Природничі науки. 1 частина. 11 клас. Гільберг

Захистимо себе самі

Система імунітету регулює сталість внутрішнього середовища організму через розпізнавання й видалення чужорідних речовин біологічного походження з організму — передусім збудників різних захворювань. До них належать хвороботворні бактерії, грибки, інші патогенні мікроорганізми.

Деякі клітини крові здатні до знищення чужорідного агента без попереднього стимулювання, без «навчання» тому, що саме є для організму чужим. Це нейтрофіли та макрофаги — клітини крові, які першими зустрічають збудника в організмі й протистоять йому. Функція нейтрофіли обмежена простим знищенням патогенного мікроорганізму, натомість макрофаги, вступивши в контакт із «чужинцем» і знищивши його, виставляють на своїй мембрані «фрагменти» клітинної оболонки противника, які служать стимуляторами до дії інших важливих клітин імунної системи — лімфоцитів. Розрізняють два основні види лімфоцитів, які забезпечують будь-які форми імунного захисту: Т- та В-лімфоцити. Т-лімфоцити руйнують чужорідні клітини пухлин, протистоять бактеріям і вірусам. Ці клітини мають пам’ять: досить однократного контакту з патогеном, щоб усе життя людини чинити йому опір. В-лімфоцити відповідальні за вироблення антитіл, вони належать до гуморальної ланки імунної системи. Антитіла, або імуноглобуліни, — це особливі білки організму, які в кровоносному руслі «склеюють» хвороботворні мікроорганізми й виводять їх із внутрішнього простору. Процес гуморального захисту організму проходить безпосередньо в крові у вигляді хімічної реакції. Антитіла, які утворилися в результаті такого імунного стимулювання, можуть зберігатися все життя, роблячи людину стійкою до повторних контактів, наприклад, до вітряної віспи, краснухи або певного виду грипу. На цьому базується вся програма вакцинації населення.

Т-лімфоцити як головні складники імунітету захищають організм за двома напрямами: з одного боку, допомагають В-лімфоцитам упізнати чужорідний фактор (антиген) і стимулюють їх до вироблення імуноглобулінів, а з іншого — після антигенної активації здатні самі знищувати чужорідні клітини безпосередньо. Це — клітини-убивці, потужні захисники нашого здоров’я, бо руйнують чужорідну клітину за безпосереднього контакту.

До додаткових захисних чинників організму належить інтерферон — противірусний білок, який виробляє заражена клітина. Поширюючись міжклітинною рідиною й осідаючи на мембранах здорових клітин, інтерферон захищає здорову клітину від проникнення в неї вірусних частинок.

Тобто імунітет — це складна багаторівнева система захисту сталості внутрішнього середовища організму (гомеостазу). Відомо, що імунітет може бути знижений унаслідок впливу низки несприятливих чинників. Унаслідок опіку, переохолодження, крововтрати, голодування, травм порушується цілісність шкірних покривів, зменшується кількість антитіл, що циркулюють у крові, механізми виведення токсинів й інших знешкоджувальних чинників. У цьому разі організм стає більш чутливим до інфекцій, механізми регенерації порушуються, сповільнюються процеси загоєння ран. Ситуація імунологічної неспроможності особливо загострюється в сезон підвищеної активності бактеріальних і вірусних інфекцій — наприклад, під час сезонної активності вірусу грипу.

Порушення гомеостазу можливе внаслідок порушень у самих системах регулювання: ендокринній, імунній (табл. 6.4).

Таблиця 6.4. Порушення функцій ендокринних залоз

Залоза внутрішньої секреції

Гіперфункція

Гіпофункція

Гіпофіз

Надмірне виділення ростових гормонів призводить до розвитку гігантизму або акромегалії (надмірного розростання окремих частин тіла)

Недостатнє виділення ростових гормонів призводить до розвитку карликовості й затримки статевого розвитку

Продовження таблиці 6.4

Залоза внутрішньої секреції

Гіперфункція

Гіпофункція

Щитоподібна залоза

Призводить до розвитку базедової хвороби. Виражається в загальному підвищенні інтенсивності обміну речовин, при цьому дуже часто залоза розростається (утворюється зоб). Спостерігають розвиток витрішкуватості, тремтіння пальців, пришвидшення серцебиття й схуднення

Призводить до розвитку гіпотиреозу. Виражається в загальному зниженні інтенсивності обміну речовин, набряках шкіри, випаданні волосся, швидкій стомлюваності, зниженні температури тіла й артеріального тиску. Часто відбувається розростання тканин щитоподібної залози (утворюється зоб)

Паращитоподібні залози

У кістках скелета утворюються порожнини, збільшується ламкість кісток, часто утворюються камені в нирках

Знижується вміст Кальцію в крові, спостерігаються судомні скорочення м’язів

Підшлункова залоза

Гіперфункція трапляється досить рідко. Поява подібної хвороби пов’язана з порушеннями функціональної діяльності нервової системи, гіпоглікемії (стан організму, при якому рівень глюкози знижується до мінімального)

Недостатнє виділення інсуліну призводить до розвитку цукрового діабету

Кора надниркових залоз

Спостерігаються розвиток надмірного відкладення жиру на тулубі, зміна форми обличчя, підвищення артеріального тиску, ламкість кісток

Розвивається Аддісонова хвороба. Спостерігають схуднення, розвиток бронзового забарвлення шкіри, зниження артеріального тиску, порушення водно-сольового обміну

У клініці відомі захворювання, пов’язані з вродженими дефектами імунної системи. Наприклад, якщо тимус недорозвинений, то Т-лімфоцитів немає, порушений трансплантаційний і протипухлинний імунітет. За недорозвинених В-лімфоцитів у крові організм не виробляє антитіл. Є низка захворювань, які розглядають як наслідок порушення імунної реакції — так звані автоімунні хвороби, наприклад, множинний склероз — дуже небезпечне захворювання, за якого розвиваються автоімунні реакції, спрямовані проти тканин центральної нервової системи.