Природничі науки. 2 частина. 11 клас. Гільберг

Наука: породження чи розв’язування проблеми?

Упровадження у виробництво найновіших досягнень науки й техніки, поява нових технологій призвели до глибоких якісних змін у житті суспільства. Відбувається вдосконалення технологій і зростання виробництва, що сприяє повнішому задоволенню потреб людей, раціональнішому користуванню природними ресурсами, збільшенню виробництва харчових продуктів, але водночас забруднюється природне середовище, знищуються ліси, посилюється ерозія ґрунтів, випадають кислотні дощі, стоншується озоновий шар навколо Землі, погіршується стан здоров’я людей тощо.

Природничі науки об’єднують свої зусилля в дослідженні перспектив відновлення природних зон, керування глобальними ризиками. Одним з важливих завдань природничих наук стає впровадження аспектів біосферного мислення. Адже важливим є не тільки прогнозування біосферних змін і пошук економічних, політичних, міжнародно-правових засобів адаптації до них, а й зміна суспільної та індивідуальної свідомості, громадської думки. Нового сенсу має набути взаємозв’язок історії людства й історії природи. Часто історію сприймають як просте перелічування фактів, де існування людства відірване від історії природи. Проте такі природничі науки, як астрономія, палеонтологія, еволюційна біологія тощо можна назвати «історичними», на відміну від природничих «неісторичних» (хімія, фізика). Перших поєднують особливості методології (неможливість або обмеженість лабораторного досліду, експерименту), уявлення про причиновий зв’язок, характер передбачень, певна спільність об’єкту — дослідження складних систем, що еволюціонують. Перед істориками людських спільнот часто постають проблеми, дуже подібні до проблем, з якими стикаються науковці інших спеціальностей — геологи, палеонтологи, біологи-еволюціоністи, кліматологи. А тому гуманітарії могли б запозичити у «природничих історичних наук» деякі методи аналізу та прогнозування.

Адже природознавство поступово перетворюється на сферу інструментально-інженерних маніпуляцій, у результаті чого постає новітній технологізм, загрозливий для людства, бо саме він ставить питання про можливості перетворення людської природи й природи в цілому. Планета стає супер-лабораторією природознавців, за чим гуманітарії розгублено спостерігають. Питання про безпеку таких експериментів є одним з найважливіших в аспекті зв’язку майбутніх глобальних ризиків з досягненнями природничих наук. Тема гравітаційного кінця світу, пов’язаного з експериментами фізиків, нині лишається актуальною, розділивши й самих фізиків на оптимістів і песимістів. Розвиток молекулярних нанотехнологій, ідея повного контролю над структурою матерії на атомному рівні, генна інженерія можуть зумовити новітні глобальні проблеми людства й природи (мал. 12.13).

Тому розвиток природничих наук має відбуватися узгоджено з розвитком екологічної мислення, різноманітними дослідженнями щодо перспектив майбутнього людства, його виживання і подолання глобальних проблем, уникання ризиків і біоколапсу людства.

Мал. 12.13. а) «Сторожовий птах» Роберта Шеклі¹ — не така вже це й фантастика... б) «Гулі-гулі, мої дронулі...»

¹ Роберт Шеклі (1928-2005, США) — американський письменник і класик світової фантастики, загальновизнаний майстер гумористичної та сатиричної фантастики.