Всесвітня історія. З поглибленим вивченням історії. 9 клас. Гісем

РОЗДІЛ І. ЄВРОПА ТА АМЕРИКА наприкінці XVIII — на початку XIX ст.

§2—3. Початок Великої французької революції кінця XVIII ст.

ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ:

визначити передумови та причини Великої французької революції кінця XVIII ст.; характеризувати погляди французьких просвітителів; розпочати аналіз подій революції за їі періодами; аналізувати підсумки та історичне значення Великої французької революції кінця XVIII ст.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Якими були характерні риси соціально-політичного розвитку Франції у XVIII ст.? 2. Що таке Просвітництво? 3. Якими були погляди просвітителів на суспільство й державу?

1 ФРАНЦІЯ наприкінці XVIII ст.

На початку 80-х рр. XVIII ст. Франція була аграрною країною із 25-мільйонним населенням, серед якого 22 млн осіб становили селяни, 130 тис. — духовенство, 140 тис. — дворянство.

У сільському господарстві зберігалися давні традиційні відносини. Переважна більшість селян були особисто вільними, але земля, якою вони користувалися, належала сеньйорам. За неї селяни виконували численні грошові й натуральні повинності. У промисловості було поширене мануфактурне виробництво. Промислова революція у Франції ще не відбулася, машини на підприємствах використовували мало.

Активно розвивалася торгівля. Маючи великий флот, Франція отримувала значні прибутки від торгівлі з колоніями в Африці та Новому Світі. Розвитку внутрішньої торгівлі заважали митні кордони всередині країни, відсутність єдиної системи міри й ваги.

У 70-х рр. XVIII ст. економічне становище країни погіршилося. Війни в Європі, у яких брала участь Франція, зовсім спустошили скарбницю. Чимало французьких селян стали жебраками й волоцюгами. Час від часу спалахували «хлібні бунти», відбувалися виступи проти податкового гніту.

Населення Франції, як і раніше, зберігало становий поділ. Перші два стани — духовенство і дворянство — були привілейованими, не сплачували податків, мали право володіти землею та брати участь в управлінні державою. Разом вони складали близько 4 % населення, але в їхній власності перебувала третина всіх земель. До третього, непривілейованого стану належали всі інші верстви населення — селяни, ремісники, наймані робітники, буржуа. Вони сплачували податки й не мали політичних прав. Проте існуючий поділ на стани не відповідав дійсності. У складі духовенства було вище духовенство, що володіло величезними землями, і нижче духовенство, яке наближалося до третього стану.

Людовік XVI із дружиною Марією-Антуанеттою та дітьми у Версалі в 1782 р. Невідомий художник

СТАНИ ФРАНЦУЗЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Перший стан	Другий стан	Третій стан
Привілейовані		Непривілейований
Духовенство	Дворянство	Селянство	Ремісництво
		Наймані робітники	Буржуазія
Не сплачували податків. Наділені політичними правами		Сплачували податки. Позбавлені політичних прав

Вольтер

Шарль-Луї Монтеск'є

Читання книжок Вольтера в салоні мадам Жофрен. Художник А.Ш.Г. Лемоньє, 1775 р.

Відрізнялося також становище заможного придворного дворянства та простого службового. Із третього стану вийшла буржуазія — банкіри, судновласники, підприємці, купці, юристи та інші. Проте вони не впливали на справи в державі.

За політичним устроєм Франція залишалася абсолютною монархією. Існуючий державний і суспільний устрій країни називали «старим порядком», в основі якого, як ви знаєте, було поєднано абсолютизм зі становими привілеями духовенства й дворянства. За правління короля Людовіка XVI (1774—1792 рр.) ситуація у Франції вимагала рішучих дій центральної влади. Новий генеральний контролер (міністр) фінансів Жак Тюрго запропонував королю програму реформ, яка передбачала залучення духовенства й дворянства до сплати податків, ліквідацію всіх феодальних прав сеньйорів щодо селян, внутрішніх митниць, ремісничих цехів тощо. Проте під тиском прибічників «старого порядку» реформи не були втілені в життя, а сам міністр пішов у відставку.

2 ФРАНЦУЗЬКЕ ПРОСВІТНИЦТВО.

Французькі просвітителі своєю критикою «старого порядку» багато зробили для усвідомлення різними верствами населення необхідності здійснення змін у країні. Вольтер (псевдонім мислителя Франсуа Марі Аруе) (1694—1778) засуджував абсолютизм, однак вважав владу освіченого монарха корисною для країни. Найбільш справедливим суспільним устроєм, на його думку, був той, що забезпечував для всіх три основні ідеали — свободу, рівність у правах і повагу до приватної власності. Католицьку церкву Вольтер рішуче засуджував, але вважав, що релігію необхідно зберегти для утримання народу в покорі.

Різким противником абсолютизму був Шарль-Луї Монтеск'є (1689—1755). Найкращим державним устроєм він вважав конституційну монархію з розподілом влади на законодавчу, виконавчу й судову. Держава, на думку мислителя, мала забезпечити свободу слова, друку, зборів, віротерпимість, рівність усіх перед законом і недоторканність приватної власності. Він наполягав на необхідності відокремлення церкви від держави.

Дені Дідро

Дені Дідро (1713—1784) був прихильником обмеженої монархії й також засуджував абсолютизм. Він виступав за усунення майнової нерівності, віротерпимість, недоторканність приватної власності та економічну свободу. Д. Дідро визнавав існування Бога, але критикував існуючу релігію й церкву, наполягаючи на створенні нової «природної релігії».

На відміну від інших просвітителів, Жан-Жак Руссо (1712—1778) узагалі відкидав можливість збереження монархії та виступав за створення демократичної республіки дрібних власників. Він вважав, що всі люди мають бути рівними в правах, а розміри приватної власності необхідно обмежити. Ж.-Ж. Руссо не сприймав католицьку церкву, однак визнавав необхідність релігії як основи людської особистості.

3 ПОЧАТОК РЕВОЛЮЦІЇ.

Наприкінці 80-х рр. XVIII ст. Францію охопила гостра економічна, соціальна й політична криза. Зростали ціни, збільшувалося безробіття, а неврожай 1788 р. викликав у країні голод.

Революція — докорінні зміни в розвитку яких-небудь явищ природи, суспільства або пізнання світу.

На скликаних у 1787 р. Людовіком XVI зборах нотаблів було прийнято рішення запровадити в країні загальний земельний податок з усіх станів. Однак паризький парламент відмовився затвердити це рішення та запропонував королю зібрати для цього Генеральні штати (вищі станово-представницькі дорадчі збори у Франції), які не скликалися з 1614 р.

5 травня 1789 р. у Версальському палаці Людовік XVI відкрив засідання Генеральних штатів і наказав депутатам затвердити нові податки. Однак депутати третього стану виступили проти традиції голосувати за станами («один стан — один голос»), наполягаючи на рівному та спільному голосуванні всіх депутатів. Депутатів третього стану підтримали деякі представники привілейованих верств.

Жан-Жак Руссо

Карикатура «Зеніт французької слави — вершина свободи». Художник Дж. Гілрей, 1793 р.

СКЛАД ГЕНЕРАЛЬНИХ ШТАТІВ (5 травня — 17 червня 1789 р.)

Узяття Бастилії 14 липня 1789 р. Художник Ж.-П. Уель, 1789 р.

Відкриття Генеральних штатів 5 травня 1789 р. Художник О. Кудер, 1839 р.

Використовуючи матеріал параграфа, розкажіть про зображені на ілюстраціях події.

17 червня 1789 р. Генеральні штати проголосили себе Національними зборами, що представляли інтереси всіх французів. Коли Людовік XVI наказав зачинити залу засідань, депутати Національних зборів 20 червня 1789 р. зібралися в залі для гри в м’яч і заприсяглися, що не розійдуться, поки не підготують конституцію країни. Ця подія вважається початком Великої французької революції кінця XVIII ст.

9 липня 1789 р. Національні збори проголосили себе Установчими, підкресливши цим свій намір закласти підвалини нового державного ладу у Франції. Тим часом у Парижі стали поширюватися чутки, що Установчі збори буде розігнано, навколо міста зосереджуються війська, а гармати королівської фортеці-в’язниці Бастилії націлені на міські квартали. На вулицях розпочалися стихійні мітинги. 14 липня 1789 р. озброєний натовп парижан захопив і зруйнував Бастилію, яку вважали символом абсолютизму.

Упродовж наступних тижнів революційна хвиля з Парижа швидко поширилася на провінції.

4 ЗАКОНОДАВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ УСТАНОВЧИХ ЗБОРІВ.

Протягом 1789—1791 рр. Установчі збори здійснили важливі заходи щодо змін у системі організації державної влади у Франції. 4—11 серпня 1789 р. під тиском селянських виступів було прийнято декрети про скасування багатьох феодальних повинностей.

Французький триколор

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Із книги англійського економіста А. Юнга «Мандрівка Францією» (1787 р.)

10 червня. Перебуваючи в Пейраці (містечко у Провансі, на півдні Франції), ми зустріли багато жебраків.

В усіх селянок — і жінок, і дівчат — немає панчох і взуття, а в селян під час роботи немає на ногах дерев'яного або будь-якого іншого взуття. Ці злидні помітно послаблюють народний добробут...

Становище бідноти, яке примушує її утримуватися від використання шкіряних і вовняних виробів, необхідно визнати лихом, яке може спричинити надзвичайно серйозні наслідки.

Хіба може квітнути країна, головною турботою якої є прагнення зекономити на споживанні готових товарів і виробів мануфактур?

1. На що звернув увагу автор, відвідавши Францію напередодні революції? 2. Яких висновків він дійшов на підставі побаченого?

Із «Декларації прав людини і громадянина»

Представники французького народу... прийняли рішення викласти в цій урочистій декларації природні, невід'ємні і священні права людини...

I. Люди народжуються і залишаються вільними і рівними в правах...

II. Метою кожного державного союзу є забезпечення природних і невід'ємних прав людини. Такими є свобода, власність, безпека та опір гнобленню.

III. Джерело всієї верховної влади завжди перебуває в нації...

IV. Свобода полягає в праві робити все, що не шкодить іншому...

V. Закон може забороняти лише дії, шкідливі для суспільства. Усе, що не заборонено законом, дозволено...

VI. Закон є виразом загальної волі. Усі громадяни мають право особисто або через представників брати участь у виданні законів. Закон має бути рівним для всіх.

VII. Ніхто не може бути обвинувачений, затриманий або заарештований інакше, ніж у випадках, визначених законом...

IX. ...Людина вважається невинною доти, доки її не оголосять винною...

X. Ніхто не має відчувати утисків у висловлюванні власних думок...

XVI. Оскільки власність є непорушним і священним правом, то ніхто не може бути позбавлений її інакше, ніж у випадку встановленої законом незаперечної суспільної необхідності...

1. Хто, згідно з документом, вважався джерелом верховної влади? 2. Які невід'ємні природні права людини проголошувалися в документі? 3. Чи можна вважати, що «Декларація...» закладала у Франції підвалини правової держави? Чому?

Герцог де Ліанкур

26 серпня 1789 р. Установчі збори прийняли «Декларацію прав людини і громадянина». Вона стала важливим документом, в основі якого були ідеї французьких просвітителів про невід’ємні природні права людини.

5 ЗАГОСТРЕННЯ СИТУАЦІЇ В КРАЇНІ.

Економічна ситуація у Франції залишалася нестабільною. Зростали ціни, не вистачало хліба, збільшувалася кількість безробітних. Робітники влаштовували страйки, бунти поширилися навіть на армію. У ніч із 20 на 21 червня 1791 р. король Людовік XVI здійснив невдалу спробу втекти за кордон, але його затримали та повернули до Парижа. Місто охопили антимонархічні виступи.

Досить складним було становище в районі північно-східного кордону країни, де зосереджувалися вірні королю війська й дворяни, що втекли з Парижа. Наприкінці серпня 1791 р. Австрія та Пруссія оголосили Пільницьку декларацію про спільні дії в боротьбі проти революційної Франції.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Коли герцог де Ліанкур, головний хранитель гардеробу короля, доповів Людовіку XVI про захоплення парижанами Бастилії, той вигукнув: «Але ж це бунті». «Скажіть краще — революція, сірі» — відповів йому герцог. Людовік XVI вирішив піти на поступки повсталим, наказав відкликати війська з-під Парижа та визнав Установчі збори. Король відвідав Париж, де з'явився з трикольоровою кокардою (стрічкою на капелюсі) у нових національних кольорах: червоний і синій були кольорами герба Парижа, а білий — кольором Бурбонів.

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ВЕЛИКОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Дата	Період
20 червня 1789 — 10 серпня 1792 р.	Початок революції
10 серпня 1792 — 2 червня 1793 р.	Повалення монархії та встановлення республіки
2 червня 1793 — 27 липня 1794 р.	Якобінська диктатура
27 липня 1794 — 9 листопада 1799 р.	Термідоріанський режим

СКЛАД ЗАКОНОДАВЧИХ ЗБОРІВ (1 жовтня 1791 — 20 вересня 1792 р.)

Останні монтаньяри. Художник Ш. Роно, 1882 р.

3 вересня 1791 р. Установчі збори прийняли першу в історії Франції Конституцію, згідно з якою країна стала конституційною монархією. Вища законодавча влада надавалася однопалатним Законодавчим зборам, виконавча — королю та міністрам, яких він призначав, судова — суддям, яких обирали виборці. Право обирати надавалося лише «активним громадянам» — чоловікам віком від 25 років, які жили в певній місцевості не менше року, сплачували податок у розмірі не менше ніж платня за три робочі дні й не були ні в кого за служника.

1 жовтня 1791 р. розпочали роботу нові Законодавчі збори, у яких узяли участь політичні об’єднання, що існували на той час у Франції.

У суспільно-політичному житті Франції цього періоду важливу роль відігравали політичні клуби. Із 1789 р. в бібліотеці монастиря Святого Якоба збирався «Клуб друзів конституції», членів якого називали якобінцями. У Законодавчих зборах учасники клубу розділилися на поміркованих республіканців, яких називали жирондистами (за назвою департаменту Жиронда, звідки походила більшість із них), та монтаньярів (буквально «горців», оскільки вони сиділи у верхній частині зали засідань) — радикальних республіканців, прихильників рішучих змін. Із 1791 р. в монастирі чернечого ордену фельянів збиралися прихильники конституційної монархії, яких називали «Клуб фельянів».

Штурм палацу Тюїльрі 20 серпня 1792 р. Художник Ж. Дюплесі-Берто, 1793 р.

Останній бенкет жирондистів. Художник А.Ф.Е. Філіппо, 1850 р.

Емблема «Клубу фельянів» із девізом «Неподільність та єдність Республіки»

Руже де Ліль співає «Марсельєзу». Художник І. Пільс, 1849 р.

У Законодавчих зборах фельянів витіснили на другий план жирондисти й ті, хто їх підтримував. Із жирондистами пов’язані важливі події цього періоду революції.

У лютому 1792 р. воєнний союз Австрії та Пруссії започаткував першу антифранцузьку коаліцію (1792—1797 рр.). У відповідь на це 20 квітня 1792 р. Законодавчі збори оголосили війну Австрії. Спалахнули революційні війни Франції з коаліціями європейських держав, що виступали проти неї.

Початок воєнних дій був для французів невдалим. Більшість французьких офіцерів перейшли на бік ворога, австро-прусські війська розгорнули інтервенцію на територію Франції.

Інтервенція — втручання однієї або кількох держав у внутрішні справи іншої держави. Інтервенція буває військова, економічна та дипломатична.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Кожний батальйон добровольців мав власні прапор, гімн і форму. Особливу популярність серед парижан, а згодом усіх французів, здобув гімн загону з Марселя — «Марсельєза», слова й музику до якого написав військовий інженер Руже де Ліль. Згодом «Марсельєза» стала національним гімном Франції.

У цих умовах Законодавчі збори звернулися до всього населення країни із закликом «Вітчизна в небезпеці!». Після цього до революційної армії для захисту Батьківщини вступили тисячі добровольців.

ВИСНОВКИ

• Початок Великої французької революції кінця XVIII ст. був спричинений загостренням соціальних суперечностей у країні, абсолютизмом і підтримуваним ним «старим порядком».

• Важливими здобутками першого періоду революції стали ліквідація феодальних порядків, закріплення прав і свобод у «Декларації прав людини і громадянина», прийняття першої Конституції 1791 р., установлення у Франції конституційної монархії.

ВЕЛИКА ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ кінця XVIII ст.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Які верстви населення належали до третього стану? 2. Що було в основі «старого порядку» у Франції? 3. Хто з французьких просвітителів висунув ідею поділу влади на три гілки? 4. Коли було прийнято «Декларацію прав людини і громадянина»? 5. Яку форму правління закріплювала у Франції Конституція 1791 р.? 6. Які країни утворили першу антифранцузьку коаліцію?

7. Охарактеризуйте становище Франції наприкінці XVIII ст. і визначте причини революції. 8. Порівняйте погляди французьких просвітителів на державний устрій, права людини, приватну власність, релігію та церкву. 9. Охарактеризуйте основні події періоду початку Великої французької революції кінця XVIII ст. 10. Проаналізуйте законодавчу діяльність Установчих зборів. 11. У чому полягало загострення ситуації у Франції? Якими були його причини і прояви?

12. Покажіть на карті події, пов'язані з початком Великої французької революції кінця XVIII ст., та опишіть їх. 13. Проведіть дискусію за проблемою «Чи могла Франція уникнути революції?». 14. Розпочніть складання в зошиті таблиці «Розгортання Великої французької революції кінця XVIII ст.».

Період	Основні події	Результати

15. Напередодні революції у Франції генеральний комісар флоту М.-Л. Моле попереджав Ж. Неккера: «Не треба чекати, щоб Генеральні штати почали у вас вимагати або вам наказувати: потрібно поспішати з власною пропозицією їм усього, що лише може бути предметом прагнень розсудливих людей у розумних межах як влади, так і прав нації». Яким є ваше ставлення до наведеної думки? Чи могла її реалізація запобігти спалаху революції в країні? Поясніть свою точку зору.