Захист Вітчизни. Профільний рівень. 11 клас. Фука

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Розділ «Домедична допомога»

§ 84. Законодавча база та основні принципи охорони здоров’я людини в Україні

Пригадайте з курсу «Основи здоров’я», чому здоров'я населення є найбільшою цінністю держави.

Основні документи нормативно-правової бази про захист життя і здоров’я людини в Україні. Основним документом щодо захисту життя та здоров’я людини в Україні є Конституція України. Відповідно до неї, «охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних оздоровчо-профілактичних програм. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена» (ст. 49-та Конституції України).

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я». Іншими нормативними документами, які забезпечують захист життя і здоров’я людини в Україні, є Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України.

Основні принципи охорони здоров’я в Україні. У 4-ій статті Закону «Основи законодавства України про охорону здоров’я» визначені принципи охорони здоров’я: • визнання охорони здоров’я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України; • гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення; • рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у сфері охорони здоров’я; • орієнтація на сучасні стандарти здоров’я та медичної допомоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень зі світовим досвідом у сфері охорони здоров’я; • попереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров’я; • багатоукладність економіки охорони здоров’я і багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції; • децентралізація державного управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров’я на правовій і договірній основі.

Закон України «Про екстрену медичну допомогу». Закон визначає організаційно-правові засади забезпечення громадян України та інших осіб, які перебувають на її території, екстреною медичною допомогою. В Україні кожна людина має право на безоплатну, своєчасну, якісну екстрену медичну допомогу.

Виклик екстреної медичної допомоги можна здійснити за єдиним телефонним номером екстреної медичної допомоги 103 чи за телефонним номером системи екстреної допомоги населенню 112 (коли цей номер стане єдиним викликом екстрених служб в Україні) (іл. 84.1).

Іл. 84.1. Єдиний телефонний номер виклику екстреної допомоги

Стандарт підготовки І-СТ-3 (видання 2) — це підготовка військовослужбовця з тактичної медицини. Цей стандарт підготовки застосовують під час організації та виконання заходів індивідуальної підготовки військовослужбовців з тактичної медицини у ЗСУ, інших військових формуваннях, а також в установах, закладах та організаціях всіх форм власності, що здійснюють підготовку (навчання) військовозобов'язаних та допризовників.

Очікуваним результатом засвоєння програми підготовки з тактичної медицини повинно бути набуття військовослужбовцем здатності надання домедичної допомоги у випадку поранення, травми і ураження.

Кожен військовослужбовець повинен знати:

  • а) основи анатомії та фізіології людини;
  • б) небезпечні фактори, що загрожують постраждалому;
  • в) види ран, характерні ознаки ран та кровотеч;
  • г) порядок проведення первинного огляду постраждалого;
  • ґ) надання домедичної допомоги у військово-польових умовах;
  • д) ознаки порушення основних життєво важливих функцій організму та заходи з підтримки життєдіяльності;
  • е) склад та властивості індивідуального медичного оснащення військовослужбовця.

Кожен військовослужбовець повинен практично відпрацювати та вміти: а) визначати життєві показники; б) оцінювати стан постраждалого за життєвими ознаками; в) визначати симптоми респіраторної та серцевої зупинки; г) видаляти сторонні предмети в разі обструкції дихальних шляхів; ґ) здійснювати прості прийоми забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів; д) робити штучне дихання; е) накладати тиснучу пов'язку на рану, яка кровоточить; є) накладати джгут для зупинки кровотечі; ж) іммобілізувати хребет та шию в разі їх пошкодження; з) накладати імпровізовані транспортні шини при переломах кінцівок; и) перемішувати пораненого на полі бою (одним, двома бійцями, з використанням підручних засобів); і) використовувати засоби індивідуального медичного оснащення військовослужбовця.

Підготовка з тактичної медицини відбувається під час курсової підготовки у складі: не більше роти (дивізіону) чисельністю до 100 осіб — для теоретичних занять; групи до 10-12 осіб — для практичних занять, тактичні заняття проводять у складі взводу разом з його командиром.

Ці заняття планують командири і штаби військових частин (закладів) за участю начальника медичної служби частини (закладу) відповідно до цього стандарту. Заняття особового складу з тактичної медицини організовують командири відповідних підрозділів. До проведення занять з тактичної медицини залучають медичних фахівців медичних підрозділів військових частин та інструкторів з домедичної допомоги в умовах бойових дій, які пройшли відповідний вишкіл і отримали сертифікат інструктора, визнаний на території України.

Під час підготовки з тактичної медицини наголос роблять на індивідуальній підготовці, хоча виконання вправ і тренування часто потребує колективного підходу. Закріплення навичок з тактичної медицини здійснюють під час занять з інших видів бойової підготовки (вогневої, тактичної, тактико-спеціальної тощо) як елемент комплексної підготовки військовослужбовця.

Критерієм оцінки виконання Стандарту є засвоєння військовослужбовцем отриманих знань і вмінь, що визначається шляхом проведення заліку.

  • 1. Який документ є основним щодо захисту життя та здоров’я людини в Україні?
  • 2. Які основні законодавчі акти щодо збереження життя та здоров’я вам відомі?
  • 3. Назвіть основні принципи охорони здоров’я в Україні.
  • 4. Яке значення має Закон «Про екстрену медичну допомогу» для збереження життя і здоров’я людини в НС? Чому?
  • 5. У чому суть Стандарту підготовки І-СТ-3?


Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.