Підручник з Природничих наук. 1 частина. 10 клас. Гільберг - Нова програма

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

ЛЮДИНА — ЧАСТИНА ПРИРОДИ ЧИ ГОСПОДАР ПЛАНЕТИ?

Як було зазначено вище, об’єктом вивчення природничих наук є жива й нежива природа. До чого тут людина? — запитаєте ви. Хто ми? Яка роль людини на планеті? Де криється таємниця нашого існування на ній? Майже всі організми (за винятком пріонів1) від найпримітивніших до людини мають ДНК з аналогічною «комп’ютерною мовою», або генетичним кодом, усі дихають, живляться, розмножуються, ростуть. Це свідчить про те, що людина — частина органічного світу, пов’язана з ним родинними зв’язками.

1 Пригадайте, що це за організми, з курсу біології основної школи або дізнайтеся про них з додаткових джерел інформації.

У сучасному швидкозмінному техногенному світі людина майже втратила взаємозв’язок із природою. Проте це не означає, що його немає. У процесі життєдіяльності ми багато в чому залежимо від природи. Вона дає нам повітря, воду, світло, їжу. Економічний розвиток і створення нових прогресивних технологій не були б можливими без використання природних ресурсів.

«Людина — це частина цілого, яке ми називаємо Всесвітом, частина, обмежена в часі й у просторі. Вона відчуває себе, свої думки і почуття як щось окреме від усього іншого світу, що є свого роду оптичним обманом».

А. Ейнштейн

Населення в усіх куточках планети розвивається, організовує свій побут і здійснює трудову діяльність із огляду на природні умови, клімат у місці проживання. Ще сто років тому академік В. І. Вернадський розвинув теорію єдності людини й біосфери. Джеймс Лавлок пішов ще далі й запропонував Гіпотезу Геї, згідно з якою планета Земля з усіма її мешканцями є єдиним живим організмом, що саморегулюється й має багато зворотних зв’язків. Усі ми є частиною природи — «простими громадянами природи»; усі живі істоти взаємопов’язані й взаємозалежні.

У природі кожний організм живе не ізольовано. Навколо безліч інших представників живої природи. І всі вони взаємодіють один з одним. Взаємодії між організмами, а також їхні впливи на умови життя є сукупністю біотичних чинників. Серед них зазвичай виокремлюють впливи:

1) тваринних організмів (зоогенні чинники);

2. рослинних організмів (фітогенні чинники);

3. мікроорганізмів;

4. людини (антропогенні чинники)

Жоден організм у природі не існує поза зв’язками із середовищем та іншими організмами. Ці зв’язки — основна умова функціонування екосистем. Через них відбувається утворення ланцюгів живлення, регулювання чисельності організмів і їхніх популяцій, реалізація механізмів стійкості систем та інші явища. Такі екосистемні зв’язки зумовлені всім ходом еволюційного процесу. І будь-яке порушення їх не залишиться безслідним, а відновлення потребуватиме багато часу.

На Землі мешкає величезна кількість організмів, які формувалися не одну тисячу років, і разом з ними формувалися і типи їх взаємовідносин.

У природі часто трапляється співіснування двох або більше видів, яке називають симбіотичним взаємовідношенням організмів (від поєднання грец. «сим» — разом,«біо» — життя), або симбіозом. Типи взаємовідносин наведено далі.

• Нейтралізм — обидва види незалежні й не чинять один на одного жодного впливу.

• Конкуренція — кожен з видів чинить на інший несприятливу дію. Види конкурують у пошуках їжі, укриття, місць відкладання яєць тощо.

• Мутуалізм — симбіотичні взаємовідносини, коли обидва види, що живуть разом, отримують взаємну користь.

• Співпраця — обидва види утворюють співтовариство. Воно не є обов’язковим, оскільки кожний вид може існувати окремо, ізольовано, але життя в співтоваристві їм обом приносить користь.

• Коменсалізм (дослівно — «живлення разом за одним столом») — взаємовідносини видів, за яких один з партнерів дістає користь, без завдання збитків іншому.

• Аменсалізм — тип міжвидових взаємовідносин, за якого в спільному місці існування один вид без протидії пригнічує існування іншого виду.

• Паразитизм — це форма взаємовідносин між видами, за якої організми одного виду (паразит, споживач) живуть за рахунок поживних речовин або тканин організму іншого виду (хазяїн) упродовж певного часу. Хязяїном, як і паразитом, може бути і тварина, і рослина.

• Хижацтво — тип взаємовідносин, за якого представники одного виду поїдають (знищують) представників іншого, тобто організми одного виду стають їжею для іншого.

Тепер зростає кількість людей, які поділяють погляди В. І. Вернадского і Дж. Лавлока й розглядають нашу планету як високоорганізований, енергонасичений і самонастроюваний єдиний організм, у якому ми є високоактивною частиною, від якої залежить існування біосфери.

Проте, на жаль, велика частина суспільства ще далека від таких поглядів. Людина багато в чому втратила єдність із природою, оголосивши себе господарем планети й розвинувши хижацьке, нічим не обґрунтоване споживання земних ресурсів, що призводить до катастрофічних наслідків. Прикладів тому достатньо. Це й видобуток корисних копалин під землею, нафти — на морському шельфі, що призводить до утворення порожнин з подальшими провалами та навіть з локальними землетрусами. Непродумане ставлення до водних ресурсів планети веде до гострого дефіциту прісної води. Різке скорочення сільськогосподарських земель спричинює нестачу продовольства. Вирубування лісів руйнує природне місце існування багатьох тварин і рослин, веде до зниження вироблення кисню, що, у свою чергу, неминуче призводить до глобального потепління. На місці вирубки лісів вимивається ґрунт і утворюються пустелі. Непомірне використання виробів із пластику жахливо змінює стан довкілля й загрожує життю всіх його мешканців. І такі приклади можна наводити й далі, вони наочно демонструють планетарний масштаб загроз від діяльності людини. Порушується укладений понад сотні тисяч років тому баланс взаємовідносин між людиною й природою. Нам невтямки, що звичний стан земних умов руйнується в результаті нашої ж діяльності. Аналіз ситуації, що склалася, показує, що подальше ігнорування нами природних законів, і передусім закону динамічної рівноваги всього земного організму, не може залишатися без відповіді.

І річ не в тім, щоб залякати людей. Потрібно замислитися й змінити наше майбутнє. «Перемкнути» свою свідомість й інтереси. Задля цього ми маємо зрозуміти, як влаштовано світ, і взяти за мету зберегти його для майбутніх поколінь. Тварини не можуть змінювати своє майбутнє, а люди можуть, тому що в нас є розум.


buymeacoffee