Природничі науки. 2 частина. 11 клас. Гільберг

Складові ґрунту та його родючість

Ґрунт складається з твердої, рідкої та газоподібної компонент і містить макро- і мікроорганізми — рослинні й тваринні (мал. 10.3).

Мал. 10.3. Склад ґрунту

Тверда компонента представлена мінеральною й органічною частинами. Мінеральна складова вміщує первинні, вторинні, глинисті мінерали та мінерали-солі (карбонати, сульфати, хлориди, фосфати тощо). Уміст в ґрунті мінералів-солей характеризує ступінь його засолення.

Органічна частина представлена гумусом, який відіграє ключову роль у родючості ґрунтів завдяки поживним речовинам і біогенним елементам, які він містить. Уміст гумусу коливається від 0,1 % до 20-22 % залежно від типів ґрунтів. Роль гумусу як безпосереднього джерела живлення рослин незначна, але він позитивно впливає на фізико- і біохімічні властивості ґрунту.

Рідка компонента ґрунту може бути вільною, зв’язаною, капілярною й газоподібною. Вільна вода переміщується порами під дією сили тяжіння, зв’язана — адсорбується поверхнею частинок та утворює на них плівку, капілярна утримується тонкими порами, а газоподібна перебуває в частині пор, вільних від води. Найдоступнішою для кореневої системи рослин є вільна та капілярна форми води.

Сукупність усіх ґрунтів на певній території називають ґрунтовим покривом. Їхнє поширення тісно пов’язане з розподілом тепла й вологи на земній кулі. Тому на різних широтах формуються різні типи ґрунтів. Виокремлюють такі типи ґрунтів: тундрові, підзолисті та дерново-підзолисті, сірі лісові, чорноземи, каштанові, бурі (пустельно-степові), сіроземи, піщані й кам’янисті нерозвинені ґрунти пустель, власне піски, що перевіюються, червоно-бурі латеритні ґрунти саван, червоноземи тропічних широт.

Основною ознакою ґрунту є родючість, тобто здатність забезпечувати рослини поживними елементами, вологою, повітрям і теплом протягом вегетаційного періоду, а також забезпечувати врожай сільськогосподарських культур та біогенну продуктивність диких форм рослинності.

Види родючості ґрунту наведено в таблиці 10.2.

Таблиця 10.2. Види родючості ґрунту

Природна (потенційна)

Штучна

Ефективна (економічна)

Відбувається внаслідок упливу природних процесів ґрунтоутворення та залежить від хімічного складу ґрунту, біологічних процесів, які відбуваються в ньому, кількості та якості гумусу тощо

Створюється в процесі використання ґрунту як основного засобу виробництва, залежить від продуктивних сил і виробничих відносин

Є результатом сукупності природної й штучної родючості та визначає кількість і якість урожаю

До показників родючості ґрунту відносять: гранулометричний та хімічний склад; уміст гумусу; структурність; водно-повітряний і тепловий режими; рослинність; біологічну активність. Усі ці природні чинники взаємозумовлені й взаємопов’язані.

Забезпечення родючості ґрунту досягають за таких умов:

  • 1) достатній уміст поживних речовин у доступній для рослин формі впродовж усього вегетаційного періоду;
  • 2) повна забезпеченість фізіологічно доступною вологою;
  • 3) оптимальний газообмін, який підтримує необхідний для рослин уміст кисню в ґрунтовому повітрі;
  • 4) У ґрунті немає шкідливих речовин;
  • 5) легка проникність коренів, яку забезпечує потужний шар ґрунту, звідки рослини поглинають елементи живлення й вологу.

Кожна з цих умов однаково важлива для функціонування певної агроекосистеми.

Структура ґрунтів, особливості їхнього походження та рівень родючості лежать в основі ґрунтової класифікації (табл. 10.3).

Таблиця 10.3. Ґрунти і природні зони1

Природна зона

Типи ґрунтів

Уміст гумусу

Властивості ґрунтів

Умови ґрунтоутворення

Арктичні пустелі

Арктичні

Дуже мало

Неродючі

Мало тепла й рослинності

Тундра

Тундрово-глеєві

0,1-0,6%

Помірно-кислі

К1 > 1, вічна мерзлота Рослинні рештки повільно розкладаються

Лісова зона (тайга)

Підзолисті

Мало

Промивні, кислі

К > 1, рослинні залишки — хвоя

Змішані ліси

Дерново-підзолисті

Більше, ніж у підзолистих

Родючіші

Промив весною, більше рослинних залишків

Широколистяні ліси

Сірі лісові

4-5 %

Родючіші

Степи (лісостеп, степ)

Чорноземи, каштанові

10-12%

Найродючіші

К = 1, багато рослинних залишків, багато тепла

Зона пустель (напівпустелі, пустелі)

Бурі, сіро-бурі

Дуже мало

Засолені

Сухий клімат, розріджений рослинний покрив, К < 0,5

Савани

Червоно-бурі

1-2%

Промивні

Чергування сухого і вологого періодів

Зона вологих лісів: мусонні ліси (сезонно-вологі ліси) й екваторіальні ліси (вологі ліси)

Червоноземи і жовтоземи

2-8 %

Промивні, лужні

Активний винос кальцію, магнію і кремнієвої кислоти. Алюміній і залізо закріплюється у ґрунті

Про мінеральний склад ґрунтів ви можете дізнатися, проаналізувавши діаграму на малюнку 10.4.

Мал. 10.4. Мінеральний склад ґрунтів

1 К — коефіцієнт зволоження — відношення річної кількості опадів до випаровуваності за той самий період. Вказує на природні зони: напівпустелі — 0,5; сухий степ — 0,5-0,8; степ — 0,8-1; лісостеп — 1-1,2; лісова зона — понад 1,3.

Мал. 10.5. Типи ґрунтів в Україні та їхня родючість

В Україні багато різновидів ґрунтів, які відрізняються між собою мінералогічним складом, умістом гумусу та поживних елементів, фізичними та хімічними властивостями, а отже, і родючістю, придатністю до лісо- та сільськогосподарського використання. З метою раціонального використання земель здійснюють їхнє великомасштабне дослідження, складають детальні ґрунтові карти та визначають характеристики всіх ґрунтів (їхнє бонітування), що дає змогу виробити правильний підхід до використання, обробітку та удобрення ґрунтів, вибору найпридатніших для кожного поля сільськогосподарських культур, організації сівозміни, захисту рослин.

Серед усіх типів ґрунтів України найпоширенішими є чорноземи. Вони найродючіші, з високим умістом гумусу (мал. 10.5)

Ефективне сільськогосподарське виробництво потребує глибоких знань земельних ресурсів, створення відповідних адміністративних і наукових установ, підготовки фахівців та здійснення послідовної державної політики в галузі сільського господарства та земельних ресурсів.

Основні природні чинники розміщення сільського господарства — якість ґрунтів, тривалість періоду без морозів, сума активних температур (забезпеченість теплом), сумарна сонячна радіація (забезпеченість світлом), умови зволоження, кількість опадів, забезпеченість водними ресурсами, рельєфні умови місцевості, ймовірність повторюваності несприятливих метеорологічних умов (посухи, заморозки, вітрова та водна ерозії) тощо. Природні чинники найбільшою мірою впливають на розміщення рослинництва. Для низки культур (переважно теплолюбних) ці ареали надзвичайно обмежені, наприклад, винограду, чаю, цитрусових тощо; для інших (ячменю, ярої пшениці, картоплі) — набагато ширші.

Проаналізуйте карти ґрунтів й економічну карту та встановіть залежність між типами ґрунтів і спеціалізацією певної території або країни.

На розміщення тваринництва природні чинники впливають меншою мірою (поясніть чому).