризик того, що листування — особисте чи пов’язане з роботою, навчанням — може потрапити до вільного доступу як через умисні дії, так і через недбалість та необережність.

Значною проблемою є питання авторського права в Інтернеті. Часто можна спостерігати, як будь-який новий медіапродукт поширюють мережею без зазначення авторства, причому на певному етапі на цьому й заробляють, у той час як автор продукту не отримує винагороди за свою інтелектуальну працю.

Поряд із тим чимало людей, позиціонуючи себе в Інтернеті, створюють так званий віртуальний образ, який досить часто не відповідає дійсності. Ці люди намагаються перенести свій інтернет-образ до реального життя. Невдалість таких спроб поряд із неузгодженістю між реальним та віртуальним життям може стати причиною психологічного дискомфорту.

Людина здатна самостійно уникнути багатьох загроз своїй приватності в Інтернеті. Перш за все, не варто свідомо розміщувати в мережі ту інформацію, яка може бути використана зі шкодою для користувача. По-друге, соціальні мережі пропонують широке поле для налаштувань конфіденційності та регулювання того, яку інформацію робити відкритою для загалу, а яку — ні. По-третє, загальна обачність, дотримання тих самих правил спілкування та взаємодії з інформацією, що і в реальному житті, а також уважність до конкретних порад з інтернет-безпеки дозволять уникнути певної кількості загроз.

Велику групу небезпек в Інтернеті об’єднує поняття кіберзлочинності. Так називаються ті злочини, що здійснюються у сфері інформаційних технологій. Це передусім поширення шкідливого програмного забезпечення (вірусів), злом паролів, крадіжки номерів банківських карт та інших банківських реквізитів, фішинг (виманювання в користувачів мережі персональних даних, у тому числі банківської інформації). Кіберзлочинністю є й поширення через Інтернет протиправної інформації (наклепу, матеріалів порнографічного характеру, матеріалів, що розпалюють міжнаціональну та міжрелігійну ворожнечу тощо), порушення авторських прав шляхом незаконного поширення інтелектуальної власності в Інтернеті (піратство), а також неправомірне, шкідливе втручання в роботу різних комп’ютеризованих систем. Також до кіберзлочинності відносять кібертероризм — використання комп’ютерних мереж для планування й підготовки терористичних актів та інших діянь, що загрожують суспільній безпеці. За здійснення цих злочинів українським законодавством, як і законодавствами інших країн, передбачена кримінальна відповідальність. У Національній поліції України діє Департамент кіберполіції, завданням якого є боротьба з кіберзлочинністю.

ЦІКАВО ЗНАТИ

На думку відомого дослідника соціальних проблем сучасності М. Костельса, сьогодні людство переживає інформаційно-технологічну революцію, найвагомішим наслідком якої стане формування «мережевого суспільства». Завдяки Інтернету, що є центральною ланкою цих перетворень, формується нова культура віртуальної реальності. Вчений стверджує, що зараз «місцевості втрачають своє культурне, історичне, географічне значення та реінтегруються у функціональні мережі чи в образні колажі, залучаючи до життя простір потоків, що замінює простір місць. Час — минуле, сьогодення, майбутнє — можна програмувати так, щоб вони взаємодіяли одне з одним у будь-якому повідомленні... Це культура реальної віртуальності, де вигаданий світ є вигадкою в процесі її створення».

Що дослідник розуміє як «культуру реальної віртуальності»?

За словами правників, характерними рисами кіберзлочинів є те, що визначити сам факт їх здійснення не завжди можливо. Це робить кіберзлочини особливо небезпечними. Часто їх наслідки пояснюються недбалістю або неуважністю користувачів; транснаціональністю — для кіберзлодіїв не існує державних кордонів; нерозвиненістю законодавства та відсутністю у правоохоронців багатьох країн належного матеріально-технічного забезпечення.

Правоохоронні органи з протидії кіберзлочинності пропонують кілька базових кроків, виконання яких дозволить значно зменшити рівень кіберзагрози:

• не звертати уваги на дзвінки й текстові повідомлення про виграші з незнайомих номерів, ніколи не передзвонювати на них, не відправляти повідомлення;

• не розміщувати надто детальну або таку, що можна використати як компрометуючу, інформацію про себе та своїх близьких;

• нікому не повідомляти реквізити своєї банківської карти, з усіма питаннями звертатися безпосередньо до відділення банку;

• встановити надійний антивірус і регулярно проводити повну перевірку системи;

• купувати тільки ліцензійне програмне забезпечення.

Чи руйнує Інтернет приватне життя?

ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ В ІНТЕРНЕТ-СЕРЕДОВИЩІ

Наведіть приклади, що свідчать про небезпечність порушення зазначених норм.

3. Права людини та особливості захисту прав дитини в Інтернеті

Інтернет як місце, де людина проводить багато часу, має справу з важливою інформацією, яка впливає на її соціальні зв’язки та психологічний стан. Тому міжнародні правозахисні організації розробили низку актів, спрямованих на захист прав людини в інтернет-середовищі. Так, 6 липня 2012 р. під час проведення 20-ї сесії Комітету з прав людини ООН було прийнято Резолюцію про сприяння та захист прав людини в Інтернеті. У тексті документа зазначалося, що всі права, які належать людям «офлайн», мають бути захищені і в онлайн-режимі. Зокрема, це стосується права на свободу вираження поглядів та право на приватність. Згідно з позицією Комітету, право вільно висловлювати свої думки та погляди має бути захищене без жодних перешкод незалежно від медіаресурсів та технічних засобів.

Також цим документом визначено, що основний принцип захисту приватних даних у сучасних демократичних державах можна звести до «таких двох положень: 1) пріоритетним є право особи розпоряджатися своїми персональними даними; їх використання без дозволу власника тягне відповідальність згідно із законодавством; 2) для будь-кого, хто здійснює користування персональними даними фізичних осіб із їхнього дозволу, встановлено відповідальність у разі умисного розголошування цих даних третім особам (якщо тільки фізична особа не дала дозвіл на таке розголошування)».

Також Рада Європи у 2014 р. оприлюднила Посібник із прав людини для користувачів Інтернету, де йдеться про права людини в мережі й про можливі дії в разі їх порушення.

Захист прав дитини в Інтернеті, з одного боку, відбувається в межах захисту прав людини загалом, але з іншого, діти та підлітки є особливо вразливими до багатьох кіберзагроз. В Україні значним напрямом захисту прав дітей в Інтернеті стало створення переліків додатків, сайтів, ресурсів, які водночас будуть безпечними для дітей, а з іншого — задовольнятимуть їх потреби в пошуку інформації, спілкуванні, навчанні, розвагах. Нині провідні розробники світу пропонують «дитячі» версії своїх додатків, що автоматично фільтрують невідповідний контент (вміст). Крім того, існує кілька рейтингових систем, які аналізують електронну продукцію та встановлюють рекомендовані вікові обмеження, щоб не травмувати дитячу психіку.

Психологи та правники рекомендують дорослим, які виховують дітей, обговорювати теми кіберзлочинності та кібербезпеки, навчати дітей, як уникати основних загроз в Інтернеті й водночас не використовувати Інтернет для поширення злісних пліток, погроз та хуліганських дій, вважають корисним обговорення з дітьми їх інтернет-друзів, інтенет-дозвілля. Крім того, дитина сама має знати та застосовувати правила безпеки в Інтернеті: не спілкуватися з підозрілими людьми, не розголошувати особисті дані (від точної адреси проживання й номеру телефону до інформації про дорослих, їхні посади, рівень заробітку), не реєструватися на підозрілих сайтах та не завантажувати з Інтернету контент, у безпеці якого немає впевненості. У будь-якому випадку безпека дітей в Інтернеті є спільним завданням дорослих та дітей.

У чому полягає основний принцип захисту приватних даних у сучасних демократичних державах?

ВИСНОВКИ

Інтернет є важливою частиною функціонування сучасного соціуму. У той самий час значна частина людського спілкування відбувається за його допомогою. Проте Інтернет не є цілковито безпечним місцем. Існують такі загрози, як можливість втрати цифрових даних, здобуття їх сторонніми особами та поширення поза бажанням власника. Тому обачність в Інтернеті не є зайвою.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Яке місце належить Інтернету в сучасному суспільстві?

2. Як Інтернет сприяє побудові демократичних суспільств?

3. Які загрози, що існують в Інтернеті, ви можете назвати?

4. Складіть перелік правил безпечного користування інтернет-ресурсами.

5. Як існують види загроз приватності в Інтернеті?

6. Як Інтернет вплинув на спілкування між людьми?

7. Які існують міжнародні документи, що стосуються захисту прав людини в Інтернеті?

8. На кому, на вашу думку, лежить більша відповідальність за захист особистих даних в Інтернеті — на користувачах, на власниках, розробниках, технічному персоналі інтернет-ресурсів, провайдерах, державі загалом?

9. Яким є місце соціальних мереж у вашому житті? Які їхні функції ви використовуєте найактивніше? Як ви дбаєте про захист особистої інформації?

10. Поясніть, як ви розумієте епіграфи до теми. Із якими ви згодні, а з якими — ні? Чому?

11. Напишіть есе на тему «Яку роль відіграє Інтернет у моєму житті?»