Захист Вітчизни. Профільний рівень. 11 клас. Фука

§ 17. Психологічна готовність до військової діяльності та дій в екстремальних умовах

Пригадайте з уроків «Основи здоров'я», що таке надзвичайна, екстремальна ситуація.

Психологічна структура процесу підготовки та готовності до військової діяльності. Підготовка до виконання конституційного обов'язку — захисту Вітчизни — складний, тривалий, цілеспрямований процес. У ньому, разом з молодою людиною, значну роль відіграє суспільство (сім'я, школа, громадські організації). Результатом цього процесу повинна стати її готовність до строкової військової служби в ЗСУ.

Психологічна готовність до військової служби — це складна властивість особистості, що визначається ступенем розвитку всіх сторін її психіки: мотиваційної, пізнавальної, емоційно-чуттєвої, вольової.

Щоб сформувати готовність до військової служби, треба досягти належного рівня розвитку соціально-психологічної, загальної військово-професійної та емоційно-вольової готовності.

Соціально-психологічна готовність до військової служби передбачає наявність у молодої людини бажання служити в ЗСУ, інтересу до військової справи, позитивного ставлення до військової людини як ідеалу особи чоловічої статі, а також наявність почуття обов'язку і відповідальності перед суспільством, патріотизму, тобто усвідомленого розуміння соціальної значущості військової служби.

Загальна військово-професійна готовність передбачає наявність у молодого військовослужбовця належного рівня початкових знань, умінь і навичок, необхідних для успішного виконання своїх безпосередніх обов'язків.

Емоційно-вольова готовність — це здатність особистості регулювати власні емоційні стани (тривожність, страх, невдоволення, обурення, радість), витримувати складні незвичайні умови життєдіяльності, у тому числі обмеження і труднощі.

Кожен із трьох компонентів загальної психологічної готовності до служби у ЗСУ має важливе значення. Разом з тим, вони не можуть існувати відокремлено, оскільки є виразом психічних явищ однієї конкретної особи. У випадку, коли хоча б один компонент відсутній або сформований недостатньо, молода людина не готова до такої діяльності.

Психологічна підготовка до дій в екстремальній ситуації. Поняття «екстремальна ситуація» охоплює несприятливі для життєдіяльності, граничні, крайні значення таких елементів ситуації, що вимагають мобілізації адаптивних ресурсів. Екстремальність розглядають як характеристику впливу на людину стрес-факторів діяльності та її умов. Тут виокремлюють як дуже інтенсивні стрес-впливи, так і слабко інтенсивні (неіснування чи обмежена кількість зовнішніх подразників).

Загальна особливість цих факторів полягає в тім, що вони перевищують діапазон оптимальних впливів і тим самим додають ситуації якість екстремальності.

Серед стрес-факторів, що створюють екстремальність діяльності, можна виокремити такі: • кліматичні — температура, гіпоксія, баричні впливи, магнітні бурі, спека, холод, вологість, киснева недостатність, підвищений вміст вуглекислого газу; • технічні — радіочастоти, шуми, вібрації, магнітні випромінювання; • фізіологічні: нерухомість, гіподинамія, хвороба, травми; • ергономічні — робота вночі; режим, що перевищує денні й тижневі ергономічні норми; • психологічні — інформаційна невизначеність, раптовість впливу, неочікуваність стимулу, підвищена відповідальність, одноманітність дій, небезпека для життя і здоров'я, дефіцит часу й інформації, напружені стосунки в колективі, невизначеність, складність завдання, наявність перешкод, високий темп роботи, новизна, незвичайність завдання; • надзвичайні обставини — небезпека для життя і здоров'я; смерть колег, близьких, рідних.

Екстремальність деяких видів діяльності вимагає створення злагодженої системи психологічного забезпечення.

Психологічне забезпечення діяльності в екстремальних ситуаціях — це система соціально-психологічних, психологічних і психофізіологічних заходів, спрямованих на оцінку і прогнозування адаптації, індивідуальної і групової надійності, безпеки діяльності в екстремальних ситуаціях, психопрофілактику і психокорекцію неадаптивних психічних і психофізіологічних станів з метою оптимального використання індивідуальних адаптивних ресурсів і здібностей для підвищення ефективності діяльності, збереження і відновлення психічного й соматичного здоров'я.

Система психологічного забезпечення діяльності в екстремальних умовах включає такі основні підсистеми: 1. Професійно-психологічний відбір кадрів для діяльності в екстремальних умовах. 2. Психологічне забезпечення професійної адаптації в умовах стресу. 3. Психологічна підготовка до діяльності в екстремальних ситуаціях. 4. Психологічний супровід в екстремальних ситуаціях. 5. Психологічна допомога в екстремальних умовах діяльності. 6. Психологічна реабілітація після участі в діях, пов'язаних з професійним ризиком і небезпекою.

Паніка та шляхи її подолання. Одним з найбільш характерних емоційних станів в екстремальних умовах є паніка.

Паніка — це тимчасове переживання гіпертрофованого страху, що обумовлює некеровану, нерегульовану поведінку людей, іноді з повною втратою самовладання, нездатністю до реагування на заклики до почуття обов'язку і честі.

В основі паніки лежить переживання безпорадності перед реальною чи уявною небезпекою, прагнення будь-яким шляхом уникнути її, замість того щоб боротися з нею. Паніка пов'язана з інстинктом самозбереження, тому природно, що у момент небезпеки в людини виникає страх. На ґрунті страху з'являються неспокій, нервування, слабкість, безсилля, нерухомість, виникає прискорене серцебиття, пульсація в животі, задишка і пітливість. Цей стан супроводжується істеричною реакцією, нездатністю до дій, відмовою людини від опору.

Паніка в екстремальних ситуаціях може виражатися у масовій втечі та панічних настроях (стан, за якого емоційне бере гору над раціональним, дії не завжди адекватні загрозі, рухи та вчинки в такому стані непередбачувані або слабо піддаються прогнозуванню).

Паніку, як і страх, легше попередити, ніж зупинити. Основною умовою попередження паніки є морально-психологічна підготовка особового складу. Сприяє цьому також проведення спеціальних психологічних тренувань.

Основними шляхами придушення і притінення страху та паніки є: • тверде і рішуче керівництво командирів особовим складом і підрозділами; • уміння виявляти панікерів й ізолювати вогнища паніки; • здатність відновити організаційну структуру і підпорядкованість підрозділів; • чіткість команд, розпоряджень і жестів командирів.

Бойовий дух особового складу — це моральний дух захисників держави, які вели, ведуть чи будуть вести бойові дії проти окупантів, кримінальних угруповань, незаконних збройних формувань, терористів, сепаратистів, бойовиків та інших ворогів незалежності і територіальної цілісності своєї Батьківщини під час війни, збройних конфліктів, антитерористичних операцій. В основі сутності морального духу є раціональна (мотиваційно-вольова) сфера свідомості людини. Підґрунтям для оцінювання морального духу, як і для його зміцнення, є об'єктивна реальність, свідомість і самосвідомість людей. Моральний дух особового складу, як і морально-психологічний стан особового складу, є одним зі складників людського фактора військових формувань.

Складники морального духу — це взаємозалежні чинники мотиваційно-вольових якостей особового складу, що визначені відповідно до форм суспільної свідомості, соціально-психологічної структури військових колективів і принципу єдиноначальності.

Складниками морального духу є: • ідейний — національні переконання, використання державної мови, державницька свідомість; • економічний—фінансове, продовольче, речове, житлове забезпечення, службове навантаження; • політичний — єдність влади, довіра до влади, розуміння та підтримання внутрішньої і зовнішньої політики держави; • соціально-психологічний — сформованість військових колективів та розвиток у них громадської думки, колективного настрою, традицій, взаємовідносин; • адміністративний — авторитетність командирів і начальників, професійна підготовленість особового складу, статутний порядок у частинах і підрозділах, успішність виконання службово-бойових завдань.

Рейтинг складників морального духу як чинник мотивації військовослужбовців до служби не є сталим та змінюватиметься відповідно до міжнародного і внутрішнього стану держави та поставлених службово-бойових завдань.

Основними напрямами досягнення і підтримання високого морального духу особового складу є: • відновлення ідеологічних засад діяльності військових формувань України як інститутів держави, формування в особового складу стійких національних переконань, державницької свідомості, свідомого використання української мови; • діяльність у військових формуваннях структур морально-психологічного забезпечення організації, впровадження і реалізації гуманітарної політики держави; • єдність та узгодження дій центральних органів державної влади, формування в особового складу довіри до влади, повсякденне роз'яснення військовослужбовцям зовнішньої і внутрішньої політики держави; • згуртування особового складу навколо ідеї державотворення та цілеспрямоване формування у військових колективах громадської думки, колективного настрою, традицій, взаємовідносин; • підвищення авторитету керівного складу з'єднань, підтримання у військових частинах статутного порядку, удосконалення професійної майстерності особового складу; • закріплення у статутних і функціональних обов'язках командирів та начальників усіх ланок військового управління положення про їх відповідальність за досягнення та підтримання високого морального духу підлеглих; • посилення ролі структур морально-психологічного забезпечення в ЗСУ щодо формування в особового складу високого морального духу.

Військовий вишкіл. Вишколи були невід'ємною частиною для підготовки кваліфікованих кадрів до служби в: УНР, ЗУНР, УГА, УСС. Вишколами не лише перевіряли готовність людини приєднатися до лав організації — їх часто проводили й для дійсних членів організацій, і для тих, хто вже тривалий час є членом організації, для того щоб тримати тіло і розум у тонусі, щоб бійці могли не втрачати своїх навичок, а ще набували нових.

Вишкіл — спрямоване засвоєння знань і тренування навичок групи людей від двох днів і до кількох тижнів на різних місцевостях за різних погодних умов, у різні пори року залежно від того, якого результату бажають досягти організатори/інструктори.

Сьогодні теж існує багато організацій, невід'ємною частиною яких є обов'язкові чи добровільні для членства вишколи. Набувають популярності різні спеціалізовані вишколи, метою яких є навчання виживання в екстремальних умовах природнього середовища. Військові вишколи проводять серед військовослужбовців у цілому світі. Прикладами найжорсткіших і найсуворіших військових вишколів є Зелені берети, Крапові (Марунові) берети, Білі берети тощо. Важливим показником рівня бойової підготовки є польовий вишкіл військ, їх здатність до активних дій на полі бою в будь-яких умовах. Оволодіння необхідними знаннями, вміннями та навичками військово-фахової діяльності здійснюють на заняттях, тренуваннях, стрільбах і навчаннях.

Програми бойової підготовки розробляють на навчальний рік тривалістю 10 місяців з двома підготовчими періодами, під час яких проводять прийом поповнення та звільнення в запас військовослужбовців, які відслужили встановлений термін служби, а також заняття з молодим поповненням; здійснюється розвиток, вдосконалення та обслуговування навчально-матеріальної бази. Під час підготовки підрозділів відбувається злагодження, основу якого складає польовий вишкіл, тактична, вогнева підготовка й водіння бойових (транспортних) машин. Підготовку особового складу підрозділів здійснюють переважно в полі, із озброєнням і на бойовій техніці. Не менше 30 % польових занять проводять уночі.

Навчання є основною формою польового вишколу з'єднань, військових частин і підрозділів, важливим засобом підвищення бойової готовності військ (сил) і підготовки їх до ведення сучасного загальновійськового бою. Найефективнішими й максимально наближеними до бойової дійсності є тактичні навчання з бойовою стрільбою, які проводять зі з'єднаннями, військовими частинами і підрозділами механізованих, танкових, десантно-штурмових військ, ракетних військ і артилерії, військ протиповітряної оборони, а також із частинами і підрозділами армійської авіації. Зі з'єднаннями, частинами і підрозділами спеціальних військ і тиловими з'єднаннями проводять тактико-спеціальні навчання. Із управліннями з'єднань і військових частин усіх родів військ, спеціальних військ і тилу проводять командно-штабні навчання.

На навчаннях створюють складну динамічну і навчальну обстановку, яка характерна для сучасного бою з елементами раптовості, небезпеки, виправданого ризику, яка потребує від командирів прийняття самостійних рішень, відважних дій військ, виконання раптово виникаючих задач, а також максимально складних умов в управлінні військами і зброєю.

  • 1. Яка психологічна структура процесу підготовки та готовності до військової діяльності?
  • 2. У чому суть психологічної підготовки військовослужбовців у сучасних умовах?
  • 3. Як екстремальні умови впливають на військову діяльність?
  • 4. Чому паніка небезпечна в екстремальних умовах?
  • 5. Яке значення має військовий вишкіл для мобілізації власних сил та можливостей воїна?