Природничі науки. 1 частина. 11 клас. Гільберг

Медицина і ліки

Медицина в минулому, сьогодні й у майбутньому

Медицина існує так само довго, як і людство. Здатність до співпереживання, притаманне людині, породило бажання допомогти хворому.

Мал. 13.1. а — музей історії медицини в Парижі (Musée d’histoire de la médecine); б — Національний музей медицини України, де відвідувачі дізнаються про розвиток медицини в Україні від стародавніх часів до наших днів. Окрім стендової експозиції в музеї створено оригінальні інтер’єри з портретними фігурами відомих учених і лікарів та діорами, присвячені найвизначнішим подіям в українській медицині

Первісні люди під час лікування хвороб вдавалися до містичних і ритуальних дій. Ідеться про заклинання, носіння амулетів, жертвоприношення тощо (мал. 13.2). До таких обрядів, пов’язаних з вигнанням духу хвороби, належить і трепанація черепа, відома з давніх-давен. Деякі забобони щодо лікування хвороб збереглися дотепер.

Згідно з дослідженням, проведеним Оксфордською лабораторією радіокарбонування, найдавніший череп зі слідами трепанації виявлено в Україні. Його знайдено А. Д. Столяром1 1953 року в мезолітичному могильнику Василівка II. Череп датовано 7300-6220 роками до н. е. Повне загоєння кісткової тканини свідчить про те, що череп «пацієнта» трепановано вдало. Другим за віком (прооперований близько 5000 років до н. е.) трепанованим черепом вважають череп, знайдений поблизу містечка Енсісайм у Франції.

1 Абрам Давидович Столяр (1921-2014, Україна).

Мал. 13.2. Вигнання хвороби

Багато чого в мистецтві лікування досягли медики розвинених стародавніх культур — Стародавньої Індії та Китаю, Єгипту, Стародавньої Греції та Римської імперії. Послідовно переймаючи накопичену інформацію, вони вдосконалювали свої навички, поглиблювали знання, передавали досвід у рукописах і книгах.

Перші уявлення про будову людського тіла (анатомію) єгиптяни діставали з практики бальзамування. У середині II тисячоліття до н. е. древні єгиптяни описали великі органи (мозок, серце, судини, нирки, кишечник, м’язи тощо).

Мал. 13.3. Зародження медицини

У Стародавній Індії проводили ампутації кінцівок, лапаротомії, видалення грижі й пластичні операції з відновлення пошкодженого вуха або носа. У цій галузі індійська хірургія випереджала європейську аж до XVIII ст.

Традиційна китайська медицина ґрунтувалася на уявленні про те, що здоров’я людини — це результат рівноваги інь і ян та п’яти стихій, а хвороба — порушення їхньої правильної взаємодії. Чи не найбільші досягнення медицини Стародавнього Китаю — обґрунтування кругового руху крові (у Європі науково обґрунтовану теорію кровообігу сформульовано в 1628 році) і діагностування за пульсом людини (китайські лікарі розрізняли до 28 видів пульсу). У Стародавньому Китаї започатковано фармакологію (виробництво ліків), аптеки. Уже в V ст. до н. е. лікарі Китаю оперували під наркозом. Для цього використовували міцне вино, змішане з коноплею. Для порівняння, на наших теренах видатний лікар Микола Пирогов1 уперше використав ефірний наркоз у 1847 році. Звісно, це зовсім різні види анестезії, але ми можемо уявити, яким довгим і складним був шлях її вдосконалення та поширення.

Характерні риси традиційної китайської медицини — голковколювання, масаж і припікання. І ще цікаве з Китаю... Лікар мав прибуток, тільки якщо його пацієнти були здорові (як ремонтники конвеєру на автомобільному заводі Форда, лічильник платні яких зупинявся, коли траплялася поломка й доводилося попрацювати. Виявляється, не пан Форд винайшов цей метод мотивування!). Якщо пацієнт хворів, лікарю виплачували значно меншу винагороду. Якщо за короткий час фіксували факти хвороби декількох пацієнтів, лікаря відсторонювали від роботи. З одного боку, лікарі були матеріально зацікавлені в ефективності лікування. Та з іншого, якщо пацієнт не йшов назустріч лікуванню й сам ставав винуватцем своїх рецидивів, лікар не міг це довести!

Оцініть доцільність застосування таких засад надання медичної допомоги й оплати праці лікаря в наші дні з погляду: а) медичної спільноти; б) пацієнтів.

Медицина Стародавньої Греції пов’язана з діяльністю Гіппократа (бл. 460 до н. е. - бл. 370 до н. е.). Вивчивши досвід попередніх поколінь медиків і свій власний, Гіппократ розробив учення про діагностування й симптоми хвороб. Йому вдалося побороти містику, релігійність, антинауковий ідеалістичний вплив навколишнього світу й відкрити перед наступними поколіннями широкі можливості для наукового підходу до вивчення анатомії людини, фізіології й психології. Йому приписують клятву, названу його ім’ям.

Середньовіччя стало кроком назад для медицини. Наукові книги знищували, народних лікарів вважали чаклунами й відьмами. Медицина, защемлена й забита, тулилася в монастирях. Однак і в середні віки жага знань жила в людях. Гнані церквою алхіміки займалися дослідами, багато з яких були медичними (мал. 13.2).

1 Микола Іванович Пирогов (1810-1881, Росія, Україна).

Мал. 13.4. а — кровопускання на середньовічній мініатюрі; б — Ієронім Босх1 «Витягування каменю дурості»

З давніх часів медицина розділилася на дві гілки: терапію, де лікарі лікували та й лікують розлади внутрішніх органів, і хірургію, де лікували хвороби зовнішньої частини, пошкодження кісток, м’язів та органів, які потребують хірургічного втручання. Іншими найбільшими напрямками медицини є:

  • кардіологія — вивчає роботу серця, його захворювання і способи їх лікування;
  • урологія — вивчає й лікує сечовивідну систему людей, а також частково — статеву систему чоловіків;
  • гінекологія — вивчає жіночу статеву систему, її захворювання;
  • стоматологія — дбає про здоров’я зубів і ясен;
  • педіатрія — вивчає розвиток малюків, їхні хвороби, специфіку перебігу захворювань залежно від віку.

Також актуальною є косметологія, функція якої — піклування про красу людини, боротьба з естетичними вадами та пластична хірургія — відновлення форми й функцій людського тіла, а також його модифікація.

Медицина, як і будь-яка наука, зазнає змін у зв’язку із суспільними зрушеннями, розвитком економіки, техніки, споріднених наук. Великі успіхи в розвитку фізики, хімії в другій половині XIX ст., становлення мікробіології, упровадження в хірургію антисептиків — усе це зумовило докорінні зміни в різних галузях медицини, навіть порівняно з першою половиною цього ж століття.

Деякі значні досягнення в медицині у XX й на початку XXI ст. зображено на малюнку 13.5.

Доказова медицина — медична практика, що базується на використанні доказів, отриманих у результаті проведення якісних клінічних досліджень на десятках і сотнях тисяч пацієнтів. Такий підхід сприяє оптимізації прийняття рішень, підвищує якість надання медичної допомоги, знижує фінансові й часові витрати в діагностиці та лікуванні пацієнтів.

1 1474-1516, Нідерланди.

Мал. 13.5. Успіхи в медицині за останні 150 років. 1. Більшу частину інфекційних хвороб успішно лікують. 2. Більшість ушкоджень і патологій людини виліковні. 3. Більшість онкологічних захворювань виліковні. 4. Значне зменшення побічних ефектів і часу лікування

Що ж чекає в майбутньому на медицину й нас з вами? Ви й не уявляєте, які технології та методи використовуватимуть для забезпечення нашого здоров’я. Щодня вчені, медики та інженери працюють над тим, аби медицина розвивалася та отримувала якнайбільше можливостей для лікування пацієнтів. Мета — досягти такого рівня, коли вилікувати можна буде всі хвороби, навіть ті, які на сьогодні вважають невиліковними, чи наразі невідомі.

Однією з найдієвіших галузей може стати прецизійна (від англ. precise — точна) медицина, націлена на те, щоб розробити індивідуальні способи лікування для кожного пацієнта та відмовитися від шаблонного підходу у сфері охорони здоров’я.

Ми потрапляємо в медичні заклади, коли проблеми зі здоров’ям уже стають очевидними. А якщо лікарі знатимуть про ймовірність виникнення тих або інших хвороб заздалегідь і зможуть дистанційно слідкувати за нашим станом? У цьому стануть у пригоді медичні додатки на смартфонах, які за допомогою різноманітних датчиків, умонтованих у годинники, браслети чи одяг, систематично фіксуватимуть важливі показники життєдіяльності нашого організму (мал. 13.6, а). Усі дані будуть доступні безпосередньо лікарю, який у разі їхнього відхилення від норми зможе швидко прийняти рішення про госпіталізування або додаткове обстеження (а незабаром таке рішення зможуть приймати й роботизовані системи штучного інтелекту (мал. 13.6, б). Окрім персонального обробляння лікарем, ці показники можна буде об’єднати у великі масиви даних. Усі дані аналізуватимуть — це допоможе знаходити ефективніші методи лікування й робити нові медичні відкриття.

Мал. 13.6. Майбутнє медицини