Захист Вітчизни. Профільний рівень. 11 клас. Фука

§ 113. Резорбтивні отруєння, їх види. Явище асфіксії. Домедична допомога в разі отруєння газами

Резорбтивні отрути. Резорбтивні отрути переважно починають діяти після всмоктування в кров. У цій групі прийнято виділяти три підгрупи: кров'яні, деструктивні та функціональні отрути.

1. Кров’яні отрути. До них належать чадний газ, бертолетова сіль, анілін, нітробензол тощо. Отрути крові зв’язують гемоглобін, утворюючи стійкі сполуки. Крім того, від дії цих отрут частково руйнуються еритроцити. До отрут крові належать миш’яковий водень, отрута гриба блідої поганки.

2. Деструктивні отрути — речовини, які, потрапляючи до організму, зумовлюють некротичні та дистрофічні зміни внутрішніх органів, в основному таких, як печінка, нирки, серце, головний мозок. До цих отрут належать солі важких металів, сполуки Фосфору, інші деструктивні отрути (натрію фторид, сполуки Купруму тощо). Деструкцію паренхіматозних органів викликають також деякі гриби (бліда поганка, сморжі).

3. До функціональних належать отрути, які уражають переважно ЦНС. Розрізняють: загальнофункціональні отрути — синильна кислота та її похідні, сірководень, вуглекислий газ; нейротропні отрути, які підрозділяють на: а) пригнічуючі ЦНС: • наркотичні речовини, етиловий спирт, хлороформ, ефір, метиловий спирт, етиленгліколь, тетраетилсвинець, дихлоретан тощо; • снодійні лікарські засоби; • транквілізатори; б) збуджуючі ЦНС — судомні отрути (стрихнін, ерготамін, цикутотоксин); в) діючі на периферійну нервову систему (кураре, ботулотоксин тощо).

Зазвичай, більшість функціональних отрут спричиняє порушення діяльності всіх органів і тканин, тому така класифікація досить умовна.

Особливості кров’яного отруєння газами. Отруєння чадним газом — це непритомність, судоми, розширення зіниць, різкий ціаноз (посиніння) слизових і шкіри обличчя.

Смерть, зазвичай, настає на місці події в результаті зупинки дихання і падіння серцевої діяльності. За меншої концентрації окису вуглецю з’являються головний біль, стукіт у скронях, запаморочення, болі в грудях, сухий кашель, сльозотеча, нудота, блювота. Можливі зорові та слухові галюцинації. Відзначають почервоніння шкірних покривів, яскраво-червоне забарвлення слизових оболонок, тахікардію, підвищення артеріального тиску. Відтак розвиваються сонливість, можливий руховий параліч за збереженій притомності, потім її утрата й коматозний стан з вираженими судомами, мимовільним відходженням сечі та калу. Зіниці різко розширені з послабленою реакцією на світло. Наростає порушення дихання, яке стає безперервним. Під час виходу з коматозного стану характерна поява різкого рухового збудження.

Для надання домедичної допомоги насамперед потрібно евакуювати отруєного із цього приміщення, у теплу пору року його краще винести на вулицю. За слабкого поверхневого дихання або його зупинки розпочати ШВЛ. Сприяють ліквідації наслідків отруєння розтирання тіла, грілки до ніг, короткочасне вдихання нашатирного спирту. Хворі з важким отруєнням підлягають госпіталізації, оскільки можливі ускладнення з боку легенів і нервової системи в більш пізні терміни.

Гіперкапнія — стан, викликаний надмірною кількістю вуглекислого газу в крові; отруєння вуглекислим газом є окремим випадком гіпоксії (кисневої недостаності).

Вуглекислий газ стає токсичною речовиною та може викликати отруєння, коли його концентрація в навколишньому повітрі перевищує 3-4%. Тривалий контакт з цією речовиною запускає механізм газового ацидозу. Призводить до спазму дрібних бронхів, альвеол, сприяє утворенню густого слизу в дихальній системі. Це збільшує навантаження на легені і робить частішим дихання. Надлишок вуглекислого газу провокує різні порушення серцевого ритму.

За важкістю ураження виокремлюють 3 ступені інтоксикації: легкий, середній, важкий. Легкий ступінь інтоксикації з типовими ознаками (гіперемія, сонливість, стомлюваність, неуважність, порушення координації, нестача повітря, першіння в носоглотці, почастішання дихання, зміна показників AT) виникає при тривалих затримках дихання — під час занурення у воду або внаслідок перебування в погано провітрюваних приміщеннях. За середньої тяжкості ураження виникають галюцинації; шум у вухах; біль і різі в очах, інших ділянках тіла, вкритих слизовими оболонками; різкий стрибок AT; блідість покривів; холодні кінцівки. Важкий ступінь інтоксикації є критичним станом. Основні симптоми: відсутність реакції зіниці на світло; порушення ритму серцевої діяльності; тремор і судоми великих м'язів; втрата свідомості; кома. Без належного лікування настає параліч дихального центру, можливі крововиливи в мозок, інфаркт міокарда.

Методика надання першої допомоги за рекомендаціями ВООЗ: забезпечити приплив повітря; якщо постраждалий непритомний, то покласти його на бік (це попередить потрапляння блювотних мас в дихальну систему); не залишати його без нагляду до приїзду бригади ЕМД; дати теплого чаю; якщо сталася зупинка дихання, провести СЛР.

Отруєння метаном може відбутися у випадку ушкодження газопровідної системи або тріщин у каналізаційних трубах, у яких він утворюється внаслідок окиснення стічних вод. Для отруєння метаном характерні класичні симптоми отруєння газами: задишка, болючий болісний кашель, головний біль, блювота, зневоднення організму.

Для надання першої допомоги постраждалого необхідно винести на свіже повітря, зробити вдихання кисню, провести штучне дихання та доставити до лікарні.

Азот і аргон не токсичні і не пожежо- і вибухонебезпечні. Небезпека під час роботи з цими газами виникає при розведенні ними повітря в зоні знаходження обслуговуючого або ремонтного персоналу і зниження об'ємної частки кисню в повітрі, що призводить до кисневої недостатності — задухи. За вмісту кисню 14-10 % людина частково непритомніє, порушується правильність суджень і чутливість. Виникає швидка втома і відчуття нездужання. Якщо зменшується вміст кисню від 10 % до 6%, то з'являється м'язова слабкість, а іноді порушується здатність рухатися. Постраждалий може абсолютно не усвідомлювати небезпеку власного становища, він може при цьому відчувати, що вмирає, але ставиться до цього байдуже.

Іл. 113.1. Домедична допомога під час асфіксії: прийом Геймліха

Вдихнувши чистий азот, аргон постраждалий миттєво непритомніє. Якщо постраждалого негайно не помістити в зону з підвищеним вмістом кисню, то протягом кількох хвилин настає смерть. Після винесення постраждалого з небезпечної зони необхідно відразу до надання медичної допомоги розстебнути його одяг, що стискує або утруднює дихання, почати робити штучне дихання і надіти кисневу маску.

Асфіксія. Киснева недостатність (гіпоксія) виникає за окремих розладів дихання і може бути безпосередньою причиною смерті людини. Зупинення дихання на 5-7 хв може призвести до незворотних змін у ЦНС. Під час дихання кров насичується киснем і з легенів через серце артеріальними судинами поширюється організмом. Артеріальна кров червона. У тканинах вона збагачується вуглекислим газом, стає темною й венозними судинами через серце знову надходить до легенів, де віддає вуглекислий газ і знову збагачується киснем. Недостатність кисню спричиняє кисневий голод (кисневу недостатність).

Стан організму, у якому внаслідок механічного припинення доступу повітря в легені настає захворювання чи смерть, називають механічною асфіксією, або задухою.

Причини почуття задухи: • механічна перешкода доступу повітря від стиснення дихальних шляхів ззовні; • ріст пухлини; • спазми м'язів гортані; • параліч дихальної мускулатури; • обструкція дихальних шляхів (астма, бронхіт); • потрапляння їжі, води, блювотних мас і сторонніх тіл у дихальні шляхи; • отруєння чадним газом або іншими токсичними парами; • ураження електричним струмом.

Механічна асфіксія може бути наслідком задушення петлею або руками, стиснення живота і грудної клітки, закриття вхідних отворів дихальних шляхів.

Зовнішні ознаки асфіксії: 1) синюшність шкіри, зокрема на обличчі як результат венозного застою крові; 2) розлиті синюшні трупні плями; 3) розширені зіниці, наявність точкових крововиливів на сполучних оболонках ока; 4) майже завжди наявні сліди дефекації, сечевиливу.

За неповної обструкції починається кашель, можливе відтворення складів, коротких слів, фраз. Постраждалого потрібно попросити зробити глибокий вдих, після цього розігнутися, з різким видихом нахилитися вперед. Можна попросити добре прокашлятися.

За повної обструкції постраждалий задихається, чути свист, шипіння. Він не може говорити, але кашель відсутній або дуже слабкий, обличчя синіє. У такому випадку використовують прийом Геймліха (іл. 113.1): • встати за спиною того, хто поперхнувся, обхопивши його тіло; • кулак кладуть на область епігастрію; • друга рука кладе зверху на першу; • потрібно зробити різкий рух, зігнувши в ліктях руки, натиснувши на епігастрії; • напрямок руху має бути до себе і догори; • при цьому, не можна здавлювати грудну клітку.

  • 1. Що таке отруєння?
  • 2. Які отрути належать до резорбтивних? Які симптоми резорбтивних отруєнь?
  • 3. Які особливості отруєнь чадним газом?
  • 4. Яка домедична допомога в разі отруєння чадним газом, вуглекислим газом, метаном, азотом, аргоном?
  • 5. Яка домедична допомога в разі асфіксії?