Захист Вітчизни. Профільний рівень. 11 клас. Фука

§ 66. Споруди для укриття і захисту людей. Класифікація споруд, обладнання та порядок їх використання

Укриття людей від впливу небезпечних факторів, що виникають унаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів, відбувається в захисні споруди цивільного захисту (ЦЗ) — інженерні споруди, призначені для захисту населення.

До захисних споруд належать:

  • 1) сховище — герметична споруда для захисту людей, у якій протягом певного часу створюються умови, що унеможливлюють вплив небезпечних факторів, які виникають унаслідок НС, воєнних (бойових) дій і терористичних актів;
  • 2) протирадіаційне укриття — негерметична споруда для захисту людей, у якій створюються умови, що унеможливлюють вплив іонізуючого опромінення в разі радіоактивного забруднення місцевості;
  • 3) швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту — захисна споруда, що зводиться зі спеціальних конструкцій за короткий час для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період.

Іл. 66.1 Станція метрополітену

Для захисту людей від деяких факторів небезпеки, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій у мирний час, та дії засобів ураження в особливий період також використовують споруди подвійного призначення та найпростіші укриття.

Споруда подвійного призначення — це наземна або підземна споруда, що може бути використана за основним функціональним призначенням і для захисту населення, наприклад, метрополітен (іл. 66.1), гірничі (шахтні) виробки.

До сховищ належать споруди, що забезпечують надійний захист людей від факторів ураження усіх НС, у тому числі і від найбільш небезпечних: проникаючої радіації, бойових отруйних речовин і бактеріальних засобів, від високих температур і шкідливих газів, від обвалів і уламків руйнувань під час вибухів. Сховища споруджують у місцях найбільшого скупчення людей. Вони можуть перебувати в сховищах протягом тривалого часу; навіть у завалених сховищах безпечно впродовж кількох діб. Надійність захисту в сховищах пояснюється підвищеною міцністю огороджувальних конструкцій (іл. 66.2), а також санітарно-гігієнічними умовами, що забезпечують нормальну життєдіяльність (іл. 66.3). Найпоширеніші вбудовані сховища, які зазвичай розміщені в підвальних приміщеннях і цокольних поверхах виробничих, громадських чи житлових будівель. Можливе також будівництво сховищ як окремо розташованих споруд (іл. 66.4).

Іл. 66.2. Вхід у сховище (варіанти)

Іл. 66.3. Сховище — приміщення для укриття людей (варіанти)

Іл. 66.4. План-схема окремо розташованого сховища: 1 — входи; 2 — передні тамбури; 3 — тамбури; 4 — приміщення для укриття людей; 5 — туалети; 6 — насосна фекальних вод; 7 — вентиляційна камера; 8 — камери забору повітря

Іл. 66.5. Фільтровентиляційний агрегат

Такі сховища повністю або частково заглиблені й обсипані зверху і з боків ґрунтом. До них можуть бути під'єднані підземні переходи і галереї. За місткістю сховища поділяються на малі (150-300 осіб), середні (300-600 осіб) і великі (понад 600 осіб). Приміщення, призначене для розміщення населення, розраховане на певну кількість осіб: на одну людину передбачається не менш як 0,5 м2 площі підлоги і 1,5 м3 внутрішнього об'єму. Основне приміщення сховища розбивають на відсіки для 50-75 осіб. У відсіках обладнують двоярусні нари-лавки для сидіння та лежаки. Місця для сидіння влаштовують розміром 0,45 х 0,45 м, а для лежання — 0,55 х 1,8 м. Для того щоб у приміщення не потрапляло повітря, заражене радіоактивними, отруйними і бактеріальними речовинами, їх герметизують. Це досягається підвищеною щільністю стін і перекриття, а також відповідним обладнанням входів і технологічних отворів. Фільтровентиляційний агрегат забезпечує вентиляцію приміщень сховища й очищення зовнішнього повітря від радіоактивних, отруйних і бактеріальних засобів (іл. 66.5). Він може працювати у двох режимах: чистої вентиляції і фільтровентиляції. У першому режимі повітря очищується від грубодисперсного радіоактивного пилу (у протипиловому фільтрі), а у другому — від радіоактивних речовин, а також від отруйних речовин і бактеріальних засобів (у фільтрах-поглиначах). Кількість зовнішнього повітря, що подається у сховище режимом чистої вентиляції на одну людину, становить від 2 до 8 м3/год. Подача повітря здійснюється повітропроводами за допомогою вентилятора.

Якщо сховища розташовані поблизу місць, де можливі сильні пожежі або загазованість сильнодіючими отруйними речовинами, може передбачатися режим повної ізоляції приміщень з регенерацією повітря в них. Якщо сховище загерметизоване надійно, то після зачинення дверей, віконниць і приведення фільтровентиляційного агрегата в дію тиск повітря всередині сховища стає вищим за атмосферний (утворюється так званий підпор).

Сховище має зазвичай не менше двох входів, розташованих у протилежних боках. Кожен вхід обладнаний захисними герметичними зовнішніми та внутрішніми дверима, між ними — тамбур. У вбудованому сховищі, крім того, має бути аварійний вихід. Системи енерговодопостачання, опалювання і каналізації сховищ пов'язані з відповідними зовнішніми мережами. На випадок їх ушкодження в сховищі повинні бути переносні електричні ліхтарі, резервуари для зберігання аварійного запасу води, а також місткості для збору нечистот. Опалювання сховищ передбачається від загальної опалювальної мережі.

Крім того, у приміщеннях сховища повинні бути: комплект засобів для ведення розвідки (прилади радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричні прилади), захисний одяг, засоби для гасіння пожежі, аварійний запас інструментів, засоби аварійного освітлення, запас продовольства і води на дві й більше доби на кожну людину.

Протирадіаційні укриття (ПРУ). Ступінь радіоактивного забруднення місцевості, який виникає після аварії на АЕС або наземного вибуху ядерного боеприпасу, різко знижується протягом кількох перших діб і поступово доходить до безпечних для людини значень. У цей час люди, щоб уникнути ураження, повинні перебувати в протирадіаційних укриттях (ПРУ) — негерметичних захисних спорудах, у яких рівень радіації значно нижчий, ніж на відкритій місцевості. Захисні властивості ПРУ оцінюються коефіцієнтом захисту, який показує, у скільки разів рівень радіації на відкритій місцевості на висоті 1 м вищий від рівня радіації в укритті. Іншими словами, коефіцієнт захисту показує, у скільки разів ПРУ послаблює дію радіації, а, як наслідок, і дозу опромінення людей. Протирадіаційними укриттями вважають підвальні приміщення будівель і споруд. Підвали в дерев'яних будинках послаблюють радіацію у 7-12 разів, у кам'яних будівлях — у 200-300 разів, а середня частина підвалу, кам'яної будівлі на кілька поверхів — у 500-1000 разів. У сільській місцевості особлива увага має приділятися використанню під ПРУ погребів (льохів), що перебувають в особистому користуванні (іл. 66.6).

Найпростіші укриття — це фортифікаційні споруди, цокольні або підвальні приміщення, що знижують комбіноване ураження людей від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій, а також від дії засобів ураження в особливий період. Вони повинні бути достатньо міцні, збудовані з вогнебезпечних матеріалів і не мати транзитних комунікацій (трубопроводів опалення та водопостачання, кабелів високої напруги тощо).

Необхідно пам'ятати, що найпростіші укриття здебільшого розглядають як проміжну ланку захисту населення. Усе населення повинно мати можливість укриватися в надійніших спорудах — у сховищах і протирадіаційних укриттях.

Ефективність захисту людей від радіаційної та хімічної небезпеки залежить не лише від технічної справності й готовності до приймання людей у захисних спорудах, обладнаних складним устаткуванням, але й від підготовки населення до використання захисних споруд за різних умов, що склалася, коли кожен має вміти знайти правильне рішення для захисту свого життя та здоров'я.

Іл. 66.6 Погріб (льох), пристосований під ПРУ

Правила перебування в захисних спорудах. Укриття в захисних спорудах та перебування в них здійснюється за командою штабів ЦЗ. Як правило, люди розміщуються групами за місцем роботи або проживання. Кожному надають місце для розміщення його індивідуальних засобів захисту та інших необхідних речей. Для літніх і хворих осіб, а також дітей виділяють місце поблизу вентиляційних труб. Не дозволено заводити в сховище тварин, заносити легкозаймисті, вибухонебезпечні та громіздкі речі. У захисних спорудах треба поводитися організовано, без потреби не ходити, виконувати вказівки чергового персоналу, за необхідності, допомагати хворим і постраждалим. Виходити зі сховища можна тільки за командою відповідальних осіб.

  • 1. Для чого призначені захисні споруди? Як їх класифікують?
  • 2. Від яких факторів ураження захищають сховища і як вони обладнані?
  • 3. Що таке протирадіаційні укриття, наведіть приклади, які в них захисні властивості?
  • 4. Якими бувають найпростіші укриття? Від чого вони захищають?
  • 5. Які правила перебування в захисних спорудах?