§ 104. Закриті ушкодження: забиття, розтягнення м’язів і зв’язок, синдром тривалого здавлювання

Поняття про закриті ушкодження. Унаслідок удару тупим предметом або падіння з невеликої висоти на плоску поверхню виникає забій — закрите механічне ушкодження тканин і органів без істотного порушення їх анатомічної структури та без видимого порушення цілості шкіри.

Частіше ушкоджуються поверхнево розташовані тканини (шкіра, підшкірна клітковина, м'язи та надкісниця). Особливо потерпають при сильному ударі м'які тканини, що притискаються в момент травми до кісток. Зазвичай, після удару постраждалі відчувають доволі інтенсивні болі, які обмежують рух.

У разі забою ушкоджуються дрібні кровоносні судини, унаслідок чого розвивається внутрішньотканинний крововилив та утворюється набряк на місці удару. Під час забоїв суглобів можливе ушкодження судин капсули, що супроводжується крововиливом у порожнину суглоба. У ділянках, де проходять великі кровоносні судини (стегнова та плечова артерії), можуть виникати надриви стінок судин з подальшим їх тромбуванням (закупоркою) та некрозом (омертвінням) м'яких тканин. Зазвичай чутливі й рухові порушення минають швидко, але деколи за крововиливу всередині ствола нерва зберігаються тривалий час. Нерідко в місці дії травмуючої сили, особливо внаслідок відшарування шкіри, спостерігаються садна і неглибокі поранення шкіри, які служать вхідними шляхами для збудників різних інфекцій.

Якщо є підозра на забій живота, грудей або серця, потрібно постраждалого екстрено госпіталізувати в хірургічне відділення, тому що забій живота і поперекової ділянки іноді супроводжується ушкодженням внутрішніх органів — розривами печінки, селезінки, нирок з виникненням внутрішньої кровотечі. У разі сильного забою грудної клітки може порушуватися дихання, а внаслідок забоїв ділянки серця можлива його зупинка.

Унаслідок забою голови може з'явитися лише незначна припухлість («гуля»), яка зазвичай не заподіює значної шкоди здоров'ю. Але якщо травма супроводжується втратою притомності, слабкістю, нудотою, блювотою тощо, то швидше за все відбувся струс або навіть забій головного мозку. Також можливе виникнення внутрішньочерепної гематоми.

Унаслідок забою шиї, окрім ушкодження м'яких тканин, може повторно порушуватися кровотік у судинах, що порушує кровопостачання головного мозку.

Через забій спини (хребта) може порушуватися кровообіг спинного мозку, що спричиняє зниження чутливості в кінцівках, порушення функції м'язів тощо.

Розтягування і розрив м’язів і зв’язок є наслідком травми, що виникає через навантаження на зв'язковий апарат суглоба, яке перевищує еластичність тканин. Це може статися внаслідок різких рухів у суглобі, що перевищують його фізіологічні можливості та нормальну амплітуду і не збігаються з його нормальним напрямком. Розтягнення м'язів відбувається під час різкого руху, падіння, після удару, максимального навантаження непідготовленого, ще не розігрітого попередньою розминкою м'яза, а також за надмірного навантаження, яке перевищує можливості організму. Найчастіше ушкоджуються тканини коліна, гомілки та стопи.

Ознаками розтягнення м’язів відразу після травми є поява сильного болю та припухлості в певній ділянці, почервоніння її, крововилив (гематома), різке обмеження рухових функцій. Унаслідок розриву великого м'яза, наприклад біцепса, може утворитися підшкірний бугорок, тому що розірвані волокна стискаються і згортаються в клубочок.

За функцією розрізняють зв'язки, які зміцнюють зчленування кісток, і зв'язки, що гальмують або спрямовують рухи в суглобах. Ушкодження зв'язок призводить до порушення цих функцій, розвивається нестабільність суглобів.

Також для розриву зв'язок характерним є різке обмеження функції суглоба. Унаслідок розтягування і розриві зв'язок кінцівка, на відміну від переломів, не деформується. Симптоми травми порваних зв'язок на ногах схожі з іншими ушкодженнями, такими як забої, вивихи і навіть переломи. Тому й домедичну допомогу в сумнівних випадках треба надавати так само, як у разі перелому та не варто займатися самодіагностуванням і самолікуванням. Розтягнення зв'язок часто виникає в ділянці променево-зап'ясткового суглоба.

У перші хвилини після травми необхідно для забезпечення нерухомості суглобових кісток і зменшення набряку тканин не дуже туго зафіксувати суглоб еластичним бинтом. Для зменшення болю і набряку на місце розтягнутих зв'язок ушкодженого суглоба на перші годину-дві треба покласти поверх бинта поліетиленовий мішечок (гумовий міхур) з льодом або рушник, змочений холодною водою, який слід частіше міняти і кожного разу змочувати його холодною водою. Якщо є підозра на розрив зв'язок, треба накласти шину з підручних засобів. Постраждалого бажано укласти або зручно посадити, щоб знерухоміли травмовану ногу або руку.

Гомілковостопний суглоб при цьому згинають під кутом 90°, пов'язку на нього накладають таким чином: роблять тур навколо нижньої частини гомілки, потім косий виток від внутрішньої кісточки до подушечки мізинця стопи, далі виток бинта навколо стопи на рівні подушечок пальців, потім косий виток від подушечки великого пальця до зовнішньої кісточки, знову проводять бинт навколо гомілки і знову повторюють витки навколо стопи поверх попередніх. Хворій нозі треба надати припідняте положення.

За незначного розтягування зв'язок таких заходів першої допомоги зазвичай буває достатньо, але коли постраждалий відчуває сильний біль або є підозра на розрив зв'язок, потрібно обов'язково звернутися до травматолога.

Синдром довготривалого стиснення. Небезпечною травмою опорно-рухового апарату є синдром довготривалого стиснення. За тяжкістю та перебігом, розрізняють тривале розчавленая (розчавлюються (руйнуються) м'які тканини, судини, нерви і піддаються тривалому стисненню) та тривале стиснення (стиснення однієї із кінцівок власною масою тіла у випадку тривалого перебування у вимушеному положенні, що супроводжується тривалим знекровленням кінцівки).

Тривале розчавленая виникає внаслідок тривалого тиску на кінцівку тяжкого предмета. При цьому виникає різкий біль, розчавлена ділянка знекровлюється, що призводить до відмирання м'яких тканин, яке зазвичай настає через 6 год після травми. Після звільнення постраждалого від тиснучого предмета виникає загроза стрімкого надходження в кров токсинів з місця ураження. Особливо небезпечним є м'язовий білок міоглобін, який закупорює ниркові канальці й спричиняє ниркову недостатність, що переважно і стає безпосередньою причиною смерті. Набряк ураженої ділянки, який виникає після звільнення з-під тиснучого предмета, перешкоджає надходженню крові, і виживання тканин стає проблематичним. На цьому тлі зазвичай виникають і гнійно-інфекційні ускладнення.

Тривале стиснення виникає частіше внаслідок наркотичного або алкогольного сп'яніння. Після відновлення кровообігу після тривалого стиснення набрякає кінцівка. Загальні симптоми виражені слабо, проте може виникати місцевий параліч через відмирання нервових волокон унаслідок знекровлення.

Правилом під час надання домедичної допомоги постраждалим з тривалим розчавленням є накладання джгута перед зніманням тиснучого предмета для обмеження надходження токсинів у кров. Охолодити ділянку ушкодження; уражену кінцівку іммобілізувати за допомогою шин; у разі шоку постраждалого зігріти. Потім постраждалого негайно повинен оглянути лікар, щоб вирішити питання про життєздатність розчавленої ділянки, можливість її рятування і знімання джгута. В усіх випадках виклик ЕМД є обов'язковим (іл. 104.1) для госпіталізації постраждалих.

Перед зніманням тиснучого предмета у притомного постраждалого з’ясовують, чи рухає він пальцями ураженої кінцівки (А), чи ні (Б)

А(1) — пальці ушкодженої кінцівки рухаються, тиснучий предмет знімають;

2 — накласти на уражену кінцівку тугу пов’язку;

3 — застосувати холод (міхурі з холодною водою);

4 — провести транспортну іммобілізацію;

5 — провести знеболення шприц-тюбиком (за наявності);

6 — дати всередину тепле солоне пиття (наприклад негазовану мінеральну воду).

Б(1) — пальці ураженої кінцівки не рухаються;

2 — перед зніманням тиснучого предмета накласти джгут вище за місце ураження, зафіксувавши час його накладання на маячку (одязі);

3 — провести знеболення;

4 — дати солоне пиття.

Іл. 104.1. Алгоритм домедичної допомоги за синдрому довготривалого розчавлення

1. Що називають забоєм? Які його ознаки? Яку домедичну допомогу надають у разі забою?
2. Які причини виникнення розтягнення м’язів і зв’язок?
3. Які симптоми розтягнення м’язів і зв’язок та яка домедична допомога при них?
4. Як поділяють синдром тривалого здавлювання за тяжкістю та перебігом?
5. Як надавати домедичну допомогу постраждалим з тривалим розчавленням?

Зміст

Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України