Природничі науки. 1 частина. 11 клас. Гільберг

Від чого залежить наше здоров’я?

Від багатьох чинників, які можна поділити на природні, соціальні й економічні (мал. 12.2).

Мал. 12.2. Чинники, що впливають на здоров’я

Серед різноманітних чинників навколишнього середовища, які впливають на здоров’я населення, найбільш очевидним є мікробний, що має величезне значення у виникненні інфекційних захворювань. Специфічний збуджувач у навколишньому середовищі, елементами якого є не тільки повітря, вода, ґрунт, харчові продукти, а й рослини та тварини, є обов’язковою умовою поширення захворювання.

Мал. 12.3. Мікроби як збудники хвороб

Інша назва інфекційних хвороб — заразні. Вони відомі з давніх часів (мал. 12.4).

Підготуйте стисле повідомлення про найстрашніші епідемії середньовіччя і наших часів.

1 Левко Васильович Громашевський, 1887-1980, Україна.

Мал. 12.4. а — Святий Себастьян молиться за жертв Юстиніанової чуми, 14991; б — Св. Макарій Гентський причащає під час чуми, 16732; в — Чума в Ашдоді3

Досягнення науки й медицини сьогодні допомагають нам виявляти хвороби й боротися з ними ефективніше, ніж будь-коли протягом історії людства. Учені-медики винайшли багато антибіотиків і вакцин — могутню зброю проти хвороб і мікробів, які їх спричиняють. Так удалося ліквідувати натуральну віспу та знизити рівень захворюваності на деякі інші інфекційні хвороби, зокрема поліомієліт, кір, краснуху.

1 Іос Ліферінкс, кінець XV ст., Франція.

2 Ван ост молодший, Якоб, 1637-1713, Голландія.

3 Нікола Пуссен, 1594-1665, Італія.

Однак дотепер є понад 1500 заразних хвороб, які можуть стати причиною смерті, інвалідності та тимчасової втрати працездатності. Виокремлюють чотири групи інфекційних хвороб людини (мал. 12.3).

Інфекційним хворобам властиві такі ознаки: специфічний збудник, інкубаційний період, заразливість, циклічність клінічного перебігу, вироблення імунітету до повторного зараження.

Інфекційні хвороби вражають людей, тварин, рослин. Збудниками можуть бути представники різних царств і груп від найпримітивніших до складних: віруси, мікоплазми, хламідії, рикетсії, бактерії, спірохети, мікроскопічні гриби та ін.

Але є і корисні мікроби. Доведено, що в організмі людини міститься понад 10 тис. видів різних мікроорганізмів. На одну клітину людського тіла їх припадає десять. У тілі однієї людини живе сто трильйонів бактерій! Тобто маса бактерій у тілі людини масою 90 кг становить 3 кг (мал. 12.5). З’ясовано, що на один ген людини припадає сотня генів мікробів! До того ж мікробні гени є важливим доповненням до людських генів, адже активно «працюють» у нашому організмі й забезпечують синтез необхідних ферментів і речовин. Тож умовно ми генетично на 99 % — мікроби, а наших генів в організмі — лише 1 %! Саме відтоді науковці змінили назву «мікрофлора» на глибше поняття «мікробіом» і запропонували людське тіло розглядати як «суперорганізм» або «надорганізм».

Мал. 12. 5. Наші мікроскопічні «друзі» і «вороги»

Біфідобактерії допомагають регулювати рівень інших бактерій у кишечнику й підвищують імунну відповідь патогенам. Попереджують утворення пухлин і продукують вітаміни. Деякі штампи кишкової палички заселяють кишечник і продукують вітаміни, відіграють важливу роль у згортанні крові. Лактобактерії також продукують вітаміни й мікроелементи, підвищують імунітет.

Кампілобактерії потрапляють в організм із зараженою їжею і викликають симптоми гострої кишкової інфекції. Ентерококи — причина післяопераційних запалень. Клостридії — найнебезпечніші. Вони виробляють отруту — ботулотоксин.

Недарма говорять, що «кишечник — другий мозок людини». У процесі життєдіяльності мікроорганізми виділяють речовини, подібні до тих, що регулюють активність клітин головного мозку, так званих нейромедіаторів. Ці речовини всмоктуються через кишечник у кров, потім з током крові потрапляють у головний мозок, стимулюють його клітини й у такий спосіб змінюють наші відчуття, бажання, емоції. Якщо ви хочете відмовитися від тістечок, то мікроби, які ними живляться, — цього не хочуть, й виділяють біологічні речовини, які, потрапивши до вас у мозок, змушують вас думати про ці смаколики.

Тепер розлади мікрофлори, так звані дисбактеріози, розглядають як одну з причин поганого настрою, депресії, розумового розвитку дитини й навіть таких захворювань, як аутизм і нейродегенерація. Кожен з нас разом зі своїми власними бактеріями утворює унікальну екосистему. Від правильної роботи цієї екологічної системи людського тіла й залежить переважно фундамент її здоров’я.

До інфекційних належать також паразитарні (інвазійні) захворювання, спричинювані найпростішими, гельмінтами та членистоногими — малярію, амебіаз, аскаридоз, коросту тощо.

Мал. 12.6. Непрохані гості — паразити

Як тут не згадати страшні історії про півтораметрові солітери, що виходили з організмів любителів суші. Не найприємніша тема для розмови, але ми маємо знати своїх ворогів в обличчя (мал. 12.6). Паразит — це організм, який живе й живиться завдяки організму господаря на шкоду йому. Тобто це гості, які засиділися і яким вже не раді. Але найстрашніше в цій ситуації те, що їх не так вже просто помітити. А надто, що хвороботворні паразитичні організми є найпоширенішою формою життя на Землі.

Загальноприйнята класифікація передбачає поділ паразитичних організмів на три великі групи:

  • ектопаразити — це ті, що паразитують зовні, на шкірі або у волоссі (воші, кліщі);
  • найпростіші одноклітинні організми. У тілі людини можуть паразитувати представники саркодових, жгутиконосців, війкових інфузорій і споровиків;
  • група глистів (гельмінтів).

Паразити можуть впливати на організм людини або тварини по-різному: спричиняти механічне подразнення, ушкодження тканин або органів, отруювати продуктами свого обміну, викликати алергічні реакції в організмі тощо. Паразити також можуть сприяти проникненню і накопиченню мікроорганізмів — збудників інфекційних хвороб у місцях вторгнення їх у тканини.

Потрапити в організм людини паразити можуть безліччю способів:

  • через заражену яйцями глистів воду або ґрунт;
  • через недостатню термообробку заражених продуктів (м’яса і риби);
  • через погано вимиті овочі та фрукти;
  • під час контакту з тваринами.

Профілактика інфекційних й інвазійних хвороб людей передбачає здійснення оздоровчих заходів на державному рівні:

  • поліпшення добробуту населення і якості медичної допомоги, санітарний контроль тощо;
  • проведення медичних заходів, спрямованих на зниження захворюваності та ліквідацію деяких хвороб (раннє виявлення і ізоляція хворих, дезінфекція, дезінсекція, дератизація, застосування вакцин тощо);
  • пропагування санітарних знань і підвищення культури населення;
  • попередження про занесення інфекційних хвороб з інших країн.

З метою профілактики зараження гельмінтозами необхідно:

  • дотримуватися правил особистої гігієни;
  • уживати м’ясо тварин, яке пройшло ветеринарну експертизу та термічну обробку;
  • ретельно промивати овочі, фрукти, зелень;
  • роздільно обробляти сиру та варену продукцію;
  • ретельно мити руки з милом після відвідування громадських місць, по закінченні земельних і садово-городніх робіт;
  • періодично здійснювати обстеження на яйця гельмінтів.

У процесі життєдіяльності людина неминуче вносить у навколишнє середовище певні зміни, які стосуються як хімічного й біологічного стану довкілля, так і умов існування людини. Сучасне промислове виробництво забруднює довкілля газоподібними, твердими відходами, тепловими викидами, електромагнітними полями, ультрафіолетовими, інфрачервоними, віброакустичними та йонізувальними випромінюваннями, радіоактивними речовинами (мал. 12.7).

Мал. 12.7. Забруднене довкілля — причина хвороб

Негативний вплив чинників забрудненого середовища на організм людини може проявлятися у вигляді запалення, дистрофічних змін, алергічного стану, порушення в розвитку плода й пошкодження спадкового апарату клітини. Наприклад, 70-80 % усіх випадків раку викликані дією хімічних канцерогенів. Уже тепер майже в 4 % новонароджених виявлено генетичні дефекти, які стають причиною виражених спадкових захворювань.