Природничі науки. 1 частина. 11 клас. Гільберг

Якщо не вдається завагітніти?

За даними ВООЗ, близько 10 % жінок у всьому світі стикалися з проблемами запліднення або неможливістю мати дітей. Є велика кількість причин, зокрема різноманітні захворювання й порушення, генетичні аномалії.

На допомогу парам, які з тих чи інших причин не можуть мати дітей, приходить сучасна репродуктивна медицина (мал. 9.17).

Мал. 9.17. Репродуктивна медицина допоможе

Сучасна репродуктивна медицина — це галузь медичної науки, яка розв’язує проблем з дітонародження і збереження репродуктивного здоров’я суспільства. Перша дитина, зачата в «пробірці» побачила світ у 1982 році в Австрії. Сьогодні у світі налічують близько мільйона дітей, які зобов’язані своєю появою на світ репродуктивній медицині. Як міждисциплінарна галузь, репродуктивна медицина заснована на інтеграції репродуктивної анатомії, психології, ендокринології, гінекології, андрології, урології, молекулярної біології, генетики й біохімії.

Діапазон питань, які охоплює репродуктивна медицина, досить широкий: планування сім’ї, захворювання репродуктивної системи (наприклад, ІПСШ), порушення гінекологічного характеру. Це дослідження й діагностики, зокрема дослідження ембріональних стовбурових клітин для вирощування органів і тканин, цитологічна й генетична діагностика ембріона до його імплантації в порожнину матки під час штучного запліднення.

Мал. 9.18. Метод ІКСІ (ICSI) (англ. Intra Cytoplasmic Sperm Injection — дослівно «введення сперматозоона в цитоплазму ооцита», також ІЦІС — інтрацитоплазмічна ін’єкція сперми) — один з основних методів лікування безпліддя

Штучне запліднення застосовують під час проблем з рухливістю сперматозоонів або в разі порушень прохідності маткових труб. Для цього в жінки стимулюють суперовуляцію — дозрівання одразу кількох яйцеклітин. Їх виділяють з організму й запліднюють спермою батька в лабораторних умовах («у пробірці»). Якщо сперматозоони малорухливі чи їх мало в спермі, то здійснюють ін’єкцію сперматозоона в яйцеклітину (мал. 9.18).

Ембріони кілька днів підрощують на спеціальному середовищі за постійної температури і, протестувавши зародок на відсутність вад і генетичних хвороб, пересаджують до матки. Зазвичай, через меншу за 100 % ефективність прикріплення й розвитку зародка, у матку вводять одразу два ембріони. Невикористані зародки заморожують у рідкому азоті на випадок повторної процедури.

У зв’язку з використанням штучного запліднення й сурогатного материнства постає низка біоетичних проблем. Якщо в матері немає здорових яйцеклітин або в батька — здорових сперматозоїдів, подекуди використовують донорські яйцеклітини й донорську сперму. Таке використання породжує низку моральних питань. Чи мають донори знати, що їхні клітини використано й у них є нащадки? Чи мусять діти знати, хто їхні біологічні батьки?

Мал. 9.19. Стан правового регулювання сурогатного материнства у світі

Проаналізуйте мапу (мал. 9.19). Сформулюйте висновок про стан правового регулювання сурогатного материнства у світі, біологічних! соціальних аспектів регуляції розмноження людини.