Природничі науки. 1 частина. 11 клас. Гільберг

Хвороби людини

У цьому й попередніх розділах ми розглядали причини й наслідки різних порушень (переривань, зупинок) функцій людського організму (роботи систем або органів) — хвороби. Узагальнимо визначення. Хвороба — це порушення нормальної життєдіяльності організму внаслідок дії на нього пошкоджувальних чинників, у результаті чого знижуються пристосувальні можливості. У хворобі співіснують два протилежні процеси: перший — це фізіологічний опір хворобі, другий, власне патологічний, — злам. Боротьба між цими процесами й створює хворобу.

Різноманітні пошкодження і пристосувальні реакції під час хвороби проявляються різними відхиленнями життєдіяльності від норми. Ці прояви хвороби називають симптомами, а сукупність симптомів, що характеризують хворобу, — синдромом. У перебігу хвороби виокремлюють чотири періоди:

  • 1) латентний (прихований, інкубаційний);
  • 2) продромальний;
  • 3) період розпалу;
  • 4) завершальний період.

Кінець хвороби може бути таким: одужання (повне й неповне), рецидив, перехід у хронічну форму, смерть.

Причини хвороб можуть бути зовнішніми (екзогенними) і внутрішніми (ендогенними). Екзогенні хвороботворні причини — це численні зовнішні фізичні, хімічні, біологічні, психогенні, патогенні дії. До ендогенних хвороботворних причин належать генетичні чинники й особливості організму.

Скільки і яких є хвороб? Відповідь на це запитання шукають у Всесвітній організації охорони здоров’я (ВООЗ). Натепер використовують міжнародну класифікацію хвороб (ICD) — це найповніший і найсистематизованіший перелік відомих і визнаних доказовою медициною хвороб і станів. Ним користуються медики, страхові компанії, його застосовують у системі охорони здоров’я для прийняття рішень по всьому світу. У цьому списку 21 розділ, кожен з яких містить підрозділи з кодами хвороб і станів:

I. Деякі інфекційні та паразитарні хвороби.

II. Новоутворення.

IIІ. Хвороби крові, кровотворних органів й окремі порушення, які включають імунний механізм.

IV. Хвороби ендокринних систем, розлади харчування й порушення обміну речовин.

V. Психічні розлади й порушення поведінки.

VI. Хвороби нервової системи.

VII. Хвороби ока і його апарату.

VIII. Хвороби вуха та соскоподібного відростка.

IX. Хвороби системи кровообігу.

X. Хвороби органів дихання.

XI. Хвороби органів травлення.

XII. Хвороби шкіри та підшкірної клітковини.

XIII. Хвороби кістково-м’язової системи й сполучної тканини.

XIV. Хвороби сечостатевої системи.

XV. Вагітність, пологи та післяпологовий період.

XVI. Окремі стани, які виникають у перинатальний період.

XVII. Вроджені аномалії (вади крові), деформації і хромосомні порушення.

XVIII. Симптоми, ознаки й відхилення від норми, виявлені під час клінічного й лабораторного оглядів як некласифіковані в інших рубриках.

XIX. Травми, отруєння і деякі інші наслідки дії зовнішніх чинників.

XX. Зовнішні причини захворюваності та смертності.

XXI. Чинники, які впливають на стан здоров’я населення і частоту звертання в заклади охорони здоров’я.

Варто зазначити, що МКХ не є остаточною. Розвиток науки й медицини зумовлює внесення змін.

Деякі з хвороб уже стали музейними експонатами. Найстаріший в Україні музей хвороб людини заснований при Патолого-анатомічному Інституті медичного факультету Львівського університету (мал. 12.8).

Мал. 12.8. Музей хвороб людини у Львові

Музей хвороб людини заснував 1896 року професор-патологоанатом Андрій Обжут (1854-1910, Прага, Львів). Кілька експонатів він привіз з Карлового університету з Праги. Деяким понад 150 років — це колекції пухлин очей, цирозу печінки, патології новонароджених. У музеї є архів протоколів розтинів столітньої давності. Зараз колекцію музею поповнюють тілами померлих після розтинів в моргу, що поруч. Саме наочний приклад якнайліпше демонструє вплив шкідливих звичок на організм людини.

Прокоментуйте напис латинською мовою біля входу до Музею хвороб людини «Мертві допомагають живим»

Серед переліку вам не трапився такий розділ, як хвороби цивілізації, проте цей вислів досить поширений. Ідеться про хвороби людини, спровоковані наслідками науково-технічної революції, індустріалізації й урбанізації. Причинами їх є постійне й усе зростаюче забруднення навколишнього середовища, зменшення ареалу природних біогеоценозів, агломерація в містах, психосоціальні навантаження, зловживання психотропними засобами, інтенсифікація праці, збільшення кількості, складності та різноманіття подразників і їхніх впливів, малорухливий спосіб життя тощо.

Характерні хвороби цивілізації: серцево-судинні, онкологічні, психічні, ендокринні, метаболічні, хвороби травної (гастрити, виразки) і дихальної систем (мал. 12.9).

Мал. 12.9. Хвороби цивілізації: рак, серцево-судинні, ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, атеросклероз, інсульт, ожиріння, остеопороз, артеріальна гіпертензія, порушення гормонального балансу, зниження імунітету, алергічні хвороби, ураження нирок, травми, суїциди, отруєння, цукровий діабет, депресії

Протягом останніх десятиліть ці хвороби помолодшали й часто трапляються вже в людей після 30 років.

Багато хвороб цивілізації зумовлені надлишковим харчуванням. В епоху цивілізації значна частина людства перейшла до багатого харчування без природних раніше періодів голодування і значних витрат м’язової енергії. До того ж організм постійно виробляє велику кількість інсуліну, за сигналом якого жирова тканина приймає надлишок жирів і вуглеводів. Та коли клітини постійно перевантажені, вони втрачають чутливість до інсуліну. Інакше кажучи, «двері складів зачинені, оскільки склади переповнені». Ця природна захисна реакція клітин призводить до цукрового діабету II типу. Отже, жирова тканина більше не приймає ліпіди. Куди ж їм подітися? Одне з найбільш підходящих місць — стінки артерій, де ліпіди відкладаються у вигляді бляшок і призводять до серцево-судинних захворювань.

Рак, діабет, серцево-судинні захворювання, психічні розлади та хронічні обструктивні захворювання легень є головною причиною смертності в Україні.

У XX столітті «чумою» як найнебезпечнішою і неконтрольованою хворобою називали СНІД. У нинішньому столітті це «звання» закріпилося за онкологічними захворюваннями.

Четвертого лютого відзначають Всесвітній день боротьби проти раку. Онкопатології — це друга з основних причин смертності у світі після серцево-судинних захворювань. В Україні понад мільйон онкохворих пацієнтів, щодня реєструють 373 нові випадки захворювання і щодня 164 людини помирає від раку (майже половина). Ризикує захворіти кожен 4-й чоловік і кожна 6-та жінка. Половину від кількості людей, у яких виявляють рак, становлять особи працездатного віку. Понад 30 % пухлин виявляють уже на останніх стадіях. Кожний 3-й пацієнт помирає протягом року. Проте, за даними ВООЗ, 30-50 % онкологічних захворювань можна попередити. Тому з’ясуймо, що потрібно знати про рак.

Терміном «рак» історично та в простонародді прийнято називати будь-які злоякісні новоутворення незалежно від їхнього тканинного походження і будови. Зазвичай це твердження не є точним або взагалі не є правильним. Тому доцільніше використовувати таке поняття як «злоякісний процес», «злоякісне новоутворення», або «злоякісна пухлина» — це неконтрольоване розмноження змінених (атипових) клітин із проникненням в інші тканини (інвазія), руйнуванням їх (деструкція) і зазвичай метастазуванням. Залежно від типу тканини, клітини якої перетворилися на злоякісні, розрізняють найбільш поширені: рак, саркому, лімфому, меланому тощо.

Розділ медицини, що вивчає доброякісні і злоякісні новоутворення (пухлини), механізми та закономірності їхнього виникнення і розвитку, їхню діагностику та лікування, називають онкологією.

Найпоширеніші в Україні випадки захворюваності — це рак молочної залози серед жінок, рак легень і передміхурової залози — серед чоловіків. А здебільшого — і в чоловіків, і в жінок — часто діагностують рак товстої кишки. Смертність від нього — на 2-му місці поміж інших онкологічних захворювань.

Аналіз захворюваності та смертності від раку, проведений ВООЗ, свідчить про те, що значну роль у розвитку онкологічного захворювання відіграє старіння й спадковість, однак понад 45 % смертей пов’язані із впливом чинників довкілля, палінням і зловживанням алкоголем, а також контактуванням з такими речовинами, як азбест, бензен, анілінові барвники, гербіциди та пестициди, і дією сонячного або йонізованого (радіаційного) опромінення. У розвитку онкологічної патології має значення харчування, що містить велику кількість тваринних жирів, натрій хлориду, простих вуглеводів, консервантів або хімічних барвників, уживання технологічно обробленої, копченої, консервованої, смаженої їжі.

У розвитку злоякісного процесу (пухлини) виокремлюють чотири стадії: на початковій стадії пухлина зазвичай невеликого розміру та не виходить за межі тієї тканини, з якої утворилася. У подальшому вона збільшується, проростає в навколишні тканини та лімфатичні вузли, і на четвертій стадії виявляють метастази в інших органах. Метастаз — вторинне розповсюдження злоякісних клітин основної пухлини в інші органи (наприклад, у легені, печінку, кістки, лімфовузли тощо) з їхнім подальшим ростом.

Лікування онкологічних захворювань найрезультативніше на ранніх стадіях. Саме тому надзвичайно важливо проходити регулярні профілактичні огляди та стежити за власним здоров’ям.

У 40 % випадків рак можна попередити профілактичними заходами. Поради дуже прості (мал. 12.10). Виконання їх зменшить імовірність виникнення захворювання.

Мал. 12.10. Профілактика — це важливо!