Захист Вітчизни. Профільний рівень. 11 клас. Фука

§ 27. Методи вивчення особового складу. Індивідуальна робота з підлеглими

Методи вивчення особового складу. Для його всебічного вивчення застосовують комплекс основних методів: вивчення документів; психолого-педагогічне спостереження; індивідуальна бесіда; узагальнення характеристик; тестування, опитування; діагностичний експеримент.

Вивчення воїна як особистості — це вихідна передумова успіху індивідуальної роботи. Мета вивчення — виявлення позитивних рис; якостей, які необхідні в службі, але розвинені недостатньо; негативних якостей, які можуть перешкоджати виховній роботі.

Головним напрямком морально-психологічного забезпечення бойової та мобілізаційної готовності підрозділу є формування у військовослужбовців духовної і психологічної готовності зі зброєю в руках захищати свою Батьківщину. Для досягнення цього основними завданнями морально-психологічного забезпечення є: роз'яснення внутрішньої, зовнішньої і оборонної політики держави; виховання у воїнів патріотизму, національної свідомості, постійної готовності захищати Україну; зміцнення єдиноначальності, військової дисципліни та правопорядку в підрозділах; організація і проведення психологічної підготовки, підтримки і розвитку у військовослужбовців емоційно-вольової стійкості; попередження та нейтралізація негативних явищ, які можуть виявитися в діях і поведінці військовослужбовців, виникнення страху і паніки; організація гуманітарної підготовки та інформування особового складу під час бойового злагодження.

Індивідуальна виховна робота — це комплекс індивідуальних, аналітичних і виховних заходів стосовно конкретного бійця з урахуванням вікових, соціальних, психологічних та інших особливостей. Індивідуальна виховна робота спрямована на вирішення таких завдань: • всебічне вивчення життєвого досвіду, індивідуальних і психофізіологічних особливостей військовослужбовця та оцінка ступеня їх розвитку; • визначення та оцінка результатів службової діяльності військовослужбовця; • визначення форм і способів індивідуально-виховного впливу на військовослужбовців, охоплення повсякденним систематичним і цілеспрямованим виховним впливом усіх сержантів та солдатів; • формування необхідних для службової діяльності соціально-психологічних характеристик військовослужбовців, ціннісно-мотиваційних основ їх діяльності, установок на досягнення конкретних її результатів, попередження на основі знання індивідуальних особливостей військовослужбовців негативних вчинків, порушень військової дисципліни; • найбільш доцільним є військово-професійне використання військовослужбовців за фахом, який відповідає його можливостям та здібностям.

Під час адаптації військовослужбовців до різноманітних видів бойової діяльності необхідно надавати їм допомогу в процесі пристосування до умов військової служби, зняття стресових станів, психологічного розвантаження після виконання навчально-бойових завдань; правильно організовувати виховний вплив військового колективу на особистість кожного військовослужбовця.

Кожна посадова особа має систематично й цілеспрямовано проводити індивідуальну виховну роботу з певною категорією військовослужбовців. Основні обов'язки командирів усіх ступенів щодо проведення індивідуально-виховної роботи визначені Статутом внутрішньої служби Збройних сил України. Наприклад, командир відділення повинен індивідуально працювати з особовим складом відділення і досконало знати ділові та моральні якості, досягнення та недоліки кожного військовослужбовця в бойовій та гуманітарній підготовці. Зокрема ст. 126-та зобов'язує командира відділення підтримувати особовий склад, озброєння, техніку в постійній готовності до бойового застосування; навчати й виховувати особовий склад відділення; проводити тренування, спрямовані на поліпшення стройової виправки та посилення фізичної витривалості; постійно вдосконалювати знання за фахом і методичні навички, своєю поведінкою та старанністю подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов'язку; дбати про підлеглих, ставитися до них з повагою, знати їх потреби, вимагати від них додержання військової дисципліни. Він також повинен знати військове звання, прізвище, ім'я та по батькові кожного підлеглого, день народження, віросповідання, особисті якості й захоплення, рід занять перед військовою службою, родинний стан, успіхи й недоліки у службі; виховувати особовий склад відділення в дусі поваги до служби і свого фаху, бережливого ставлення до озброєння, техніки та майна; проводити ранковий огляд особового складу відділення; стежити за виконанням розпорядку дня, чистотою і внутрішнім порядком у відділенні, охайністю, справністю обмундирування і взуття підлеглих, їх своєчасним ремонтом і просушуванням, правильним припасуванням спорядження, додержанням підлеглими правил особистої гігієни і носіння військової форми одягу, правил безпеки під час користування зброєю і технікою, її обслуговування і бойового застосування. Також він має своєчасно доповідати заступникові командира взводу про захворювання, скарги й прохання підлеглих, заохочення та провини, а також про накладені стягнення та випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів; постійно знати, де перебувають і що роблять підлеглі.

Важливу роль відіграє метод виховання на прикладах. Часто підлеглі свідомо і несвідомо копіюють свого командира, особливо в складних життєвих ситуаціях. Це підвищує його моральну відповідальність за свої дії і поведінку.

Методика проведення індивідуальних бесід. Зазвичай вибір методів і форм проведення індивідуальної виховної роботи є завданням психолога. Найдоступнішим і доволі ефективним методом індивідуальної виховної роботи є бесіда. Індивідуальна бесіда залежить від цілей використання даного методу, тому має різні напрямки і може бути ознайомчою, діагностичною, експериментальною, профілактичною тощо.

Основним завданням ознайомчої бесіди психолога з військовослужбовцем є первинне індивідуальне знайомство з ним як з людиною. Це довільна цілеспрямована розмова двох співрозмовників, між ними відбувається обмін взаємною інформацією. Добуту інформацію про військовослужбовця психолог доповнює і розширює іншими методами вивчення його особистості, зокрема біографічної анкети, аналізу документів, спостереження та ін. Під час проведення діагностичної бесіди психолог оцінює потреби, мотиви, схильності, інтереси, риси характеру, пізнавальні процеси, а також особисті переживання воїна, які утруднюють проходження військової служби, його думку про стан справ у військовому колективі, про товаришів по службі, командирів тощо.

Складнішим видом індивідуальної бесіди є експериментальна бесіда, під час якої уточнюють наявні відомості, оцінюють ті сторони особистості, які не вдалося достатньо вивчити за допомогою застосовуваних методів і тестів. Результатом її проведення має стати формування психологічного образу особистості військовослужбовця.

Наслідками кожної бесіди, крім отримання потрібної інформації про військовослужбовця, має бути створення позитивного психолого-педагогічного впливу на нього. Тому на завершення бесіди доцільно висловити побажання, дати корисні поради, що полегшують адаптацію до умов військової служби.

  • 1. Розкажіть товаришу про методи вивчення особового складу.
  • 2. Що є передумовою успіху індивідуальної роботи?
  • 3. Із яких напрямів складається індивідуальна виховна робота?
  • 4. Розкажіть товаришу про обов’язки командира відділення щодо виявлення причин і попередження правопорушень підлеглих, підтримання внутрішнього порядку, виконання розпорядку дня.
  • 5. Чому важливу роль відіграє метод виховання на прикладах?
  • 6. Яка методика проведення індивідуальних бесід?