Географія. Повторне видання. 8 клас. Довгань

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 37. Кримські гори

Ви дізнаєтесь:

  • про особливості природи гірських ландшафтів Кримських гір
  • чому природа Кримських гір є унікальною і потребує охорони

Пригадайте:

  • які чинники обумовлюють формування ландшафтів

Чарівним раєм, природним музеєм, перлиною на березі Чорного моря називають Кримські гори та Південний берег Криму. Це територія, на якій поєднуються степові та гірські ландшафти, круті скелі й піщані пляжі, унікальні печери та казкові гроти, звичайні дуби й берези із середземноморськими кипарисами та магноліями.

1. Географічне положення та розміри.

Кримська гірська фізико-географічна країна розташована на півдні Кримського півострова (мал. 1). Вона простягається вздовж узбережжя Чорного моря приблизно на 180 км від мису Фіолент на південному заході до мису Іллі на сході. Її максимальна ширина в середній частині становить 45—50 км; площа — близько 10 тис. км2 (менше 1 % площі України). На півночі гірська система межує зі степовою зоною, а на півдні майже безпосередньо прилягає до Чорного моря, залишаючи вздовж узбережжя вузеньку смугу — Південний берег Криму (ПБК).

Мал. 1. Кримські гори.

2. Геологічна будова та рельєф.

Геологічна будова Кримських гір суттєво відрізняється від Карпат. Кримські гори — мезозойська складчаста споруда, яку активізувало альпійське горотворення. У її будові чітко простежуються два яруси. Нижчий складений інтенсивно дислокованими (порушеними, зім’ятими) пісковиками та сланцями, а верхній — переважно вапняками та піщаниками, які залягають майже горизонтально.

Мал. 2. Карадаг (у перекладі з тюркської мови — «чорна гора»). Це давній згаслий вулкан, що діяв 120—160 млн років тому.

Утворення гір у мезозої супроводжувалося вулканічними процесами. Про їх прояви свідчить наявність вулканічного масиву Карадаг на крайньому сході гір (мал. 2). У будові Кримських гір також беруть участь магматичні породи, які остигали біля поверхні в надрах Землі. Виходом таких порід, наприклад, є гора Аюдаг поблизу Ялти (мал. 3).

Мал. 3. Гора Аюдаг (у перекладі з тюркської мови — «ведмідь-гора»). Ця гора могла бути вулканом: близько 150 млн років тому в розломі земної кори піднялася магма, але пробитися на поверхню Землі не змогла та застигла під товщею осадових порід.

Сучасного вигляду Кримські гори набули в епоху альпійської складчастості.

Кримські гори складаються із трьох паралельних пасом: Зовнішнього, Внутрішнього та Головного. Середня висота Зовнішнього пасма становить 250 м, Внутрішнього — близько 500 м, причому південні схили обох пасом крутіші за північні. Вони ніби нагадують застиглі хвилі перед обрушенням на берег. Такі асиметричні форми рельєфу мають назву куести.

Південні схили найвищого (900—1500 м) Головного пасма круто зриваються до Чорного моря, а саме пасмо розділене тектонічними розломами на яйли — столоподібні масиви зі згладженими вершинами (мал. 4).

Мал. 4. Гурзуфська яйла (у перекладі з тюркської мови «яйла» означає високогірне літнє пасовище).

На Бабуган-яйлі розташована найвища вершина Кримських гір — гора Роман-Кош (1545 м). Поверхня яйл утворена вапняками, що сприяє розвитку карстових форм рельєфу — печер, шахт, улоговин тощо. Найбільш відомою є Кристальна печера на Ай-Петринській яйлі, довжина якої становить 200 м, а глибина — 113 м.

На корисні копалини Кримські гори небагаті, найбільше значення мають різні види вапняків.

3. Клімат, ґрунти, внутрішні води.

Клімат Кримських гір помірно континентальний. Температура повітря становить у січні -8...-9 °С, у липні — +15...+16 °С. Кількість опадів різна й залежить від висоти: у передгір’ях — 400—500 мм, на Головному пасмі — 900—1200 мм. Гори виконують роль кліматичного бар’єра: взимку вони захищають узбережжя від холодних північних вітрів, а влітку «притримують» тепло тропічних повітряних мас, тому клімат Південного берега Криму субтропічний середземноморський. Тут цілий рік панують додатні температури повітря. Річна кількість опадів — 350—550 мм, максимум яких припадає на зимові місяці, а літо спекотне й посушливе.

Ґрунтовий покрив Кримських гір, як і Карпат, досить різноманітний і змінюється з висотою. Проте склад ґрунтів дещо інший: у передгір’ях переважають чорноземи, на схилах поширені бурі гірсько-лісові, а на Південному березі Криму — коричневі ґрунти. На яйлах сформувалися гірсько-лучні чорноземи.

На відміну від Карпат, ресурси внутрішніх вод Кримських гір обмежені. Найбільші річки — Салгир, Альма, Бельбек, Чорна. Вони короткі, із нерівномірним стоком. На окремих ділянках річки утворюють водоспади. Найвідоміші з них — Учан-Су, Джур-Джур. Влітку багато річок пересихають, а водоспади перетворюються на «краплепади». Проте під час короткочасних літніх злив у долинах річок, балках та ярах південного схилу можуть утворюватися селеві потоки великої руйнівної сили.

4. Органічний світ.

Рослинний світ Кримських гір налічує понад 3000 видів, із них близько 240 є ендеміками та реліктами. До таких належать, наприклад, тис ягідний, сосна кримська (мал. 5), кизильник кримський, підсніжник складчастий тощо.

Мал. 5. «Сосна-літак» на схилі гори Ай-Петрі. Обхват її стовбура — більше 3 м, вік — понад 200 років, висота — 10 м.

Тут росте багато вічнозелених рослин — плющ, лавр кримський, мирт звичайний, суничник дрібноплодий, розмарин, жасмин, а також магнолія, гліцинія, кипарис, мигдаль, інжир, хурма та інші. Гори вкриті дубовими, сосновими та буковими лісами. На плоских вершинах Кримських гір розкинулися гірські луки.

У горах мешкають 34 види ссавців і 135 видів птахів. Найбільш поширені: олень кримський, козуля, муфлон, борсук, кам’яна куниця, дика свиня, білка, ящірка скельна, полоз, орлан-білохвіст, чорний гриф, сип білоголовий.

5. Вертикальна поясність ландшафтів.

Передгірний пояс (до 350 м) — це смуга кримського лісостепу, яка являє собою чергування степу з ділянками лісу. Тут ростуть три види дуба — пухнастий, скельний і звичайний, клен польовий, берест. Із чагарників поширені дерен, граб східний, глід, шипшина, із трав — ковила, типчак. На північному схилі Головного пасма в низькогірному поясі (до 700 м) переважають дуб скельний, клен, ясен, липа, граб. Вище, у середньогір’ї (до 1300 м), — букові ліси з домішками граба, берези, липи. Біля верхньої межі зустрічаються невеликі ділянки соснових лісів. На гірських плато — яйлах — збереглися лише невеликі ділянки лісу з бука й сосни. Основна площа яйл зайнята гірськими луками та лучними степами.

6. Фізико-географічні області.

За просторовими відмінностями в Кримській гірській ландшафтній країні виділяють три фізико-географічні області: Кримська передгірна лісостепова, Головне гірсько-лучно-лісове пасмо, Кримська південнобережна. Їх природні особливості відображені в таблиці (див. форзац 2). Територіальне поширення можна прослідкувати за картою на с. 157.

Головне

• Кримські гори є невисокими та невеликими за розміром. Вони складаються із трьох паралельних пасом: Зовнішнього, Внутрішнього та Головного.

• Клімат гірської країни помірно континентальний зі значною кількістю опадів. Південний берег Криму має риси субтропічного середземноморського клімату.

• Для Головного пасма характерна вертикальна поясність ландшафтів.

• У системі фізико-географічного районування в Кримських горах виділяють три природні області.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте географічне положення Кримських гір. Порівняйте його з географічним положенням Українських Карпат. 2. Коли утворилися Кримські гори? Чим історія геологічного розвитку та будова Кримських гір відрізняються від Карпат? 3. Назвіть головні особливості рельєфу Кримських гір. 4. Яку роль відіграють Кримські гори у формуванні клімату південного узбережжя? 5. Які вертикальні пояси виділяють у Кримських горах? Порівняйте їх із вертикальними поясами Карпат.

Практичне завдання

На основі даних таблиці «Особливості фізико-географічних областей Українських Карпат» (див. форзац 2) поясніть причини відмінностей природних умов фізико-географічних областей Кримських гір.