Збалансований розвиток — упевнене майбутнє

Ще не винайдено засобів для розв’язування актуальних глобальних проблем, однак шляхи стабілізації та узгодження взаємодії природи й суспільства вже визначено в рамках концепції сталого розвитку. На Конференція ООН із проблем навколишнього середовища (Стокгольм, 1972) уперше обговорено концепцію сталого розвитку. На конференції створено Стокгольмську декларацію, яка встановила 26 принципів збереження довкілля. У 1987 році. Міжнародна комісія ООН з навколишнього середовища й розвитку (МКНСР) під головуванням екс-прем’єра Норвегії Ґро Гарлем Брундтланд опублікувала звіт «Наше спільне майбутнє», у якому поняття сталого (збалансованого узгодженого, виваженого) розвитку визначено як розвиток суспільства, що задовольняє потреби сьогодення, не приносячи при цьому в жертву здатності майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

Сталий розвиток — це сучасна концепція взаємодії суспільства й природи з узгодження між економічним та соціальним розвитком суспільства й збереженням довкілля. При цьому має місце такий розвиток суспільства, за якого задоволення потреб сучасних поколінь не повинно ставити під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

Ця стратегія включає три складники (мал. 12.14):

екологічний (збереження і поліпшення природного середовища);
економічний (подальший гармонійний розвиток виробництва, продуктивних сил суспільства);
соціальний (неухильне підвищення добробуту народів, вирівнювання рівнів їхнього життя — внутрішніх і зовнішніх, неухильне поліпшення соціальних умов і стандартів).

Тільки таке розуміння сталого розвитку прийнятне для всіх народів.

Мал. 12.14. Складові сталого розвитку

Таким чином, сталий розвиток — це процес гармонізації, поєднання між собою навколишнього середовища, економіки й добробуту людей у триєдину систему. Це можливо за умови вдосконалення керування природокористуванням, економікою та суспільством на всіх рівнях: глобальному, регіональному, національному й локальному.

Концепція сталого розвитку ґрунтується на п’яти головних принципах:

людство може надати розвитку збалансованого й довготривалого характеру — для того, щоб він відповідав потребам людей, які живуть зараз, не втрачаючи при цьому можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби;
обмеження у сфері експлуатації природних ресурсів відносні. Вони пов’язані із сучасним рівнем техніки й соціальної організації, а також зі здатністю біосфери до самовідновлення;
необхідність задоволення елементарних потреб усіх людей і надання всім можливості реалізувати себе в житті. Без цього збалансований і довготривалий розвиток просто неможливий;
необхідність урівноваження можливостей тих, хто користується надмірними грошовими й матеріальними благами, з екологічними можливостями планети, зокрема щодо використання енергії; чисельності й темпів росту населення, які мають відповідати потенціалу глобальної екосистеми Землі.

Ця концепція ставить фундаментальне завдання — поєднати динамічний економічний розвиток з наданням рівних можливостей кожному члену суспільства за рахунок підвищення ефективності використання ресурсів і ліквідації залежності між економічним зростанням і забрудненням довкілля.

25 вересня 2015 року лідери 193 країн світу взяли на себе зобов’язання з виконання 17 цілей (мал. 12.15), які дадуть змогу досягти трьох важливих результатів у найближчі 15 років: покінчити з крайньою бідністю, побороти нерівність і несправедливість, зайнятися викликами зміни клімату. Глобальні цілі сталого розвитку допоможуть у розв’язуванні цих завдань, у всіх країнах, для всіх людей. Наголошено прагнення здійснювати порядок денний так, щоб це принесло максимальну користь усім: як нинішньому, так і майбутнім поколінням, і відповідало правам та обов’язкам держав за міжнародним правом.

Сімнадцять цілей та 169 задач нового плану дій набули чинності 1 січня 2016 року.

Роботу над цим планом дій розраховано на 15 років — до 2030 року.

Мал. 12.15. Цілі визначено!

Зверніть увагу на четверту ціль. Досягнення всебічної якісної освіти для всіх іще раз підтверджує думку про те, що освіта є одним з найпотужніших і перевірених засобів сталого розвитку.

Цільові показники сталого розвитку у сфері освіти до 2030 року такі:

забезпечити всім дівчаткам і хлопчикам отримання безкоштовної, справедливої і якісної початкової та середньої освіти, що дає змогу досягти належних й ефективних результатів навчання;
забезпечити рівний доступ для всіх жінок і чоловіків до недорогої якісної технічної, професійної та вищої освіти, зокрема до університетів;
значно збільшити кількість молоді й дорослого населення, які мають відповідні знання і навички, зокрема технічні та професійні, забезпечення зайнятості, створення гідних робочих місць і розвитку підприємницької діяльності;
ліквідувати тендерну нерівність в освіті й забезпечити рівний доступ до всіх рівнів освіти та професійної підготовки для соціально незахищених категорій населення, зокрема осіб з обмеженими можливостями, представників корінних народів і дітей з особливими потребами;
забезпечити, щоб усі учні набували знань і навичок, необхідних для сприяння сталого розвитку, зокрема за допомогою навчання з питань сталого розвитку та збалансованого способу життя, прав людини, тендерної рівності, заохочення культури миру та ненасильства, виховання громадян світу й визнання культурного розмаїття і внеску культури в сталий розвиток;
створити та модернізувати навчальні заклади з урахуванням потреб дітей, інвалідів і тендерних аспектів та гарантувати безпечне, ненасильницьке, інклюзивне й ефективне середовище для навчання.

Зміст