Географія. Повторне видання. 8 клас. Гільберг

§ 16. Корисні копалини України, їхня класифікація за використанням, закономірності поширення. Паливні корисні копалини

Пригадайте: 1. Що називають корисними копалинами? 2. Де використовують корисні копалини? 3. Які корисні копалини належать до паливних? Яке вони мають походження?

Мінерально-сировинні ресурси України. У земній корі налічують до 3 тис. мінералів і понад 1,5 тис. гірських порід. Їх використовують у різних галузях господарства: енергетиці, металургійній і хімічній промисловості, будівництві, окремі види — у медицині (озокерит, грязі). Алмази, графіт, радіоактивні й рідкісні метали застосовують у сфері науки й техніки; дорогоцінні метали, коштовне й напівкоштовне каміння — у ювелірній справі.

Займаючи чималу площу (0,4 % усього суходолу), Україна добре забезпечена мінерально-сировинними ресурсами. У надрах розвідано понад 20 тис. родовищ (111 видів корисних копалин), із яких майже 8700 родовищ мають промислове значення і внесені до переліку запасів корисних копалин. За обсягом розвіданих запасів вугілля, залізних, марганцевих і титано-цирконієвих руд, а також графіту, каоліну, калійних солей, сірки, вогнетривких глин, облицювального каменю Україна є однією з провідних країн світу.

Мінерально-сировинні ресурси з погляду їх використання в різних галузях господарства поділяють на три великі групи: паливні (горючі), рудні (металеві), нерудні (неметалеві).

Паливні корисні копалини залягають переважно в тектонічних западинах. Рудні (магматичного й метаморфічного походження) тяжіють до Українського щита й Вулканічного хребта Карпат. Нерудні копалини осадового походження (солі, вапняки, піски) розміщені в прогинах, а магматичного чи метаморфічного походження (граніт, мармур, графіт) — у породах Українського щита, складчастих системах Карпат і Криму.

За картами атласу «Тектонічна будова» та «Мінерально-сировинні ресурси» установіть залежність між тектонічною будовою та корисними копалинами на території України.

До паливних корисних копалин належать кам’яне й буре вугілля, нафта, природний газ, торф, горючі сланці. За розвіданими запасами кам’яного вугілля Україна посідає друге місце в Європі та сьоме у світі (мал. 38).

Найбільшим і найважливішим є Донецький кам’яновугільний басейн, який має площу 50 тис. км2 і розташований на території Донецької, Луганської, Дніпропетровської, частково Харківської й Полтавської областей. Тут виявлено коксівне (паливо для металургійної промисловості) та енергетичне вугілля — антрацит. Вугілля залягає сотнями пластів. Найпотужніші й доступні пласти вже вироблені, адже тут видобувають вугілля з XVIII ст. Нинішня глибина залягання — 1200 м, пересічна — 500-750 м, а пласти мають невелику потужність (0,5-2 м). Значна похилість і газоносність пластів нерідко спричинюють небезпечні вибухи.

Львівсько-Волинський вугільний басейн (10 тис. км2) знаходиться на північному заході країни на межі Львівської й Волинської областей. Видобуток вугілля тут розпочато в 1950-х роках. Вугілля залягає невеликими пластами на глибині 300-700 м, максимальна потужність пластів — 2,8 м. Вугілля сірчисте, зольне, використовують як енергетичне й побутове паливо для західного регіону.

Мал. 38. Карта паливних та рудних корисних копалин України

Дніпровський буровугільний басейн (150 тис. км2) простягається вздовж Дніпра з північного заходу на південний схід територією Житомирської, Черкаської, Кіровоградської та Дніпропетровської областей. Найбільше родовище — Олександрійське. Вугілля залягає близько до поверхні, тому видобувають його переважно відкритим способом (у кар’єрах). Використовують як паливо для ТЕС і побутових потреб. Незначні поклади бурого вугілля є в Передкарпатті, Закарпатті та Придністров’ї.

Дискусійний клуб

Які проблеми існують у вугільній промисловості України? Як, на вашу думку, можна вирішити ці проблеми?

Родовища горючих сланців виявлені на півночі Кіровоградської та на півдні Черкаської областей, у Карпатах і на Поділлі. Найбільше з них — Бовтиське (Кіровоградська область). Вони можуть використовуватись як паливо для ТЕС, а також як сировина для хімічного виробництва.

Торфові родовища зосереджені в основному на Поліській низовині, а також у річкових долинах у зоні лісостепу. В Україні налічують до 2500 невеликих родовищ. Найбільші поклади у Волинській, Рівненській, Київській, Чернігівській і Львівській областях. Торф використовують переважно в сільському господарстві.

Важливе значення як цінна паливно-енергетична та хімічна сировина мають нафта й природний газ. Основні родовища цих паливних корисних копалин знаходяться в Західному, Східному й Південному нафтогазоносних районах.

Східний район (Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область) простягається вузькою смугою на Лівобережжі Дніпра — від північних кордонів України до Донецького кряжа. Тут видобувають понад 80 % нафти й газу в країні. Активне розроблення родовищ почалося в середині XX ст. Тут розвідано понад 140 родовищ газу. Найбільші з них — Шебелинське, Єфремівське (Харківська область), Західнохрестищенське (Полтавська область). Поклади нафти виявлено також у Чернігівській і Сумській областях. Найзначніші нафтові й нафтогазові родовища: Леляківське, Гнідинцівське (Чернігівська область), Глинсько-Розбишівське (Полтавська), Качанівське, Бугруватівське (Сумська область).

Західний район (Карпатська нафтогазоносна область) охоплює територію Закарпатської, Чернівецької, Івано-Франківської та Львівської областей. Промисловий видобуток нафти в регіоні розпочався ще у XVIII ст., газу — з 1920-х років. Газові й нафтові родовища через тривалу експлуатацію майже вичерпані. Найбільші діючі родовища: Долинське — нафтове, Битків-Бабчинське — нафтогазове, Богородчанське — газове.

Південний район (Причорноморсько-Кримська нафтогазоносна область) розташований у межах Одеської, Миколаївської, Херсонської областей і в Криму. Це найперспективніший район. За прогнозами геологів, значні поклади нафти й газу є на шельфі Чорного й Азовського морів. Нині тут відкриті родовища газу — Голицинське, Штормове, Казантипське. Найбільші промислові родовища газу — Джанкойське, Глібівське, Задорненське (Крим), нафти — Східносаратське (Одеська область).

В Україні здавна експлуатуються родовища озокериту. Озокерит, або гірський віск, — горюча корисна копалина нафтового ряду. Використовують як лікувальний засіб, для виготовлення мастила, а також як сировину для гумової, хімічної, паперової та електротехнічної галузей промисловості. Родовища озокериту рідкісні. На території України більшість із них зосереджена в Західному нафтогазоносному районі. У Львівській області знаходяться найбільші у світі Бориславське (експлуатується з 1856 р.) і Трускавецьке родовища. Добувають озокерит шахтовим способом з глибини 140 м.

Понад 40 % спожитого газу Україна закуповує за кордоном, через що змушена шукати різні шляхи зменшення енергетичної залежності, зокрема видобуваючи сланцевий газ. Більшість експертів уважає, що за запасами сланцевого газу Україна посідає 4-те місце в Європі після Польщі, Франції та Норвегії.

Однак ідея розроблення родовищ сланцевого газу в Україні має чимало противників. Основні їхні аргументи — екологічні обмеження в умовах густонаселеної території та небезпека порушення навколишнього природного середовища (провали, затоплення територій, забруднення прісних підземних і наземних вод, зростання сейсмічності).

Висновки

  • В Україні поклади паливних корисних копалин — вугілля, нафти, природного газу, горючих сланців, торфу, озокериту — мають осадове походження й залягають у межах Передкарпатського й Закарпатського прогинів, Дніпровсько-Донецької й Причорноморської западин, а також осадового чохла Українського кристалічного щита.
  • На території України розташовані кам’яновугільні басейни (Донецький і Львівсько-Волинський) та буровугільний — Придніпровський, нафтогазоносні райони — Західний, Східний і Південний.

Основні терміни й поняття

Мінерально-сировинні ресурси — сукупність розвіданих запасів корисних копалин, які використовуються або можуть використовуватися в господарській діяльності. За ознакою використання в господарстві корисні копалини поділяють на паливні (енергетичні, горючі), рудні (металеві) та нерудні (неметалеві).

Паливні корисні копалини — природні органічні сполуки, які в процесі горіння виділяють тепло.

Запитання та завдання

  • 1. На які групи поділяють корисні копалини залежно від їх використання?
  • 2. Чим пояснюється розмаїття видового складу корисних копалин в Україні?
  • 3. Охарактеризуйте поняття «паливні корисні копалини». Які паливні корисні копалини є в Україні, зокрема у вашій області?
  • 4. Чому Україна періодично закуповує вугілля за кордоном, якщо має власні запаси кам’яного й бурого вугілля?
  • 5. Назвіть і покажіть на карті основні нафтогазоносні райони України.
  • 6. Порівняйте Західний і Східний нафтогазоносні райони. Які, на вашу думку, перспективи їхнього розвитку?

Практикум

1. Складіть порівняльну характеристику Донецького кам’яновугільного та Львівсько-Волинського вугільного басейнів за таким планом: розміщення; площа; геологічні запаси; середня потужність пластів; максимальна й мінімальна глибина розроблення. Заповніть у зошиті таблицю.

Донецький басейн

Львівсько-Волинський басейн

Спільне

Відмінності

2. Розв’яжіть задачі:

  • 1) Обчисліть, скільки вугілля витратить ваша родина для забезпечення потреби в електроенергії протягом 1 місяця, року, якщо на виробництво 2 кВт • год електроенергії потрібно 1 кг палива.
  • 2) Під час спалювання кам’яного вугілля утворюється попіл, який становить до 15 % маси. Скільки відходів утворюється в Україні за рік за умови щорічного видобування та спалювання 100 млн т вугілля?

3. Позначте на контурній карті вугільні басейни України та нафтогазоносні райони й найбільші родовища.

Це цікаво

  • Технологія видобутку сланцевого газу методом гідророзриву передбачає створення системи вертикальних і горизонтальних свердловин, у які під тиском закачують суміш, що складається з води, піску й наповнювачів, які посилюють в’язкість розчину та викликають просторове утворення мікротріщин, збільшують площу дренування. Після зниження тиску вода вільно витікає з утворених тріщин, а пісок не дає їм закриватися для вільного витоку газу. Відкачану воду потрібно очищувати й повторно використовувати для утворення гідророзривів.
  • Нафта й природний газ України залягають у породах, вік яких обчислюється десятками мільйонів років, а в Прикарпатті подекуди сягає 500 млн років. Вік кам’яного вугілля становить 350 млн, а бурого — лише 30-60 млн років. «Наймолодший» із паливних ресурсів — торф, який утворився протягом останніх 10 тис. років. Торф утворюється і в наш час із решток відмерлих рослин на дні боліт, однак дуже повільно — усього 1 мм за рік!
  • Вугілля утворилося з решток рослин (хвощів, плаунів, деревовидних папоротей та ін.), які формували непрохідні заболочені ліси. Море кам’яновугільного періоду час від часу затоплювало ліси, і тоді рештки рослин укривалися морським осадом. Частина деревини перетворювалася на лігніт, а згодом на буре вугілля. Із зануренням вугілля на глибину збільшувалися тиск і температура, унаслідок чого буре вугілля перетворювалося на кам’яне, а пізніше на антрацит.

Готуємося до наступного уроку

  • 1. Пригадайте, які корисні копалини належать до рудних.
  • 2. Які закономірності розміщення рудних корисних копалин?