§ 44. Рух маршрутом за азимутом. Розвідка місцевості

Поміркуйте, яких варто очікувати дій, коли біля вашого населеного пункту військові проводять розвідку місцевості, опитуючи населення?

1. Рух за азимутом за маршрутом. Для руху за азимутом за маршрутом потрібно мати, з метою орієнтування, як правило, підготовлену групу: два солдати з компасом та одного солдата, який би рахував пройдений шлях кроками.

Під час руху уникайте свого виявлення противником. Дозорні пересуваються приховано, використовуючи з максимальною ефективністю маскувальні властивості рельєфу місцевості. По можливості, пересуваються в умовах зниженої видимості з метою максимального використання технологічних переваг, що надають прилади нічного бачення, і знижують здатність противника виявити дозорного. Використовуйте вразливі місця противника і намагайтеся поєднувати пересування з іншими діями, які відвернуть увагу противника. Підготовка даних для руху за азимутами виконується за картами великих масштабів і складається з вибору та вивчення маршруту руху, вибору орієнтирів на шляху руху, визначення дирекційних кутів, обчислення магнітних азимутів, вимірювання відстаней між орієнтирами та складання і оформлення схеми або таблиці руху. Маршрут вибирають таким, щоб він забезпечував швидкий, а в бойовій обстановці й прихований вихід до кінцевого пункту і був з мінімальною кількістю поворотів. Для забезпечення прихованого виходу до вказаного пункту, маршрут намічають у виїмках, масивах рослинності та інших об'єктах, які забезпечують маскування руху від оптичних, радіолокаційних та інфрачервоних засобів спостереження.

Розвідка місцевості. Основні способи розвідки місцевості.

Топографічна розвідка. Основними завданнями топографічної розвідки є: а) визначення відповідності змісту топографічних карт дійсному стану місцевості (ступеня застарілості топографічних карт); б) встановлення наявності геодезичних пунктів та їх центрів на місцевості (або їх відсутності в результаті ведення бойових дій); в) визначення місцезнаходження і складу частин топографічної служби противника, їх оснащення, можливостей, характеру та способу дій, а також якість їх топографічних і спеціальних карт і можливості їх використання.

Основними об'єктами топографічної розвідки є топографічні елементи місцевості (дороги та дорожні споруди, населені пункти, гідрографія та гідротехнічні споруди, рослинність, ґрунти, рельєф), пункти державної та спеціальної геодезичних мереж, частини топографічної служби противника, а також трофейні топографічні (спеціальні) карти та інші топогеодезичні матеріали.

Одним із основних способів ведення топографічної розвідки на місцевості, що зайнята своїми військами, є рекогностування* (розвідка для здобуття відомостей про супротивника, що проводиться особисто командиром і офіцерами штабу перед майбутніми бойовими діями). Цей спосіб вимагає багато часу, проте він забезпечує необхідну точність і достовірність даних.

Командири підрозділів у кожному конкретному випадку організовують розвідку місцевості з урахуванням специфіки свого озброєння, бойової техніки і транспортних засобів. Це призводить до певного дублювання дій військової розвідки, проте підрозділи у цих випадках отримують не загальні відомості про місцевість, а саме ті, які найкращим чином відповідають їх конкретним бойовим завданням.

Таким чином, розвідка місцевості є важливою складовою військової розвідки і проводиться з метою визначення впливу тактичних властивостей місцевості на виконання бойового завдання, надійного орієнтування на ній та ефективного використання своїх вогневих і технічних засобів. Постійне та наполегливе ведення розвідки місцевості поряд з розвідкою противника за будь-яких обставин є одним із найважливіших обов'язків командирів підрозділів.

Основні завдання розвідки місцевості в районі дії підрозділу полягають у визначенні: а) прохідності місцевості для техніки; б) стану доріг, мостів, шляхопроводів та інших дорожніх споруд; в) характеру водних перешкод і умов їх подолання; г) захисних і маскувальних властивостей місцевості, характеру природних масок та схованок; д) прихованих підходів до об'єктів противника та його переднього краю; е) стану водопостачання; є) змін місцевості порівняно з картами.

Розвідка місцевості організовується і проводиться безперервно, цілеспрямовано і таємно. Основними способами розвідки місцевості є спостереження і безпосередній огляд місцевості. Розвідка спостереженням ведеться у всіх видах бою, але найчастіше застосовується в обороні, особливо тоді, коли місцевість проглядається, але противник не дозволяє до неї наблизитись.

Спостереження — найбільш поширений спосіб розвідки місцевості, який ведеться особисто командирами підрозділів, спостережними постами, спостерігачами рот (взводів, відділень) і обслугою чергових вогневих засобів цілодобово, у будь-яку пору року та за будь-якої погоди. Місця для спостереження обираються таким чином, щоб був найкращий огляд місцевості, при цьому вони повинні бути прихованими від спостереження і вогню противника.

Іл. 44.1. Складання схеми місцевості

Спостерігачу вказується сектор спостереження, орієнтири і порядок доповіді результатів спостереження. Після отримання завдання спостерігач докладно вивчає місцевість у вказаному секторі, з'ясовує характерні обриси та взаємне положення орієнтирів і місцевих предметів, наносить їх на карту і визначає по ній відстань до кожного орієнтира. Якщо карта відсутня, то складається схема місцевості (іл. 44.1). На схему також наносять орієнтири, відстані до яких визначають далекоміром або окомірно. Карта або схема місцевості з підписаними відстанями до орієнтирів використовується в подальшому для нанесення виявлених об'єктів і цілей, напрямків на них відносно орієнтирів.

Розвідка елементів місцевості (ділянки ріки, маршруту, лісу, болота тощо) виконується безпосереднім обстеженням командиром підрозділу або розвідувальним дозором (групою). Під час розвідки окремі об'єкти місцевості доцільно фотографувати, що прискорить розвідку і якість розвідувальних документів.

Розвідка ріки (іл. 44.2 а) полягає в докладному вивченні характеристики ділянки ріки і навколишньої місцевості в місцях її форсування; визначенні захисних і маскувальних властивостей місцевості в місцях переправи; виборі місць для розміщення пунктів управління і позицій вогневих засобів та ділянок, найбільш придатних для переправи військ різними засобами.

Іл. 44.2. Розвідка ріки

Вивчаючи береги, визначають ступінь їхнього впливу на вибір ділянок для наведення переправ і форсуванні ріки. З цією метою визначають доступність берегів для спуску до води бойової і переправної техніки, особливо в місцях, зручних для організації переправи вбрід, десантних переправ і переправ танків під водою. Найбільш вигідними для форсування (іл. 44.2 б) місцями вважають звивисті ріки, які своїми опуклостями звернені в напрямку наступу. У таких місцях можна краще прикрити переправу підрозділів вогнем із флангів. Профіль дна ріки визначають у тому випадку, якщо передбачається форсування її танками по дну. Для цього визначають глибину ріки через певні інтервали. Стрімкість схилів при вході у воду і виході з води на протилежному березі не повинна перевищувати 6-12° для колісних машин та бронетранспортерів і 12-25° для танків. При цьому необхідно переконатися у відсутності в цьому місці ям, великого каміння, валунів та інших перешкод.

Розвідка лісу (іл. 44.3) ведуть з метою визначення його тактичних властивостей — прохідності бойовою і транспортною технікою, умов орієнтування і ведення вогню, спостереження і маскування, а також умов захисту особового складу та бойової техніки.

Іл. 44.3. Розвідка лісу

Тактичні властивості лісу залежать від складу і густоти насаджень, висоти і товщини стовбурів, а також від упорядкованості лісу, на що вказують наявність у ньому доріг, просік, поділ масиву лісу на квартали, відсутність вирубок, сухостою та бурелому. У результаті розвідки лісу відображають на карті або схемі відповідними умовними знаками дороги, просіки, вирубки, буреломи, згарища, завали, заболочені ділянки, яри, обриви, орієнтири уздовж доріг і просік, напрямки руху поза дорогами, їх магнітні азимути, шляхи обходу важкопрохідних і непрохідних ділянок.

Розвідка болота (табл. 44.1). Бойові дії на болотистій місцевості — це надзвичайно великі складнощі для військ, особливо в наступі. Проте досвід ведення бойових дій на такій місцевості свідчить, що саме у таких місцях можливо завдати противнику несподіваних ударів, які можливі лише за умови детального вивчення прохідності боліт особовим складом і можливим використанням бойової техніки.

Таблиця 44.1

Визначення ступеня прохідності за зовнішнім виглядом болота

Суцільний моховий покрив, дерев немає або рідко зустрічається самотня сосна, багато мочарів, вода стоїть вище поверхні або на її рівні	Непрохідне	Прохідне насилу
Суцільний трав’яний покрив, дерев немає, рідко трапляється верболіз, вода на поверхні	Непрохідне	Прохідне насилу
Суцільні зарості очерету, поверхня в’язка і торф’яниста або мулиста, вода на поверхні або трохи нижче	Непрохідне	Прохідне насилу
Сосновий або березовий ліс, густий трав’янистий покрив, купини біля стовбурів дерев, вода на поверхні або на її рівні	Непрохідне	Прохідне
Сосновий ліс (рідкісний або середньої густоти) висотою 10-12 м, торф’яний покрив, купини великі, поверхня суха	Прохідне насилу	Прохідне
Березовий або ялиновий ліс (середньої густоти), кущі вільхи, п / стій трав’янистий покрив, купини навколо дерев, багато бурелому, вода на поверхні або трохи нижче	Непрохідне	Прохідне

Дані розвідки болота і навколишньої місцевості наносять на карту або схему, показуючи уточнене на місцевості накреслення контуру болота, підходи до нього, дороги, стежки, розвідані проходи та їх характеристики.

1. Дайте визначення, у чому полягає топографічна розвідка?
2. Який зв’язок між топографічною розвідкою і рухом за азимутами?
3. Розкажіть та прокоментуйте методику розвідки дна ріки на ділянці для форсування.
4. Розкажіть та прокоментуйте методику розвідки лісу.
5. Що саме відображають в результаті розвідки лісу на карті або схемі топографічними умовними знаками?