Природничі науки. 2 частина. 11 клас. Гільберг

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Е. 11. Світове господарство

Будьте там, де ви потрібні

Якщо в пошуках своєї справи ви керуєтеся тільки цікавістю, то ризикуєте залишитися на рівні хобі без фінансових результатів, а в деяких випадках — з утратою цього самого інтересу. Щоб отримувати задоволення від своєї справи, потрібно безперервно інвестувати: читати літературу, ходити на заходи, працювати над нетворкінгом, займатися документами й аналітикою. А в якій галузі — вибирайте самі!

ВИ НАВЧИТЕСЯ

Знати: сектори світового господарства; поняття «світосистема», «глобальна економіка», «глобальні ланцюги доданої вартості»; загальні закономірності розвитку суспільства й економіки.

Установлювати: аспекти взаємодії людини й природи; домінувальні чинники розвитку й розміщення виробництв у країнах і регіонах.

Пояснювати: просторову організацію життя і діяльності людей; вплив глобалізації на темпи розвитку світового господарства та національних економік країн різних типів; причини демографічних явищ.

Розрізняти: сектори економіки (первинний, вторинний, третинний); типи економічних систем; типізацію країн світу.

Розуміти вплив природних і суспільних чинників на розміщення виробництва.

Аналізувати: секторальну модель економіки; показники соціально-економічного розвитку.

Усвідомлювати глобальну єдність у системі «суспільство — природа», необхідність розвитку наук, зокрема природничих, у світосистемі.

Характеризувати особливості глобальних ланцюгів доданої вартості в секторах економіки.

Робити висновки про важливість демографічних прогнозів.

Уміти знаходити й аналізувати інформацію (текстові, статистичні, графічні й інші матеріали) про сучасний стан окремих виробництв і ринків

Світосистема

Упродовж вивчення всього курсу «Природничі науки» ми неодноразово згадували про взаємодію людини й природи під час обговорення низки питань, зокрема:

  • людина — частина природи чи господар планети? (А. 1);
  • формування власного світогляду «ми» — люди і «він» — світ (А. 3);
  • антропогенного впливу на літосферу (В. 4), гідросферу (В. 6), атмосферу (В. 8), клімат (В. 9), ґрунти (В. 10), біосферу (В. 11), біорізноманіття (Г. 4), екосистеми й ноосферу (Г. 5);
  • збереження здоров’я (Д. 12);
  • тенденцій розвитку медицини (Д. 13), науки, техніки й технологій (Е. 1.-Е. 10), виробництва.

Тож настав час об’єднати наші знання і розглянути проблему «природа й суспільство» як єдину систему. Розгляньмо основні напрями впливу природи на суспільство й суспільства на природу (мал. 11.1).

Мал. 11.1. Природа й суспільство перебувають в органічному зв’язку та єдності: а) розуміймо ці зв’язки; б) знаймо своє місце

Як бачимо, природне середовище має різноманітний вплив на розвиток суспільства, та в системі «природа — суспільство» найдинамічнішим є другий елемент. Сама природа за час існування на Землі людського суспільства (наголошуємо — суспільства, а не життя) істотних змін не зазнала. Зміни у взаємодії природи й суспільства передусім потрібно шукати в суспільстві, у тих нових процесах, які виникають в економічній, політичній, інформаційній і соціокультурній сферах суспільного життя. При цьому очевидною є залежність: існує певна відносна незмінність дії природних умов на всіх етапах історії суспільства, проте з удосконаленням науки, техніки, технологій ускладнюються взаємозв’язки — залучаються нові компоненти, що штучно створені людиною.

Природа за своею суттю дуже багатокомпонентне, проте цілісне утворення, чого не можна стверджувати про суспільство. Для розділеної кордонами, політичними, економічними, релігійними й етнічними відмінностями світової спільноти лише на сучасному етапі її розвитку характерним є динамічне поглиблення процесів інтеграції політичного, економічного, культурного життя країн світу. У широкий ужиток увійшов термін глобалізація як характеристика формування єдиного планетарного суспільства. До речі, що стало поштовхом для цього процесу? Енергетична криза! Розподіл природних енергоресурсів! На початку XXI століття суспільство дедалі більше перетворюється на єдине ціле, у якому постійно формуються і відбуваються різнопланові процеси. Межі для економічної, культурної та політичної діяльності стають прозорішими й умовнішими. Триває взаємне зближення різних країн і народів, проникнення інформаційних технологій, перетворення інтернету на звичний засіб комунікації, обмін студентами й професійними кадрами, поширення різних світових рухів захисту прав людини, політична трансформація та інтеграція на регіональному й світовому рівнях. І насамперед — створення єдиного світового ринку без національних бар’єрів та забезпечення однакових правил гри для всіх учасників. Основою сучасного світового господарства є світовий ринок, який зародився ще в XVI столітті в період Великих географічних відкриттів. На його основі почав формуватися міжнародний поділ праці. Проте лише в останні кілька десятиріч є підстави стверджувати, що процеси глобалізації (мал. 11.2) набули ознак цілісності й незворотності.

Мал. 11.2. Що означає — глобалізація?

Земля займає певне місце в космічному просторі. Це стало необхідною передумовою для зародження і розвитку життя на нашій планеті. На Землі розвивається сучасне суспільство, формуються географічний, економічний, політичний, інформаційний і соціокультурний простори, які відіграють системотвірну роль взаємодії «природа — суспільство» в утворенні такого феномену, як «світосистема». Тобто світосистема — це процес і результат формування глобального людського суспільства в межах географічного простору.

Про складники такого глобального системного утворення, як світосистема, ви дізнаєтеся, проаналізувавши малюнок 11.3 (зробіть це).

Мал. 11.3. Складники світосистеми

Людство на сучасному етапі усвідомило необхідність зміни у взаємодії «суспільство — природа» з використання природних ресурсів та необхідності узгодження і координації дій у розвитку господарства планети. Для стабілізації процесів розроблено стратегію сталого (збалансованого) розвитку. В її основу покладено визнання тісного взаємозв’язку економічних, соціальних та екологічних проблем світового суспільства й окремих країн і розуміння того, що забезпечення розвитку світосистеми можливе лише на системній, комплексній основі з урахуванням продуманого балансу розвитку природи й суспільства.