Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Гісем - Нова програма

Розділ III

Людина в соціокультурному просторі

Суспільство не повинно нічого вимагати від того, хто нічого від нього не очікує.

Жорж Санд

Суспільство не потребує тих, хто не потребує його.

Жорж Санд

Жодне суспільство не може бути гіршим, ніж люди, із яких воно утворено.

Вільгельм Швебель

Суспільство деградує, якщо не отримує імпульсів від окремих особистостей; особистість деградує, якщо не отримує співчуття від усього суспільства.

Вільям Джеймс

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що таке людина з точки зору біології?

2. Які форми об'єднання людей із первісних часів вам відомі?

ТЕМА 1. Я І МИ. СОЦІОКУЛЬТУРНА БАГАТОМАНІТНІСТЬ

1. Що таке соціум

Людина є суспільною істотою, можливості якої реалізуються лише в соціумі. Немає людини — не виникне соціуму, відсутній соціум — не сформується особистість людини. Здобути знання, опанувати трудові навички, навчитися користуватися предметами людина може лише в середовищі інших людей.

Розуміння того, чим є соціум, змінювалося із часом. Активно досліджувати те, що таке суспільство, почали у XVIII ст. Видатний французький просвітитель Жан-Жак Руссо запропонував концепцію суспільного договору, яка доводила, що суспільство виникло як результат договору всього людства задля задоволення своїх потреб у харчуванні й безпеці, спілкуванні та інтелектуальному розвитку. Пізніше дуже популярною стала ідея про те, що соціум є цілісним живим організмом, а отже, для вивчення його можна використовувати ті самі принципи, що й до інших живих істот (органіцизм). Її замінив інший (фукціоналізм), у межах якого соціум — це також єдина злагоджена система, але вже не біологічна, а соціальна. Отже, її швидше стосуються закони соціології, психології та інших суспільних наук, а не біологічні закономірності.

Нині також існує багато тлумачень цього поняття. Соціологи пояснюють його як сукупність усіх способів взаємодії і форм об’єднання людей, у яких проявляється їхня всебічна залежність одне від одного. У більш поширеному розумінні соціум — це сукупність людей, об’єднаних конкретними інтересами, потребами, взаємними симпатіями або видами діяльності. Отже, соціум є багатогранним явищем, яке можна розглядати різнобічно.

Сучасні науковці виділяють такі ознаки соціуму:

• його представники проживають на певній території;

• його представники здійснюють спільну діяльність;

• у соціумі обов’язково має бути розподіл суспільних благ;

• як наслідок, ознакою соціуму є соціальний і виробничий поділ праці.

Чому виникає суспільство?

2. Соціальна структура сучасного соціуму

Перш за все варто знати, що соціум не є єдиним, а складається з багатьох менших спільнот. Видами соціальних спільнот вважаються стани, класи, касти, верстви, страти, професійні, навчальні, вікові об’єднання тощо. Наприклад, школяр може одночасно належати до таких спільнот, як сім’я, шкільний колектив, творчий, спортивний, робочий чи волонтерський колектив, бути прихильником певної субкультури. Між спільнотами, із яких складається соціум, існують різноманітні зв’язки та відносини. Кожна людина одночасно належить до різних таких спільнот.

Полікультурність — співіснування та розвиток різних за змістом культурних традицій у межах однієї локалізованої в просторі й часі спільноти людей.

Толерантність — терпимість до іншого світогляду, способу життя, поведінки і звичаїв.

Терпимість — здатність витримувати щось, миритися з яким-небудь становищем.

Плюралізм — визнання багатоманітності думок, поглядів, напрямків, партій, суб'єктів економічного, політичного й культурного життя демократичного суспільства як основи його розвитку.

Компроміс — згода, якої досягають шляхом взаємних поступок.

Різноманітність — наявність багатьох складових різного характеру в єдиному цілому.

Рівність — можливість забезпечення рівними правами та можливостями різних соціальних груп задля задоволення їхніх потреб.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Поняття «суспільство» тотожне терміну «соціум», а різниця полягає лише у сферах їх застосування. Так, поняття «суспільство» частіше застосовується в правових дисциплінах, у суспільствознавстві та історії, а «соціум» — це поняття, ближче до соціологічних наук: демографи, соціологи, психології. Таким чином, поняття «соціальне» та «суспільне» теж є синонімічними.

Дослідники визначають усі ці взаємозв’язки в соціумі як його соціальну структуру — сукупність усіх соціальних спільнот, що взаємодіють між собою в соціумі.

Вона складається із:

• соціальних спільнот — відносно стійких сукупностей людей, яким притаманні більш або менш однакові умови та стиль життя, колективна свідомість, спільність соціальних норм, ціннісні орієнтири та інтереси;

• соціальних відносин — відносно стійкої системи зв’язків між окремими спільнотами, що сформувалася в процесі їхньої взаємодії в умовах певного суспільства. У межах різних соціальних спільнот люди мають певний соціальний статус — визначене місце в цій спільноті, і відповідно до нього виконують соціальні ролі — поводяться згідно зі своїм соціальним статусом і узгодженими з ним правами та обов’язками.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Дестабілізуючий вплив на соціальну структуру суспільства мають дві групи населення — люмпени і маргінали. Люмпенами (від нім. — лахміття) називають жебраків, волоцюг, безпритульних. Збільшення їх кількості в соціумі називають люмпенізацією населення. Небезпека цього явища полягає в тому, що воно створює сприятливе середовище для криміналізації суспільства.

До соціальних маргіналів (від латин. margo — край, межа) належать ті, хто внаслідок певних причин втратив зв'язок зі своїм соціальним середовищем, але не зміг успішно увійти до нового. Явище маргіналізації окремих груп населення є своєрідною «хворобою» суспільства, яке не може створити для всіх гідних умов життя, і від цього страждають найбільш незахищені соціальні категорії: люди з обмеженими фізичними можливостями, колишні учасники бойових дій, мігранти із сільської місцевості або іншої країни тощо.

1) Чим люмпени відрізняються від маргіналів?

2) Чому маргіналізацію називають «хворобою» суспільства?

Складіть схему структури сучасного соціуму.

3. Соціальна нерівність

Ви вже знаєте, що в сучасних державах усі громадяни однаково рівні перед законом. Проте люди в соціумі мають різний статус у різних спільнотах. Наприклад, тренер олімпійської збірної держави матиме вищий статус у професійній спортивній спільноті, ніж тренер шкільної команди.

Правозахисники та активісти вважають ідеальним таке суспільство, де соціальної нерівності не існуватиме або ж вона не впливатиме на життя людей. Найпоширенішим сьогодні є розуміння соціальної нерівності як становища в суспільстві, за якого окремі соціальні групи мають відмінний соціальний статус, належать до різних суспільних верств або соціальних кіл.

Основною причиною існування соціальної нерівності вважають низький рівень морального розвитку суспільства, його жорстку стратифікацію, відсутність прагнення порозуміння і толерантності. Проявами соціальної нерівності є правова нерівність, обмеження свобод, майнова нерівність, відмінності в можливостях доступу до освіти й культури, медичного обслуговування тощо.

Соціальний статус людини впливає на те, як її сприймають представники спільноти, до якої вона належить, та інших спільнот.

Цінності сучасного західного суспільства передбачають його розвиток, спрямований на усунення цих відмінностей. У першу чергу йдеться про ліквідацію соціальної нерівності, спричиненої біологічними чинниками: розвинені країни створюють умови для вільного пересування, освіти, комунікації та всього необхідного для повноцінного життя людей з особливими фізичними потребами, зумовленими як віком, так і станом здоров’я. Також передбачається формування нового суспільства, де представники різних соціальних груп почуватимуть себе однаково комфортно. Таким чином, основною його цінністю є різноманіття, виражене в гаслі «Усі різні, усі рівні».

Литовський плакат, присвячений гаслу «Усі різні, усі рівні».

Розтлумачте символи, використані на плакаті.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Соціальна згуртованість «за середньовічним зразком» залишається притаманною східним корпораціям. Так, японські уявлення про доброго робітника передбачають, що він має працювати на одному місці роботи все своє життя. При цьому роботодавець повністю забезпечує робітника та його родину соціальним захистом. Проте передбачається, що діти робітника мають відвідувати навчальні заклади корпорації, а студенти, що навчаються її коштом, — неодмінно в ній працювати.

Якими є причини соціальної нерівності? Чи можна її усунути?

4. Соціальні цінності та згуртованість

Історично соціальні групи турбувалися про своїх членів. Належність до певної спільноти гарантувала наявність у людини закріплених законом прав та привілеїв. Так, середньовічні професійні спільноти — ремісничі цехи — гарантували тим, хто до них належав, низку привілеїв. Передусім вони були безпосередньо пов’язані з виробничим процесом (забезпечення сировиною належної якості, продаж товарів за певними цінами, усунення конкурентів, що не належать до цеху). Також члени цеху мали право на навчання ремесла через систему підмайстер — майстер, допомогу сім’ї в разі втрати ремісником працездатності, грошові позики за малими відсотками. У межах спільноти відбувалося відзначення релігійних (майже кожен цех мав святого покровителя) та корпоративних свят.

Відповідно цеховики мали поділяти певні цінності — релігійні, морально-етичні (наприклад, мати гідну поведінку), професійні — виготовляти товар певної якості за певними цінами, сплачувати внески до спільної скарбниці. Для того щоб стати повноправним членом цеху — майстром — людина мала скласти іспит. Будь-кого до цеху не приймали. Питання порушення цих норм також розглядали в межах цеху. Усе це сприяло згуртуванню цехової спільноти, виникненню корпоративної свідомості.

У сучасному світі більшість функцій, що стосуються соціального захисту, виконує держава щодо всього свого громадянства, а на виробничі спільноти покладено завдання виробництва товарів певної якості та за цінами в певних межах. Таким чином, якщо раніше людина поділяла цінності колективу в обмін на матеріальні вигоди, то тепер пов’язання цих речей між собою стало більш розмитим. Проте розуміння людиною своєї належності до певного колективу та визнання його цінностей продовжує сприяти соціальній згуртованості.

Нині найяскравіше це проявляється на прикладі національної згуртованості: під час міжнародних спортивних змагань, усіляких конкурсів, у разі збройної агресії іншої країни тощо.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Американський та канадський досвід оптимізації міжнаціональних відносин

У демократичних країнах оптимізації міжнаціональних відносин сприяє здійснювана цими державами національна політика. Одним із її різновидів, що здобув визнання у світі, став поширений у США та Канаді північноамериканський мультикультуралізм, що охоплює принципи й засоби врегулювання відносин між представниками різних культур та інтеграцію в соціум новоприбулих емігрантів. За відсутності офіційного (адміністративного) поділу країни на національні держави влада на основі демократичних законів гарантує всім націям національно-культурну автономію й забезпечує право на свободу всіх видів об'єднань — економічних, партійних, професійних, вікових, національних, за інтересами тощо. Іншими словами, представники різних національностей мають можливості вільно співіснувати на засадах толерантності й культурного плюралізму, за бажанням вільно об'єднуватися в спільноти потреб та інтересів, якщо, звичайно, вони не мають злочинного характеру. Будь-яка дискримінація за національною ознакою вважається порушенням прав людини та карається за законом.

При цьому визнання основних прав людини за політикою мультикультуралізму не виключає цілеспрямованих заходів із формування в індивідів почуття належності до єдиної політичної нації. Так, у Канаді для всіх емігрантів, за винятком осіб похилого віку, є обов'язковим вивчення однієї з державних мов — англійської або французької. Це не є проявом насильства в мовній сфері, оскільки вживання рідної мови в родинах, місцевих етнічних асоціаціях та інших відповідних ситуаціях не забороняється, а заохочується. У цих вимогах вбачають шлях залучення індивідів до комунікативного простору нації та ефективного функціонування в ньому.

Чи є доцільним використання цього досвіду в Україні? Обґрунтуйте свою думку.

Явище національної згуртованості також спостерігається серед осіб, які опинилися за межами держави (трудова та політична еміграція тощо).

Як пов'язані між собою соціальні цінності та згуртованість?

5. Різноманітність та полікультурність

У більшості сучасних суспільств наявність у їхньому складі представників різних соціальних верств, поколінь, етнічних груп, віросповідань тощо зумовлює існування такого явища, як полікультурність. Це явище може існувати лише в тому суспільстві, яке визнає різноманітність як одну з основних своїх цінностей.

Необхідність спільного життя представників різних культурних традицій у демократичному полікультурному суспільстві зумовлює потребу добросусідства між ними. Воно в першу чергу ґрунтується на таких засадах:

• Усвідомлення істини, що люди відмінні за своїми поглядами й уподобаннями, і ця різноманітність є не вадою, а перевагою суспільного життя.

• Усі культури та тендерні, конфесійні, етнічні меншини, які поділяють їдеї гуманізму, є рівноцінними, самобутніми й не можуть бути дискриміновані. Забезпечення рівних (не однакових!) прав і можливостей для розвитку для різноманітних культур та меншин. Намагання порушити рівність їхніх прав між собою, забезпечити кращі умови розвитку для однієї з них може бути здійснено лише за рахунок їх погіршення для інших, а отже, недемократичним шляхом, що призведе до порушення соціальної стабільності.

• Основою співіснування культур у полікультурному соціумі постають такі цінності, як терпимість, толерантність, плюралізм і компроміс. Без взаємного дотримання їхніх норм усіма представниками різних культурних традицій повноцінний діалог між ними неможливий.

Однією з важливих сфер соціального розвитку сучасного плюралістичного суспільства виступають міжнаціональні відносини. Від вирішення пов’язаних із ними проблем значною мірою залежать як спокій і добробут окремих індивідів, так і доля всієї країни.

В основі національної політики в сучасному плюралістичному суспільстві перебуває мультикультуралізм. Це політика, спрямована на збереження й розвиток в окремо взятій країні та у світі загалом культурних відмінностей, а також теорія й ідеологія, які обґрунтовують цю політику. Протилежністю мультикультуралізму є концепція «плавильного котла», що передбачає злиття всіх культур в одну.

Святкування 150-річчя народження Канади

Як ця фотографія може ілюструвати досвід Канади в оптимізації міжнаціональних відносин?

Мультикультуралізм за своєю сутністю є тією національною політикою, яка, регулюючи міжнаціональні відносини, заохочує та ретельно підтримує культурний плюралізм представників різних етнічних груп (етнічну різноманітність) і разом із тим допомагає їх інтеграції в єдину політичну націю.

Важливу роль у житті полікультурного суспільства відіграють відносини між представниками різних конфесій (віросповідань), тобто забезпечення конфесійної різноманітності. Релігійна сфера суспільного життя, як доводить історичний досвід, потребує постійної уваги й делікатності. Чимало збройних конфліктів і війн розпочиналися саме через релігійне протистояння. У сучасному демократичному полікультурному соціумі основою для співіснування різних конфесій вважають дотримання толерантності. Будь-які зверхність, образи, зневага тощо стосовно прибічників різних віровчень неприпустимі, вони засуджуються на моральному рівні й караються за законом.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Одним з елементів мультикультуралізму є мультилінгвізм — підтримка та захист мов різних спільнот у межах одного соціуму, країни. Загалом у Європі налічується близько 60 регіональних мов і мов національних меншин. Вважається, що кожен європеєць має прагнути вивчати й розуміти мови інших країн, аби краще зрозуміти їхню культуру. 5 листопада 1992 р. у Страсбурзі була укладена Європейська хартія регіональних мов і мов національних меншин, що забезпечує підтримку й захист європейських мов. Європейські держави вважають мови етнічних меншин невід'ємною частиною європейської культурної спадщини.

Міжконфесійні конфлікти, як і національні, надзвичайно небезпечні для суспільства. Це вимагає від усіх, як віруючих, так і атеїстів, уміння поважати почуття одне одного. Варто пам’ятати, що, навіть не поділяючи конфесійних уподобань іншого, ніхто не має права намагатися обмежити його невід’ємне право свободи віросповідання.

Дізнайтеся, якими мовами написано слово «дякую» на ілюстрації. Що вам відомо про ці культури?

Важливою характеристикою сучасного полікультурного суспільства є інклюзія — процес збільшення участі всіх громадян у житті соціуму, і насамперед тих, хто має труднощі у фізичному й розумовому розвитку. Це складний процес, пов'язаний із розробкою і реалізацією таких підходів, які дозволять кожній людині рівноправно брати участь у суспільному житті. Запорукою успішності інклюзії є те, щоб усі зацікавлені сторони активно діяли для отримання бажаного результату.

Чи можливе існування полікультурного суспільства без толерантності?

ВИСНОВКИ

Соціум як середовище існування людини завжди був предметом уваги дослідників. Сучасний рівень накопичених знань про соціум дозволяє побачити всю масштабність цього явища соціального розвитку.

На всіх етапах розвитку в соціумі існували різні групи. Основні з них виділяють з урахуванням багатьох критеріїв. Про причини виникнення соціальної нерівності та її вплив на розвиток суспільства є різні точки зору. Одним з основних регуляторів полікультурного суспільства сьогодні вважають толерантність. Її визначальний вплив на суспільне життя визнає більшість світового співтовариства.

Полікультурність є однією з важливих характеристик сучасного демократичного суспільства. Вона пов'язана перш за все з розумінням того, що соціум утворюють різні за своїми культурними традиціями індивіди й соціальні групи, але всі вони повинні мати однакові умови для свого розвитку.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Що таке соціум?

2. Порівняйте різні розуміння поняття «соціум».

3. Які елементи має соціальна структура?

4. Що таке полікультурність?

5. Що необхідно для співіснування різних культур у полікультурному соціумі?

6. Чим відрізняються толерантність і терпимість? Чому саме толерантність вважають визначальним регулятором полікультурного суспільства?

7. Чому необхідно приділяти увагу міжнаціональним відносинам? Чи можна вважати демократичним соціум, де ігнорують міжнаціональні проблеми? Обґрунтуйте свою точку зору.

8. Прокоментуйте епіграфи до теми. Які з них вам подобаються, а які — ні й чому?

9. Робота в групах. Проаналізуйте одну з наведених проблем та обговоріть у класі висновки, яких ви дійшли:

1) полікультурність у сучасному українському соціумі: досягнення та проблеми;

2) толерантність в Україні: чи є вона сьогодні нормою суспільного життя;

3) як мають розвиватися міжнаціональні відносини в сучасному українському соціумі;

4) міжконфесійна ситуація в Україні: що є головним для її подальшого розвитку.

10. У чому полягає проблема соціальної нерівності? Чи можна усунути соціальну нерівність? Чому?

11. Маргіналізація для людини, на думку дослідників, завжди пов'язана зі значним стресом. Для його пом'якшення в багатьох країнах створюють фонди допомоги біженцям, центри професійної перепідготовки, надають матеріальну допомогу безробітним тощо. Яких ще заходів, на вашу думку, може вжити суспільство для подолання наслідків маргіналізації для людини?

12. Складіть перелік заходів, яких необхідно вжити в Україні для становлення сучасного плюралістичного суспільства. Обґрунтуйте доцільність кожної зі своїх пропозицій.