Захист Вітчизни. Профільний рівень. 11 клас. Фука

§ 112. Корозійні отруєння та отрути, що їх спричиняють

Корозійні отрути. Отруєння — це розлад здоров'я чи смерть, які спричиняються введенням в організм людини отрути. Під отрутою розуміють речовину, яка, потрапляючи до організму людини ззовні, завдає шкоди через захворювання чи смерть.

Загальновизнаної класифікації їх ще й досі немає. Медиків найбільше задовольняє класифікація, що відображає дію отрути на організм. За цією класифікацією всі отрути можна розподілити на ті, що діють переважно в місці їх контакту з організмом — корозійні отрути, та ті, які переважно починають діяти після всмоктування у кров — резорбтивні отрути.

Для отрути з переважно місцевою дією (корозійні) характерна швидка взаємодія з тканинами в місці їх контакту, що призводить до опіків і змертвіння прилеглих тканин.

До них належать: 1) Концентровані кислоти неорганічні (мінеральні) — сульфатна, хлоридна, нітратна; органічні — оцтова, щавлева, карболова та її похідні—лізол, крезол, трикрезол, формальдегід та інші. 2) їдкі луги — їдкий натр, їдкий калій, нашатирний спирт. 3) Інші корозійні отрути — калію перманганат, перекис водню та ін.

Отруєння кислотами і лугами. Кислоти взаємодіють з тканинними білками, викликаючи некротизуючу і припікаючу дію. Проявляють токсичну дію на організм навіть під час вдихання парів. Спричиняють тяжкі опіки, коагуляційні некрози, ушкоджують тканини легень. Всмоктування кислот, а також продуктів тканинного розпаду зумовлює резорбтивну дію, яка сильніше проявляється під час отруєнь органічними кислотами (оцтовою та щавлевою).

Унаслідок дії парів і туманів кислот спостерігається сильне подразнення слизової оболонки носа, носові кровотечі, різкий біль у горлі, чхання, кашель, з'являється почуття стиснення і біль у грудній клітці. Можуть з'явитися кровава мокрота і блювота.

Через потрапляння кислот на шкіру з'являються еритеми та опіки II—III ступеня залежно від концентрації кислоти. За обширних опіків розвивається шок.

Потрапляючи через рот, кислоти спричиняють опіки губ, куточків рота, язика і шкіри обличчя. Ці опіки залежно від кислоти дещо відрізняються за забарвленням: при опіках нітратною кислотою — жовті, сульфатною — чорнуваті, хлоридною — сіро-жовті, оцтовою — білуваті. Особливо тяжкі опіки слизової порожнини рота, глотки, стравоходу і шлунка. Виникає різкий біль у надчеревній ділянці, який супроводжується блювотою з кров'ю, охриплістю, спазмом і набряком гортані. Ушкоджуються нирки і печінка.

Опіки від отруєння лугами (основами) небезпечніші, ніж від кислот, бо луги спричиняють загибель білків тканин, некрози; кров на поверхні опіку утворює бурі плями.

Клінічна картина отруєнь через дихальні шляхи подібна до тієї, яка розвивається під впливом кислот. Унаслідок надходження основ усередину з'являються опіки губ, слизової порожнини рота, стравоходу, шлунка, слинотеча, а потім нудота і блювота, часто з кров'ю, а також кровавий пронос. Виникає сильний біль у порожнині рота, шлунка, кишках. Розвивається колапс, набряк легень, ушкоджуються печінка і нирки.

У разі отруєння лугом, кислотою домедична допомога повинна бути невідкладною. Потрібно швидко викликати бригаду ЕМД.

Алгоритм дій під час очікування медичних працівників: • за зовнішньому потрапляння на шкіру рясно протягом 15-20 хв промити водою ділянку ураження. Луг нейтралізується слабким розчином лимонної кислоти. Можна протерти нею після промивання місця на шкірі; • за ураження очей, треба ретельно й довго (15-20 хв) їх промити водою, попередньо вивернувши повіки. Для знеболювання закапати 0,25 % розчином новокаїну.

У разі потрапляння кислоти, лугу всередину: • заборонено викликати блювоту, промивати шлунок, порушуючи цілісність тканин ШКТ; • рясне полоскання вогнищ ураження (без потрапляння всередину) чистою водою або розведеним 1:1 молоком з водою; • покласти лід на ділянку шлунка; • для полегшення больових відчуттів давати постраждалому кубики льоду.

Щоб уникнути погіршення ситуації в домашніх умовах можна давати соди в разі оцтового отруєння. Необхідно забезпечити постраждалому спокій.

Отруєння метиловим спиртом. У процесі окиснення метилового спирту (метанолу) в організмі утворюються вкрай отруйні продукти, які й спричиняють дуже важкі наслідки. Індивідуальна чутливість до метанолу коливається ще більше, ніж до етилового, мінімальна доза для людини — 100 мл. Летальність за отруєння метанолом значна.

У разі значних доз отруєння може протікати в блискавичній формі. У такому разі всі явища, подібні до важкого алкогольного сп'яніння (ейфорія, розлади координації, збудження), розвиваються набагато швидше, а людина може померти протягом 2-3 год.

Якщо відносно незначні дози метанолу, отруєння розвивається за типом прихованого періоду. За легкої форми отруєння виникає головний біль, нудота, блювота, біль у шлунку, запаморочення і помірне порушення зору: мигтіння «мушок» перед очима, неясність бачення. Ці явища тримаються 2-7 діб, а потім проходять.

За середньої форми отруєння спостерігаються ті ж явища, але більш виражені, а через 1-2 дні настає сліпота. При цьому зір спочатку повільно відновлюється, але не повністю, а через певний час знову погіршується. Прогноз для життя благополучний, для зору поганий. Несприятливою ознакою є стійке розширення зіниці.

Важка форма починається так само, але потім з'являється сонливість і оглушення, через 6-10 год можуть з'явитися болі в ногах, голові, наростає спрага. Шкірні покриви і слизові оболонки сухі, запалені, із синюшним відтінком, язик обкладений сірим нальотом, запах алкоголю з рота. Пульс частий, з поступовим уповільненням і порушенням ритму, артеріальний тиск підвищений з наступним його падінням. Свідомість стає сплутаною, виникає психомоторне збудження, можливі судоми. Іноді швидко розвивається коматозний стан. Смерть настає від паралічу дихання і падіння серцево-судинної діяльності.

Лікування подібне до лікування за алкогольної коми: промивання шлунка з подальшим введенням 20-30 г натрій сульфату, розчиненого у склянці води, через зонд. Промивання шлунка слід неодноразово повторювати протягом 2-3 діб, оскільки метанол всмоктується з шлунково-кишкового тракту повільно. Вдихання чистого кисню, за необхідності й можливості — штучна вентиляція легенів. У перші години після отруєння показане призначення етилового спирту (30 % розчин) усередину або у вигляді 2-5 % розчину у вену крапельно з розрахунку до 1 мл чистого алкоголю на 1 кг маси хворого.

Отруєння дихлоретаном. Токсична дія дихлоретану пов'язана з наркотичним впливом на нервову систему, різкими дистрофічними змінами печінки і нирок. Смертельна доза за прийому його внутрішньо 20 мл. Отруєння можливе в разі надходження отрути всередину, через дихальні шляхи, шкірні покриви.

У разі інгаляційних отруєнь після прихованого періоду (від кількох хвилин за тяжких отруєнь і до 12 год за легких) розвиваються неврологічні розлади, потім — порушення функцій ШКТ, печінки і нирок. За дії високих концентрацій дихлоретану швидко розвивається кома. Смерть настає від паралічу дихання або серцево-судинної недостатності. У разі інгаляційного отруєння, після евакуації постраждалого із зони ураження, його треба зігріти, дати гаряче пиття. Призначають кисневі інгаляції.

За перорального отруєння дихлоретаном необхідно якомога швидше промити шлунок розчином двовуглекислої соди, дати сольове проносне і довенно ввести хлористий кальцій та розчин глюкози. Специфічніш антидотом дихлоретану є ацетилцистеїн. У першу добу антидот вводять довенно по 10 мл через кожні 3-4 год, в другу — з інтервалом 6-8 год.

Особливо важливу роль відіграє введення вазелінової олії, у якій розчиняється дихлоретан, що припиняє подальше всмоктування препарату в шлунково-кишковому тракті.

Постраждалому необхідно забезпечити тепло та рясне пиття. У важких випадках роблять кровопускання (300-400 мл) з наступним введенням глюкози з аскорбіновою кислотою. За показаннями застосовують засоби, що збуджують нервову систему.

Отруєння бензином. Токсичні властивості бензину пов'язані з наркотичною дією на ЦНС. Отруєння можуть виникати під час потрапляння парів бензину в дихальні шляхи, через вплив на значні ділянки шкірних покривів. Токсична доза в разі прийому всередину 20-50 г.

Після отруєння, спричиненого вдиханням невисоких концентрацій бензину, спостерігаються явища, подібні до сп'яніння: психічне збудження, запаморочення, нудота, блювота, почервоніння шкірних покривів, пришвидшення пульсу, в більш важких випадках непритомний стан з розвитком судом і підвищенням температури. У разі проникнення бензину в легені розвивається «бензинова пневмонія»: швидко з'являються болі в боці, задишка, кашель з іржавою мокротою, різке підвищення температури.

Для надання домедичної допомоги треба винести постраждалого на свіже повітря, забезпечити вдихання кисню, зробити штучне дихання. У разі потрапляння бензину всередину промити шлунок через зонд, дати проносне, гаряче молоко, грілку на живіт. Застосовують серцево-судинні засоби. За «бензинової пневмонії» використовують аскорбінову кислоту внутрішньом'язово. Заборонено алкоголь, блювотні засоби та адреналін.

Отруєння амоніаком і хлором. Ці речовини спричиняють подразнення дихальних шляхів, вони можуть бути причиною кисневої недостатності. Гострі отруєння амоніаком можливі внаслідок чищення вигрібних ям, каналізаційних труб, у виробництві соди, добрив, органічних барвників, цукру тощо. У легких випадках отруєння відзначається подразнення носоглотки і очей, чхання, сухість і подразнення в горлі, захриплість, кашель і болі в грудях. У більш важких випадках спостерігається пекучий біль у горлі, відчуття задухи, можливий набряк гортані, легень, токсичний бронхіт, пневмонія.

У разі потрапляння концентрованого розчину в ШКТ виникають масивні стравохідно-шлункові кровотечі, асфіксія внаслідок опіку та набряку гортані, важка опікова хвороба, реактивний перитоніт. Смерть може настати в перші години і добу від больового шоку, а в пізніші терміни — від опікової хвороби і супутніх ускладнень.

Для надання домедичної допомоги необхідно вивести постраждалого з токсичного середовища і промити уражені ділянки шкіри та слизових оболонок очей великою кількістю води, дати пити тепле молоко з мінеральною водою або содою. Вводять режим мовчання. За спазмів голосової щілини та набряку гортані ставлять гірчичники й зігріваючий компрес на шию, роблять гарячі ванни для ніг та викликають бригаду ЕМД.

Сполуки хлору застосовують в органічному синтезі, для дезінфекції, хлорування води, у сільському господарстві. Хлор дуже небезпечний під час вдихання парів, проникненні в організм через неушкоджену шкіру.

За легкого ступеня отруєння спостерігають почервоніння й свербіж шкіри, подразнення слизових оболонок очей, ураження ВДШ, біль у грудній клітці. Середній ступінь отруєння характеризують утрудненим диханням, задухою, збудженням. З'являється сльозотеча, сухий болісний кашель. Для тяжкого ступеня отруєння характерні некоординовані рухи, пульс ниткоподібний, втрата свідомості, дихання поверхневе, судоми, обличчя синюшне, зупинка дихання. За високих концентрацій — миттєва смерть.

Якщо хлор потрапляє на шкіру, то розвивається гострий дерматит, який може перейти в хронічний або екзему.

Домедична допомога полягає в наданні постраждалому чистого повітря, спокою, тепла. Необхідно якнайшвидше провести інгаляцію кисню, промити очі, ніс і порожнину рота розчином натрій гідрокарбонату. У ніс закапують судинозвужувальні засоби. Дають пити тепле молоко із содою та викликають «швидку».

  • 1. Що таке отруєння?
  • 2. Які отрути належать до корозійних? Які їхні симптоми?
  • 3. Яка домедична допомога надається в разі отруєння: а) метиловим спиртом; б) дихлоретаном; в) парами бензину, хлору, амоніаку; г) сильними кислотами; г) лугами?