Природничі науки. 1 частина. 11 клас. Гільберг

Вид Людина розумна (Homo sapiens)

Як би там не було, а людину, як біологічний вид, легко класифікувати за ключовими ознаками:

  • поява в процесі ембріонального розвитку хорди й нервової трубки, зябрових щілин у порожнині глотки доводить її належність до типу Хордові;
  • хребетний стовп і скелет голови — череп, розташування серця на черевному боці, дві пари кінцівок є вагомою підставою для віднесення людини до підтипу Хребетні;
  • теплокровність, молочні залози й волосся на поверхні тіла, диференціація зубів, діафрагма свідчать про її належність до класу Ссавці;
  • розвиток дитини всередині тіла, матка й плацента доводять, що людина є представником підкласу Плацентарні;
  • нігті, а не кігті на пальцях, кінцівки хватального типу, протиставлення великого пальця іншим, великий головний мозок з розвинутими півкулями, кольоровий бінокулярний зір є ознаками ряду Примати;
  • низка другорядних ознак, зокрема: особливості зубної системи, редукція хвоста, значний об’єм головного мозку, особлива форма грудної клітини — є підставою вважати, що людина належить до підряду Людиноподібні мавпи;
  • належність людини до сімейства Гомінідів визначають за двома основними ознаками: двоногість і редукція зубо-щелепного апарату (зменшення ікл, параболічна форма зубної дуги, укорочені щелепи);
  • лінія роду Людина (Ното) виокремилася приблизно 6 млн років тому. Близько 2-2,5 млн років тому сформувався рід Людина, представники якого почали виготовляти складні знаряддя праці;
  • вид Людина розумна здатний до мови, абстрактного мислення, прямоходіння, виготовлення й використання знарядь праці та культури.

Про належність людини до сімейства Гомінідів свідчать дані порівняльної анатомії, молекулярної біології, фізіології, патології тощо. Людина найподібніша до горили й шимпанзе. Проте ні горили, ні шимпанзе не є прямими предками людини, передусім тому, що вони — її сучасники. І в людини, і в цих мавп великий головний мозок, схожа будова внутрішніх органів, апендикс, чотири групи крові, схожі імунні властивості та процеси обміну речовин й енергії, близькі терміни вагітності, однакові паразити й хвороби (наприклад, сифіліс). Методи імунології дали змогу виявити подібність білків крові людини й людиноподібних мавп: послідовність амінокислотних залишків у гемоглобіні крові людини й шимпанзе однакові, а порівняно з гемоглобіном крові горили є відмінності, що свідчить про віддаленість у родинних зв’язках. Схожі й молекулярно-генетичні характеристики людини й мавп. У людини 46 хромосом, а в шимпанзе 48, водночас диплоїдний набір хромосом інших мавп становить 5 478. Доведено, що в людини одна з хромосом другої пари виникла внаслідок злиття двох хромосом шимпанзе. Якщо взяти ДНК людини й з’єднати її з другою половинкою ДНК мавпи, то між ними комплементарно виникнуть водневі зв’язки. Найбільший родинний зв’язок має людина з карликовим шимпанзе бонобо (99 %), а найменший — з гібоном (48 %).

Мал. 1.4. «Ей, родино, родиночко, та й родичі мої...» (з української коломийки1)

Критерії виду людина розумна.

Морфологічний. В особин виду Людина розумна схожа зовнішня будова. Виокремлюють так звані антропометричні показники — зріст, вагу, об’єм головного мозку й деякі інші. Людина розумна сучасного типу на зріст близько 140-190 см, її маса 50-100 кг, об’єм головного мозку — 1000-1850 см3.

Географічний. Оскільки вид Людина розумна — космополіт, його ареал — уся земна куля за винятком Антарктиди. Проте є деяка тенденція розселення людини, зокрема, цей вид селиться переважно в рівнинних місцях з помірним або тропічним кліматом, поблизу моря або водойми.

1 Коломийки. Том 2 / Упорядник Володимир Гнатюк. — Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 1906. — 317 с.

Екологічний. Усі особини виду Людина розумна взаємопов’язані з живою й неживою природою та мають схожі взаємозв’язки: трофічні (харчові), топічні (від грец. τοπικος — місце проживання), житлові й інші. Проте, залежно від конкретної популяції, ці взаємозв’язки можуть істотно відрізнятися. Наприклад, раціон харчування ескімосів Гренландії й бедуїнів Африки зовсім різний. Отже, людина є високо еврибіонтним видом (тобто організмом із широким діапазоном пристосування до місця існування).

Молекулярно-генетичний. Усі особини виду мають однакову молекулярно-генетичну будову. А саме: диплоїдний набір хромосом становить 46, гаплоїдний — 23 відповідно.

Фізіолого-біохімічні. В усіх особин схожі фізіологічні й біохімічні процеси в організмі. Однаково функціонують системи дихання, травлення, розмноження, виділення тощо. Проте є й деякі модифікації залежно від популяції. Наприклад, здатність перетравлювати лактозу молока є в більшості жителів Європи. Водночас меншість жителів південно-східної Азії здатні перетравити цей дисахарид.

Гістолого-цитологічний. У всіх особин виду однакова тканинна і клітинна будова. Відмінності можуть бути, наприклад, у зв’язку з особливостями місця існування. Наприклад, мелатоніну в шкірі негроїдів набагато більше, ніж у шкірі європеоїдів з огляду на те, що останні живуть в умовах незначної радіаційної дії Сонця.

Репродуктивний. Усім людям властивий внутрішньоутробний розвиток, період виношування потомства становить 9 місяців. Характерними є турбота про потомство, вигодовування й виховання впродовж тривалого періоду, утворення сім’ї на період виховання дітей або довше.

Етнологічний (поведінковий). Схожість у поведінці для задоволення своїх потреб. Цей критерій нині найсоціалізованіший. За ним людина істотно відрізняється залежно від свого статусу в суспільстві.

Історичний (еволюційний). У всіх особин виду Людина розумна схоже походження в процесі антропогенезу, усі вони походять від одного предка — людини прямохідної.

Людина — біосоціальна істота. Окрім основних чинників еволюції органічного світу на антропогенез суттєво впливають соціальні чинники: трудова діяльність (праця), суспільний спосіб життя, свідомість і мова (мал. 1.5).

У процесі виготовлення й використання знарядь праці рука вдосконалювалася функціонально й морфологічно, що вплинуло на весь організм (зокрема, розвиток мозку, органів чуття). Окрім того, праця сприяла згуртуванню древніх предків людини в колективи, тобто створенню суспільства на противагу стаду, яке було властиве давнім людям. У ході спільної трудової діяльності виникала життєва необхідність в обміні інформацією. У процесі еволюції в предків сучасної людини відбулися зміни голосового апарату та мозку, які сприяли появі мови. Трудова діяльність, колективна праця й пов’язана з ним мова зробили передавання накопиченого досвіду наступним поколінням необхідною умовою життя людей. Перевагу перед іншими отримали племена, які не тільки підтримували фізично сильних особин, а й охороняли старих членів суспільства. Адже саме вони зберігали й передавали нащадкам інформацію про способи виживання та діяльності в різних умовах довкілля (мисливців, майстрів з вичинювання шкір, виготовлення знарядь праці, знавців лікарських рослин тощо). Якщо генетичну інформацію батьки передають дітям відповідно до закономірностей успадкування, то соціальну інформацію передають за допомогою мови, що забезпечує навчання й розвиток особини.

Мал. 1.5.

«В зоопарку батька

Запитав хлопчина:

— Чи то правда, що від мавпи

Походить людина?

— Правда, мовив батько. —

Наука доводить,

Що людина, безперечно,

Від мавпи походить.

— То чому ж ці мавпи

Сильно так відстали?

Чом людьми ще й досі

Справжніми не стали? —

Батько вуса гладить,

Весело сміється:

— Таке, синку, й людям

Не всім удається.»

Павло Глазовий1. Еволюція

Поясніть підпис до малюнка 1.5.

Отже, еволюція людини відбувалася не тільки під упливом біологічних, а й соціальних факторів. І якщо на ранніх етапах антропогенезу в найдавніших і давніх людей провідне значення для їхньої еволюції відіграв біологічний фактор — природний добір, то вже згодом добір відбувався не тільки за фізичними показниками (сила, витривалість тощо), а й за рівнем розумового розвитку (уміння виготовляти найпростіші знаряддя праці, використання їх, здатність до спілкування з іншими членами племені, навички колективних дій тощо). Змінювалась форма природного добору: з рушійного він перетворився на стабілізувальний. На сьогодні дія добору спрямована на збереження теперішніх генетичних характеристик людей та елімінацію (загибель) індивідуумів з несприятливими генотипами.

Тобто основні відмінності людини від тварин пов’язані з трудовою діяльністю, прямоходінням і мовою (мал. 1.6).

1 Павло Прокопович Глазовий (1922-2004, Київ) — український поет-гуморист і сатирик.

Мал. 1.6. Рушійні сили антропогенезу