Захист Вітчизни. Профільний рівень. 11 клас. Фука

§ 114. Особливості отруєння солями важких металів, сполуками фосфору та іншими деструктивними речовинами

Деструктивні отрути — це група речовин, які після всмоктування і контакту з клітинами порушують їх структуру, що призводить до дистрофічних і некротичних змін

тканин печінки, нирок, серця, ЦНС та інших органів і систем. До деструктивних отрут належать солі й оксиди важких металів: миш'яку, ртуті, міді, свинцю тощо. У природі є близько 40 таких хімічних елементів. Особливо небезпечні для людини солі міді, ртуті, заліза, кадмію, свинець, сурма, талій, вісмут тощо.

Ці солі за перевищення гранично допустимої концентрації (ГДК) у воді, повітрі, продуктах харчування накопичуються та зберігаються в організмі людини місяцями.

Деякі хімічні сполуки провокують гостре отруєння, інші можуть накопичуватися протягом тривалого часу і спричиняють хронічні отруєння.

Симптоми отруєння солями важких металів виникають через пероральне (через рот), інгаляційне (через дихальні шляхи) надходження токсичних речовин в організм, а, наприклад, ртуть може проникати й через шкіру та слизові покриви.

Загальними симптомами отруєння солями важких металів є такі: з боку ШКТ — виникає гіперемія слизових оболонок ротової порожнини й горла; поява ділянок ерозії (ушкоджені ділянки слизової) в ротової порожнині, присмак металу; виникають нудота та блювання; болі по ходу стравоходу і в ділянці шлунка; порушення дефекації (діарея, закреп), кровотечі в різних його відділах. Наявні коливання AT; ціаноз шкіри та слизових; лихоманка; озноб. З боку ЦНС — порушення з переходом від ейфорії до галюцинацій, слабкість, порушення сну, розвиток загальмованості і навіть коми. У нирках ушкоджуються клубочки та канальці, тому розвивається ниркова недостатність, може призупинитися виділення сечі. У крові підвищується рівень ШОЕ, виникає лейкоцитоз (збільшення загальної кількості білих кров'яних тілець у крові), гемоліз (процес ушкодження еритроцитів). За інгаляційного отруєння розвивається обструкція дихальних шляхів (надмірне скупчення слизу в бронхах) і кашель.

Унаслідок вдихання парів ртуті і свинцю ушкоджуються зуби, підвищується виділення слюни (гіперсалівація) і кровоточать ясна. По краю ясен утворюється облямівка. Блакитний відтінок блювотних мас вказує, що причиною інтоксикації є солі міді. Сполуки ртуті, потрапляючи на шкіру, спричиняють контактні дерматити (запалення шкіри), що супроводжуються свербінням та появою ерозійних вогнищ. Солі талію зумовлюють розвиток алопеції (облисіння), ушкоджуються майже всі органи і системи (серце, судини, нирки, ЦНС, шлунок, кров і кровотворні органи, кістки). За отруєння кадмієм виникає головний біль, порушується робота ШКТ, знижується апетит, уражаються також слизова носа та легені. Солі хрому ушкоджують хрящі носа.

Профілактика харчових отруєнь солями важких металів (цинком, міддю, свинцем тощо) передбачає заходи, що попереджають їх потрапляння в харчові продукти й кулінарні вироби. Фосфорорганічні сполуки (ФОС) використовують для боротьби з комахами (інсектициди), кліщами (акорициди), бур'янами (гербіциди), хворобами рослин (фунгіциди), гризунами (родентициди), для висушування рослин (десіканти) та опадання листя (дефоліанти), а також як пластифікатори і медичні засоби. Найбільш відомими з них, які можуть використовуватися в побуті та сільському господарстві, є тіофос, дихлофос, метафос, карбофос, хлорофос.

До ФОС належать і бойові отруйні речовини (зарин, зоман, Vx-гази), що мають на озброєнні деякі країни.

ФОС є отрутами центральної і вегетативної нервової систем. Вони порушують дихання, кровообіг, склад крові, функції залоз зовнішньої і внутрішньої секреції, вражають внутрішні органи. Симптоматика отруєнь залежить від шляхів надходження ФОС в організм. За інгаляційного надходження спочатку порушується зір (зіниці звужені — міоз), спостерігаються бронхоспазм та інші зміни органів дихання. У місцях проникнення отрути в організм через шкіру спостерігаються фібрилярні посмикування м'язів (у разі перорального отруєння — посіпування язика). Після надходження їх у шлунок з'являються блювота, спазм кишок, пронос й інші симптоми. Смерть за отруєння ФОС виникає від паралічу дихання, як правило, на першу, деколи другу добу після отруєння, рідко — пізніше.

Надання домедичної допомоги. Діагностувати причину отруєння часто неможливо, тому послідовність дій немедичних працівників така ж, як при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною: треба переконатися у відсутності небезпеки; оглядаючи місце події, звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум'я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо; уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий. Провести огляд постраждалого, визначити наявність притомності, дихання та викликати бригаду ЕМД. За відсутності дихання в постраждалого, розпочати СЛР. Якщо постраждалий непритомний, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади ЕМД. Якщо постраждалий притомний і відомо, що отрута була прийнята перорально, промити шлунок «ресторанним» або блювотним методом: дорослому необхідно випити 500-700 мл (2-3 стакани) чистої, холодної (18 °С) води, потім необхідно викликати блювоту і повторювати промивання до отримання чистих промивних вод. Після промивання шлунка дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 грам активованого вугілля) та проносне (дорослим — 50 мл вазелінового масла). Однак за отруєння припікаючими речовинами (наприклад, бензином) та порушення / відсутності притомності забороняється викликати блювоту в постраждалого. У разі потрапляння отруйної речовини в очі та / або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої, холодної (18 °С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою), накласти стерильну пов'язку на місце опіку. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади ЕМД, у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади ЕМД повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

Особливості функціонального отруєння нейротропними препаратами, алкоголем та нікотином. Нейротропними препаратами (від грец. Neuron нерв + грец. Tropos поворот, напрям) називають лікувальні засоби, які переважно впливають на нервову систему. Їх поділяють на: а) ті, що пригнічують центральну нервову систему; б) ті, що спричиняють її збудження і судоми. У цивілізованих країнах отруєння нейротропними препаратами становлять основну причину госпіталізації хворих в токсикологічні відділення.

До тих препаратів, що пригнічують ЦНС (депресантів) належать зокрема: 1) снодійні засоби з наркотичним типом дії — похідні барбітурової кислоти (барбітурати). Барбітурати входять до складу комбінованих препаратів — корвалолу, валокордину, беллатаміналу, реладорму тощо. Снодійні препарати широко використовують в Україні з метою швидшого засинання та поглиблення сну, а також у якості замінників для лікування синдрому відміни алкоголю та наркотичної залежності. Також вживання їх у великих дозах відбувається з метою самогубства, а деколи і вбивства, хоч трапляються і випадкові отруєння. Для отруєння барбітуратами характерні порушення функцій організма: різке пригнічення діяльності центральної нервової системи (ЦНС), дихання, серцево-судинної системи (ССС), нирок тощо. Порушення функції ЦНС найчастіше спричиняє сон, який швидко переходить у коматозний стан (відсутність свідомості та реакції на зовнішні і внутрішні подразники). Кома за кілька годин ускладнюється набряком мозку і припиненням дихання внаслідок паралічу дихального центру та набряку легень, що потребує негайного проведення дихальної реанімації. У разі порушення діяльності ССС виникає пришвидшення серцевих скорочень (тахікардія) та падіння артеріального тиску крові (гіпотонія). Наслідком гострої серцево-судинної недостатності стає порушення функції нирок. Також у разі отруєння барбітуратами порушується обмін речовин та знижується температура тіла.

Смертельною (летальною) дозою барбітуратів є приблизно 10 разових лікувальних доз кожного з препаратів або їх суміші, у той же час вона значно залежить від індивідуальної чутливості. Змішування депресантів є смертельно небезпечним.

2) транквілізатори, або анксіолітичні препарати, — це психотропні лікувальні засоби, що усувають або пом'якшують невротичні прояви: відчуття страху, емоційної напруженості, тривоги і занепокоєння, розлади сну, розслабляють м'язи тощо. За тривалістю їх поділяють на короткочасної дії — до 10 годин і тривалої дії до 100 годин.

3) наркотики — хімічні речовини рослинного чи синтетичного походження, що викликають зміну психічного стану людини; за систематичного вживання формується залежність від них. На сьогодні термін «наркотик» застосовують щодо тих отрут або речовин, які в малих дозах зумовлюють ейфорію (стан безпричинно піднесеного настрою — польоту, легкості, свободи, самодостатності, коли людина відчуває себе максимально щасливою, радісною і задоволеною), також вони мають снодійну, болезаспокійливу або збуджуючу дію, у великих дозах спричиняють оглушення й наркотичний сон.

Отруєння наркотиками стають усе частішими внаслідок значного передозування для досягнення ейфорії — поліпшення самопочуття, підвищення настрою. Основним джерелом наркотичної, а так само алкогольної й тютюнової залежності, є бажання знову отримати її. За критерієм небезпечності до особливо небезпечних наркотичних засобів належать: героїн, дезоморфін, дигідроеторфін, еторфін, канабіс та ін. Ці речовини в медичній практиці законно не використовуються. Небезпечними ж є такі наркотичні засоби, як кодеїн, кокаїн, метадон, морфін, трамадол та ін.

У разі передозування наркотиків, зокрема опіоїдів, може наступити наркотичний період зі зниженням рівня або втратою притомності, розслабленням м'язів та зниженням рефлексів. У отруєного значне звуження зіниць (діаметр менше 2 мм, винятком є отруєння кокаїном, за якого зіниці розширюються); ускладнене / пригнічене дихання (менше 10-12 вдихів за хвилину) або зупинка дихання; ослаблення або зникнення пульсу; бліді шкірні покриви, ціаноз губ та кінчиків пальців. Людина впадає в кому і помирає внаслідок паралічу дихального центру. Смерть може настати через кілька годин або 1-2 дні після прийому наркотику і залежить від дози.

У разі систематичного вживання всіх цих препаратів у людини формується фізична та психологічна залежність (набута гостра потреба здійснювати якісь дії або вживати якісь речовини). У повсякденній мові термін «залежність» застосовують в основному щодо людей, які зловживають наркотиками, алкоголем та сигаретами. У ширшому значенні — стосовно багатьох інших видів поведінки, таких, як ігри, перегляд телевізора, Інтернет та комп'ютерна залежність, а також залежність від мобільного телефона тощо.

Фізична залежність — це фізіологічна потреба організму в черговий дозі наркотичних чи інших психотропних речовин, що виникає внаслідок перебудови всієї функціональної діяльності організму у відповідь на їх хронічне вживання. Вони вбудовуються в процеси біохімічного обміну речовин і змінюють метаболізм та функціонування тканин. Коли такі речовини перестають надходити в організм, у людини виникає найтяжчий стан — абстиненція (від лат. Abstinentia — утримання, відбирання, позбавлення прийому таких речовин), або ломка, що і є ознакою фізичної залежності. Прояви ломки в наркозалежних дуже важкі, ступінь загрози для їх життя залежить від тяжкості наркотику, тривалості та тяжкості наркотизації. Наприклад, потреба в наркотику і «ломка» за його відсутності вже ніяк не залежать від волі людини, від рис її характеру або властивостей її особистості, як кашель хворого туберкульозом не залежить від його бажання. Під час ломки в людини з наркотичною залежністю різко розширюються зіниці, з'являються млявість, сильна пітливість, настрій знижується, можуть бути нежить, чхання, сльозотеча, позіхання, пропасниця, пілоерекція (поява мурашок або «гусячої шкіри»), гіпервентиляція легенів, підвищення температури, м'язовий біль, виникає відчуття нудоти, а потім може початися блювота та біль у животі, діарея (пронос), лихоманка, тремтіння усього тіла — «колотун», тривога і ворожість. Біль від м'язових спазмів змушує буквально кататися по підлозі, не відчуваючи ударів об навколишні предмети.

Психологічна залежність — це емоційний стан, для якого характерна тяга, сильне бажання приймати наркотики для отримання пов'язаних з ними почуттів задоволення, для розслаблення та відключення від повсякденного життя і для зняття негативних відчуттів (дратівливість, безсоння, депресія тощо), що спричинені зловживанням наркотиками. У людини з наркозалежністю практично на все життя залишається непереборне бажання знову відчути наркотичний стан ейфорії. Саме психологічна залежність є головною причиною невдач у лікуванні від наркоманії та причиною її рецидивів. Тому частота рецидивів після лікування, незважаючи на зняття фізичної залежності (абстиненції), сягає близько 60% через чотири тижні і 97% упродовж року. Життя людини з наркозалежністю може бути ускладнено різними чинниками, серед яких медичні, психологічні, соціальні, тому вона часто потрапляє в лікарню, в'язницю або передчасно помирає від передозування.

Фізична та психологічна залежність тісно пов'язані і виникають одна за другою або одночасно. Тому, наприклад, у разі вживання опіатів стійка психологічна залежність виникає вже за 2-4 їх прийома.

В Україні на липень 2018 р. налічується понад 346 тисяч осіб, які вживають наркотичні речовини ін'єкційно — це опіоїди або стимулятори. А з урахуванням поширення нових форм наркотичних речовин кількість осіб, що залежні від наркотиків, є набагато більшою. Уживання наркотиків безпосередньо пов'язане з такими хворобами, як ВІЛ/СНІД, гепатити В і С, інфекції, що передаються статевим шляхом, що мають риси епідемії. Це зумовлено використанням нестерильних інструментів за ін'єкційного вживання, а також небезпечними сексуальними зв'язками, які поширені в наркозалежної молоді, зокрема вживанням наркотиків під час сексу.

4) алкоголь теж належить до отрут, що пригнічують ЦНС. Він та його сурогати є отрутою наркотичної дії, яка може викликати в людини не тільки сп'яніння, а й гостре отруєння, часто небезпечне для життя. За даними статистики, понад 50 % смертей від отруєнь настає саме через отруєння алкоголем і його сурогатами.

Ознаками алкогольного отруєння є прояви наркотичної дії етанолу: втрата самокритики (людина не визнає, що п'яна) і переоцінка своїх можливостей; порушується координацію рухів, зокрема хода стає хитка; виникає запаморочення, сплутаність думок, розлад уваги, мова стає гучною, незв'язною і невиразною. Обличчя червоніє, посилюється потовиділення, виникає нудота і блювота. Подальше вживання алкоголю призводить до алкогольної коми, яка має дві стадії: поверхневу та глибоку, вони бувають неускладнені та ускладнені. Отруєння в стадії поверхневої коми проявляється втратою притомності, неможливістю мовного контакту, зниженням больової чутливості. Можливе пришвидшення пульсу, рухове збудження та поява судом. За глибокої стадії відбувається втрата больової чутливості, відсутність довільних рухів м'язів очей, обмеження або неможливість пасивного згинання голови внаслідок підвищення тонусу потиличних м'язів-розгиначів голови з одночасним розширенням зіниць, зниження температури тіла до +36-35 °С, шкіра — бліда, холодна й волога на дотик, пульс пришвидшений, дихання — поверхневе й нерівне, часто виникає блювота, деколи з домішками крові, прискорюється сечовипускання. Смерть може настати від отруєння алкоголем дихального центру, тому в разі коми потрібно надання невідкладної медичної допомоги.

Летальна доза 96% етанолу для дорослих коливається в межах від 4 до 12 г/кг маси тіла. Концентрація етанолу в крові більш за 6% є смертельною. Але на стан людини впливає не лише кількість і концентрації випитого алкоголю, а й такі чинники, як вік і стать людини, її індивідуальна толерантність до алкоголю, фізичний та психічний стан, кількість і характер вжитої їжі, температура навколишнього середовища тощо.

Після періоду тривалого запою у людей з алкогольною залежністю може розвиватися «біла гарячка», яка є проявом фізичної залежності від спиртного. Хвороба має назву «делірія», тобто основні симптоми білої гарячки — це помутніння розуму і тремор (часте ритмічне тремтіння кінчика язика, повік, кінцівок або й тулуба внаслідок послідовних м'язових скорочень і розслаблень, що порушує нормальну життєдіяльність). Температура тіла зростає деколи до +40 °С, зростає артеріальний тиск крові, серце «вистрибує» з грудей, хворий пітніє, його морозить, організм зневоднюється. Цей стан небезпечний для інших людей, які в уяві залежної від алкоголю людини постають загрозою для неї. Нерідко люди з алкоголізмом роблять спроби самогубства. Зняти алкогольну ломку без нової дози спиртного їм своїми силами не вдасться, оскільки в організмі людей з алкоголізмом повністю перебудований обмін речовин. Без нової дози спиртного, а також без медичної допомоги ломка здатна обернутися психічними нападами (різновид алкогольного психозу, він проявляється надпотужними зоровими, тактильними і слуховими галюцинаціями), під час яких алкоголіку ввижаються образи, якось пов'язані з його страхами в житті. Це можуть бути дрібні тварини (щури, миші), змії, комахи, чорти, бандити, мутанти, мерці, терористи, озброєні чудовиська тощо.

Небезпечними є і психостимулюючі препарати, що викликають збудження і судоми: ефедрин, амфетаміни (фенамін), кокаїн. Психостимулятори покращують настрій, фізичну і розумову працездатність (особливо в разі втоми), та тимчасово знижують потребу уві сні — мають «пробуджувальну» дію, здатні викликати почуття уявного благополуччя і ейфорії, що зумовлює розвиток залежності і звикання. Ці ефекти внаслідок прийому психостимуляторів розвиваються швидко, останні викликають незворотні зміни психіки і поведінки, що призводять до зниження інтелекту і хронічних психічних розладів - психозів та депресії. Психостимулятори послаблюють дію снодійних, наркотичних, седативних і транквілізуючих засобів, алкоголю.

Хоч нікотин не є класичним психостимулятором, він здатний викликати досить сильну залежність (особливо психологічну). З курінням тютюну пов'язують гостре і хронічне отруєння нікотином та великою кількістю шкідливих для людини сполук (важкі метали, речовини з високою канцерогенною активністю і под.), які можуть бути набагато небезпечніші, ніж нікотин. Гостре отруєння нікотином у дорослих людей розвивається за разового використання більше ніж 20 сигарет, а в дітей ще менше. За легкого ступеня ознаками отруєння є: нудота, позиви до блювоти, головний біль, блідість шкіри, деколи з синюшністю, порушення координації рухів, тремтіння кінцівок, рясна слинотеча та сльозотеча, посилене потіння, біль у ділянці живота, розширені або дуже сильно звужені зіниці, поверхневе, сповільнене дихання, пронос, судоми.

Тяжка форма інтоксикації нікотином проявляється галюцинаціями, маренням, втратою притомності, коматозним станом. Смерть у деяких випадках настає від паралічу центру дихання та серцевої недостатності.

  • 1. Які отрути належать до деструктивних?
  • 2. Назвіть особливості отруєння солями важких металів.
  • 3. Назвіть заходи профілактики отруєнь солями важких металів.
  • 4. Які ознаки отруєнь ФОС?
  • 5. Яку першу допомогу надають у разі отруєння ФОС?
  • 6. Як можна виявити, чи отруїлась людина нейротропними препаратами?
  • 7. Що називають нейротропними препаратами та на які дві групи їх поділяють?
  • 8. Які препарати пригнічують діяльність ЦНС?
  • 9. Які особливості функціонального отруєння нейротропними препаратами та алкоголем?
  • 10. Які психостимулюючі препарати й ознаки отруєння ними вам відомі?
  • 11. Які ознаки отруєння нікотином?